Емпирическое социологическое исследование

Таким чином, програма соціологічного дослідження має переважно дві  функції: 1) науково-пізнавальну (забезпечення теоретико-методичної цілісності дослідження); 2) науково-організаційну (забезпечення ефективності співпраці учасників дослідницького колективу, розподіл роботи між ними задля наукового і науково-практичного результату). Завдяки цим функціям програма визначає місце конкретного соціологічного дослідження в загальному процесі розвитку наукового знання як на рівні загально соціологічної теорії, так і на рівні теорій середнього рівня.

У зв'язку з цим у практиці соціологічних досліджень висувають  такі загальні вимоги до програми: 1) її необхідність, щоб не було пошуків  методом проб і помилок; 2) її логічна  послідовність в усіх структурних  елементах; 3) наявність у ній гнучкого варіанта.

У багатьох літературних джерелах пропонується розширений варіант щодо кількості функцій програми соціологічного дослідження (теоретична, описова, інформаційна, критична, прогностична тощо), але всі  вони, на нашу думку, лише конкретизують  науково-пізнавальну і науково-організаційну  функції як функції вищого рівня. Цим двом найбільш загальним функціям соціологічного дослідження відповідають насамперед і два розділи програми: 1) методологічний; 2) процедурний (або  методичний).

І. Методологічний розділ програми соціологічного дослідження містить  такі елементи або підрозділи:

1. Формулювання проблеми, тобто ситуації, яка вимагає невідкладного  аналізу з метою вироблення  рішення на рівні колективу,  регіону, суспільства в цілому.

2. Визначення мети та  постановка завдань дослідження,  які конкретизують його загальну  мету — цільову установку на  кінцевий результат.

3. Визначення об'єкта та  предмета дослідження: об'єкт  випливає з формулювання проблеми, проблемної ситуації з усіма  її суперечностями, а предмет  випливає з об'єкта як його  сторона (грань, аспект), що безпосередньо  досліджується. 

4. Уточнення та інтерпретація  головних категорій і понять, тобто їх структурування, всебічне  пояснення їх змісту.

5. Попередній системний  аналіз об'єкта дослідження, тобто  систематизація літературних і  практичних відомостей моделювання  проблеми, що вивчається, її деталізація.

6. Розгортання робочих  гіпотез — наукових припущень,  які необхідно підтвердити або  заперечити, з наступною емпіричною  інтерпретацією, коли відбувається  процес переходу від гіпотези  до питань, що містяться в інструменті  дослідження (анкеті або бланку-інтерв'ю).

Методологічний розділ програми соціологічного дослідження органічно  взаємопов'язаний з її процедурним  розділом. Якщо перший закладає методологію  дослідження, то другий розкриває його процедуру, тобто послідовність  дослідницьких операцій.

ІІ. Процедурний (або методичний) розділ програми соціологічного дослідження  складається з таких компонентів  або підрозділів:

7. Визначення вибіркової  сукупності, що обстежується, тобто  обґрунтування системи вибірки.  Система вибірки включає генеральну  сукупність і сукупність вибіркову,  які необхідно знати і науково  складати. Генеральна сукупність  — це вся сукупність одиниць  спостереження, що має відношення  до даної проблеми, хоча й може  бути обмеженою територією, часом,  професією, функціональними рамками.  Вибіркова сукупність — це  частина генеральної, безпосередній  об'єкт вивчення за розробленою  програмою відбору, відтворення  характеристики генеральної сукупності  на основі її репрезентації  (представництва).

8. Характеристика методів,  що використовуються для збирання  первинної соціологічної інформації. При визначенні методів збирання  соціологічної інформації (аналіз  документів, спостереження, опитування, експеримент тощо) слід брати  до уваги таке: 1) оперативність  та економічність дослідження  не повинні забезпечуватися за  рахунок якості соціологічної  інформації; 2) жоден з методів  збирання соціологічних даних  не є універсальним, тобто кожен  з них має чітко визначені  пізнавальні можливості. Тому не  існує взагалі "добрих" або  "поганих" методів, а є  методи, що адекватні чи неадекватні  поставленим у дослідженні завданням;

3) надійність того чи  іншого методу забезпечується  не тільки його обґрунтованістю  та відповідністю меті й завданням  дослідження, а й дотриманням  правил і процедур практичного  застосування.

9. Структура інструментарію  для збирання соціологічної інформації  спрямована перш за все на  виявлення необхідних якостей  або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Отже, той  чи інший блок питань та  порядок їх розташування в  інструментарії завжди має бути  спрямований на виявлення необхідних  властивостей предмета дослідження.  У свою чергу, сам інструментарій  у вигляді анкети, бланка-інтерв'ю,опитувального  листа чи картки фіксації результатів  спостереження повинен додаватися  до програми дослідження як  самостійний документ.

10. Логічна схема опрацювання  первинної соціологічної інформації  передбачає насамперед опрацювання,  аналіз та інтерпретацію отриманих  даних, а також формулювання  на цій основі відповідних  висновків і розробку певних  практичних рекомендацій.

Така досить об'ємна структура  програми соціологічного дослідження  не наслідок наукової фантазії соціологів. Вона вивірена багаторічною соціологічною  практикою і допомагає уникнути помилок як у процесі проведення самого соціологічного дослідження, так  і в процесі аналізу його результатів, формуванні висновків та розробці практичних рекомендацій [11, с.112-120].

Слід зазначити, що при  проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою  його програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) і робочому планам дослідження, які відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, яких необхідно  вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно  від його виду має чотири варіанти:

1)розвідувальний, коли про  об'єкт мало що відомо і відсутні  умови для формулювання гіпотез;

2) описувальний, коли даних про об'єкт вистачає для описувальних гіпотез;

3) аналітико-експериментальний  — найефективніший, коли є  повне знання про об'єкт та  умови для пояснювального передбачення  і функціонального аналізу;

4) повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити  тенденції досліджуваних процесів, а також зіставляти дані у  великому часовому інтервалі.

Поряд з розробкою стратегічного  плану розробляється також і  робочий план дослідження, який дає  можливість передбачати і найефективніше визначати весь обсяг наукових, організаційних та фінансових витрат, а також надає  дослідженню необхідної ритмічності  на всіх його етапах.

Крім того, розробка робочого плану передбачає також дотримання відповідних принципів і правил, тобто певної технології. У загальному вигляді вони адекватні принципам та правилам управлінської і виконавської діяльності, вимогам теорії соціального управління. У той же час планування й організація дослідження мають низку певних специфічних рис, бо це особливий спосіб наукового пізнання складних соціальних явищ, що спирається не тільки на загальні, а й на "свої", відносно самостійні процедури і форми організації.

Програма соціологічного дослідження – це науковий документ методологічних і процедурних основ  дослідження соціального об’єкту. Програма соціологічного дослідження  по суті і є теорія і методологія  конкретного вивчення, висвітлення  окремого емпіричного об’єкту та явища. В програмі практично реалізуються загальнотеоретичні і методологічні  принципи філософії як загальносоціоологічної теорії і спеціальних теорій дослідження. Відповідно з призначенням програма соціологічного дослідження реалізує три функції: методологічну, методичну та організаційну.

 Методологічна функція  програми соціологічного дослідження  передбачає визначення наукових  проблем, для вирішення яких  ведеться дослідження; формування  мети і завдань дослідження;  фіксування вихідних уявлень  про об’єкт; встановлення співвідношення  даного дослідження і раніше  здійсненого або паралельно виконуваного  дослідження проблеми.

 Методична функція  програми полягає в тому, що  в програмі розробляється загальний  логічний план дослідження, на  основі якого здійснюється цикл  досліджень: теорія – факт –  теорія. Методика розкриває шляхи,  методи і способи збирання, аналізу  і опрацювання інформації, даних,  дає можливість розробити процедуру  дослідження, провести порівняльний  аналіз одержаних результатів  аналогічних досліджень.

 Організаційна функція  забезпечує розробку чіткої системи  поділу праці в дослідницькому  колективі, налагодження контролю  за ходом і процесом дослідження,  публікацію при необхідності  результатів.

Програма соціологічного дослідження охоплює відносно детальне, чітке і завершення формулювання мети і завдань і методологічне  обґрунтування проблеми, визначення конкретної мети, об’єкту і предмету досліджень, логічний аналіз основних понять, формулювання гіпотез і завдань  досліджень; методичного визначення сукупності характеристики використаних методів збирання і опрацювання  первинної соціологічної інформації, логічної структури системи і  їх опрацювання на електронно-обчислювальних машинах.

Програма – це теоретична основа здійснюваних процедур дослідження  – збирання, опрацювання і аналізу  інформації, необхідної для одержання  теоретичних висновків і практичних рекомендацій. Складений на основі програми організаційно-технічний  план дослідження має оперативний  характер і визначає послідовність  здійснення намічених процедур. Програма і організаційно-технічний план дослідження – затверджуються адміністрацією установи, закладу, де ведеться дослідження. Розділи документів включаються в перспективні і поточні плани установи, закладу і їх підрозділів. Для керівництва дослідженням призначається відповідальна особа за весь комплекс і відповідальні наукові працівники за своєчасне здійснення досліджень відповідно програми і організаційно-технічного плану. Відправним пунктом будь-якого дослідження виступає проблемна ситуація – специфічне становище об’єкту соціологічного дослідження, об’єкту, що характеризується суперечностями між потребами пам’ятати, що надто широкий план досліджень вимагає значних зусиль і тривалості. Якщо не вдається відразу надати формулюванню проблеми ясності і чіткості, обмежити певними рамками саме дослідження, то можна поетапно здійснювати дослідження відповідно методиці і методології.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Соціологічне дослідження  потребує гнучкого поєднання науково-теоретичної, методичної і організаційно-управлінської  діяльності, а це, як відомо, вимагає  чіткого розподілу праці між  його учасниками. Тому уникнути певних помилок допомагає централізоване керівництво соціологічним дослідженням, важливим інструментом якого є робочий  план його підготовки та проведення.

Слід зауважити, що під  час підготовки й організації  соціологічного дослідження крім розробки програми, стратегічного та робочого планів готують також різноманітні допоміжні документи (наприклад, картка вибірки, інструкція анкетеру або інтерв'юеру тощо), виконують розрахунки часових, організаційно-технічних, матеріальних, фінансових та інших витрат відповідно до встановлених нормативів. Усе це значно впорядковує проведення соціологічного дослідження, допомагає уникнути помилок, а також сприяє якісному збиранню інформації та її своєчасному опрацюванню й аналізу.

Розглядаючи технологічні засади розробки програми для більш якісного та ефективного проведення соціологічного дослідження, слід зупинитись і на проблемі виміру, що також має бути передбачена  програмою, зокрема її процедурним (методичним) розділом. Адже вимір —  це процедура приписування чисел  значенням ознаки, яку вивчає соціологія, а також отримання числової моделі, дослідження якої замінює, по суті, аналіз об'єктів, оскільки йдеться про  числову модель якостей цього  об'єкта.

Таким чином, факти, що використовуються для соціологічного виміру, є індикаторами, а їх знаходження допомагає усвідомити, як і в якій формі треба підійти  до збирання інформації (інтерпретація  основного поняття визначає, за якими  напрямами аналізу має проводитися  збирання інформації, а операціоналізація — про що треба збирати інформацію).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана  література

1. Герасимчук А. Соціологія: Навчальний посібник/ Андрій Гера-симчук, Юрій Палеха, Оксана Шиян,; Ред. В. Я. Пипченко, Н. М. Труш. -3-є вид., вип. й доп.. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -245 с.

2.  Кушерець Т. В. Соціологія : навч. посіб. для студ. заоч. форми навчання / Т. В. Кушерець ; Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя. – Ніжин, 2008. – 220 с.

 

3.  Лукашевич М. П. Соціологія : загал. курс : [підруч. для студ. вищ. навч. закл.] / М. П. Лукашевич, М. В. Туленков. – 2-ге вид. – К. : Каравела, 2006. – 408 с. – (Вища освіта в Україні).

4. Сасіна Л. Соціологія : Навчальний посібник/ Людмила Сасіна, Наталя Мажник; М-во освіти і науки України, Харківський нац. економічний ун-т. -Харків: