Класовий аналіз суспільства

В трьохкласній моделі вони можуть бути віднесені до категорії людей, які входять до середнього класу. Але людина, що має додаткові 50 тисяч доларів щороку, має більші можливості задовольняти свої потреби і інтереси, ніж перша людина. Дев'ятикласна модель суспільства здатна виявляти таку відмінність в можливостях людей і розглядати їхню потенційну значущість.

Які основні ознаки соціальної стратифікації?

Соціальна стратифікація визначається за допомогою багатьох ознак, кожна з яких може впливати на становище людини в суспільстві, що робить його вигідним або невигідним порівняно з іншими.

Таке положення не є наслідком зміни якоїсь однієї ознаки, що повністю визначає позицію людини в соціальній ієрархії, скоріше, це індивідуальне об'єднання чинників, їхня особлива комбінація у кожному конкретному випадку, що обумовлює соціальний стан людини, її приналежність до певного соціального класу.

Деякі риси, що характеризують нас, знаходяться під нашим контролем; над іншими ми маємо набагато менше влади або не маємо її зовсім. Перший тип рис відносять до досягнутих рис, другий називають рисами приписаними.

Основні приписані соціальні стратифікатори: стать, раса або етнічна група (походження), вік.

Стать. Ми не можемо вирішувати, ким народитися, не можемо обирати чоловічу або жіночу стать за власним бажанням, хоча цей чинник буде істотно впливати на наше життя. Порівняно з чо- ловіками, жінки у багатьох відношеннях знаходяться в менш вигідному положенні в суспільстві, ніж чоловік. В середньому, жінки заробляють менше, ніж чоловіки. Рівень безробіття також майже завжди більш високий серед жінок.

Більшість жінок працює в тих сферах суспільної діяльності, які не достатньо добре оплачуються, мають невеликі можливості для кар'єри; небагато жінок мають таку роботу, яка на- дає добрий заробіток, престиж, соціальний захист і можливості для кар'єри.

Расове і етнічне походження. Цей чинник також знаходиться за межами контролю з боку індивідів, хоча расове походження відіграє велику роль в їхньому житті і соціальному положенні.

Межі соціальних класів (значною мірою) проводяться на підставі расової ознаки. Наприклад, в США рівень освіти серед афроамериканців в середньому набагато нижче, ніж серед білих. Рівень безробіття також більше серед чорношкірих американців; порівняно з білими вони мають менший заробіток і, відповідно, більш низький життєвий рівень.

Вік. Ми не можемо контролювати свій вік, оскільки це біологічний процес, не залежний від людини, але він також значно впливає на життя людини. Як правило, деяку перевагу мають люди зрілого віку (30—40 років). Люди, шо не досягли 30 років, в багатьох суспільствах користуються меншою пошаною і довір'ям саме через свій вік, тобто через те, що їм бракує життєвого досвіду і впевненості в своїх силах.

У багатьох випадках для молоді і підлітків це означає, що вони повинні працювати з максимальною віддачею для того, щоб досягти суспільного визнання. В той же час, суспільство ставить в більш складні умови людей середнього або похилого віку (приблизно 45 року і старші). Хоча ми і не менше цінуємо людей середнього віку на підставі їхньої компетентності, але дуже часто говоримо, шо "їхній час пройшов".

Явною тенденцією до дискримінації за віком є ставлення до людей старшого віку (65 років і старіші). Дуже часто їхній досвід, знання і уміння не визнаються більш молодими людьми.

Досягнутими стратифікаторами називають ознаки, які, по-перше впливають на положення в соціальній ієрархії; по-друге, над якими ми маємо певний контроль. Існує багато таких ознак, але виділяють три основні, які вважаються найважливішими в житті людей: освіта, сімейний стан, судимість.

Освіта. Не всі люди мають однакові можливості в отриманні освіти, передусім — вищої, але цей чинник в значній мірі можливо контролювати майже кожному з нас. Наприклад, кожний з нас має можливість самостійно вирішувати, відвідувати заняття або ні, скільки приділяти часу самостійній роботі, виконанню завдань тощо (а всі ці чинники впливають на рівень отриманої нами освіти). Дослідження указують на те, що освіта тісно пов'язана з майбутньою трудовою діяльністю і прибутками, які люди зможуть одержувати. Отримана освіта, таким чином, стає джерелом соціальній стратифікації.

Сімейний стан. Стратифікація досить часто є наслідком наклеювання "ярликів" на підставі сімейного стану. В деяких суспільних кругах вважається неприпустимим або небажаним бути неодруженим.

Вважається, що сімейні люди більш відповідальні, ніж неодружені. Наприклад, в США в деяких сучасних корпораціях також вважається, що всі перспективні працівники повинні бути в шлюбі.

Кримінальний досвід. Його наявність або відсутність також є досягнутим стратифікатором. Факту судимості дуже часто надається значення, яке соціологи називають основним статусом. Основний статус — це "ярлик", який включає такий активний підтекст, що він починає переважати над іншими якостями людини і впливає на ставлення людей до нього. Людина, яка отримала такий ярлик злочинця, сприймається саме як злочинець, якому не можна довіряти.

Соціальний престиж — суспільна оцінка положення окремої людини або соціальної групи в соціальній системі.

Різні статусні позиції в суспільстві наділяються різним соціальним престижем, що виявляє оцінку привабливості тих або інших позицій. На основі соціального престижу відбувається, наприклад, вибір професії.

Якщо в період індустріального розвитку найпрестижнішими в нашій країні були професії інженера, лікаря і вчителя, то зараз — банкіра, підприємця, менеджера. Тому соціальний престиж є важливим показником соціальній стратифікації. Він символічно оформляє і закріплює поляризацію суспільства, взаємні оцінки, домагання і очікування соціальних груп, стає механізмом консервації нових відносин. Вебер розглядав престиж як показник соціальної репутації, "ресурс особливого роду", що наділяє соціальною значущістю певні статусні групи.

В сучасній соціології П. Бурд'є виразив цю проблему в ідеї "символічного капіталу", який разом з економічним, культурним і соціальним капіталом визначає позицію і вплив свого носія в суспільстві.

Згідно теорії соціальної стратифікації (Е. Дюркгейм, М. Вебер, Т. Парсонс), вищий клас визначається своїм домінуючим положенням відносно розподілу багатства, влади і престижу.

Відмінність між вищим класом, з одного боку, і середнім і робітничим класом — з другого, може бути проведена на основі таких критеріїв як стан, згуртованість, доступ до ресурсів влади.

Реальну владу вищий клас може здобути завдяки значній кількості різноманітних взаємопов'язаних чинників, що впливають на позиції еліти. Ті, хто займає керівні пости в бізнесі, політиці, соціальній службі, церкві і армії, як правило, мають різносторонню освіту, яка забезпечує потрібний світогляд і інтенсивність особистих контактів.

Середній клас — шар в системі соціальної стратифікації, який розмішений між вищим і нижчим (або робітником) класом. Поняття використовується як описове для позначення положення системі ієрархічних відмінностей.

Що стосується теоретичного визначення середнього класу, то тут загальна позиція не вироблена і використовуються різні критерії його виділення і визначення.

Найпростіший економічний критерій — середній для даного суспільства рівень поточного прибутку, а також накопиченого багатства ("стандартний" майновий набір у вигляді будинку або квартири, машини, предметів тривалого користування і т.п.), який в сукупності визначає рівень загальної матеріальної забезпеченості.

Як показують опитування населення, саме цей критерій використовується як підстава само віднесення до середнього класу. В розвинених країнах основна маса населення (60—70%) має загальний рівень матеріальної забезпеченості, близький до середнього, число бідних і багатих відносно невелике.

Для України характерна інша схема — глибока поляризація суспільства за рівнем прибутку і матеріальної забезпеченості в цілому. Проте суб'єктивно більше 40% українців відносять себе до середнього класу, оцінюючи свій матеріальний стан як середньостатистичний.

З точки зору класових критеріїв (відношення до засобів виробництва і характер і зміст праці) — до середнього класу відносяться володарі дрібної власності на засоби виробництва — дрібні і середні підприємці, торговці, ремісники і т.п. Це так званий "старий середній клас". До нього ж відносяться і люди, зайняті розумовою працею, яка в ієрархії статусів визнавалася більш престижною і забезпечувала відносно сприятливу ринкову позицію для "білих комірців".

Проте зараз позиції різних груп працівників розумової праці істотно диференціювалися, і "білі комірці" без вищої освіти втрачають престиж на ринку праці (їх тепер позначають як "нижній середній клас"). "Вищий середній клас" складають переважно представники так званого "нового середнього класу", який росте швидкими темпами і в західних країнах досягає 20—25%.

Головним критерієм його виділення є рівень освіти і кваліфікація. До нього відносять фахівців з вищою освітою — професіоналів. Іноді групи професіоналів об'єднують з менеджерами і адміністративними працівниками ("сервіс-клас"). "Новий середній клас" пов'язаний із становленням постіндустріального, інформаційного суспільства, новими технологіями. Тому по сукупності ринкових, трудових і статусних позицій, по рівню престижу він займає стійке "середнє" положення в суспільстві — відмінне від елітних, але також і від нижніх шарів.

З точки зору соціально-політичних характеристик, середній клас звичайно розглядається як гарант стабільності в суспільстві, носій центристських політичних поглядів, опора еволюційного розвитку суспільства.