Основні проблеми зайнятості населення в Україні

У програмах, розроблених в Україні, узагальнюються конкретні заходи щодо створення відповідного правового, організаційного та методичного забезпечення політики зайнятості за такими напрямами:

• формування механізму диференційованого підходу щодо збереження робочих місць;
• створення механізмів реалізації політики зайнятості в загальнонаціональних програмах (зокрема в програмах громадських робіт, рприяння зайнятості молоді, відродження села та ін.);
• регулювання трудових міграцій;
• забезпечення додаткових гарантій зайнятості населення окремим категоріям громадян;
• сприяння професійній мобільності;
• розвиток соціально-трудових відносин;
• удосконалення інформаційно-статистичної бази щодо розвитку ринку праці;
• сприяння зайнятості шляхом розвитку соціального партнерства.

Заходи щодо реалізації державної політики зайнятості на територіальному рівні ураховують необхідність сприяння будь-яким формам розширення сфери прикладання праці, в тому числі створення нових робочих місць, забезпечення умов для розвитку підприємництва та працевлаштування незайнятого населення і безробітних; забезпечення державних гарантій зайнятості для окремих категорій населення; поліпшення системи професійної орієнтації, підготовки й перепідготовки кадрів, матеріальної підтримки безробітних та їхніх сімей; організації громадських робіт тощо.

У програмах також обґрунтовується організаційне, наукове і фінансове забезпечення усіх запланованих заходів та необхідність контролю щодо їх реалізації.

Заходи, розроблені у програмах, передбачають забезпечення сприятливих податкових, інвестиційних, фінансово-кредитних та інших умов господарювання для підприємств, організацій, установ усіх форм власності.

Важливим є об'єднання річного та довгострокового підходів до програмування зайнятості населення, як це передбачено статтею 14 Закону України “Про зайнятість населення”.

Основні  шляхи  вирішення  проблем  безробіття мають включати цілу низку заходів, зокрема: [7] 

• приведення  законодавства  України  у відповідність до міжнародних норм і принципів;
• запровадження  механізмів  захисту  внутрішнього ринку праці;
• реалізацію  Державної  та  регіональних програм зайнятості;
• сприяння  стабільній  діяльності  стратегічно важливих підприємств;
• зниження податків для підприємств за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників);
• забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць та створення нових;
• створення  сприятливих  умов  для  розвитку малого  бізнесу  та  підприємницької  діяльності безробітних;
• надання  державою  пільгових  кредитів  для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті;
• легалізацію тіньової зайнятості [5].

Висновки

1. Таким чином, зайнятість — це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також такі аспекти, як раціональне використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб економіки у робочій силі із врахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у професійній освіті та підтриманні кваліфікації; соціальну підтримку у разі втрати роботи тощо.
2. До  основних  проблем,  що  потребують  вирішення  державою  для забезпечення стабільного функціонування національного ринку праці, станом на початок 2013 р. належать: високий рівень тіньової зайнятості, високий  рівень  економічно  неактивного  населення  працездатного віку – майже 8 млн, відставання якості робочої сили від потреб сучасної економіки, дисбаланс  між  попитом  та  пропозицією  робочої  сили  практично  за всіма  групами  професій, суттєвий  рівень  безробіття  серед  молоді (особливо  до 25 років) та ін.
3. Основні  шляхи  вирішення  проблем  безробіття мають включати цілу низку заходів, зокрема:  приведення  законодавства  України  у відповідність до міжнародних норм і принципів; запровадження  механізмів  захисту  внутрішнього ринку праці; реалізацію  Державної  та  регіональних програм зайнятості; сприяння  стабільній  діяльності  стратегічно важливих підприємств; зниження податків для підприємств за умови збереження робочих місць (для компенсування витрат на прийом нових працівників); забезпечення збереження ефективно функціонуючих робочих місць та створення нових; створення  сприятливих  умов  для  розвитку малого  бізнесу  та  підприємницької  діяльності безробітних; надання  державою  пільгових  кредитів  для виплати зарплати додатково зайнятим на виробництві, які за розміром будуть дорівнювати зарплаті.

Список використаних джерел

1. Безтелесна  Л.  І.  Державне  регулювання  зайнятості  :  підручник  [для  студ.  вищих  навч.  закл.]  /  Л.  І.  Безтелесна,  Г.  М.  Юрчик  / Національний ун-т водного господарства та природокористування. –Рівне : НУВГП, 2006. – 210 с. 
2. Богиня Д. П. Основи економіки праці : навч. посіб. / Д. П. Богиня. – 3-тє вид. – К. : Знання-Прес, 2002. – 270 с.
3. Глевацька Н.М. Михайлович В.А. Зайнятість населення України в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні: основні проблеми та напрями їх вирішення. / Н.М.Глевацька // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2010. - №17. – с. 10-15.
4. Грішнова О. Вплив рівня освіти на зайнятість: теоретичний та емпіричний аналіз // Україна: аспекти праці. –  2001.  – №. б. – С. 3-11.
5. Колишня Л. М. Безробіття в умовах формування ринкових відносин / Л. М. Колишня // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 6. – с. 9-11.
6. Левчук Г. В. Сучасні проблеми, тенденції та аналіз безробіття населення в Україні / Г. В. Левчук // Вісник Бердянського університету економіки. – № 3(7). –2009. – С. 75-79.
7. Мельничук Л.С. Основні проблеми зайнятості населення України / Л.С.Мельничук // Наукові праці. Економіка. – 2012. - №177. – с. 105-108.
8. Пазюк О. Проблеми безробіття в Україні / О. Пазюк, О. Пономарьова // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 2. – С. 3-10.
9. Соколова Т. М. Структура зайнятості та безробіття: проблеми та тенденції / Т. М. Соколова // Україна: аспекти праці. – 2010. – № 2. – С. 7-11.