Соціологія як наука. Її об'єкт, предмет, коло основних проблем. Специфіка соціологічного метода

 

План

Теоретична частина.

1. Соціологія як наука. Її об'єкт, предмет, коло основних проблем. Специфіка соціологічного метода.

2. Охарактеризуйте поняття  «соціальний статус» та «соціальна роль». Як ці поняття пов’язані між собою?

3. Охарактеризуйте зміст  та призначення розвідувального (пілотажного) дослідження.

Практична частина.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретична частина.

1. Соціологія як  наука. Її об'єкт, предмет, коло основних  проблем. Специфіка соціологічного  метода.

Соціологія – молода наука, яка вивчає найбільш складний, мінливий об'єкт – людське суспільство, його структуру, закони розвитку, поведінку людини. Це та наука, яка формує та утверджує погляд на громадянське суспільство як взаємопов'язану цілісність, яка постійно перебуває у стані мінливості та розвитку. Саме ця наука з'ясовує місце та функції кожного соціального явища і процесу, дає людям потрібні орієнтири, допомагає зрозуміти обставини життя, що їх оточують у безмежному процесі людських відносин. Фізики, хіміки, біологи, здається, пізнали таємниці Всесвіту, а соціологи продовжують сперечатись про те: що таке суспільство, яке воно, чому постійно змінюється, ускладнюється, набуває нових форм?

Прояви дії соціологічної науки ми нерідко спостерігаємо, вона для нас не є цілком новим феноменом. Останнім часом стали дуже популярними опитування населення з різних проблем. З одного боку, з розвитком ринкових відносин не тільки в економічній сфері, айв інших (політика, культура і т. ін.) відбувається стрімкий процес появи соціальних замовлень на подібного роду досліджень. їх можна віднести до сфери маркетингових досліджень (товарний маркетинг, політичний, соціальний). Хоч і більшість такого роду "досліджень" досить мало має спільного із соціологією, застосовує лише її інструментарій. Це свого роду рекламні та маркетингові заходи багатьох фірм та компаній, що часто проводяться на недостатньому професійному рівні, чим і дискредитують цю науку.

Але не тільки "соціологічними опитуваннями" окреслюється та визначається ця наука. Соціологія містить у собі "теорію" суспільства, яка виступає як теорія і методологія всіх інших суспільних та гуманітарних наук. Всі суспільні науки, які вивчають різноманітні аспекти життя та діяльності суспільства, завжди містять у собі так званий "соціальний аспект", тобто закономірності, які досліджуються в тій чи іншій сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей. Соціологію визначають як універсальну науку про суспільство. Техніка та методика вивчення діяльності людей, методи соціального виміру, розроблені соціологією, є необхідними і використовуються всіма іншими суспільними науками. Крім того, склалася ціла система досліджень, котрі проводяться на стику соціології та інших наук. Ці дослідження отримали назву "соціальних досліджень" (соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін.). (Таким же чином побудована структура галузевої соціології").

Соціологія має багато спільного із різними суспільними та іншими дисциплінами. З одного боку, вона відображає соціальну філософію й історію філософських вчень, з іншого боку - вона, на перший погляд, дуже багато має спільного із журналістикою (саме щодо методів збору інформації) і психологією. Іноді її важко відрізнити від статистики, демографії, математики. Для тих, хто вперше стикається з нею, воно так і видається.

Вивчення соціального життя людини, соціальних груп та суспільств - надзвичайно цікаве, адже йдеться про нашу власну поведінку як суспільних істот. Соціологія досліджує і випадкові зустрічі між окремими індивідами на вулиці й глобальні соціальні процеси.

Те, що нам інколи здається очевидним, соціологія ставить під сумнів. Навіть закоханість, одруження в соціології аналізуються не як природнє для людини, а радше сформоване під дією широких суспільних та історичних впливів.

Мистецтву життя не вчить жодна наука. Не вчить цьому і соціологія. Але ця дисципліна, можливо як жодна інша, близька до адекватної інтерпретації того, що відбувається з людьми в безперервному плині часу та подій; того, як індивідам вдається, або не вдається залишатися самими собою, і чи можливо взагалі в такому досить інтенсивному потоці сильних дій та впливів залишатися такими, зберігаючи неповторність перед агресивними уніфікуючими тенденціями; як вони приймають, зберігають, відкидають або змінюють середовище та обставини; наскільки вони незалежні та залежні водночас; того, як вони створюють та підтримують порядок, як взаємодіють один з одним.

На ці та інші запитання прагне дати відповідь соціологія.

Соціологія - від латинського societas - суспільство та грецького logos - поняття, вчення.

Термін "соціологія" введений французьким вченим Огюстом Контом (1798-1857 рр.) в праці "Курс позитивної філософії" (1839 р.).

Об'єкт науки і пізнання - оточуючий нас матеріальний чи нематеріальний світ, реальність, яка існує незалежно від нашого знання (чи незнання) про цю реальність. Це можуть бути фізичні тіла, які взаємодіють один з одним, живі організми, люди. Це те, на що спрямований дослідницький погляд.

Об'єктом соціології є суспільство як сукупність осіб, що взаємодіють між собою. Об'єкт соціології збігається з об'єктами інших суспільних наук - історії, етнографії, демографії, права.

Соціологія розглядає суспільство на трьох рівнях:

- макрорівень - суспільство загалом, як цілісна система;

- мезорівень - соціальні групи, спільноти й соціальні інститути;

- мікрорівень - окремі об'єкти суспільства.

Ядов В. зазначав, що об'єкт та предмет не збігаються, тому що об'єктом будь-якої науки є те, на що спрямований процес дослідження, а предметна її сфера - ті сторони, зв'язки, відносини, складові об'єкта, які підлягають вивченню. Предмет науки - це питання про те, що та як вивчати, чому і як навчати в цій сфері знання і де межі компетентності спеціаліста.

Предмет науки і пізнання - частина об'єктивної реальності, яка аналізується не загалом, а лише та її частина, яка визначається специфікою цієї науки. Це властивий цій науці кут зору.

Предмет соціології - закони та закономірності функціонування та розвитку особистості, соціальної групи, спільноти та суспільства загалом. Соціальне життя суспільства, тобто взаємодія соціальних суб'єктів із проблем, пов'язаних із їхнім соціальним статусом, роллю та соціалізацією.

У рамках інтегративної парадигми соціології можна чіткіше простежити і її проблемне поле - коло основних проблем, науковий аналіз яких визначає становлення і розвиток соціологічної теорії. Проблемне поле соціології охоплює ряд основних (взаємопов'язаних) проблем:

1. Суспільство як система (що визначає його цілісність і розвиток).

2. Соціальна роль культури як основного інтегратора суспільства та інструменту соціального контролю та розвитку особистості.

3. Соціальна стратифікація (від лат. Stratum - шар) - соціальні спільності, їх взаємодія і розвиток.

4. Соціологія організацій - соціальних інститутів, їх взаємодії та розвитку.

5. Соціологія особистості - її соціальність і індивідуальність, її соціальні позиції та ролі, особистість як суб'єкт соціального розвитку.

Специфіка соціологічного метода.

Специфіка об'єкта і предмета соціології зумовила і специфіку методу цієї науки.

Будь-який метод нерозривно пов'язаний з комплексом теоретичних уявлень соціолога. Щоб скористатися методом або навіть отриманими з його допомогою даними, соціолог повинен опанувати деяким мінімумом теоретичних знань. А це вже « додаток» теоретико-методологічних концепцій.

Залежність методу наукового дослідження від теоретико-методологічних принципів досліджуваного об'єкта досить добре обгрунтована. Саме через соціологічну теорію соціальний об'єкт представляється у знанні, і через теорію він впливає на характер діяльності соціолога, значною мірою визначаючи всі інші її пізнавальні прийоми. Теорія робить науковий метод в соціології залежним від досліджуваного об'єкта - суспільства. Завдяки теоретичному змісту соціологічні методи дослідження суспільства набувають об'єктивну визначеність.

Таким чином, можна дати методу наступне визначення:

Метод - це спосіб побудови і обгрунтування соціологічного знання, сукупність прийомів, процедур та операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності.

Будь-який науковий метод включає в себе, з одного боку, пізнання об'єктивної істини, закономірностей, а з іншого боку, реалізацію вимог цих закономірностей науки як норм, правил, прийомів дослідження об'єктивних фактів та їх практичного виміру. Причому в науковому методі діють об'єктивні і загальні закони зміни і розвитку речей, правила ж є лише їх нормативної конкретизацією і застосуванням. І, насправді, будь-який метод пізнання завжди містить дві органічно пов'язані сторони - об'єктивну і суб'єктивну. Причому в методі об'єктивна закономірність переходить у правило дії суб'єкта. У зв'язку з цим і виникає розуміння «правильності» як критерій оцінки методичних дій соціолога, тобто відповідають вони правилам, рецептами даного методу чи ні. Цим правильність, - зазначав П.В.Копнін, - відрізняється від істинності. Істинність виявляється безпосередньо шляхом порівняння змісту думки з об'єктом, між якими встановлюється тотожність, а правильність - шляхом порівняння дії (теоретичного або практичного) з положенням (правилом, прийомом), правильність пов'язана з об'єктом через істинність системи знання, на основі якої формується правило поведінки.

Правила дії не можна відривати і не можна ототожнювати з істинністю. Правильність - це, як вже було сказано, оцінка не змісту думки, а дій соціолога (ідуть вони за відомими правилами чи ні); істинність - оцінка змісту думки, встановлення його відповідності об'єкта дослідження. З методологічної точки зору правильність грунтується на істинності, а не навпаки, як може здатися деяким соціологам. Причому, і це треба особливо підкреслити, у своїй діяльності соціолог здійснює перехід від істинності (залежної від об'єкта, а не від правил дії суб'єкта) до правильності (залежної від самого об'єкта, а від правил дії суб'єкта).

 

2. Охарактеризуйте  поняття «соціальний статус»  та «соціальна роль». Як ці  поняття пов’язані між собою?

Кожна людина займає те чи інше положення в суспільстві, яке визначається як соціальне становище і часто іменоване соціальним статусом. Останній є інтегрованим показником становища соціальних та інших груп і їх представників у суспільстві в системі соціальних зв'язків і відносин. Він оцінюється за низкою ознак як природного (стать, вік, національність), так і соціального характеру (професія, рід занять, дохід, службове становище і т.д.). Займаний статус визначає функції індивіда, зразки його поведінки, часто (особливо в зарубіжній літературі) іменовані соціальними ролями.

Дослідники стверджують, що людина володіє безліччю статусів. Це зумовлене виконанням ним цілого ряду функцій, оскільки в реальному житті він включений в різні соціальні групи і спільності (він член сім'ї, соціального класу, демографічної групи, тих чи інших інститутів і організацій і т.д.).   

Деякі статуси можуть мати відзнаки (форма військового, матроса, школяра, охоронця, прокурора і т.д.). У той же час можливо (а часом і необхідно) виділення його головного (або основного) статусу. Це визначальний показник (наприклад, членство в певному суспільстві (співтоваристві), громадянство, належність до сім'ї і т.д.). У реальному житті може мати місце протиріччя, яке складається в розбіжності виділення головного статусу індивіда суспільством і їм самим. Так, наприклад, людина є чоловіком того чи іншого віку (середніх років), жителем якого міста, інженером, членом тієї чи іншої партії, волейболістів, чоловіком, батьком, дядьком і т.д.   

У соціологічних, соціально-психологічних та інших концепціях виділяють два види соціального статусу - приписаний і досягнутий. Перший означає соціальну позицію, заздалегідь визначену тому чи іншому індивіду незалежно від його здібностей і зусиль. Це обумовлюється успадкованими ознаками (статтю, етнічною приналежністю, соціальним походженням, соціальноклассовою приналежністю). Досягнутий статус забезпечується, як правило, власними зусиллями індивіда (освітою, отриманою професією, іншими заслугами). В якості різновиду цього статусу називають професійно-посадовий статус.   

Важливим є правильна, гідна оцінка суспільством статусу людини, особливо досягнутого. Ця оцінка виражається в таких якісних і кількісних показниках, як заробітна плата, премії, нагороди, звання, привілеї і т.д.   

Однак у реальному житті нерідко мають місце перекоси в оцінці суспільством приписаного і досягнутого статусу. Це спостерігається у взаєминах різних соціально-етнічних і расових спільнот, які уособлюються тією чи іншою державою, в кризових умовах тієї чи іншої країни, в періоди зміни суспільно-політичних систем, і проявляється, зокрема, у вирішенні проблем соціальної допомоги, підтримки соціального захисту тих чи інших груп населення.

Соціальний статус і соціальна роль переплітаються, тісно взаємодіють між собою. Соціальна роль розуміється як соціальна функція, модель поведінки, об'єктивно задана соціальною позицією особистості (групи) у системі суспільних або міжособистісних відносин. Виконання соціальної ролі пов'язано з прийнятими соціальними нормами (батька, бабусі, вчителі і т.д.) і очікуваннями оточуючих. Їх, як і статусів, може бути безліч, що отримало назву «рольовий набір», який можна розглядати в двох аспектах: рольового очікування і рольового виконання. Рольове очікування - це очікувана модель поведінки, те, що чекають від людини оточуючі, знаючи його соціальний статус. Рольове виконання означає фактичну, реальну поведінку людини, що має той чи інший соціальний статус.    

Між рольовим очікуванням і рольовим виконанням часто не буває тотожності, хоча тенденція до цього має місце. Вона проявляється в умовах нормально функціонуючого суспільства, високої моральної і політичної культури, дотримання прав і обов'язків, істинної демократизації суспільства. В якості прикладів можна навести відносини учня, студента, вчителя, викладача, судді, прокурора і т.д. до своїх обов'язків, які не завжди відображають зміст їх соціального статусу.   

 

3. Охарактеризуйте  зміст та призначення розвідувального (пілотажного) дослідження.

Розвідувальне (пілотажне) дослідження — здійснюється для перевірки надійності методик та процедур основного дослідження, схеми його організації і проведення і передує йому. У процесі пілотажного дослідження відпрацьовується найбільш оптимальний варіант методики організації і проведення соціольного дослідження, збирання інформації, який потім апробується в умовах, максимально наближених до умов основного польового дослідження. Це дає змогу з'ясувати величину помилок, які трапляються через втрати і викривлення інформації внаслідок мовних, психологічних, культурних та інших відмінностей респондентів, а також ситуацій, що виникають в процесі опитування, але не враховуються дослідником при розробці програми і методики дослідження.