Інформаційне суспільство як постіндустріалізм

План

Вступ………………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Інформаційне суспільство як постіндустріалізм.

1.1. Деніел Белл……………………………………………………………………………....5

1.2. Інформаційний капіталізм: М. Кастельс……………………………………………….9

1.3. Суспільство «Третьої хвилі». Е. Тоффлер…………………………………………….12

1.4. Ю.Хабермас і концепція публічної  сфери…………………………………………….15

Розділ 2. Постмодерність та інформація.

2.1. Жан Бодрійяр……………………………………………………………………………18

2.2. Жан-Франсуа Ліотар……………………………………………………………………21

Висновки…………………………………………………………………………………….23

Список використаної літератури………………………………………………………...25

 

 

 

 

 

Вступ

Інформація в сучасному  світі вже стала засобом і  ціллю повноцінної життєдіяльності  та набуває чітких рис реальної влади, яка тісно вплетена в усі сфери  функціонування суспільства та всі інші види влади. Людство, таким чином, невпинно просувається до нової ери свого розвитку – ери, де найвищими цінностями виступають інформація та знання.

Актуальність теми обумовлена нагальною потребою формування, визначення та побудови суспільства нового типу, яке у країнах світу протягом останніх десятиліть все частіше характеризується як інформаційне суспільство. Перехід від індустріального до інформаційного устрою у світі відбувається нерівномірно, що обумовлюється як національною специфікою, так і станом розвитку світового співтовариства. Існують різноманітні підходи до розвитку інформаційного суспільства, які відрізняються навіть у розвинутих демократичних країнах світу. Теоретичне обґрунтування такого розвитку значно відстає від практичних потреб, що розвиваються у світі досить швидкими темпами. Доцільно розглянути такий розвиток із теоретичного боку для того, щоб Україна усвідомила свою роль та місце в нових умовах і змогла, вибудовуючи стратегію власного розвитку, підійти до системного усвідомлення ідеології цих процесів.

Актуальність підтверджує  підвищена увага до проблематики інформаційного суспільства зарубіжних та вітчизняних вчених: С. Алстром, Д. Белл, З. Бжезінський, К. Боулдінг, К. Бьорд, Н. Вінер, Б. Гейтс, Д. Гелд, Е. Гелнер, К. Гірц, П. Друкер, Р. Йєнсен, М. Кастельс, Е. Лемберг, Дж. Ліхтгайм, Г. Маклюен, Р. Макрідіс, А. Пшеворський, Д. Рісмен, М. Роуз, Т. Стоуньєр, Е. Тоффлер, Р. Абдєєв, С. Андрєєв, І. Арістова, В. Бебик, Л. Березовець, В. Білоус, А. Гальчинський та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Інформаційне  суспільство як постіндустріалізм.

1.1. Деніел Белл

Серед вчених, які поділяють  ідею про виникнення нового суспільства, заслуженою популярністю користується творець теорії постіндустріалізму Деніел Белл.

У 1959 р. професор Гарвардського університету Деніел Белл, якого вважають класиком соціології, під час виступу на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбурзі вперше використав термін «постіндустріальне суспільство».

Ним визначався соціум, у  якому індустріальний сектор втрачає провідну роль, а головною рушійною силою стають наукоємні (високі, тонкі) технології [6].

Деніел Белл у своїй концепції  виходить з того, що «нове індустріальне суспільство» знаходиться в глибокій кризі, але незабаром буде перетворено в якесь інше.Це буде постіндустріальне нове суспільство, суспільство взаємних послуг.

Основна робота Д. Белла – «Зустрічаючи 2000 рік» - переведена на російську мову і користується великою популярністю. Не менш відома і його книга «Майбутнє постіндустріальне суспільство», в якій автор стверджує, що розвиток інформаційного суспільства та виробництва веде до перевороту як в техніці і технології виробництва, так і в характері соціальних відносин. Соціальні відносини, створювані новими мережами інформації (від обміну інформацією між дослідниками за допомогою комп’ютерів до широкої соціальної однорідності, утвореною за допомогою національного телебачення), не є більше трудовими відносинами індустріального суспільства. У наявності є виникнення зовсім іншого типу соціальної структури в порівнянні з вже відомими [11].

Д.Белл наділяє інформаційне суспільство рисами, які охоплюють  переважно нові явища в розвитку сучасних продуктивних сил. Тут і  централізація теоретичного знання, яке стає основою для змін у  виробництві, і створення інтелектуальної технології, що дозволяє знайти найбільш раціональні шляхи рішення інженерних, економічних і соціальних проблем, і перехід від виробництва товарів до виробництва послуг. Важливою ознакою постіндустріалізму Белл оголошує зміну характеру праці, що складається в тому, що природа виключається з рамок трудового та повсякденного життя, так як в постіндустріальному суспільстві робота стає насамперед грою людини з людиною. Однак головне в позиції Белла з проблеми характеру праці в майбутньому суспільстві - це те, що, визнаючи історичний характер конкретної праці, він прагне зняти питання про зміни соціально-економічної сутності праці в процесі сучасного суспільно-історичного розвитку [5].

Серед інших рис інформаційного суспільства Белл відзначає розширення можливостей для застосування жіночої праці, придбання наукою прикладного характеру, виникнення її тісних зв’язків з промисловим (в тому числі військовим) виробництвом і соціальним регулюванням.

Істотну роль відводить  Белл такій ознаці нового суспільства, як зміна боротьби суспільних класів боротьбою «Сітос», тобто якихось «вертикальних підрозділів, що включають чотири функціональних»(науковий, технологічний, адміністративний і культурний) і п’ять інституційних (економічні підприємства, урядові контори, університети та дослідницькі центри, соціальні комплекси та військова сфера). За Беллом, класи «розчиняються», зникають суперечності між ними, але формуються різного роду локально-професійні групи, боротьба між якими і визначає соціальну обстановку в даному суспільстві. При цьому утворення нових суспільних класів стане, як вважає Белл, неможливим. Інформаційне суспільство мислиться Беллом як безкласове. Найкращі позиції в ньому займають особи, які мають знання та кваліфікацію [6].

Аргументуючи свої погляди, Белл звертається до особливостей продукції інформаційного виробництва - інформації. Він вказує, що інформація і знання фізично не споживаються і не зношуються. Іншу особливість інформації та знань він бачить в тому, що це «колективний товар», так як він стає надбанням всіх, але навіть якщо він і продається, то залишається з виробником. Белл намагається визначити також особливості вартості та ціни продукції інформаційного виробництва. «Знання, - пише він, - це соціальний продукт, і питання про його вартість, ціною або цінності в значній мірі вирішується по-іншому, ніж в індустріальному суспільстві». Белл заявляє про відсутність ринкового механізму утворення цін на продукцію інформаційного виробництва, протиставляючи «економіку інформації» «економіці товарів». Фактично він прагне провести думку про те, що «нове суспільство» в результаті «інформаційної революції» зазнає кардинальних змін в інформаційному виробництві, в напрямку переходу до нетоварного, «колективістського» виробництва знань на базі університетів і науково-дослідних центрів, що стає основним видом виробництва.

Вчений переконаний, що техніка розвивається «ривками», при цьому можна виділити цілі епохи в її автономному русі, в рамках якого відбуваються різноманітні соціальні зміни. Однак, щоб уникнути закидів у прихильності технологічному детермінізмові, Белл створює концепцію багатоаспектності соціального організму. Він заявляє, що, на противагу вченим, вихованим на Г.Гегелі і М. Вебері, вчений уявляє собі суспільство у вигляді органічної єдності соціального життя і культури, сам він дотримується концепції самостійного розвитку матеріальної і духовної сфер соціального життя з особливих для кожної законам. На думку Белла, ці дві сфери протистоять один одному. Кожна з них має власну установку, тому їх спрямованість різна. Ось чому Белл вважає, що інформаційному суспільству може загрожувати ще більш глибокий розрив між культурним та соціальним життям [11].

Для обгрунтування своєї  позиції Белл вводить особливу соціологічну категорію - осьовий принцип. За допомогою цього принципу він прагне довести, що суспільні інститути, відносини і духовні процеси не обумовлені якимсь одним чинником, бо вони розташовуються по різних осях. Все залежить від того, який осьовий принцип обрати. Як стверджує Белл у своїй концепції інформаційного суспільства, він використовує досягнення передової соціально-філософської думки, в тому числі і марксистської. Він заявляє, наприклад, що згоден в принципі з марксистським поділом розвитку суспільства на певні формації, кожна з яких характеризується своїм типом власності, своєю формою виробничих відносин. Але чи є такий розподіл єдиним? Белл вважає, що він носить формальний, умовний характер. Якщо взяти інший осьовий принцип, стверджує він, то картина істотно зміниться. Рух по іншій осі представить три зовсім інші формації: доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну, що існують незалежно від першої осі, де головний вимір - соціальні відносини.

Поняття «феодалізм», «капіталізм» і «соціалізм», на думку Белла, являють собою послідовний ряд схем у марксистській системі, побудованій уздовж осі, за яку прийняті відносини власності. Поняття доіндустріального та постіндустріального суспільства являють собою ряди уздовж осі, за яку прийняті виробництво і види використовуваного знання.

Белл доводив, зокрема, що в США склалася тенденція, яка полягає в розходженні між культурою, всім духовним життям, з одного боку, і соціальною та політичною структурами американського суспільства - з іншого. Цей процес розриву Белл розглядає як фатальний, він навіть схильний визначити всю сучасну західну культуру як антіінстітуціональную, тобто конфронтуючу тим принципам, якими керується капіталістична економіка.

Сенс міркувань Белла  полягає в тому, що духовні процеси  в сучасному капіталістичному світі, хоча й виростають на базі технологічних відносин, все ж в реальності не завжди їм відповідають. В результаті, заявляє Белл, сьогодні склалося соціальна напруга між інтелігенцією, її авангардистські налаштованими загонами і носіями економіко-виробничого та державно-політичного принципів. По суті, Д.Белл фіксує поглиблення кризи економіки і культури в умовах сучасного капіталізму, оскільки проблеми соціальної захищеності, зростання освіти і духовної культури знаходяться в опозиції до підвалин капіталізму. Він ставить проблему «інтелектуальної мобілізації», тобто фактично веде мову про приведення у відповідність з політичної та соціально-економічної структурами капіталізму тих духовних процесів, які сьогодні в силу суб’єктивних, як він вважає, причин мають іншу спрямованість.

Отже, Д. Белл зробив вагомий внесок у становлення концепцій, присвячених сучасному і майбутньому етапу розвитку людської цивілізації.

Теорія постіндустріального  суспільства Д. Белла відіграла  дуалістичну роль: з одного боку, вона сприяла становленню основних концепцій сучасного і майбутнього суспільства, зокрема концепції інформаційного суспільства, а, з іншого, тривалий час гальмувала та ще й досі гальмує подальший розвиток концепції інформаційного суспільства та її остаточне перетворення на пануючу теорію [6].

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Інформаційний  капіталізм: М. Кастельс

Як теоретик М. Кастельс починав із використання марксистського підходу до питань урбанізації («The Urban Quеstion» (1977)). Потім були книги «The City and the Grassroots» (1983), «The Informational City» (1989), «The Collaps of Soviet Communism: a View from the Information Society» (1995) та інші. Поступово предметом наукового інтересу М. Кастельса ставали глобальні процеси, що відбуваються у сучасному світі під впливом швидкого розвитку усіх видів інформаційних технологій [2].

У 1996-1998 рр.. Мануель Кастельс опублікував тритомне дослідження «The Information Age», що справив величезний вплив на сучасні соціальні науки.

Після виходу книги Кастельса  визнали найбільшим з усіх живих  учених, які займаються проблемами сучасного суспільства; він став викладати свої погляди на телебаченні, про нього писали такі газети, як «Wall Street Journal», «New Statesman» і «Guardian».

Трилогія Кастельса, що містить близько 1200 сторінок, являє  собою енциклопедичний аналіз ролі інформації в даний час.

У томі перші розглядаються  соціальні структури - технологія, економіка, трудові процеси, - які властивості «інформаційної епохи». Головною темою другого тому стала соціологія «мережевого суспільства», і особливо ті соціальні рухи, які виникли як відповідь на ці фундаментальні зміни, а потім переваги з нової ситуації. Третій том присвячений політиці, головною темою стають соціальне включення та виключення, зачіпається ряд питань: від колишнього Радянського Союзу до майбутнього Європи, значення глобальних злочинних мереж. Це визначає побудову книги «Інформаційна епоха» і дає Кастельсу розуміння найбільш істотних причин, що викликають зміни. Пріоритет віддається питанням економіки і технології, а вже потім слідують проблеми суспільної свідомості і політики [2].

Усі сфери життя, починаючи  з геополітики крупних національних держав і закінчуючи повсякденням звичайних  людей, змінюються, виявляючись поміщеними в інформаційний простір і  глобальні мережі. Революція в  інформаційній технології є відправним пунктом при аналізі труднощів становлення нової економіки, суспільства та культури.