Роль громадських організацій у формуванні соціальної політики в сучасному українському суспільстві

 

І ) Правові умови

 

Необхідно забезпечити законодавчу базу для функціонування некомерційних організацій і для забезпечення форм державної підтримки їх діяльності шляхом прийняття необхідних законодавчих заходів: При подальшому доопрацюванні перспективного законодавства (Проекту Закону "Про непідприємницькі організації", проекту Закона "Про об'єднанні громадян" і інших) необхідно забезпечити участь представників громадських організацій і врахувати їх пропозиції, оскільки недостатній облік державними органами інтересів і позиції суспільних ініціатив призводить до зниження якості державних рішень і створює додаткові бар'єри в реалізації державної політики динамічного розвитку України [25, 156].

 

Важливим кроком в цьому напрямі стало обговорення з громадськими організаціями законопроекту "Про об'єднанні громадян", підготовленого Мін'юстом, 6 лютого і 19 квітня в 2006 р., внаслідок чого були враховані деякі зауваження активної громадськості, проте багато важливих для організацій питань в проекті було вирішено не в їх користь. Необхідно закріпити практику залучення громадян до участі в розробці законодавства "суспільного сектора" і надавати суспільним інтересам належну увагу [20, 243].

 

До ухвалення Закону "Про непідприємницькі організації" і нову редакцію Закона "Про об'єднанні громадян" необхідно їх погоджувати і уніфікувати термінологію.

 

Враховуючи обмежені фінансові можливості громадських організацій, необхідно зменшувати витрати на реєстрацію: скоротити тарифи реєстраційних зборів і відмінити окрему плату за реєстрацію статуту організації.

 

Залучення засобів до суспільного сектора через податкове стимулювання, яке може здійснюватися двома способами.

 

Перший - це збільшення об'єму власної діяльності організації, яка не оприбутковується. Такий спосіб підвищення залучення засобів до неприбуткових організацій має істотні недоліки [20, 287]:

 

1) складність контролю за власною діяльністю неприбуткових організацій може привести до ухилення від оподаткування;

 

2) загроза для діяльності тих підприємницьких організацій, які можуть не витримати конкуренція.

 

Дієвішою стимул-реакцією для фінансування неприбуткових організацій є збільшення залучення засобів українських інвесторів через надання ним податкових пільг. Для ефективної дії податкового стимулювання потребує змін податкове законодавство:

 

- звільнити від оподаткування прибутковим податком членські і вступні внески громадських організацій;

 

- відмінити нижню межу суми пожертвувань, яку фізична особа повинна включити в склад податкового кредиту.

 

ІІ) Організаційні умови

 

Необхідно створити організаційні умови для реалізації розвитку громадських організацій шляхом наділу органів влади повноваженнями по її здійсненню і ресурсами.

 

Для виміру результативності політики, що проводиться, і здобуття постійної інформації про стан некомерційного сектора, необхідний моніторинг, з аналізом тенденцій його розвитку і чинників, що забезпечують це розвиток.

 

ІІІ ) Інформаційні умови

 

Важливою умовою розвитку громадських організацій і залучення їх до вирішення актуальних для України завдань є створення ефективної системи інформування громадян і організацій про діяльність органів державної влади і можливості участі в ній, а також висвітлення роботи громадських організацій в ЗМІ.

 

IV ) Інституційні умови

 

Основною умовою для стабільного розвитку громадських організацій є можливість доступу до ресурсів для здійснення статутних завдань.

 

Суспільно корисний характер діяльності громадських організацій не дозволяє фінансувати їх роботу за рахунок оплати послуг конкретними отримувачами благ. Тому основним джерелом фінансування громадських організацій є цільове фінансування їх діяльності через систему грантів і через субсидування витрат.

 

Для громадських організацій непосильною є конкуренція за ресурси (приміщення для офісів і заходів, що проводяться, і тому подібне) з комерційним сектором, що покриває свої витрати за рахунок споживачів своїх послуг. Неможливість фінансування інституційних витрат (оплата приміщень, персоналу, комунальних платежів, податків) є головним чинником, що обмежує розвиток громадських організацій України.

 

У цих умовах необхідно підтримувати діяльність громадських організацій через створення для них системи преференцій, що знижують їх витрати в порівнянні з комерційними структурами. У тому числі: встановлення пільг по податках, надання приміщень, що знаходяться в державній власності, повне або часткове субсидування витрат певних видів громадських організацій (організацій інвалідів, ветеранів, дитячих і молодіжних організацій, ресурсних центрів і центрів цивільної освіти і так далі). Для залучення громадських організацій до вирішення актуальних для краю проблем необхідно широко розвивати грантову систему фінансування діяльності некомерційних організацій за рахунок засобів державного бюджету.

 

2. Формування системи цивільної участі в управлінні справами держави. Істотний розвиток некомерційного сектора можливий лише при зростанні цивільної активності жителів України.

 

Необхідні умови для розвитку активності громадян передбачають [25, 184]:

 

а) становлення системи цивільної освіти, оскільки без розуміння основних принципів існуючої соціальної системи і можливих способів участі в ній громадяни не можуть усвідомлено брати участь в суспільній діяльності;

 

в) забезпечення механізму реалізації цивільній активності, у тому числі шляхом ухвалення закону про цивільну участь і створення організаційного механізму його забезпечення.

 

3. Залучення громадських організацій до розробки і реалізації соціально-економічної політики.

 

Для розширення участі громадських організацій в соціально-економічному житті країни необхідне підвищення ефективності взаємодії некомерційного сектора і органів державної влади дорогою активнішого залучення третього сектора у формування і реалізацію здійснюваною в Україні в різних сферах політики.

 

Даний напрям передбачає наступну діяльність органів державної влади [20, 297]:

 

а) залучення громадських організацій до розробки, обговорення і реалізації цільових програм і планів діяльності;

 

б) залучення громадських організацій до реалізації загальнодержавних, міжрегіональних програм і національних проектів;

 

в) розвиток системи державних грантів для громадських організацій;

 

г) формування соціального замовлення для державних потреб для конкурсної участі в його виконання громадських організацій.

 

4. Створення інфраструктури для діяльності і розвитку некомерційного сектора. Однією з основних функцій держави в будь-якій сфері економічного і соціального життя є створення і підтримка інфраструктури різних секторів економіки і соціальної сфери, наприклад, дороги, комунікації, підготовка кадрів, довідкові і сервісні служби і ін. На сьогоднішній день, держава практично не бере участь у формуванні і підтримці інфраструктури некомерційного сектора. Тому одним з напрямів політики розвитку громадських організацій повинна стати підтримка їх інфраструктури, у тому числі: а) створення структур, які забезпечать становлення нових громадських організацій через надання ним доступу до ресурсів, вчення, інформаційної і методичної підтримки. Іншим напрямом діяльності цієї структури стане підтримка ініціатив громадян і груп, як основи відтворення некомерційного сектора; б) підтримка і розвиток ресурсних центрів. Вирішення своїх завдань громадські організації можуть здійснювати спільно, спираючись на ресурси інфраструктурної організації - ресурсного центру, єдиною метою якого є сприяння діяльності інших громадських організацій. Ресурсні центри повинні діяти на постійній підставі і мати засоби для своєї діяльності не пов'язані із здобуттям грантів, оскільки грант - це фінансова підтримка конкретних проектів, а не поточна діяльність центру. Відсутність стабільності у фінансуванні ресурсних центрів приводить до втрати ними своїй меті. Введення практики держзамовлення на надання послуг ресурсного центру для громадських організацій може істотно змінити ситуацію і створити стимулюючу інфраструктуру некомерційного сектора; в) підтримка програм цивільної освіти.

 

Важливою складовою частиною інфраструктури для некомерційного сектора є наявність системи відтворення кадрів для громадських організацій. Можливості громадських організацій, що діють, недостатні для вирішення завдання, що є чинником, що обмежує їх розвиток. Необхідно організувати підтримку програм цивільної освіти, що реалізовуються в освітніх установах, організаціях додаткової освіти і в громадських організацій для [25, 200]:

 

- здобуття варіативних програм цивільної освіти;

 

- розширення кількості громадян, що мають знання, дозволяють їм реалізовувати свою цивільну активність, у тому числі і через участь в діяльності існуючих громадських організацій і створення нових;

 

- розробки нового вмісту регіонального освітнього стандарту, що включає компонент, пов'язаний з суспільно-корисною діяльністю некомерційного сектора.

 

5. Розвиток взаємодії громадських організацій з органами державної влади. Підвищення якості взаємодії органів державної влади і некомерційного сектора є важливим напрямом розвитку громадських організацій і вдосконалення державного управління.

 

Громадські організації і органи державної влади є природними партнерами, оскільки мають одні соціально значимі цілі, не пов'язані з витяганням прибули. Їх партнерство дозволяє кооперувати ресурси для вирішення загальних завдань. Пропонується наступна діяльність по даному напряму [20, 214]:

 

- вивчення успішних практик в організації взаємодії органів державної влади і некомерційного сектора;

 

- організація інформування і вчення службовців про специфіку діяльності громадських організацій і можливості співпраці з інститутами цивільного суспільства;

 

- підвищення відвертості в діяльності органів державної влади, активне залучення громадських організацій до процесу розробки, обговорення і реалізації рішень, що приймаються органами державної влади.

 

6. Сприяння участі населення в місцевій самоврядності. Більшість громадських організацій створюються і діють на локальних територіях на рівні місцевої самоврядності. Їх інтереси тісно пов'язані з потребами місцевого співтовариства і, в більшості своїй, замикаються на питання місцевого значення. У цих умовах активна участь громадських організацій в здійсненні місцевої самоврядності може стати істотним чинником не лише розвитку некомерційного сектора, але і становлення місцевої самоврядності в Україні.

 

7. Просування добродійності, сприяння розвитку волонтерства і підвищенню соціальної відповідальності бізнесу в Україні. Одним з джерел підтримки некомерційного сектора є добродійність, яка реалізується через [20, 295]:

 

- передачу засобів для діяльності громадських організацій і спонсорської підтримки інститутів цивільного суспільства;

 

- соціальну солідарність і допомогу громадянам, що мають потребу, і групам населення;

 

- добровільну безвідплатну працю і суспільну активність.

 

Розвиток добродійності це створення сприятливого середовища для активності громадян і громадських організацій. Заходи по реалізації даного напряму розвитку некомерційного сектора передбачають [20, 166]:

 

- підтримку корпоративної і приватної добродійності, у тому числі через проведення спеціальних акцій, направлених на створення позитивної мотивації по участі в добродійності;

 

- підтримку волонтерського руху, перш за все, серед молоді;

 

- введення системи соціальної звітності в бізнес структурах і організація діалогу між бізнесом-співтовариством і громадськими організаціями.

 

ВИСНОВКИ

 

Драматичне збільшення кількості організованих приватних некомерційних об'єднань в кожній частині світу є результатом великого тиску, криз, соціальних і технологічних змін. Ці зміни поставили під сумнів роль держави в однаковій мірі в капіталістичних, соціалістичних і таких, що розвиваються країнах світу, і відкрили дорогу альтернативним інституційним підходам, які б могли на потреби населення реагувати гнучкіше і ефективніше. Виявилось, що суспільні організації стали ідеальними кандидатами для виконання цієї ролі. Приводом для цього є їх корисність, витікаюча з їх відносної гнучкості, здатності підключати енергію простих людей, що має приватний характер, і чуйної довіри.

 

Третій сектор став впливовою економічною силою. У 22 країнах (Нідерланди, Німеччина, Ірландія, Іспанія, Бельгія, Австрія, Франція, Фінляндія, Великобританія, Австралія, США, Ізраїль, Японія, Чехія, Угорщина, Словаччина, Румунія, Аргентина, Перу, Бразилія Колумбія, Мексика, виключаючи релігійні організації) у 1995 році в некомерційному секторі працювало на повну ставку 19 мільйонів чоловік, що загалом складало 5% трудящих, і кожна десята людина була зайнята в секторі по наданню послуг.[12, 126]

 

Якби ми порівняли третій сектор з економікою держави, то він був би восьмим, найсильнішим в економічних відносинах, держава в світі. У США в нім працює 8% людей, а в Ірландії, Бельгії і Голландії він складає вже 11-13%.[12, 211]

 

Не дивлячись на динамічність і зростання, третій сектор залишається ранимою екосистемою, крихкою, в недостатній мірі укоріненою і легитімізірованной, а що є найбільшою іронією - це те, що його власний успіх часто стає для нього загрозою. Таким чином перед третім сектором стоять завдання і перешкоди, що мають принаймні чотири різні форми: