Роль громадських організацій у формуванні соціальної політики в сучасному українському суспільстві

 

4. Турбота про загальне благо Деякі організації стоять на варті загального блага (в світі їх називають «сторожовими» організаціями – з англ. watchdog). Це, наприклад, екологічні організації, організації по захисту прав людини, організації по запобіганню корупції, або що здійснюють моніторинг діяльності адміністрації.

 

5. Соціальна інтеграція. Громадські організації сприяють інтеграції в суспільство людей або груп, що знаходяться під загрозою маргіналізації (наприклад, тривало безробітних або інвалідів). Організації сприяють формуванню їх довіри до демократичних інститутів і учать співпраці. Вони також здійснюють діяльність, направлену на підвищення життєвого рівня груп, що мають низький економічний або соціальний статус. Завдяки цьому люди з низьким заробітком дістають доступ до благ і послуг, які інакше були б їм недоступні.

 

6. Ініціація суспільних перетворень Будучи виразником групових вимог і інтересів, громадські організації дають різним групам можливість впливати на власті і громадську думку, і, таким чином, часто приводять до системних перетворень. Організації часто є двигунами інновацій системного характеру – проектів законів, інституційних рішень, інструментів суспільного діалогу. У Польщі прикладом такого роду дії може бути прийняття в червні 2003 роки Закону про соціальне працевлаштування, який лобіювався організаціями, що працюють з бездомними і залежними особами.

 

7. Доповнення діяльності держави. Організації прагнуть заповнити пропуски в публічній системі охорони здоров'я, освіти, соціальних послуг, культури. Саме тому їх існування так поважно для поліпшення якості життя громадян – вони надають блага і послуги, адекватні їх потребам, і відповідні місцевим умовам. Прикладом цього можуть бути, так звані, малі школи, що знаходять у веденні громадських суспільних об'єднань, – вони працюють там, де місцевій самоврядності невигідно їх містити.

 

8. Формування лідерів. Громадські організації є школами демократії. Вони учать участі в громадському обговоренні важливих проблем, і демократичній конфронтації власних інтересів з інтересами інших. Що в рівній мірі важливе, вони формують громадських лідерів, ефективних менеджерів. Організації це також альтернативний шлях висунення політичних еліт. Це єдині місця, де непокірні або не зацікавлені чиновницькою або комерційною кар'єрою люди, можуть навчитися ефективно діяти. Громадські організації виконують різні функції в суспільстві: виучують, допомагають, запобігають негативним наслідкам соціальної нерівності, пропонують і впроваджують інноваційні рішення і тому подібне В умовах стабільної демократії, їх значення для держави, для бюджету, для груп, що дискримінуються, для всяких ентузіастів, лобістів або меншин важливо, а інколи фундаментально. Потрібно пам'ятати, що такий функціональний погляд, представлений вище, це лише одна з перспектив, яку можна прийняти, розглядаючи організації. Можна задуматися, яке значення третього сектора в економіці, яке його вплив на реалізацію принципів соціальної справедливості, який його потенціал працевлаштування – словом, можна давати різні відповіді на питання «навіщо потрібний третій сектор». Але одночасно потрібно задати й інші питання – чому існує третій сектор? На чому зіждется його існування, з чого походить? Проявом чого є третій сектор? Безперечно, організації це найбільш безпосередній прояв свободи. Їх діяльність може приносити певну користь, але є також цінністю самою в собі – організації це демократія «у дії».

 

Розділ 3 Роль громадських організацій у формуванні соціальної політики в сучасному українському суспільстві

 

3.1 Проблеми створення, розвитку і функціонування громадських організацій в сучасному українському суспільстві

 

В процесі переходу стосунків держави і цивільного суспільства на рівень партнерства, великого значення набуває використання державою такого механізму правової регуляції діяльності громадських організацій, який би створював умови для їх вільного розвитку. У таких умовах в правовій регуляції громадських організацій головне місце повинне належати правовим стимул-реакціям, покликаним сприяти розвитку ініціативної діяльності громадського сектора і його інтересам, що відповідають.

 

Майбутнє розвитку громадських організацій залежить від пріоритетів, вибраних владою, від чітко поставленої мети і відповідної досконалої системи політико-правового стимулювання.

 

Найбільш небезпечним для розвитку цивільного суспільства вадою чинного законодавства, яке регулює питання "третього сектора", є питання правових обмежень, яке гальмує процес формування життєздатного суспільного сектора і створює проблеми на всіх етапах існування суспільних організацій. До таких обмежень належать [14, 190]:

 

1. Обтяжлива процедура реєстрації.

 

За останні роки реєстраційна процедура громадських організацій була покращена. Законом "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" від 16 березня 2006 року був ліквідований порядок подвійної реєстрації громадських організацій. Відповідно до Закону з жовтня 2006 року державна реєстрація громадських організацій відбуватиметься лише в управліннях Міністерства юстиції. Протягом трьох днів Міністерство юстиції повинне видати зареєстрований статут і свідоцтво державній реєстрації юридичної особи і поставити на облік в податкову службу і соціальні фонди.

 

Законом "Про внесення змін до статті 15 Закону України "Про об'єднанні громадян" [3] від 8 вересня 2005 року скорочені терміни розгляду заяв про реєстрацію об'єднань громадян. Тепер на розгляд заяв про реєстрацію місцевій громадській організації відведено три дні після вступу документів, а заяви про реєстрацію всеукраїнської і міжнародної громадської організації - один місяць.

 

Постановою Кабінету Міністрів від 18 серпня в 2005 р. N 769 було внесено зміни до Порядку проведення і розмірів збору за реєстрацію об'єднань громадян, відповідно яким реєстрація змін, які вносяться до статутних документів об'єднань громадян, проводиться безоплатно.

 

Незважаючи на такі позитивні зміни реєстрація залишається обтяжливою для бюджету громадської організації із-за неадекватного розміру реєстраційного збору, який встановлюється Постановою Кабінету Міністрів від 26 лютого в 1993 р. N 143 "Про порядок проведення і розміри збору за реєстрацію об'єднань громадян".

 

Крім того, через відсутність детальних положень відносно мети створення громадських організацій в Законе "Про об'єднанні громадян" від 16 червня 1992 року (ст.3) управління юстиції досить вузько її розуміють, а саме як "захист законних прав і інтересів їх членів", і вимушують громадські організації вносити відповідні зміни до статутних документів. Така позиція реєструючих органів створює проблеми здобуття громадською організацією неприбуткового статусу в податковій інспекції, тому що відповідно п. би) ст. 7.11.1. Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року неприбутковими визначаються громадські організації, створені з метою здійснення екологічній, оздоровчій, любительській спортивній, культурній, освітній і науковій діяльності, тобто головним критерієм для надання організації неприбуткового статусу є сфера її діяльності [14, 192].

 

2. Не вирішено питання статусу громадських організацій.

 

Закон "Про об'єднанні громадян" розділяє громадські організації на всеукраїнських, місцевих і міжнародних, Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців" такого статусу не передбачає.

 

У даному аспекті необхідно відзначити, що Міністерством юстиції і Департаментом конституційного законодавства і державного будівництва підготовлено Проект Закону "Про внесення змін до Закону "Про об'єднанні громадян", який пропонує ліквідовувати територіальні статуси громадських організацій. Введення в дію такого нововведення дозволило б громадським організаціям здійснювати свою діяльність на території всієї держави без створення місцевих осередків для здобуття статусу всеукраїнської [14, 195].

 

3. Нерівні умови діяльності неприбуткових і підприємницьких організацій.

 

Норми чинного законодавства створюють для організацій громадського суспільного сектора суворіші правила існування чим для підприємницьких організацій. Окрім дискримінаційних вимог при реєстрації, Законом "Про об'єднанні громадян" передбачається також вживання державою до громадських організацій таких санкцій як запобігання заборона окремих видів діяльності і розпуск.

 

4. Перспективне законодавство переважно не орієнтоване на захист інтересів громадського суспільного сектора.

 

Проект нового базового закону для некомерційних організацій - "Закону України про непідприємницькі організації" Верховна Рада України 2 червня 2005 року правильно направила на повторне друге читання, оскільки набирання чинності запропонованої редакції Закону може погіршити стан третього сектору в Україні.

 

Норми законопроекту жорстко регламентують діяльність непідприємницьких організацій і створюють нові можливості для державного втручання, що перечить принципам незалежності і непідлеглості діяльності непідприємницьких організацій державному сектору. Законопроект визначає структуру органів, документацію непідприємницьких організацій, порядок проведення зборів - питання, які організація повинна вирішувати самостійно в статутних документах. До того ж, такі положення характерні для підприємницьких структур, проте неприйнятні для організацій, що не має на меті здобуття прибули.

 

Пропонується ускладнена форма реєстрації непідприємницьких організацій, зокрема передбачено обов'язкове надання до органів реєстрації документа, який підтверджує придбання юридичної адреси (договір оренди, гарантійний лист, і тому подібне). Така норма спричинить непотрібні фінансові витрати для непідприємницької організації, тому що на практиці виявляється, що юридична адреса не має нічого спільного з реальним місцезнаходженням організації [14, 207].

 

5. Відсутній ефективний механізм податкового стимулювання для фінансування неприбуткових організацій з українських джерел.

 

Для розвитку громадянського суспільства необхідне впровадження податкових стимул-реакцій для залучення засобів в суспільний сектор. Такими стимул-реакціями можуть бути оподаткування власної діяльності неприбуткових організацій і надання податкових пільг для організацій, які здійснюють внески неприбутковим організаціям. Без залучення достатнього об'єму засобів з'являється питання про саму можливість існування третього сектора.

 

Відповідно п.7.11.3. Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій отримані у вигляді: "безоплатної або безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань; пасивних доходів; засобів або майна, які поступають таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах добродійної, гуманітарної допомоги або технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, окрім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін".

 

Законодавство також створює легальні можливості для фізичних і юридичних осіб отримати податкові знижки через фінансову підтримку громадського сектора, проте даний механізм не залучає потенційних інвесторів (представників бізнесу-кругів). Причинами відсутності інтересу є:

 

• відсутність в чинному податковому законодавстві стимулів для перерахування коштів непідприємницьким організаціям платниками фіксованого податку. Таким чином вагома частина представників дрібного і середнього бізнесу позбавлена можливості отримати податкові пільги через допомогу неприбутковому сектору;

 

• включення добровільних відрахувань (до державного і місцевого бюджетів і до органів влади і установ, ними утворених) у відсоток суми прибули, яка може бути списана на добровільні пожертвування. Саме тому, більшість пожертвувань з цього відсотка поступають до державних і комунальних закладів, а не до адресата;

 

• оподаткування таких доходів громадських організацій як вступні і членські внески;

 

• встановлення нижньої межі суми пожертвувань, яку фізична особа повинна включити до складу податкового кредиту. Так відповідно п.5.3.2 Закону "Про податок на доходи фізичних осіб" від 22 травня 2003 року до складу податкового кредиту платник податку має право включити пожертвування або добродійні внески неприбутковим організаціям в розмірі, який перевищує два відсотки, але не є великим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного податком доходу такого звітного року. Існування нижньої планки перешкоджає багатьом фізичним особам робити невеликі добродійні внески або пожертвування.

 

 

Таким чином, правова регуляція "третього сектору" має з боку держави елементи надлишкового контролю процесу їх реєстрації і діяльності при абсолютному ігноруванні можливостей громадського контролю.

 

3.2 Напрямки вдосконалення системи забезпечення діяльності громадських організацій

 

Перерахуємо основні напрями удосконалення системи забезпечення діяльності громадських організацій, зміни законодавства і державної політики, що стосуються в основному, по відношенню до громадських організацій [14].

 

1. Створення сприятливих умов для діяльності громадських організацій в Україні. Основним напрямом діяльності органів державної влади є створення і підтримка умов, сприяючих формуванню і ефективній роботі некомерційного сектора в Україні. За наявності сприятливих умов розвиток цивільної активності забезпечить саморозвиток інститутів цивільного суспільства – некомерційних організацій, які зможуть поступово розширювати сферу своєї відповідальності за вирішення актуальних для України завдань і проблем.