- Методи визначення збитку і страхового відшкодування.
Для обґрунтованого вирішення
питання про виплату страхового відшкодування
першорядне значення має встановлення
факту настання стихійного явища і викликаною
ним загибелі або пошкодження посівів
(посадок). Вихідним моментом для цієї
роботи є отримання страховою організацією
письмового повідомлення про загибель
(пошкодженні) сільськогосподарських
культур.
Основним документом для вирішення
питання про виплату страхового відшкодування
є акт про загибель
або пошкодження сільськогосподарських
культур і багаторічних насаджень.
Організації страхування складають
акти на всі страхові випадки загибелі
або пошкодження сільськогосподарських
культур, про які повідомляли господарства.
Акт складається
з трьох розділів. У першому наводяться уточнені
дані про загибель (пошкодженні) сільськогосподарських
культур: яка культура загинула або пошкоджена;
в результаті якого стихійного лиха; коли
воно сталося, площа, на якій сталася загибель
(пошкодження) культури.
У другому розділі по кожній
культурі показуються планувалося господарське
призначення; посівна і збиральна площа,
при цьому виділяється площа, на якій був
проведений посів і підсів тієї ж або іншою
культурою, а також площа культури, використаної
не за первісним призначенням (наприклад,
посіви на зерно використані після пошкодження
на зелений корм або для випасу худоби);
отриманий врожай основної продукції.
У третьому розділі акта відображаються
додаткові дані про площі культур, пересіяних
і підсіяних іншими культурами, вартість
витрат на пересівання (підсів) і ін.
Що підлягає відшкодуванню
збиток визначають, виходячи з умов страхування,
основним з яких вважається рівень середнього
врожаю як об'єкт страхової відповідальності.
Для страхування сільськогосподарських
культур в аграрному секторі прийнята
в основному середня врожайність за попередні
роки.
Середня врожайність визначається
на всю площу посіву (посадки) сільськогосподарських
культур під урожай цього року, тобто включаючи
ту площу, де сталися пошкодження та загибель
і прибирання не здійснювалася.
У залежності від того, чи відбулася повна
загибель врожаю або його зниження і як
використовувалася пошкоджена культура
- для отримання запланованої основної
продукції або для інших цілей - вибирається
відповідна формула для розрахунку збитку.
При повній загибелі врожаю
культури на всій площі збиток розраховується
за формулою:
У = З 3
* П,
де У - збиток в розрахунку на
всю площу посіву (посадки);
З 3 - середня
вартість застрахованого врожаю культури
з 1 га;
П - загальна площа посіву під
урожай поточного року.
У випадках, коли відбулося
зниження середнього врожаю (хоча на окремих
дільницях може бути загибель), формула
розрахунку шкоди друга:
У = (З 3-Ст.
Г) П,
де Ст. г - середня вартість урожаю
з 1 га в поточному році.
Однак цей показник повинен
бути обчислений виходячи з валового збору
основної продукції. Тому формула ускладнюється
, набуваючи наступний вигляд:
У = (С 3
- (Ц + В) / П) П,
де В - валовий збір основної
продукції культури в поточному році;
Ц - закупівельна ціна з 1 ц основної
продукції даної культури.
Визначення збитку та страхового
відшкодування при загибелі тварин, що належать
сільськогосподарським підприємствам,
кооперативним організаціям і населенню,
виходять як із загальних принципів, так
і з деяких особливостей, в залежності
від умов відповідного страхування. Основна
специфіка полягає в тому, що на сільськогосподарських
підприємствах, в кооперативних і громадських
організаціях тварини застраховані за
їх балансової (інвентарної) вартості;
в господарствах громадян - виходячи з
встановлених страхових сум (норм).
При загибелі тварин в сільськогосподарських
та інших підприємствах і організаціях
визначення страхового відшкодування
передує числення збитку. Збитками є балансова
(інвентарна) вартість загиблих тварин.
Якщо індивідуальний облік балансової
вартості тварин не ведеться, то вона визначається
як середня по всім тваринам даного виду.
Збиток при загибелі робочих коней (включаючи
спортивних), верблюдів, ослів і мулів
визначається за вирахуванням амортизації,
на решті робоча худоба амортизація не
нараховується.
При вимушеному забої тварин,
а також свійської птиці шкоду визначається
в розмірі різниці між їх балансовою вартістю
та сумою, отриманою від реалізації придатного
в їжу м'яса. Вартість такого м'яса встановлюється
на підставі документа, виданого державною
або кооперативної організацією, якій
було продано м'ясо. Якщо м'ясо забитої
тварини повністю непридатним для вживання
у їжу, збиток обчислюється, як при відмінку.
При страхуванні у всіх господарствах
відшкодовується тільки прямий збиток
- загибель (падіж або вимушений забій)
тварини. Втрати продукції, що є непрямим
збитком, зі страхування не відшкодовуються.
Методика визначення збитку
та страхового відшкодування залежить
від виду застрахованого майна (будівлі,
засоби транспорту, товари, продукція
і т.п.), стихійного лиха (пожежа, повінь,
землетрус тощо), аварії чи нещасного випадку,
а також від того, хто є страхувальником.
Послідовність проведення цієї роботи
завжди однакова і складається з наступних
етапів:
- Встановлення факт загибелі
або пошкодження майна;
- Визначення причини нанесення
збитку та вирішення питання
про наявність страхового або
нещасного випадку;
- Встановлення постраждалих
об'єктів та приладдя застрахованого
майна;
- Розрахунок суми збитку
і страхового відшкодування.
Збитками страхувальника вважається
вартість загиблого майна за страховою
оцінкою, вартість пошкодженого майна
з урахуванням його знецінення, вартість
робіт по рятуванню майна і приведенню
його в порядок. Із суми збитку виключається
вартість пошкоджених і непошкоджених
залишків майна, придатних на будматеріали
і т.п. (Цегла, дошки, колоди і т.д.).
Страхування
будівель. При знищенні або пошкодженні
будівель в господарстві громадян працівник
страхової організації перевіряє наявність
і склад будівель, що були в господарстві
на момент страхового випадку; уточнює,
чи всі будови занесені до страхових оціночні
листки; чи правильно вказані їх господарське
призначення, розміри, матеріали стін,
даху та т.п. При виявленні новозбудованих
або раніше не зареєстрованих будов вони
також повинні бути оцінені.
Витрати на відновлення (ремонт)
пошкоджених будівель обчислюють за одиничними
розцінками на окремі частини будови або
види робіт, на підставі яких розроблено
оцінні норми.
При знищенні або пошкодженні
будівель, застрахованих по добровільному
страхуванню, збиток, як правило, додатково
не обчислюється.
Страхування
домашнього майна. Страхове відшкодування тут
становить суму фактичних збитків, завданих
страхувальнику страховим випадком, але
не може бути вище страхової суми, зазначеної
в договорі.
Збиток визначається на підставі акту
та доданих до неї документів, що підтверджують
факт і обставини настання страхового
випадку. Зазначені документи місцеве
відділення страхування отримує в органах
пожежного нагляду, гідрометеослужби,
міліції, судово-слідчих органах та інших
державних установах. Крім того, використовується
складений страхувальником перелік знищених,
пошкоджених або викрадених предметів
домашнього майна.
У розмір збитків включається
вартість викрадених або знищених предметів,
обчислена за державними роздрібними
цінами (з урахуванням зносу), а при пошкодженні
- різниця між цією вартістю майна та його
вартістю після страхового випадку, тобто
з урахуванням знецінення.
Крім того, шкодою визнається
вартість ремонту квартири страхувальника
в будинках державного, громадського фонду
та ЖБК. При цьому в розрахунок приймаються
елементи оздоблення та обладнання квартири
(житлових та індивідуальних підсобних
приміщень): фарбування стін, підлог, дверей
і віконних рам, побілка стель, заміна
шпалер, лінолеуму та інших покриттів
стін і підлоги, заміна оббивки дверей
замків і ручок, віконного і дверного скла,
електричних дзвінків, електро- і телепроводів,
пошкоджених в результаті страхової події.
Витрати з рятування майна під
час страхового випадку та приведення
його у належний стан включаються в суму
збитку. При цьому якщо під час гасіння
пожежі деякі предмети загинули або пошкоджені
під дією води і т.п., то ці збитки також
включається в загальну суму втрат, понесених
страхувальником.
Якщо пошкоджені предмети шляхом
ремонту можуть бути приведені у придатний
для використання стан, сума уцінки буде
дорівнює вартості ремонтних робіт, зменшеної
на відсоток зносу кожного предмета.
Коли предмети домашнього майна пошкоджені
настільки, що їх не можна відремонтувати,
сума уцінки цих предметів складе їх дійсну
вартість на день ушкодження. Якщо від
пошкоджених предметів є залишки, придатні
до використання, сума їх уцінки зменшується
на їх вартість з урахуванням витрат
на приведення в належний стан.
Страхування
засобів транспорту, що належать громадянам. Розмір заподіяної страхувальнику
збитку та суми страхового відшкодування
обчислюються на підставі страхового
акта та доданих до неї документів (органів
пожежного нагляду, міліції, ДАІ, слідчих,
судових і т.д.), що підтверджують факт
і обставини страхового випадку, а при
частковому пошкодженні засоби транспорту
, крім того, - кошториси на ремонт (відновлення).
Страхове відшкодування за
транспортний засіб (причіп, напівпричіп
або підвісний човновий мотор), додаткове
обладнання та предмети багажу виплачується
у розмірі заподіяної шкоди, але не вище
відповідної страхової суми, обумовленої
договором, за яким транспортний засіб
прийнято на страхування в розмірі його
дійсної вартості.
3. Активне і пасивне
перестрахування
Перестрахування - це страхування особливого виду. Зміст
його полягає у передачі частини ризику
(ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому
страховику, тобто перестраховику. Страховика,
котрий безпосередньо працює зі страхувальниками
щодо взяття на себе їхніх ризиків, називають
"прямим страховиком", або страховиком,
що передає ризики. Процес передачі частини
взятих на себе ризиків іншим страховикам
з метою створення такого страхового портфеля,
який забезпечував би стійкість і рентабельність
страхових операцій, називають перестрахуванням.
Розрізняють активне
та пасивне перестрахування.
Активне перестрахування полягає у прийнятті
іноземних ризиків для покриття або продажу
страхових гарантій.
Пасивне перестрахування - це передача ризиків
іноземним страховикам (купівля страхових
гарантій). Головна його мета - передача
відносно дрібних ризиків великій кількості
перестраховиків у різних країнах. Завдяки
цьому досягається стабільність страхового
портфеля та встановлюються широкі контакти
на ринку перестрахування.
Процедура підписання договору перестрахування
і пов'язаних із цим взаєморозрахунків
залежить від того, належить договір до
активного чи пасивного перестрахування.
Укладання договорів пасивного перестрахування
в цілому видається простішим ніж укладанням
договорів активного перестрахування.
Слід, проте, враховувати, що страховики,
віддаючи частину ризиків зі свого портфеля
в перестрахування, прагнуть отримати
контралимент чи зв'язати підписання договору
пасивного перестрахування з висновком
договору активного перестрахування.
Крім того, цедент прагне отримати вигідні
для себе умови договору пасивного перестрахування,
тобто отримати максимально можливу комісійну
винагороду й у прибутках перестраховиків.
Одним з розділів пасивного перестрахування
є ретроцесії. Мета ретроцессії - подальший
перерозподіл ризику і навіть часткове
задоволення вимог партнера в отриманні
контралімента. Перерозподіл ризику у
вигляді ретроцесії відбувається цим
шляхом, як і раніше при перестрахуванні,
тобто. ретроцедент отримує комісійну
винагороду, право щодо участі в прибутках.
Основний принцип, вживаний у пасивному
перестрахуванні, - передача щодо дрібних
часток ризику великому числу перестрахувальників
у різних країнах. Тим самим досягається
велика стабільність перестрахувальних
оборотів і встановлюються широкі контакти
над ринком перестрахувань.
Активне перестрахування, як відомо,
залежить від прийняття на перестрахування
договорів, пов'язаних прямими страховиками,
чи переданих часткою від інших перестраховиків.
Проведення активного перестрахування
потребує широких знань у галузі міжнародного
страхового ринку, наявного попиту послуг
страхування і перестрахування, аналізу
цінового чинника цих послуг і тенденцій
їх розвитку. Розглядаючи пропозиції (оферти)
щодо активного перестрахування, перестрахувальник
застосовує ретельну селекцію (відбір)
ризиків. Підставою для селекції є інформація,
що надійшла в розпорядження перестрахувальника
щодо позицій цедента, зайнятих на страховому
ринку, і навіть репутації брокера, через
якого надійшла пропозицію укласти договір
перестрахування. Акцепт оферти й визначення
умов перестрахування залежать від обраної
системи перерозподілу ризику (квотна
чи ексцедентна), обсягу покриття та підвищення
рівня максимальної відповідальності
перестрахувальника в цьому страховому
випадку.
Одночасно обумовлюються комісійна винагороду
для цедента і брокера і система участі
у прибутках.
З метою адекватного визначення перестрахувальних
платежів необхідною умовою є аналіз динаміки
збитковості в страховому портфелі цедента
за кілька років. Аналізуються також поточні
і перспективні зміни в структурі страхового
портфеля.