Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Марта 2014 в 10:45, реферат
В умовах розвитку ринкової економіки посилюється значення страхування у суспільному відтворенні. Реформування економічної системи України зумовило необхідність створення ринкової інфраструктури, що обслуговує механізм господарювання. Важливе місце в ній посідають саме страхові компанії, які проводять різноманітні види страхування на території України та здійснюють інвестиційну і фінансову діяльність. У ринкових умовах господарювання страховики через реалізацію механізму страхування мобілізують значний страховий капітал, який є важливим ресурсом, що може бути представлений на фінансовому ринку країни.
Вступ
1. Історія виникнення та розвитку страхової діяльності в Україні
2. Організаційно-правові засади створення страхових компаній
Висновок
Список літератури
Після зборів керівні особи компанії відкривають в банку тимчасовий рахунок і розпочинають продаж акцій. Після того, як не менше половини акцій її буде продано і за них надійдуть кошти, страхову компанію реєструють в райдержадміністрації або виконкомі міської чи районної в місті ради депутатів. На підставі постанови про реєстрацію обласне управління статистики видає свідоцтво про реєстрацію компанії з необхідними кодами. Тепер компанії реєструється як платник податків і внесків з усіх видів обов'язкового соціального страхування та виготовляє печатку і штамп. Після цього рахунок в банку міняється на постійний і завершується продаж акцій. Коли перша оголошена емісія закінчена, здійснюється її реєстрація в Державній комісії з цінних паперів і фондового ринку в Києві.
Другий етап - ліцензування і реєстрація як страховика - здійснюється відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності [25]. Для отримання ліцензії страхова компанія представляє в Держфінпослуг комплект із 12 документів, основними з яких є: заява про видачу ліцензії; копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; копії установчих документів; довідки банків або висновки аудиторів про формування та розмір сплаченого статутного фонду; довідку про фінансовий стан засновників страховика; економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності; інформацію про учасників (акціонерів) страховика та йот керівництво.
Спеціалісти комісії перевіряють документацію на відповідність чинному законодавству, після експертизи заносять компанію в Єдиний державний реєстр страховиків України і видають їй відповідні ліцензії. Тільки після цього компанія набуває прав страховика і може розпочинати діяльність (Додаток А).
Як і інші господарські суб'єкти, страхові компанії можуть ліквідовуватись, реорганізовуватись та сануватись. Повна ліквідація може здійснюватись згідно з рішенням акціонерів або ухвали господарського суду (у випадку банкрутства).
Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію компанії призначається ліквідаційна комісія, котра керує процесом закриття підприємства. Вона надає перелік діючих договорів страхування і визначає зобов'язання згідно і ними, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Для нього використовуються наявні грошові кошти, а при необхідності продається майно компанії. Після розрахунків з застрахованими і кредиторами сплачуються усі належні податки та збори і здійснюються розрахунки з акціонерами. Наприкінці цих робіт складається завершальний (ліквідаційний) баланс, який підтверджується аудитором, в міліцію здаються печатки і штампи, а в реєструючий орган подається заява з проханням виключити компанію з реєстру підприємств та організацій України.
Законом України «Про страхування» передбачено також реорганізацію страховика згідно з рішенням органів нагляду за страховою діяльністю. Така реорганізація можлива шляхом: перетворення в страхового посередника; об'єднання кількох страховиків в одну компанію з визначенням порядку передачі страхових зобов'язань за умови, що на це погодяться власники страховиків; залучення до числа учасників страховика інших страховиків (у тому числі іноземних) за умови здійснення ними розрахунків відповідно до зобов'язань та боргів страховика, строк сплати яких уже настав.
Примусова санація може призначатися органом нагляду за страховою діяльністю у разі: невиконання страховиком зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців; недосягнення страховиком визначеного законом розміру статутної фонду; в інших випадках, передбачених діючим законодавством. Примусова санація передбачає: проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика.
Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси.
До матеріальних ресурсів належить нерухоме і рухоме майно – будівлі, транспорт, обчислювальна та офісна техніка, меблі. До фінансових ресурсів відносяться власні кошти і кошти, що перебувають в управлінні компанією – статутний фонд, вільні резерви, нерозподілений прибуток, гарантійний фонд, страхові резерви. До трудових ресурсів відноситься персонал компанії, кваліфікація якого повинна бути достатньою для ефективної діяльності підприємства. До інформаційних ресурсів підносяться сукупність даних про страхувальників, діючі страхові договори та зобов'язання згідно з ними, довідкова, законодавча, нормативна інформація, статистичні дані та дані бухгалтерського обліку.
Здійснення страхової діяльності та використання усіх видів ресурсів можливе при наявності організаційної структури. Під структурою компанії розуміють насамперед зв'язки, що існують між різними частинами організації для досягнення її мети [20].
Формування організаційної структури страхової компанії здійснюється на основі таких принципів: централізації (децентралізації); географії (території); функціональної побудови; спрямованості послуг; спеціалізації за групами клієнтів.
Принцип централізації (децентралізації) визначає структуру компанії, виходячи із розмежування відповідальності між рівнями управління. Цей принцип тісно пов'язаний з географічним принципом побудови страхової компанії.
Принцип функціональної побудови припускає формування підрозділів страхової компанії за напрямками діяльності: андеррайтинг, постачання, збут, фінансування, врегулювання збитків та ін.
З метою надання комплексного страхового захисту страхова компанія у своїй організації враховує групи, які обслуговують клієнтів.
Структура компанії повинна будуватися таким чином, щоб забезпечувати досягнення мети своєї діяльності з максимальною ефективністю.
Вищим органом управління страхової компанії є збори акціонерів (якщо страхова компанія є акціонерним товариством). Повноваження вищого керівництва страхової компанії наведені в таблиці Б.1.
Розрізняють територіальну (зовнішню) і управлінську (внутрішню) структуру страхової компанії [25].
Внутрішня структура управління компанією може будуватися за декількома принципами підпорядкованості: лінійна (вертикальне управління); функціональна (управління за функціями); лінійно-штабна, що відрізняється від лінійної наявністю «штабів» консультантів, які не мають адміністративних функцій.
Принцип лінійного управління означає, що вищі керівники мають право давати розпорядження нижчим колегам за всіма питаннями, що випливають з їхньої діяльності.
При функціональному управлінні право давати розпорядження надається для виконання конкретних функцій, незалежно від того, хто їх виконує.
Принцип лінійно-штабного управління – це в основному «мозкові» центри (штаби), що виконують консультаційні функції в процесі стратегічного планування, підготовки рішень з важливих питаннь роботи компанії [21].
Страхові компанії при розробці своїх організаційних структур використовують в основному всі типи управління. Територіальні структури можуть бути дво-, три- і чотирирівневими. Українські страховики переважно застосовують дво- і трирівневі територіальні структури.
При дворівневій структурі усі відокремлені підрозділи мають однаковий статус, переважно статус філіалу, і підпорядковуються відділу чи департаменту роботи з регіональною мережею центрального офісу (Додаток Г). Така структура є найпростішою і при невеликій кількості відокремлених підрозділів є достатньо ефективною. Проте з ростом кількості відокремлених підрозділів їй важко забезпечити ефективне управління, і в таких випадках переважно переходять на трирівневу територіальну систему. В ній існує проміжна ланка між правлінням і філіалами. В українській термінології її найчастіше називають регіональною дирекцією, в європейській-регіональним центром або окружним відділом. Цьому проміжному органу підпорядковуються філіали і представництва на території адміністративних одиниць, переважно областей (Додаток Д). Така структура зменшує навантаження на правління компанії, але вимагає передачі регіональним центрам певних повноважень, тобто чіткого розмежування прав і обов'язків між ланками системи і налагодження якісного обміну інформацією між ними та правлінням компанії.
Чотирирівнева система управління існує в найбільш структурованій страховій компанії України – НАСК «Оранта», а трирівневі – у великих і середніх компаніях [21].
ВИСНОВОК
Одним з головних учасників
страхового ринку є страхова
компанія. Страхова компанія –
це юридично оформлена одиниця
підприємницької діяльності у
формі акціонерного, повного, командитного
товариства чи товариства з
повною відповідальністю, яка має
ліцензію на право здійснення
страхової діяльності в
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Доходи страховика можна поділити на три великі групи: доходи від основної, тобто страхової діяльності; доходи від інвестиційної та фінансової діяльності; інші доходи.
Доходи від страхової діяльності – це всі надходження на користь страховика, пов’язані з проведенням страхування та перестрахування.
Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси: виконання зобов’язань перед страхувальниками; фінансування діяльності страхової компанії.
Прибуток страхової компанії являє собою фінансовий результат її діяльності за певний звітний період. Фінансовий результат – це вартісна оцінка підсумків господарювання страховика.
Кожна страхова компанія має матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси.
Останні роки характеризуються динамічним розвитком діяльності страхових компаній в Україні, що супроводжується як зростанням кількості страховиків і розширенням напрямків страхової діяльності, так і збільшенням обсягів страхових операцій.
Страховики України поки ще не займають провідних позицій на ринку капіталів України.
Особливу роль в інвестиційній політиці страховиків відіграють резерви зі страхування життя.
Але особливістю розвитку українського страхового ринку є те, по більшість страховиків займаються ризиковими видами страхування.
Страховики сьогодні не повною мірою акумулюють існуючі інвестиційні ресурси. Недостатній обсяг сформованих страхових резервів, а також слабкий сектор страхування життя не дають можливості страховим компаніям приймати активну участь на фінансовому ринку.
Пропонується ряд заходів, що можуть покращити становище:
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ