Форми страхування і нормативні акти

 

 

ЗМІСТ

І. Теоретичне завдання	3
1. Форми страхування і  нормативні акти	3
2. Методика визначення  належних до виплати сум на  випадок смерті.	10
ІІ. Практичне завдання.	16
1. Задача №1	16
2. Задача №3	17
3. Задача №5	19
4. Задача №6	19
ІІІ. Використана література.	20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Теоретичне завдання

1. Форми страхування і нормативні акти

 

Обов'язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов'язкового страхування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій дохід для компенсації спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. За цих умов усе одно держава не могла б залишитися байдужою до долі таких людей. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава. Щоб полегшити цей тягар і не перекладати його на державний бюджет, який за будь-яких умов завжди обмежений, держава запроваджує обов'язкове страхування.

Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно з яким страховик зобов'язується страхувати відповідні об'єкти, а страхувальники - вносити належні страхові платежі.

Форми типового договору, порядок проведення і особливі умови для ліцензування обов'язкового страхування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" подає перелік видів страхування, які є обов'язковими у нашій державі:

• медичне страхування;
• особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
• особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
• страхування спортсменів вищих категорій;
• страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
• особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
• авіаційне страхування цивільної авіації;
• страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
• страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
• страхування засобів водного транспорту;
• страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими працівниками всіх форм власності;
• страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яку може бути заподіяно внаслідок ядерного інциденту (порядок і умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);
• страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в т. ч. здійснюють догляд за особами, які страждають психічними розладами;
• страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;
• страхування цивільної відповідальності інвестора, в т. ч. за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;
• страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл продукції";
• страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;
• страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ";
• страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання інфекційними хворобами, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;
• страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;
• страхування персоналу транспортних установок, джерел іонізуючого опромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів;
• страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;
• страхування цивільної відповідальності космічної діяльності;
• страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;
• страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;
• страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;
• страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;
• страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;
• страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України;
• страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну;
• страхування відповідальності морського судновласника;
• страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф від протиправних дій третіх осіб.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює:

порядок та правила його проведення;

форми типового договору;

особливі умови ліцензування обов'язкового страхування;

розміри страхових сум;

максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Здійснення обов'язкових видів страхування, які не передбачені цим законом, забороняється.

Дія Закону України "Про страхування" не поширюється на державне соціальне страхування, яке теж є обов'язковим.

Законодавство встановлює перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню та механізм, яким забезпечується його реалізація, покладаючи відповідальність за здійснення обов'язкового страхування на державні страхові органи.

Суцільне охоплення всіх об'єктів обов'язкового страхування без заяви страхувальника, оскільки реєстрація об'єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охоплений страхуванням.

Безумовна дія обов'язкового страхування, незалежно від порушення терміну сплати страхувальником страхових платежів. У разі порушення строків внесення платежів страхувальник сплачує пеню. В екстремальних випадках страхові внески може бути стягнено в судовому порядку. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого із страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня на прострочений борг.

Обов'язкове майнове страхування не обмежене часом. Воно втрачає силу тільки тоді, коли гине майно. Для особистого страхування обов'язковість втрачає силу зі зміною статусу особи, що зумовлює вилучення її з переліку тих осіб, котрі підлягають законному обов'язковому страхуванню (особа перестала бути народним депутатом, пасажиром тощо).

Страхове забезпечення з обов'язкового страхування строго нормоване. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки або в гривнях на один об'єкт.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються правилами (умовами) страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими Уповноваженим органом.

Видами добровільного страхування можуть бути:

• страхування життя;
• страхування від нещасних випадків;
• медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
• страхування здоров'я на випадок хвороби;
• страхування залізничного транспорту;
• страхування наземного транспорту (крім залізничного);
• страхування повітряного транспорту;
• страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
• страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
• страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
• страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9);
• страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
• страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачено пунктами 12-14);
• страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);
• страхування інвестицій;
• страхування фінансових ризиків;
• страхування судових витрат;
• страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;
• страхування медичних витрат;
• інші види добровільного страхування.

Страховики мають право займатись тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

Страхування у сфері господарювання регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких:

Головні нормативно-правові акти з питань регулювання страхової діяльності в Україні:

• Конституція України (статті 46, 49);
• Закон України «Про страхування», прийнятий 7.03.1996 року, зі змінами після 4.10.2001 року;
• Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
• «Закон про обов’язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», липень 2004 рік;
• Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року;
• Кодекс України про адміністративні правопорушення;
• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року;
• Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року;
• Закон України «Основи законодавства України про обов’язкове державне страхування» від 14 січня 1998 року;
• Укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України.

 

2. Методика визначення належних до виплати страхових сум за наслідки нещасливих випадків

У разі настання нещасного випалю з застрахованим виникають підстави для виплати повної або часткової страхової суми Обсяг її зумовлений втратою здоров’я і визначається фахівцями страхової організації на основі вивчення відповідних документів. Вони подаються як страхувальником, так і медичними закладами та іншими установами на прохання страхової організації.

 В разі настання  нещасного випадку страхувальник  повинен звернутись в страхову  організацію по місцю укладання  договору, виплати внесків по  страхуванню життя, а по умовах  обов’язкового страхування пасажирів  — по місцю свого проживання. В поданій заяві необхідно вказати дату настання нещасного випадку, його обставини й наслідки, лікувальні заклади, що на¬давали Йому першу допомогу, а також ті, де він перебував на лікуванні. До заяви долається страхове посвідчення й квитанція про виплату внеску по страхуванню життя на день нещасного випадку у разі, коли ці внески виплачувались готівкою. Лише при страхуванні робітників і службовців за рахунок підприємств та організацій, а також при обов’язковому страхуванні пасажирів подасться акт про нещасний випадок встановленої форми.

 Крім цих документів, подаються також довідки вказаних  в заяві страхувальника лікувальних  установ. Якщо після аналізу цих  документів фахівцями страхової  організації є підстави вважати, що нещасний випадок зумовлений  правопорушеннями, то звергаються  за додатковими даними в органи, що проводять розслідування.

 У випадку подачі  заяви про виплату страхової  суми до неї додаються страхові  документи: заява про прийом на  страхування, особистий рахунок  застрахованого по страхуванню  життя та інші.

 Аналіз документів  на виплату страхової суми  повинен переконати, чи є об’єктивні  ознаки підтвердження факту травми, раптового гострого отруєння  чи прирівнюваного захворювання. Визначається наявність чи відсутність  безпосереднього причинного зв’язку  між нещасним випадком та його  наслідками, відображеними в договорі  умовами страхування. Встановлюється, чи немає впливу на стан  здоров’я застрахованого інших, нестрахових впливів, зокрема, загальних захворювань, травматичних проявів як наслідків тілесних пошкоджень, одержаних до заключення договору страхування. При допомозі співставлення різних документів страхові спеціалісти пересвідчуються, чи втрата здоров’я (і в якому обсязі) відбулася на протязі трьох років з дня настання нещасного випадку, чи мала місце в пізніший період. Важливо встановити, в якій мірі відноситься даний нещасний випадок до страхових, тобто чи має право застрахований на одержання страхової суми.

 Для вирішення питання  про те, настільки повно поширюється  страхова відповідальність на  встановлені обставини нещасного  випадку, спеціалісти страхової  організації повинні проаналізувати  подані медичні документи та  документи судово-слідчих органів. Однак, якщо останні не проводили  розслідування по даному нещасному  випадку, можливе прийняття рішення  про виплату страхової суми  на основі переконливості фактів, зафіксованих в наявних документах. По обов’язковому страхуванню  пасажирів та страхуванню робітників  і службовців за рахунок підприємств  і організацій для вирішення  питання про страхову відповідальність  вирішальну роль відіграє поданий  акт про нещасний випадок.

 Співставляючи дати та інші дані, що наводяться в заяві страхувальника і в наявних страхових документах, встановлюють, чи відбувся нещасний випадок на протязі дії договору страхування і саме з вказаною застрахованою особою.