Загальна схема митного оформлення переміщення культурних цінностей через митний кордон України

ВМД - основна, але не єдина форма декларування товарів у торговому обігу. Товари, митна вартість яких менше суми, еквівалентної 100 євро включно, декларуються шляхом подання в митний орган письмової заяви, складеної у довільній формі. У цьому випадку як митна декларація можуть використовуватися товаросупровідні комерційні й інші документи.

Форма і порядок подання митної декларації на поштові відправлення визначаються нормами міжнародного права. Товари та інші предмети, які переміщуються в міжнародних поштових відправленнях юридичних та фізичних осіб (крім особистих листів громадян), підлягають декларуванню митним органам.

Для декларування товарів та інших предметів, які переміщуються в МПВ, використовуються уніфіковані Міжнародні бланки встановлених форм згідно з положеннями Актів Всесвітнього поштового союзу: митна декларація СN 23 (обов'язкова при пересиланні посилок, можлива при пересиланні дрібних пакетів, бандеролей) та ярлик "Митниця CN 22" (можливий при пересиланні дрібних пакетів та бандеролей). Дані форми затверджені протоколом статуту Всесвітнього поштового союзу (Сеул, 1994 р.).

У разі відправлення юридичною особою за межі митної території України МПВ або надходження на адресу юридичної особи МПВ з-за кордону крім зазначених вище бланків для декларування товарів використовується бланк вантажної митної декларації.

В разі не декларування відправником товарів або за відсутності митної декларації СІЧ 23 (ярлика "Митниця CN 22") до МПВ, що надійшли на адресу фізичної особи чи відправляються за межі митної території України фізичною особою, працівник міжнародного місця поштового відправлення, тобто виробничого підрозділу оператора відповідного поштового зв'язку, складає акт, форма та порядок заповнення якого визначаються Державним комітетом зв'язку та інформації

Отже, вантажна митна декларація - це один з основних документів, що оформляються при переміщенні товарів через митний кордон держави (експорт, імпорт). ВМД оформляється розпорядником вантажу і засвідчується митним інспектором, надалі служить підставою для пропуску через кордон. У декларації містить відомості про вантаж та його митної вартості, транспортному засобі, що здійснює доставку, відправника та одержувача.

 

2.2 Особливості митного оформлення ввезення — вивезення несупроводжуваного багажу

 

Несупроводжуваний багаж - це товари, які переміщуються через митний кордон України окремо від фізичної особи (власника або уповноваженої особи) на її адресу.

Несупроводжуваний багаж можуть відправити:

• громадяни, які прямують за кордон на постійне місце проживання;

• громадяни України, які прямують за кордон у службових справах на строк більше 1 року;

• іноземні громадяни, які прямують за кордон у службових справах;

• іноземні студенти, строк перебування яких в Україні перевищує 1 рік.

Багаж, який переправляють окремо, підлягає митному оформленню тією митницею, в зоні діяльності якої тимчасово або постійно проживає власник багажу. При оформленні цього багажу його власник повинен пред'явити митниці:

1) закордонний паспорт чи документ, що його замінює;

2) квиток для проїзду за кордон;

3) 2 митні декларації МД-4, в яких  зазначені відомості про валюту, цінності, предмети, які він має  в багажі.

Митниця після оформлення багажу робить у деклараціях відмітки про пропущені предмети, на останній сторінці паспорта - про оформлення багажу, засвідчує їх печаткою. Одна з декларацій видається власнику багажу, яку він повинен пред'явити на прикордонній митниці. Відмітка про відправлення багажу іноземними громадянами (за винятком студентів) ставиться на візі або квитку.

Крім предметів, заборонених до вивозу, не підлягають пропуску в багажі валюта і цінності, продукти харчування.

Багаж громадян, що прямують на постійне місце проживання, приймають до митного оформлення після пред'явлення митниці повністю оформлених документів на всіх членів сім'ї. Ці громадяни можуть оформити тільки одну відправку. При виїзді в країни СНД митнику пред'являють внутрішній паспорт з випискою, листок вибуття на постійне місце проживання. При виїзді в країни далекого зарубіжжя пред'являється віза на постійне місце проживання.

Порядок оформлення багажу при ввезенні з-за кордону:

• заповнення декларації МД-4, яка завіряється інспектором (печаткою) і залишається у власника багажу;

• при отриманні багажу власник подає цю  декларацію (з відміткою про ввезену валюту, інші цінності) та заповняє іншу декларацію, в якій вказуються всі предмети в багажі;

• якщо багаж отримує не власник, а інша особа за його дорученням, то власник повинен заявити про це в митний орган та пред'явити дві зазначені декларації, які він заповню.

Отже, несупроводжуваний багаж - це багаж, що перевозиться на повітряному судні без супроводжуючої особи ( пасажира ) і оформлений вантажною накладною як вантаж .

За бажанням пасажира , але тільки за згодою авіаперевізника і після оформлення авіаційної вантажної накладної , багаж пасажира може бути прийнятий до перевезення без супроводу в якості вантажу. Несупроводжуваний багаж приймається до перевезення тільки між аеропортами відправлення і прибуття самого пасажира. Несупроводжуваний багаж повинен бути доставлений у вантажний термінал аеропорту після попереднього узгодження з авіакомпанією , але не пізніше дати вильоту пасажира.

 

2.3 Загальний порядок декларування  товарів та інших предметів

 

 Процедура та вимоги декларування визначені ст. 257-269 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 257 МК транспортні засоби, товари та предмети міжнародних іноземних організацій і представництв підлягають обов'язковому декларуванню митним органом України.

Раніше декларування визначали як двосторонній процес, що має правові наслідки і виражається в тому, що власник предметів, які переміщуються через митний кордон, повідомляє про них митний орган, а останній приймає цю інформацію, перевіряє її і використовує для початку митного оформлення, митного контролю та інших видів своєї діяльності. Таким чином, обмеження декларанта в ст. 257 тільки особами іноземних організацій і представництв безпідставне, бо з цього процесу випадають громадяни України, інших держав та особи без громадянства, що переміщуються через митний кордон.

Встановлено, що декларування здійснюється в письмовій, усній та інших формах шляхом передачі точних даних про предмети та мету їх переміщення через митний кордон України.

Предмети, що переміщуються через митний кордон їх власником (багаж, автотранспорт), декларуються власником. Якщо ці предмети переміщуються не для комерційних цілей, то декларація на них подається разом з пред'явленням предметів для митного контролю.

Товари декларуються митним органом, в якому здійснюється митне оформлення товарів, одночасно декларуються і транспортні засоби, на яких перевозиться товар. Порожні транспортні засоби і ті, що перевозять пасажирів, декларуються при перетині митного кордону. Морські, річкові та повітряні судна декларуються відповідно у порту прибуття чи порту вибуття з митної території України.

Митна декларація заповнюється і надається митному органу:

• власником товару;

• перевізником;

• особою, яка супроводжує товар, або митним брокером.

Особи, що заповнюють митну декларацію МД-4, повинні зазначити точну кількість місць багажу, що їм належить, відомості про валюту, цінності, коштовні предмети. Предмети, валюта, цінності, що підлягають декларуванню, але не були зазначені в митній декларації і виявлені під час митного контролю (огляду), визначаються предметами порушення митних правил або контрабандою. Такі самі наслідки наступають, коли особи повідомляють неправильні відомості при усному опитуванні.

Окрім того, що декларант має сплатити відповідні митні платежі (мито, митні збори, якщо предмети підлягають митному оподаткуванню), він зобов'язаний виконати всі вимоги митника щодо розпакування, вивантаження, завантаження, відкриття ємностей та місць, де можуть знаходитись предмети, що переміщуються через митний кордон.

Митні декларації, заповнені громадянами України при виїзді за кордон та іноземними - при в'їзді в Україну, залишаються у них на весь час перебування і служать підставою для безперешкодного перевезення цих предметів у зворотному напрямку. Загублені митні декларації не відновлюються, а особа, що їх загубила, позбавляється права на безперешкодне переміщення валюти, цінностей та зазначених у них предметів. Вона сплачує митні платежі в установленому порядку.

Декларації не заповнюються:

• якщо особі не виповнилося 16 років (за неї це роблять особи, що її супроводжують);

• якщо особа чи група осіб користуються державними пільгами;

• в окремих випадках для прискорення пасажиро- і вантажопотоку.

 Таким чином, митні службові особи не мають права заповнювати чи вносити зміни в декларацію на прохання особи, що перетинає митний кордон.

 

 
 
РОЗДІЛ 3. Загальна схема митного оформлення переміщення культурних цінностей через митний кордон України.

 

3.1 Особливості тимчасового переміщення  українських культурних та історичних цінностей

 

Однією з основних функцій, визначених у Положенні про Державну митну службу України, є вжиття «…разом з іншими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу».

Особлива увага до охорони культурної спадщини пов’язана з тим, що культурні цінності є важливим чинником само ідентифікації української нації. Створювані протягом багатьох століть, вони увібрали в себе світогляд, майстерність нашого народу; стали свідками історичних подій, досвіду співжиття на нашій території різних націй, культур та релігій.

Культурні та історичні цінності є одним з найважливіших чинників, які визначають будь-яку націю. Недарма про народи, які віддалені від нас значним історичним шаром, ми можемо мати уяву по залишках їх матеріальної культури.

Зіткнувшись з необхідністю визначити дизайн власних грошей, тобто оформити своєрідну візитку у сучасному цивілізованому світі, наші державні керівники зупинилися саме на макеті, що містить видатні пам’ятки історії і культури.

Так склалося, що на всіх історичних «поворотах» наша культура несла втрати, особливо, в «буремному» XX столітті.

Культурні та історичні цінності - це значні матеріальні багатства. За даними фахівців у музеях України перебуває близько 10 мільйонів предметів, які становлять історичну та культурну цінність. У релігійних громадах, а також у приватних колекціях перебуває приблизно стільки ж.

За весь період здійснення охорони культурних та історичних цінностей людство випрацювало дві основні моделі - національну та всесвітню системи охорони культурної спадщини. За національною системою кожна держава самостійно визначає заходи по збереженню культурної спадщини. За всесвітньою системою кожна держава дотримується узгоджених конвенційних норм в цьому питанні.

У законодавстві встановлюються особливості переміщення такого виду товарів через митний кордон України. Детальне правове регулювання на законодавчому рівні особливостей переміщення через митний кордон України культурних та історичних цінностей передбачається Конституцією України  та Митним Кодексом України . До законів, що регулюють ці питання необхідно віднести Закони України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» , «Про охорону культурної спадщини» , «Про Національний архівний фонд і архівні установи» , «Про культуру» ; Наказ Мінкультури «Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України» .

На міжнародній арені ці питання регулюються Декларацією принципів міжнародного культурного співробітництва ; Рекомендаціями 15-ої сесії ЮНЕСКО про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт  та ін.

У зв’язку з тим, що дана категорія товарів є унікальною з погляду їхньої матеріально-просторової форми втілення, у законодавстві підкреслюється їх значимість для держави шляхом встановлення кримінальної відповідальності за незаконне переміщення історичних та культурних цінностей.

Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами .

Згідно з Митним Кодексом України, культурними цінностями є об’єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне чи наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні державою відповідно до законодавства України .

Права громадян в сфері культури (культурні права) є однією із складових загальних прав людини. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Одним із засобів забезпечення культурних прав громадян можна визначити «митний контроль» .

Згідно з ЗУ «Про культуру», одним з прав громадян України у сфері культури визначений доступ до культурних цінностей. В Рекомендаціях 15-ої сесії ЮНЕСКО про збереження культурних цінностей, яким загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт доступ до культурних та цінностей безпосередньо пов’язується з їх збереженням. Отже, збереження культурних цінностей, в тому числі і шляхом запобігання їх незаконному вивозу, є важливою складовою забезпечення доступу до них.