Механізм держави і державний апарат

Ознаки апарату держави:

 

1) система державних органів,  що становить собою налагоджену  структурну організацію, засновану  на загальних принципах, єдності  кінцевої мети, взаємодії та орієнтовану  на забезпе­чення реалізації  функцій держави;

2) система юридичне оформлених  державних органів, тобто таких,  що наділені компетенцією (повноваженнями, предметом ведення, юридичною  відповідальністю) і займаються  управлін­ням суспільством на  професійній основі як носії влади;

3) система державних органів,  у рамках якої діяльність державних  службовців суворо відмежована  від «власності», яка належить  їм як суб'єктам;

4) система органів, кожний із  яких має матеріально-технічні  засоби для здійснення цих  функцій;

5) система органів, диференційованих  відповідно до принципу поділу  влади на законодавчу, виконавчу  і судову;

6) система органів, яка здійснює  свою діяльність з управління  суспільством і виконання функцій  держави у формах безпосередньо  управлінських і правових.

 

 

Державний апарат є системою державних органів.

Орган держави — це структурований i організований державою чи безпосередньо  народом колектив державних службовців (або депутатів Рад), який (орган) наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до свого призначення .

Кожен державний орган — це структурна уособлена ланка, відносно самостійна частина державного апарату, яка  виконує певні завдання, функції  держави і володіє такими основними  ознаками:

 

1. Здійснює від імені держави  передбачені законом функції  у відповідній сфері діяльності.

2. Володіє владними повноваженнями, чим і відрізняється від державних  підприємств та установ.

3. Має відповідну компетенцію,  тобто закріплення сукупності  завдань, функцій, прав і обов'язків  (повноважень). Компетенція передбачає  свій предмет відання, тобто  свою сферу діяльності, для кожного  державного органу.

4. Характеризується відповідною  структурою, тобто будовою, згідно  з видами окремих служб і  чисельністю складу (штату).

5. Має територіальний масштаб  дій.

6. Формується в порядку, який  встановлюється законом.

7. Встановлює правові зв'язки  міждержавними службовцями.

8. Володіє, державним майном, яке  знаходиться в його оперативному  управлінні. Основна властивість  державного органу полягає в тому, що він може видавати юридичні акти, обов'язкові для виконання тим, кому вони адресовані, застосовувати заходи примусу, переконання, виховання, заохочення для забезпечення вимог цих актів; здійснювати нагляд за їх реалізацією.

 

Принцип поділу влади не є абсолютним. З одного боку, є потреба узгодження і взаємного правового контролю діяльності різних гілок влади. З  іншого боку, здійснення судового контролю за законністю діяльності управлінського апарату означає порушення принципу поділу влади, тому що у такий спосіб судова влада втручається у виконавчу. Отже, принцип поділу влади не можна  реалізувати повністю.

Державні  органи можна поділити на такі види:

 

1)         За місцем у системі державного  апарату:

а)         первинні — створюються шляхом прямого  волевиявлення народу;

б)         вторинні — всі інші органи, які  створюються первинними органами і  підзвітні їм.

 

2)         За способом утворення:

а)         виборні (Верховна Рада, Президент України);

б)         такі, що призначаються (Кабінет Міністрів, Генеральна прокуратура України  та ін.);

в)         успадковані.

 

3)         За часом функціонування:

а)         постійно діючі (загальнодержавні) (Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Верховний Суд України та ін.);

б)         тимчасові (спеціальні комісії Верховної  Ради України тощо).

 

4)         За територією, на яку поширюється  їх юрисдикція:

а)         загальнодержавні (Верховна Рада, Президент, Верховний Суд України та ін.);

б)         місцеві (локальні — органи Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, місцеві суди та ін.).

 

5)         За складом:

а)         колегіальні (Верховна Рада, Конституційний Суд України тощо);

6)         одноособові (Президент України,  Уповноважений Верховної Ради  України з прав людини тощо).

 

7)         За характером повноважень:

а)         загальної компетенції (Кабінет  Міністрів України тощо);

б)         спеціальної компетенції (Міністерство юстиції України тощо).

 

8)         За функціями і правовими формами  діяльності:

а)         правотворчі (Верховна Рада, Президент  України, Кабінет Міністрів України  тощо);

б)         правозастосовні (Кабінет Міністрів  України, місцеві державні адміністрації  тощо);

в)         правоохоронні (Міністерство внутрішніх справ України, СБУ тощо);

г) контрольно-наглядові (Генеральна прокуратура України  тощо).

((http://yurist-online.com/Державний орган - поняття, ознаки, види

))

 

Державний орган складається з  державних службовців, тобто осіб, які на професійній основі виконують  завдання і функції держави.

Статус, права і обов'язки, засади діяльності державних службовців визначаються Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.

Таким чином, доречно буде дати ще одне визначення органу держави, як структурно-організованого колективу державних службовців (або одного державного службовця), які наділені владними повноваженнями та необхідними засобами для виконання  певних завдань і функцій держави.

 

За поділом на гілки влади державні органи поділяються на органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Органом законодавчої влади виступає парламент, який може бути однопалатним або двопалатним.

Виконавча влада здійснюється урядом, який при парламентському правлінні  очолює прем' єр-міністр, а за умов президентського — президент. Виконавча влада — влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву — Ради або Кабінети міністрів.

 

Законодавча влада — це делегована народом своїм представникам  у парламенті (Верховній Раді, Державній  Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Альтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Відповідно до ст. 75 Конституції України «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України». Назва гілки влади «законодавча» не означає, що, крім основної законодавчої діяльності (законодавча функція), представницькі органи не здійснюють ніякої іншої діяльності.

 Судам належить виключне  право на здійснення правосуддя.

З позицій реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні. Правосуддя — форма захисту  права судовою владою, де рішення  суду є акт правосуддя для захисту  порушеного або заперечуваного права. Ефективність діяльності судів має три складові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обґрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.

Роль судової влади полягає  у стримуванні двох інших гілок  влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного  нагляду і судового контролю за ними.

 

Кожний державний орган для  здійснення своїх функцій і вирішення  завдань наділяється компетенцією. Компетенція — це окреслений законодавством певний обсяг повноважень, обов 'язків та прав державного органу. Компетенція державного органу встановлюється конституцією або відповідним актом законодавства, залежить від характеру функцій та завдань, для виконання яких створено цей орган, а також його місця в системі державного апарату. Державні органи не можуть ухилятися від реалізації своєї компетенції, але водночас не мають права виходити за її межі. При цьому державно-владне повноваження, особливість юридичної природи якого полягає в тому, що воно є своєрідним «правообов'язком», тобто «владним» правом, спрямованим на виконання покладеного за посадою обов'язку, має бути завжди конкретним за змістом і законодавчо обмеженим за обсягом.

 

 

3. Принципи Організації  і діяльності державного апарату.  Поділ державної влади.

Принцип бла бла бла

Єдність системи органів держави, що складають апарат, забезпечується за допомогою системи принципів. Саме вони забезпечують основу організації  та діяльності державного апарату.

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарату необхідно, щоб в основі організації і діяльності знаходилася система принципів.

Принципи апарату держави —  це основні ідеї та положення, що закріплюються  нормативно і покладаються в основу його функціонування. До них належать: принцип оптимальності організації  та функціонування держапарату, принцип  ефективної діяльності держапарату, принцип  гуманізму, принцип законності та конституційності, принцип професіоналізму, принцип  єдності та поділу влади, принцип  верховенства влади.

Основні принципи організації і  діяльності державного апарату:

1) пріоритет прав і свобод  людини;

2) єдність і поділ влади;

3) верховенство права — виражається,  наприклад, у праві оскарження  в суді рішень державних органів,  відшкодуванні шкоди, заподіяної  їх незаконними діями;

4) законність;

5) ієрархічність — підлеглість  по вертикалі;

6) організаційно-правова зв'язаність  діяльності державних органів  і посадових осіб;

7) поєднання виборності і призначуваності;

8) демократизм методів і стилю  роботи;

9) змінюваність;

10) поєднання колегіальності та  єдиноначальності;

11) гласність і урахування громадської  думки;

12) професійна компетентність;

13) економічність, програмування,  науковість;

14) право рівного доступу до  державної служби.

 

Поділ

3 питанням організації та діяльності  державного апарату тісно пов'язаний  поділ влади.

Він є найважливішою  гарантією демократизму державного ладу, забезпечення прав та законних інтересів  людини і громадянина. Цей принцип дозволяє ефективно виявляти і відображати інтереси як більшості,так і меншості різноманітних груп населення – національних,регіональних,фахових,  створювати сприятливі умови для прийняття компромісних державних рішень.

Науковий аналіз і  вирішення проблем правильної організації  поділу влади здатні розв*язати низку важливих практичних завдань. До них належать організація найбільш раціонального розподілу праці в державному апараті, недопущення узурпації влади одним чи групою державних органів,їх взаємне стримування від спроб надмірної концентрації влади, раціональне розв*язання конфліктів, що неминуче виникають у суспільстві [с.54].

Соціальна цінність поділу влади полягає в тому, що він  покликаний запобігти можливості зосередження повноти влади в руках будь-якої гілки чи державного органу [с.56].

(О.Р.Дашковська ,Принцип поділу влади як гарантія політичної свободи людини і громадянина,с 54,56)

Ті ж цілі,але в іншому конституційному вираженні,має система «стримувань і противаг»(англ. «checks and balances»).

Стримування і противаги  –це система політико-правових засобів, які дозволяють одній галузі влади впливати на діяльність іншої, що здійснюється шляхом узаконеного проникнення у сферу діяльності іншої гілки влади. Отже. варто констатувати,що система стримувань і противаг представляє єдино можливу схему організації державної влади в демократичному суспільстві. Відповідно до цього принципу,кожна гілка влади не тільки врівноважує,але й обмежує інші гілки влади. Інститут стримувань і противаг,його зміст, взаємовідносини різних гілок влади перебувають в діалектичному розвитку залежно від зміни конкретних соціально – економічних,політичних, культурних умов життя суспільства.[с.76]

(О.П.Дзьобань. Теоретичні основи поділу та взаємодії влади)

Конституція України 1996р. визнала людину найвищою соціальною цінністю не тільки для держави,але й для всього суспільства,усі інші соціальні цінності мають бути підпорядковані , субординовані цінності людини. Держава повинна створити і гарантувати такі умови,які стануть бар*єром  всевладдю її органів щодо людини,має перешкоджати виникненню таких ситуацій,коли людина може стати маріонеткою будь-якої державної політики, »гвинтиком», державного механізму; не існує такої цінності заради якої можна було б пожертвувати інтересами людини.

У сучасній юридичній  науці використовується функціонально- класифікаційна модель,що бере як визначальний критерій форми діяльності органів державної влади. З цих позицій ми можемо виділити такі функціональні групи: законодавча діяльність,виконавча діяльність,правосуддя,державний контроль,діяльність глави держави.[с.84]

(А.С.Захаров. Теоретико-методологічні  питання застосування функціонального  критерію класифікації в системі  органів державної влади в  україні)

Законодавчою владою є діяльність держави із встановлення загальнобов*язкових юридичних норм. Здійснюється вона, як правило, загальнодержавним представницьким органом. Верховенство законодавчої влади обмежене принципами права,контитуцією, правами людини. Вона визначає форму державного устрою, створює установи, визначае ті правила,за якими вони повинні діяти тощо.(дзьобань. С.78)

 

 

Відповідно до Конституції. України  єдиним органом законодавчої влади  України є парламент — Верховна Рада України (ст. 75 К.У.). Вона правомочна розглядати i вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією в компетенцію органів виконавчої державної або судової влади, а також що не є таким, який вирішується  виключно всеукраїнським референдумом.