Механізм держави і державний апарат

Верховна Рада є виразником суверенітету української нації. Вона володіє  широкою компетенцією в області  державного, господарського i соціального  будівництва, регулюючи i визначаючи вci найважливіші питання як внутрішнього, так i зовнішнього життя держави, визначаючи тим самим напрями: діяльність інших гілок влади. .

Верховна Рада України приймає  Конституцію вносить в неї  зміни i доповнення, вирішує питання  державного устрою України, територіальних кордонів, затверджує найважливіші загальнодержавні програми економічного, соціального i національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища, затверджує державний бюджет країни; затверджує по представленню президента України прем'ep-міністpa, ряд інших кандидатур на ключові посади Міністрів, ратифікує міжнародні договори i ' здійснює інші важливі повноваження.

Досить багато суперечок викликає тлумачення іншої гілки влади – виконавчої. Погляд на неї як на пасивну механічну діяльність з реалізації законів,давно вже спростований. Вона є виконавицею не тільки законів, а й взагалі завдань державного життя.Виконавча влада обмежується межами закону, але часто діє зовсім самостійно. Вона сама видає обов*язкові норми, що визначають способи дії в межах закону.(дзьобань с 78-79)

Уряд України (Кабінет Міністрів) є органом виконавчої державної  влади України. Конституція України i Закон про Кабінет Міністрів  України встановлюють порядок створення  і правове положення цього  органу.

Стаття 113 Конституції України визначає вищим органом в системі виконавчої влади Кабінет Міністрів України. Це означає, що Кабінет Міністрів  як колегіальний орган повинен завершити  виконавчу вертикаль і в системі  державних органів управління (починаючи  з нижчих органів—місцевих державних  адміністрацій).

Кабінет Міністрів складається  з прем'ep-міністра, першого віце-прем’єр Miнicтpa, віце-прем’єр Miнicтpiв i міністрів, що очолюють Miнiстерства. Прем’єр-міністра України призначає із згоди парламенту Президент України. 3і згоди парламенту Президент призначає деяких інших ключових міністрів (закордонних справ, оборони i інших). інших міністрів призначає Президент України по представленню Прем’єр-міністра.

Відповідно до Конституції України  Кабінет Міністрів здійснює керівництво  господарської економічної, зовнішньополітичної, соціальної, культурної i іншими сторонами  життя нації України, здійснюючи їх комплексний розвиток, забезпечуючи суверенітет України i її економічну самостійність, здійснює зовнішню i внутрішню  політику держави, виконання Конституції i Актів Президента Украіни, забезпечує проведення фінансовою політики, державної політики в області ціноутворення i оплати праці; забезпечує складання i виконання державного бюджету; вживає заходів по забезпеченню національної безпеки i обороноздатності України, забезпеченню законності прав i свобод громадян.

На Кабінет Міністрів покладений також обов'язок направляти i координувати роботу всіх міністерств i інших органів  державної виконавчої влади (ст. 116).

Судовою владою варто вважати особливу форму діяльності держави, що здійснює свої повноваження спеціально створеними державними органами – судами, в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина,онов конституційного ладу. Онову судової влади складає сукупність судових органів різної компетенції, що здійснюють правосуддя,володіють деякими повноваженнями у сфері контролю за законністю діяльності інших гілок влади. Характерними властивостями судової влади є самостійність і винятковість. Основним змістом діяльності судової влади є захист прав і свобод людини і громадянина, і це один з головних елементів,що характеризує судову владу як владу арбітра, противагу законодавчій і виконавчій владі. Саме суд служить гарантом законності як правоохоронний інститут, підлеглий тільки Конституції і правовим законам.(дзьобань с 79)

 

Президент України i його повноваження.

 

У кожній державі існує інститут глави держави. Ця особа, яка займає найвищу посаду в структурі державних  органів управління, представляючи  державу на всіх рівнях.

У відповідності зі ст. 5 Конституції  Україна є республікою. Главою держави .з такою формою правління є  Президент. Його повноваження регламентовані Конституцію України (ст. 102), а також  законом про Президента, прийнятого 5 липня 1991 р.

Президент України виступає гарантом забезпечення i дотримання прав i свобод громадян, державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання її законів i Конституції. Повноваження його різноманітні. Він представляє українську державу  в міжнародних відносинах, веде переговори, укладає міжнародні договори, угоди i так далі.

Як глава української держави  Президент України е Головнокомандуючим Озброєними Силами України, призначає  на посаді i звільняє від посад вище командування Збройних сил України, здійснює керівництво в сфері  національної безпеки i оборони держави; очолює Раду національної безпеки i оборони  Украіни.

Отже під принципом поділу влади  варто розуміти таку організацію  механізму державної влади, що складається  з трьох самостійних гілок  влади(виконавчої,законодавчої,судової), які функціонують на основі балансу  і взаємного контролю,системи  стримувань і противаг,співробітництва  і взаємодії,спрямованих на виконання  завдань, що стоять перед  державою для забезпечення захисту прав,свобод і законних інтересів громадян.

 

4.Організація влади на місцях. Взаємодія місцевих державних органів і органів місцевого самоврядування.

 

((Теорія держави  та права - Загальна теорія  держави і права - М.В.Цвік))

З точки зору пошуку оптимальної моделі соціального  управління на рівні адміністративно-територіальних одиниць має функціонувати система  місцевого самоврядування, яка створює  можливість для реалізації безпосередніх  потреб мешканців населених пунктів, узгодження загальнодержавних та місцевих інтересів, що є невід'ємною рисою  системи сучасного демократично' го правління. Ідея самоврядування спирається на визнання шкідливості надмірної централізації у вирішенні питань місцево­го значення, що може призвести до нехтування правами територій, бюрократизації процесу прийняття рішень, які мають місцевий характер.

Місцеве самоврядування має давню історію, і починалося воно з боротьби середньовічних європейських міст з феодалами за власні права, які знайшли своє втілення в Магдебурзькому праві. В Україні Магдебурзьке право знали Київ, Львів, Луцьк, Кам'я-нець-Подільський та деякі інші міста. У країнах розвиненої демократії, які відносять до англоамериканської правової системи, органи місцевого самоврядування можуть здійснювати переважну більшість функцій місцевої влади (Англія, США). В інших країнах які склалися історично як централізовані (Франція), виправдовує себе варіант реалізації місцевої влади на засадах співіснування те співробітництва місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування на основі розподілу компетенції. Однак повні відсутність механізмів місцевого самоврядування характерна дл; авторитарних і тоталітарних політичних режимів, однією з органічних рис яких є максимальна концентрація державної влади в центрі при повній безправності регіонів і територіальних одиниць.

Територіальна організація влади i самоврядування в Україні засновується на поєднанні загальнодержавних, регіональних i Місцевих інтересів. Згідно з Конституцією України i законом "Про формування Місцевих органів влади i самоврядування" місцеві інтереси представляю обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів, які обираються мз-сцевим населениям i місцеві державні адміністрацїї як колегіальні органи виконавчої влади, що являють собою діючу вертикаль виконавчої державної влади...

(((Bodrova I.I. Constitutional-Legal Mechanism of State Administration and Local Self-Government Bodies Interaction.))

 

((Муніципальне право України - Погорілко В.Ф. Розділ IV. Місцеве самоврядування та державна влада в Україні

§ 1. Повноваження органів державної  влади у сфері місцевого самоврядування))

Суб'єктами, наділеними повноваженнями у сфері місцевого  самоврядування, є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів  України та інші органи виконавчої влади, суди та інші спеціально створені державою профільні органи у сфері сприяння розвитку локальної демократії.

Предметом ведення  органів місцевого самоврядування є ,за Законом, питання місцевого  значення. Це поняття дуже широке, недостатньо  визначено і на практиці обмежується  змістом обов*язків і повноважень.((адміністративно правовий статс органів місцевого самоврядування М. Орзіх))

За характером і  змістом повноваження органів державної  влади України в галузі місцевого  самоврядування можна поділити на такі групи:

 

1) ті, що спрямовані  на правове регулювання організації  та діяльності місцевого самоврядування;

2) забезпечення гарантій  здійснення обов'язків органів  державної влади в галузі місцевого  самоврядування;

3) ті, що спрямовані  на забезпечення фінансово-економічної  бази місцевого самоврядування;

4) стосовно наділення  органів місцевого самоврядування  окремими державними повноваженнями;

5) щодо здійснення  контролю за дотриманням законності  в діяльності органів і посадових  осіб місцевого самоврядування, захисту прав місцевого самоврядування  тощо.

 

За видами ці повноваження бувають нормативно-регулюючі та конкретно-регулюючі. Останні забезпечують контрольні, систематично вчинювані  державою правомірні дії, для чого використовуються різні засоби: видання правових актів, статистична звітність, методичні  рекомендації тощо.

 

 

Окремою групою повноважень, які спрямовані на дію органів  місцевого самоврядування як суб*єктів адміністративного права, є їх власні публічно – правові повноваження,завдяки яким ці органи функціонують як публічна влада.

Серед них – дозвільно  – реєстраційні повноваження. Органи місцевого самоврядування надають  дозвіл(та скасовують його), зокрема, на спеціальне використання природних  ресурсів районного або обласного  значення, на спорудження об*єктів містобудування,на розміщення реклами.

Публічно – владні функції органи місцевого самоврядування виконують, коли здійснюють розпорядчі повноваження щодо будь-яких суб*єктів на відповідній території.(ОРЗІХ № 5))

 

Ради народних депутатів місцевих органів є представницькими органами державної влади. Суть місцевого  самоврядування полягає в гарантованому  державою праві територіальної спільності громадян і їх органів вирішувати значну частину місцевих питань і  управляти на місцях, діючи в рамках законності з урахуванням поділу влади, виникаючі з цього їх повноваження і відповідальності.

 

Нарівні з Місцевими  Радами народних депутатів і місцевими державними адміністраціями в систему місцевого самоврядування входять і інші форми територіальної самоорганізації громадян: .місцеві референдуми, загальні збори (збори громадян), суспільні комітети і ради мікрорайонів, житлових комплексів, сіл i селищ, будинкові, вуличні, квартальні комітети та інші органи.

Від характеру й  обсягу взаємодії органів державної  влади з органами місцевого самоврядування та його посадовими особами багато в чому залежить ефективність здійснення не лише муніципальної та регіональної, а й державної політики. Адже на місцевому рівні вирішуються  питання соціального обслуговування населення, соціально-економічні, політичні  та гуманітарні проблеми, і від  того, як вирішуватимуться, реалізовуватимуться  державні та загальнонаціональні завдання: зміцнення основ народовладдя, утворення  умов для забезпечення життєвих інтересів  населення, проведення заходів щодо соціального захисту населення, стабілізація політичної системи і  т. ін.

Розвитку місцевого  самоврядування суттєво сприяє діяльність органів державної влади з  формування мінімальних бюджетів місцевого  самоврядування, а також встановлення мінімального рівня соціальних потреб — гарантованого державою мінімального рівня соціальних послуг на душу населення  в межах усієї території України. Тут слід сказати про подвійну роль мінімальних соціальних стандартів для населення. По-перше, вони виступають як державні гарантії реалізації конституційних прав громадян в соціальній, економічній та культурній сферах і, по-друге, діють як фінансові нормативи формування місцевих бюджетів.

 

Важливим напрямом діяльності державної влади України  є наділення законом органів  місцевого самоврядування окремими державними повноваженнями, передача матеріальних і фінансових коштів, необхідних для їхнього здійснення, контроль за їхньою реалізацією. Принцип  делегування повноважень на місця  — це об'єктивний процес, спрямований  на децентралізацію державної влади, який дістав широке міжнародне визнання і закріплення в Європейській хартії місцевого самоврядування. Цей  процес відображає зростаючу інтеграцію місцевих органів у конституційний механізм здійснення публічної влади  в Україні, їхнє пристосування до розв'язання завдань, що мають загальнодержавне і загальнорегіональне значення.

 

Органи державної  влади повинні не тільки забезпечувати  правову та економічну основи діяльності територіальних громад, а й роз'яснювати населенню державну політику в галузі розвитку місцевого самоврядування, сприяти тому, щоб громадяни мали реальну можливість брати участь у вирішенні питань місцевого  значення.

 

 

 

 

5,ДЕРЖАВНА СЛУЖБА ТА ЇЇ ВИДИ. ДЕРЖАВНИЙ СЛУЖБОВЕЦЬ,ПОСАДОВА ОСОБА.

 

Державна служба - Для успішного, функціонування державних органів  повинна бути налагоджена державна служба — професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних  органах, установах і підприємствах  щодо практичного виконання їх завдань  і функцій, отримують заробітну  плату за рахунок державних коштів.