Механізм держави і державний апарат

 

Зазначений широкий підхід до проблематики державної служби[8] надає можливість виокремити і розмежувати публічний  і приватний сектори життєдіяльності  суспільства, що регулюються відповідно з позицій публічно-правових або  приватно-правових засад. На такій основі державна служба розглядається як функціонування всіх державних інституцій (органів і організацій) щодо забезпечення життєдіяльності публічних форм суспільної життєдіяльності і як один із центральних інститутів публічного права.

Основними принципами державної служби є:

-    служіння народу України;

-    демократизм і законність;

-    гуманізм і соціальна  справедливість;

-    пріоритет прав людини  і громадянина;

-    професіоналізм, компетентність, ініціатива, чесність, відданість справі;

-    персональна відповідальність  за виконання службових обов’язків  і дисципліну;

-    дотримання прав та  законних інтересів органів місцевого  самоврядування, підприємств, установ,  організацій, об’єднань громадян.

Важливим в умовах формування ринкових відносин є виокремлення державної  служби за критерієм джерела оплати праці, яким є державний бюджет, що дає можливість суспільству визначити  і постійно корегувати оптимальний "кошторис" на утримання державного апарату.

Державна служба може бути поділена на два види:

-цивільна мілітаризована

- у державних органах та їх  апараті (законодавчої, виконавчої  і судової гілок влади) - у державних  установах і органах управління  державними підприємствами

- військова (у Збройних Силах) - воєнізована (в органах міліції  та ін.)

 

Військова державна служба має цілу низку особливих ознак, які обумовлені тим, що вона здійснюється зі “зброєю в руках”.

 

Нас цікавить насамперед цивільна державна служба, яка розподіляється на службу в державних органах і на службу в інших державних організаціях — установах і підприємствах.

 

Організація державної служби в  державних органах та їх апараті  передбачає наявність окремого законодавства  про державну службу, встановлені  ним особливі правила і процедури  набору кадрів державних органів, проходження  служби, службової кар’єри, характеристики правового статусу державних  службовців, систему заохочень і  відповідальності.

 

Державна служба в державних  органах та їх апараті також може бути поділена залежно від гілок  влади на службу в органах законодавчої, виконавчої та судової влади. Діяльність осіб, які посідають виборні посади в представницьких державних  органах (депутатів парламенту, місцевих рад), внаслідок цього набуває  ознак політичної державної служби. Особливим видом державної служби вважається діяльність апарату того чи іншого державного органу щодо забезпечення функціонування цього державного органу, яку називають адміністративною службою, та діяльність помічників, консультантів, прес-секретарів вищих посадових  осіб державних органів, що має назву  патронатна служба.

 

Особи, які обіймають посади в  державних органах та організаціях щодо практичного виконання їх функцій  і завдань і отримують заробітну  плату за рахунок коштів державного бюджету, вважаються державними службовцями. Державними службовцями є не тільки працівники органів державної виконавчої влади, як це традиційно вважалося, але  й депутати парламенту, судді, прокурори, інші особи, що обіймають посади в  державних органах та організаціях. Державними службовцями та посадовими особами ці особи є незалежно  від того, у якій сфері (внутрішній чи зовнішній) вони реалізують свої повноваження чи до якого відомства належать. Оскільки вони обіймають посади, пов’язані  зі здійсненням державно-владних  або інших службових обов'язків по уповноваженню держави, то підпадають під дію правових норм, що встановлюють їх особливий правовий статус як осіб, що працюють на державу, перебувають на службі у держави, її службовців.

Можуть бути розглянуті декілька класифікацій державних службовців. Передусім залежно від характеру праці: керівники, фахівці та технічні працівники, або обслуговуючий персонал.

Службовими особами є службовці  державних органів, організацій, органів  управління державними підприємствами, органів місцевого самоврядування, комерційних організацій, що своїми діями створюють юридичні акти або  спроможні породжувати, змінювати  чи припиняти конкретні правовідносини.

Службовець - учасник подвійних  правовідносин:

- трудових, що залежать від професійного  особистого становища, трудових  прав і обов'язків, від процесу  праці;

- адміністративних, що залежать  від виконання служби, управлінських  функцій (відносин влади).

Державний службовець - працівник  державної організації, установи, підприємства, що в установленому законом порядку  здійснює трудові функції на професійних  засадах на основі трудового договору (контракту), що одержує заробітну  плату з державних коштів відповідно до займаної посади і підкоряється службовій дисципліні.

Власне (безпосередні) державні службовці - особи, що мають виконавчо-розпорядницькі повноваження від імені держави. У багатьох країнах даних осіб відносять до чиновників і відрізняють  від простих державних службовців (учителів державних шкіл, працівників  пошти, телеграфу та ін.). З юридичної  точки зору відмінності між ними кореняться в нормах галузі права, що визначає їх спеціальний (службовий) правовий статус: правовий статус чиновників (безпосередніх  державних службовців) визначається нормами адміністративного права, а правовий статус простих державних  службовців - нормами трудового права (за допомогою трудового договору). Не однаковими є й порядок їх прийняття  на службу (присяга), привілеї (незмінюваність) та ін.

У ряді країн, що належать до англо-американського типу правових систем, найчисленнішу  групу службовців розглядають як публічну службу, а власне державних  службовців - як цивільну, яка є різновидом публічної служби. Крім цивільної служби виділяють ще такі галузі служби: поліцейську, військову, судову, тюремну та ін.

Ознаки державного службовця як професіонала управління:

o має інформацію як особливий  предмет праці, за допомогою  якої впливає на тих, хто  управляються (обслуговуються);

o працює оплатно (одержує заробітну плату);

o працює в інтересах тих, хто  оплачує роботу;

o працює на професіональній  основі, обіймаючи посади відповідно  до кваліфікації та досвіду.

Обсяг і порядок використання державним  службовцем владних повноважень  фіксуються в юридичному документі - посадовій інструкції, штатному розкладі та ін.

Залежно від характеру здійснюваних функцій державних службовців можна  поділити на:

керівників;

спеціалістів;

технічний персонал;

допоміжний персонал.

Працівники комерційних організацій  зайняті в приватному сек-торі; їх колективи називають, як правило, персоналом.

Особа, що здійснює трудові функції  на основі трудового договору (контракту) у приватному секторі, одержує плату  за свою працю залежно від прибутку недержавної, комерційної організації.

Всі працівники комерційної організації  відносно до власності на її майно  поділяються на дві категорії'.

Наймані працівники (службовці) Працюючі власники

- виконують роботу за винагороду, розмір і умови якої визначають  відповідні договори найму - володіють  частиною майна і коштів підприємства  та одержують винагороду у  вигляді частки прибутку, що залишилася  у розпорядженні підприємства

З іншого боку, оскільки категорія  державних службовців об’єднує осіб із різноманітними за своїм конкретними  особливостями, щонайперше — за характером та обсягом імперативності повноважень, їх можна поділити на державних службовців, які мають публічно-правовий статус (посадових осіб), і державних  службовців, які не мають публічно-правового  статусу (не посадових осіб).

Посадові особи являють собою  певну групу державних службовців, виокремлену на підставі особливостей їхнього статусу, що може бути охарактеризований як публічно-правовий, оскільки він є безпосередньо пов'язаним з реалізацією прерогатив державної влади, визначених законодавством державно-владних повноважень. На відміну від посадових осіб статус і організація праці інших державних службовців за своїми основними характеристиками істотно не відрізняються від правового статусу й організації праці інших категорій службовців, наприклад працівників приватного сектора, і тому можуть регулюватися нормами трудового права на підставі укладеного трудового договору (контракту).

Які ж спільні ознаки посадових  осіб, що дозволяють їх виокремити із загальної  категорії державних службовців і сформулювати загальнотеоретичне поняття посадової особи державного апарату? По-перше, посадова особа уповноважена державою виконувати управлінські, в  широкому розумінні, функції. По-друге, посадова особа наділена юридичними державно-владними повноваженнями. По-третє, правовий статус посадової особи  регулюється нормами публічного права. По-четверте, посадова особа  має право приймати юридично обов'язкові для інших осіб рішення. По-п'яте, посадова особа виступає як безпосередній  носій і представник державної  влади. По-шосте, посадова особа має  право видавати певні правові  акти. По-сьоме, посадова особа може бути притягнута до підвищеної юридичної  відповідальності.

 

Таким чином, посадова особа державного апарату — це державний службовець, який уповноважений на виконання  управлінської функції, наділений  публічно-правовим статусом, здійснює державно-владні повноваженнями, приймає  обов'язкові для інших осіб визначені  законодавством правові акти, може бути притягнутим до підвищеної юридичної  відповідальності.

 

Ознаки державної посадової  особи:

1) виконує функції публічного  характеру;

2) є юридичне наділеною державно-владними  повноваженнями;

3) має право видавати правові  акти, обов'язкові для інших осіб (підлеглих і/або не підлеглих  по службі);

4) виступає носієм і представником  державної влади;

5) може бути притягнена до  підвищеної юридичної відповідальності.

У Законі України від 2 жовтня 1996 р. "Про звернення громадян" закріплено право громадян на оскарження дій  посадових осіб державних органів  і громадських організацій. У  ст. 55 Конституції України наголошується, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної  влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Класифікація посадових осіб держави  може бути різною.

Категорії посадових осіб залежно  від їх статусу.

1. Недержавні службовці, що обіймають  державні посади і мають владно-розпорядчі  повноваження щодо осіб, не підпорядкованих  по службі (представники влади). Це  виші посадові особи (суддя, прокурор та ін.). їх статус визначається Конституцією та іншими законами.

2. Державні службовці, тобто  особи, що перебувають на службі  в державних органах та їх  апараті. Вони діють відповідно  до Закону України "Про державну  службу", інших законів про  організацію і діяльність окремих  державних органів.

3. Особи, що обіймають керівні  посади в органах управління  дер-жавних органів і організацій (глави міністерств, відомств та ін.).

4. Особи, що мають виборчий  мандат (депутати, Президент). Категоріїпосадових осіб залежно від обсягу посадових повноважень:

- повноваження яких мають внутрішньоорганізаційний характер - повноваження яких мають публічний характер, тобто поши-рюються за рамки державних органів на організації і громадян, безпосередньо не підпорядкованих їм по службі - наділені пов-новаженнями застосовувати засоби примусу щодо осіб, їм не підпорядкованих

керівний склад підприємств, установ, організацій

міністри, глави державних комітетів, голови місцевих Рад народних депутатів  та ін. судді, працівники міліції та ін.

Посадовими особами в комерційних  організаціях (господарських товариствах) України не можуть бути:

o члени виборних органів громадських  організацій;

o військовослужбовці;

o посадові особи органів прокуратури,  суду, служби державної безпеки,  внутрішніх справ, арбітражного  суду, державного нотаріату;

o посадові особи органів державної  влади і управління, покликані  здійснювати контроль за діяльністю  комерційних організацій.

Вищою посадовою особою в Україні  є Президент.

((Професійна і державна служба. Державний службовець і працівник приватного сектора. Посадова особа. Служба в органах внутрішніх справ – Реферат)))

 

Висновки

 

Отже, виконавши курсову роботу, було з'ясовано, що механізм держави  це система всіх державних організацій, що здійснюють її завдання і реалізують функції. Були з'ясовано які організації  підпадають під категорію державних.

В другому розділі даної роботи було розглянуто, яка роль у механізмі  держави відведена апарату держави, що входить в апарат. Апарат держави - це система всіх державних органів, що організують здійснення завдань, виконання відповідних її функцій  у межах своєї компетенції.

Також було з'ясовано, що в Україні  державна влада представлена трьома галузями: законодавчої, виконавчої і  судовий. Було розглянуто, які органи входять у кожну з цих галузей.

Проведене дослідження дозволяє зробити  такі висновки:

Основним елементом державного механізму, першоосновою державного апарату  є державний орган. Це окремий  службовець чи структурно-організований  колектив державних службовців, наділений  владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічним забезпеченням. Всі державні органи обов’язково  створюються і функціонують відповідно до норм права й на підставі їх наділяються  владними повноваженнями. За ознаками спеціалізації державні органи в  механізмі держави структурно відокремлені. Вони реалізують свої повноваження, функціонально  взаємодіючи між собою.