Шпаргалка по "Правоведению"

Принц права - його основні  засади, вихідні ідеї, що характериз універсал, загал значущістю, вищою  імперативністю і відображують суттєві  положення права. Принц права за своєю сутністю є узагальнені відображення об’єктив закономірн розвитку сус-ва, людства в цілому. Правові принципи визнач нормоутворюючу і правозастосовну діяльність, координують функціонування механізму правового регулювання, є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держави і дій громадян, формують правове мислення і правову культуру, цементують систему права. Призначен правов принц полягає у тому, що вони: 1)здійсн універсал і узагальнене закріплення основ сусп ладу; 2)забезпеч одноманітне формулювання норм права та їх вплив на сусп відносини у формі правового регул та інш видів прав впливу. 3алежно від функціонал призначення і об’єкта відображення принципи права поділ: соціально-правові і спеціально-правові. Соц-правові принц відображ систему цінностей, що властиві сусп і мають чи повинні мати правову форму виразу і забезпечення. Спец-правові принц узагальн засади формуван та існування власне права як специфічн соц явища і поділ на загально-правові, міжгалуз, галузеві, принципи інститутів. 3агальноправ принц: 1)гуманізму - домінування у формуванні і функціонуванні правової системи невід’ємних природн прав і свобод людини; 2) принцип рівності громадян перед законом; 3)принц демократизму - право, зак-во адекватно відображують волю народу, формуються через безпосередню і посередню форми демократії; 4) принцип законності - здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громад сус-ва, громадян на основі і у відповідності з нормами права, природними правами і обов’язками людини; 5) принцип взаємної відповідальності держави і особи. Міжгалуз принц на відміну від загально правових діють не в усіх галузях права, а в певних їх групах. Галузеві принц притаманні окремим галузям права.

32.Види юридичної  відповідальності.

Юр відп поділ на перспективну (позитивну) і ретроспективну (негативну). Позитив— сумлінне виконання своїх обов'язків перед громадян сус-вом, правовою держ, колективом людей та окремою особою. Ретроспект—специфіч правовіднос між держ і правопорушником внаслідок держ-правов примусу, що характериз засудженням протиправного діяння і суб правопоруш, покладанням на останнього обов'язку перетерпіти позбавлення і несприятливі наслідки особистого, майнового, організац хар-ру за скоєне правопоруш. Ретросп поділ на види. Залежно від суб— органів, що накладають юр відповідальність, поділ на таку, що покладається: а)органами влади; б)виконавчими і розпорядчими органами; в)судовими та іншими юрисдикц органами. Залежно від суб правопорушн вона буває: а) індивідуал; б) колектив. Розрізняють також внутрішню держ і міжнародну юр відповідальність. Класифікація юр відповідал залежно від галузевої належності правової норми, що порушена: а) кримін-правову; б) адміністрат; в) цивільно-правову; г) трудову (дисциплінарну, матеріальну відповідальність робітн і служб). Крим—застосування міри кримін покарання до фіз осіб, винних у вчиненні злочину. Адміністрат- покладення на порушників загальнообов'язкових правил, що діють в управлінні та в інших сферах, адміністратив стягнень, котрі тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового чи морального характеру. Цив-прав - це відповідальність фіз чи юр особи за порушення договірних зобов'язань, за заподіяння позадоговірної майнової шкоди, а також за порушення особистих майнових прав. Дисциплінар – це відповід працівника за поруш трудової дисципліни з застосуванням до нього догани та звільнення. Матері відповід працівника настає у випадках, коли заподіяно матеріальну шкоду. Як самостійний вид юр відповід в теорії права розглядають скасування актів, що суперечать зак-ву. Ця юр відповід полягає в тому, що компетентний орган чи службова особа застосовує правовідновну санкцію, скасовуючи незаконно прийнятий акт. Форми названої юр відповідальності: а) скасування акта, який суперечить законодавству; б) визнання недійсним акта, який суперечить законодавству; в) зміна акта в тій частині, що не відповідає законодавству; г) давання вказівок компетентним органом чи службовою особою про обов'язкове скасування чи зміну акта, який суперечить законодавству суб'єктом, який його приймав. Не вважається формою зазначеного виду юр відповідальності припинення дії акта.

33 Поняття та  основні ознаки держави (сутність).

Термін “держава”  в юр та іншій науковій літературі тлумачать по-різному. У субстанціональному значенні держ— організоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі й часі. В атрибутивному — це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій певного сус-ва. В інституціональному — це апарат публічної влади, державно-правові органи, що здійснюють держ владу. У міжнародному значенні держ розглядають-як суб’єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади. Держава — це суверенна політико-територіальна організація влади певної частини населення в соціальне неоднорідному сус-ві, що має спеціал апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами. До основних ознак держ відносять: •суверенітет; •територіальне розселення населення країни; •наявність апарату управління і примусу; •здатність видавати загальнообов’язкові правила поведінки; •здатність збирати податки, робити позики і давати кредити; •спроможність виражати і захищати інтереси певної частини населення.

34 Правові презумпції  та аксіоми

Презумпція - це закріплене в законодавстві припущення про  наявність або відсутн певних юрид фактів, що спираються на зв’язок  між фактами, які припускаються, та що існують, і це підтвердж життєвим досвідом.Презумпція не достовірн факт, а факт що припускається з великою мірою ймовірності, і застосов в юр практиці як засіб, що полегшує досягнення істини по справі. Правова презумп – закріплене в зак-ві припущення про наявність або відсутн юр фактів. Прав презумп поділ: 1) презумп, що не можуть бути спростовані – закріпл в законі припущення про наявн або відсутн певних фактів що не підлягають сумніву (аксіоми); 2) презумп що можуть бути спростовані - закріпл в законі припущення про наявн або відсутн певних фактів що мають юр значен до того часу, поки у відповідн із встановлен процедурою не буде встановл інше ( презумпція невинності). Аксіоми: всяка діяльність не заборонена законом – дозволена; недієздатність неповнолітнього;  Закон не має зворотної сили коли він передбач Кримі відповідал або значно погірш стан особи; ніхто не повинен сам себе звинувачувати; обов’язок доказув крим спави лежить на правоохорн органах, і сивіл на позивачі; ніхто не може мати обов’язків без прав та прав без обов’язків, та інш.

35.Акти застосування  права: поняття, види.

Це формал обов’язкове  волевиявлень компетентних держ органів  або уповноваж громад об’єднань, яке підтвердж, встановл, змінює, припиняє юр права і обов’язки персоніфікован суб у конкрет життєвій ситуації. Персоніфік суб-конкретн суб. Властив правозастосовч актів: прийм спец уповноваж органом;  формально обов’язк для персонал визнач суб; використ для конкрет випадку і мають одноразову чинність; не мають заоротн дії в часі; усна, письмова або конклюдентна форма( мовчазна змова або фіз. волевиявлення). Види: 1 акти які поділ за суб прийняття: акти голови держ, органів держ влади, органів управління, суду, контрольно-наглядових органів, уповноважених посадових осіб, уповноваж органів, громад об’єднань; 2 За галузевою приналежн застосован норми: цивільно-правові, адміністративно-правові, кримін-правові; 3 за юрид формою: постанови, укази, розпорядження, рішення, накази. ухвали, протести, подання, висновки; 4 за функт у правовому регул: регулятивні, охоронні; 5 залежно від елементу правової норми яки застосов: акт застосув диспозиції і застосув санкції; 6 за характером індивідуальних вмінь або приписів: уповноважуючи, зобов’язуючи, забороняючи; 7 за характером юр наслідків: право констатуючі або право підтверджуючі, правовстановлюючі, право змінюючи. право припиняючи.

1. !

36 Поняття та  класифікація функцій держави.

Функції держ - це основні  напрямки її діяльності. в яких знаходять  свій вираз сутність та соціал призначення  держави. 3дійснення держ функ - це складний і багатогранний процес впливу держа, її відповідних структур на певне коло сусп відносин. Функц держ - це можливі і реальні основні напрями діяльності держ та її органів по забезпеченню потреб і інтересів сус-ва, які конкретизуються в завданнях, цілях і соц призначенні. Основні функ держ можна класифікувати:1 3а соціальним значенням держав діяльності: а) основні, що характеризують призначення держ, найбільш загальні, найважливіші напрями її діяльності на певному етапі розвитку. Вони здійснюються не окремими держав органами, а різною мірою численними ланками державного апарату. Крім того, основні функції мають комплексний характер, об’єктом їх є широке коло споріднених сусп відносин, на які і впливає певна система напрямів держ діяльності. 0сновними є: функції оборони країни, захисту правопорядку, законності, охорони прав і свобод громадян; б) додаткові, що є складовими елементами основних функцій, але самі собою не розкривають сутності держави. У складі  основної функції, як оборона країни, можна виділити низку допоміжних: зміцнення збройних сил, розвиток НТП для забезпечення їх озброєнням, і т. ін. 2. 3а сферами діяльності держ: а) внутріш функц, що здійсн у межах даної держ і в яких виражається її внутр політика: регулювання економічних відносин, організація суспільної праці, охорона правопорядку, законності, прав і свобод громадян; 6) зовнішні функції, що забезпечують здійснення зовнішньої політики держави: підтримання міжнародного миру, економічного співробітництва. 3 3 точки зору тривалості їх здійснення у часі: а) постійні функції, що здійснюються протягом всього часу існування держ: оборону країни, охорону правопорядку; б) тимчасові функції, що здійснюються лише протягом певного періоду існування держави. Як приклад, події Жовтневої революції, під час якої Радянською держ було придушено опір пануючих класів, усунено їх від влади. 4. залежно від поділу влади - законодавчі, виконавчо-розпорядчі, судові і контрольно-наглядові. Всі вони забезпеч функці управління сус-вом і держ;    5. залежно від сфери суспільного життя - економічні, політичні, соціальні, гуманітарні, екологічні, ідеологічні.

37.Правова система:  поняття, основні види правових  систем сучасності.

Правова система  — сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи й захищаючи їх. Романо-германська правова сім’я. У всіх країнах, що належать до р-г прав сім’ї, визніч поділ права на публічне і приветне. До публік права відносять галузі і інститути, які визнач статус і порядок діяльності органів держ і відносин індивіда з держ, а до приватн-галузі, інстит що регул взаємовідн індивідів.  Пізніше принцип публічного права: конституц право; адміністрат, міжнародне, кримінал, тощо. Право склад не тільки з правов норм, а і включ норми, що створ у резуль тлумачення. У свіх країнах р-г прав сис-ми є писані Констит за нормами яких визнач найвища юр сила. Р-г прав сім’я подвл на 2 групи: романську(Франція, Бельгія, Іспанія, Італія, Люксембург, Португалія) і германську( ФРН, Австрія, Швейцарія, та інш. Англосаксонська правова сім’я. Класифік на загальне право і право справедливості (створ судом канцлера, для доповн або змінен загал права якщо воно відстало від життя). Норма права- відпрацьоване судов практикою рішення по конкрет справі. Головне джерело права – судова практика. Поділ на Високе правосуд і нижче правосуддя. Право Австралії зазнало впливу англ. загал права. Право склал із законів, що прийм Парламентом австрал Союзу. В Ірландії звичаєве право замінено насиль шляхом на на англ. загальне право. До англосакс сім’ї входять: Англія, Ірландія, Канада. Австралія, Нова Зеландія, інші колиш колонії Британ імперії.  Мусульманське право. Нерозривний зв’язок з релігією ісламу. Частина ісламу – шаріат – це сукуп норм прав, реліг та обрядових настанов і правил, що покликані регул поведінку мусульм у всіх сферах життя, його почуття і думки. Найголов джерело – Коран. Сім’я традиційного права. Традиц право – дуалістичне право в силу наявності елементів європейського і звичаєвого права, його існування у формі писемного і не писемного права, звичаю та реліг закону. Традиц сус-ва: азіатські країни Середнього та Близького Сходу, Африки.

38.Тлумачення  правових норм: поняття та мета.

Поняття тлумачення права  охоплює єдність двох процесів: усвідомлення і роз'яснення змісту норм права, держ волі, яка в ній виражена. Усвідомлення — це внутрішній розумовий процес, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора. Роз'яснення — це викладення сенсу і змісту державної волі і вираження її назовні. Тлумачення норм права — це діяльність суб'єктів щодо усвідомлення і роз'яснення змісту правових норм. Необхідність тлумач: а) невідповідність юрид норм фактичним умовам життя; б) юрид норми часом містять спец правові поняття, визначення, які мають багатозначний характер; в) у нормах права часом використовуються оцінні поняття, що виражають лише соціальне значення тих чи інших явищ; г) нерідко зустрічаються нечіткість, недбалість, недогляд правотворчих органів при оформленні своїх думок у нормах права. Часом їх воля знаходить свій вираз вельми схематично, деякі ознаки складу правопорушень взагалі не називаються (наприклад, та або інша форма вини) і встановити їх можна тільки тлумаченням норм права; д) необхідність тлумачення норм права іноді випливає із змісту самого нормативного акта.    Розрізняють такі види та способи тлумачення правових норм. За суб поділяється на офіційне та неофіційне. Для виявлен співвідношу між текстуал виразом правов норми і її дійсним змістом застосов тлумач з точки зору обсягу і змісту: буквальне, розширювальні і обмежувальне. Ще є такі види: мовне, логічне, систематичне і історичне тлумачення. Завдання тлумачення полягає у з'ясуванні змісту того, що мав на увазі законодавець, видаючи нормативний акт. Отже, тлумачення норм права — інтелектуально-вольова діяльність суб'єктів права зі з'ясування й роз'яснення змісту норм права з метою їх найбільш правильної реалізації, яка може виражатися в особливому акті.

 39. Функції сучасної української держави.

Функції Держ -  це основні  напрямки діяльності держ. Визнач соц  сутність держ. Функції держ - це основні напрямки її діяльності. в яких знаходять свій вираз сутність та соціал призначення держави. 3дійснення держ функ - це складний і багатогранний процес впливу держа, її відповідних структур на певне коло сусп відносин. Функц держ - це можливі і реальні основні напрями діяльності держ та її органів по забезпеченню потреб і інтересів сус-ва, які конкретизуються в завданнях, цілях і соц призначенні. Основна фунція: охорона власності, охорона кордонів, захист правопорядку, охорна праві свобод громадян, збирання податків. Неосновні: культурна Осн методи здійсн фенкц держ: примус, переконання, заохочення і стимулювання.

40.Система права:  поняття і структура.

Система права — це внутрішня форма права, яка має  об'єктивний характер своєї побудови, що відображається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галузями, підгалузями, інститутами й нормами права. Поняття системи права, на відміну від правової системи, відображує не сукупність всіх правових явищ у їх взаємодії, а тільки внутрішню будову права як системи правових норм. Внутрішня форма (структура) права характеризується: 1) єдністю його складових частин, що зумовлюється системою сусп відносин, які визначають зміст правових норм, утворенням і чинністю останніх на основі єдиних принципів, можливістю застосування заходів примусу з боку держ, волею більшості населення; 2) диференціацією права на відносно відокремлені складові частини у вигляді певних об'єднань правових норм; 3) наявністю різних видів зв'язків норм права та їх об'єднань між собою (соціал, ідеологічних, юр, держ та інших). Внутрішня будова права має складний характер і може бути виявлена за допомогою різних критеріїв. Характер та зміст впливу норм права на суспільні відносини об'єднує їх, відповідно, у регулятивні та охоронні групи правових норм. Іншим критерієм може бути віднесення соц зв'язків, що регулюють норми права, до координаційних (на засадах рівності суб'єктів) чи субординаційних (на засадах підлеглості). Поширеними є об'єднання норм права у певні угруповання, на основі особливостей предмета і методу правового регулювання. У цьому випадку внутрішню структуру (форму) права складають міжгалузеві комплекси, галузі, підгалузі, інститути права. Провідною складовою частиною права є його галузь, яка об'єднує норми права, випливаючи із єдності предмета і методу правового регулювання, властивих цим нормам. Систему права Укр складають галузі державного, адміністративного, фінансового, земельного, цивільного, трудового, сімейного, кримінального, цивільно-процесуального, кримінально-процесуального та інші галузі права. Для кожної галузі прав характерні свої ознаки, з-поміж яких основною є специфіка предмета регулювання.

41. Офіційне  і неофіційне тлумачення правових  норм.

Тлумачення права –  це переклад його абстрактних приписів на більш зрозумілу і доступну мову конкретних понять і висновків. За суб’єктами тлумачення поділяється на офіційне і неофіційне. Офіційне тлумачення – роз’яснення змісту і мети правових норм, сформульоване у спеціальному акті, яке здійснюється уповноваженим органом і має загальнообов’язкове значення. Офіційне тлумачення поділяється на: нормативне і казуальне. Нормативне – характеризується загальнообов’язковістю, поширенням на широке коло суспільних відносин і можливістю неодноразового використання в юридичній практиці. Існує два види нормативного тлумачення: аутентичне (зміст норми права роз’яснює той орган, який її установив), легальне (тлумачення норми дає орган, який її не встановлював, але уповноважений її тлумачити). Казуальне тлумачення – стосується певних осіб, до уваги беруться конкретні обставини і є обов’язковим лише для осіб, щодо яких воно провадиться. Казуальне тлумачення буває судове (здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ), та адміністративне (здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією). Неофіційне тлумачення – не має загальнообов’язкової сили і поділяється на доктринальне, компетентне і повсякденне. Доктринальне – тлумачення науковцями і науковими закладами у статтях, монографіях, коментарях, не має обов’язкової сили, базується на авторитеті вчених. Компетентне – здійснюють особи, пов’язані з правом (посадові особи державного апарату, адвокати і т.д.). Повсякденне – здійснюють всі суб’єкти права, його значення пов’язано з виявленням правової свідомості широкого кола суб’єктів правовідносин.