Рівні акредитації вищих навчальних закладів. Типи вищих навчальних закладів

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

 

 

 

Кафедра

 

РЕФЕРАТ

 

 

з дисципліни

«Вступ до спеціальності»

 

на тему: «Рівні акредитації  вищих навчальних закладів. Типи вищих навчальних закладів»

 

 

Виконала:

студентка  ІІІ   курсу

заочного віділення

групи ОАз 1117

                   

Перевірив: 

ст. вик. Хоруженко О. І.

 

 

Київ 2014

 

 

 

Зміст

1.Рівні акредитації вищих навчальних закладів……………………………. 3-6

     1.1 Підготовка студентів

     1.2 Самоврядування академустанов

     1.3 Класифікація вищих навчальних закладів України за формою власності

2. Типи вищих навчальних  закладів…………………………………..……. 6-12

     2.1 Національний вищий навчальний заклад

     2.2 Структурні підрозділи вищого навчального закладу

     2.3 Управління вищим навчальним закладом

3. Використані джерела………………………………………………….….. 13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Рівні акредитації  вищих навчальних закладів

     Рівень акредитації вищого навчального закладу — рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу проводити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.

     Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації[1][2]:

I рівень — технікум, училище, інші прирівняні до  них вищі навчальні заклади;

II рівень — коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

III рівень — інститут, консерваторія;

IV рівень — інститут, консерваторія, академія, університет.

     За результатами акредитації вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади встановлює рівень акредитації навчального закладу[3].

 

Підготовка  студентів

     В залежності від отриманого вищим навчальним закладом рівня акредитації, в ньому може здійснюватися підготовка фахівців з різними освітньо-кваліфікаційними рівнями[4]:

     ВНЗ I рівня акредитації — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

     ВНЗ II рівня акредитації — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

     ВНЗ III рівня акредитації — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

     ВНЗ IV рівня акредитації — вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.

     Вищий навчальний заклад рівня акредитації вище першого може здійснювати підготовку молодших спеціалістів, якщо в його складі є вищий навчальний заклад першого рівня акредитації, або відповідний структурний підрозділ[5].

 

Самоврядування  академустанов

I рівень  акредитації

     Вузу надається право присвоювати випускникам кваліфікацію молодшого спеціаліста. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Самостійної розробки і затвердження навчальних програм;
• Використання різних систем оплати праці у межах фонду заробітної плати;
• Додаткового фінансування за встановлюваними щорічно підвищуваними нормативами та пріоритетного матеріально-технічного забезпечення у межах коштів, виділених Міністерству на утримання підвідомчих вищих навчальних закладів;
• Установлення підвищеного розміру стипендій за рахунок загальної суми, передбаченої для цієї мети.

II рівень  акредитації

     Вузу надається право присвоювати випускникам кваліфікацію бакалавра. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Самостійного визначення форм організації навчального процесу (денна, без відриву від виробництва, екстернат);
• Запрошення на контрактній основі викладачів і вчених із різних регіонів України та зарубіжних країн;
• Створення у своєму складі науково-виробничих установ різних типів;

III рівень акредитації

     Вузу надається право присвоювати кваліфікацію спеціаліста. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Визначення змісту освіти (навчальні плани і програми);
• Визначення структури спеціальностей у межах затвердженого плану прийому і встановлення правил прийому;
• Створення у складі вузу навчальних закладів і науково-виробничих організацій різних типів;
• Установлення різних рівнів посадових окладів у межах фонду заробітної плати;
• Організації навчальних підрозділів підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
• Використання для заохочення викладачів частини коштів, які надходять за підготовку спеціалістів.

IV рівень  акредитації

     Вузу надається право присвоювати кваліфікацію магістра. За рішенням органу державного управління освітою йому може бути надана автономія щодо:

• Визначення змісту освіти;
• Визначення структури і плану прийому;
• Установлення тривалості навчання;
• Присвоєння й присудження вчених ступенів і звань;
• Фінансування за найбільш високими нормативами, що встановлюються щорічно у межах коштів, передбачених міністерствам і відомствам на підготовку кадрів;
• Самостійного створення у своїй структурі навчальних закладів і наукових установ різних типів (ліцеї, коледжі, інститути підвищення кваліфікації, науково-дослідні інститути тощо) у межах асигнувань, передбачених у бюджеті на фінансування цих навчальних закладів і установ;
• Самостійного планування та розвитку пошукових і фундаментальних досліджень у межах додаткових поза конкурсних бюджетних асигнувань;
• Самостійного розпорядження усіма видами асигнувань. [6]

 

Класифікація  вищих навчальних закладів України  за формою власності

     Вищий навчальний заклад державної форми власності — вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;

     Вищий навчальний заклад, що перебуває у власності Автономної Республіки Крим — вищий навчальний заклад, заснований органами влади Автономної Республіки Крим, що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим;

     Вищий навчальний заклад комунальної  форми власності — вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади;

     Вищий навчальний заклад приватної  форми власності — вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику чи власникам.

 

 

2.Типи вищих навчальних закладів

 

Станом на жовтень 2011 серед вищих навчальних закладів України І-IV рівнів акредитації

• 197 університетів,
• 62 академії,
• 109 інститутів,
• 234 коледжі,
• 130 технікумів,
• 121 училище,
• 1 консерваторія[4].

 

     Університет — багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

     Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

    Академія — вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

    Інститут — вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

     Консерваторія (музична академія) — вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва — музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

     Коледж — вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

     Технікум (училище) — вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

 

Національний вищий  навчальний заклад

     Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного.

     Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження:

• укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу;
• приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів вищого навчального закладу;
• вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власність і віднесення їх до майна вищого навчального закладу;
• виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу;
• встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу;
• визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу.

 

Структурні  підрозділи вищого навчального закладу

Кафедра

     Кафедра — базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням Вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше ніж п'ять науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання.