Розрахунок річної потреби матеріалів для верху взуття за асортиментом взуттєвого підприємства потужністю 1800 пар на зміну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5.2. Розрахунок потреби підкладкових шкір для внутрішніх  деталей верху взуття

 

Для розрахунку потреби підкладкових шкір аналогічно роблять корегування значень галузевого відсотка використання. При цьому звичайно комбінують окремі деталі шкірпідкладки для кожного виду взуття.

При розрахунку потреби підкладкових шкір необхідно враховувати наступне:

комбінації обраних раніше для розкрою шкір на деталі верху взуття при розкрої підкладки не враховуються;

розрахунок середньозваженого відсотка використання здійснюється по формулі:

 

де: S1,…Sm–площа “нетто” на зміну різних деталей шкірпідкладки даного виду взуття;

Р1,...Рm  –  відсоток використання матеріалу при розкрої на різні деталі шкірпідкладки для даного виду взуття, скорегований аналогічно;

m - кількість найменувань деталей  шкірпідкладки на комплект.

 

При розрахунку потреби підкладкових шкір треба враховувати, що окремі деталі шкірпідкладки, що ставляться до допоміжного крою (підблочники, штаферки й ін.) можуть викроюватися частково з периферійних невеликих ділянок шкір для верху при викроюванні основного крою. Відсутня потреба в цих деталях забезпечується за рахунок розкрою підкладкових шкір.

 

Потреба матеріалу “брутто” розраховується по формулі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розрахунок потреби підкладкових шкір на деталі підкладки

 

                                                                                                                Таблиця 1.7

 

Рід, вид взуття модель	Найм матеріалу	Найменув. деталей підкладки	Змінзав, пар	Середньозв. площа детал. на пару, дм2	Потреб у матер. нетто на зміну, дм2	Вихід доп. крою при основному	Потреба матеріалу з врахуван. доп. крою	Сорт матер	% викорис. для окремих деталей	Відсоток середньозв.	Потреба матеріалу “брутто”
											на зміну, дм2	на рік тис. дм2
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Напівчеревики мод. чоловіч	опойок підкл.	Ш/п під берець Ш/пі під козирьок Вкладна устілка Шк.карман	800	3,684   1,188   4,159   2,437	9174,4	-	-	II
Туфлі модел.жіночі літні на високому каблуці	опойок підкл.	Ш/п під союзку1 Ш/п під союзку2 Ш/п під берець Ш/п під ч/п ремінь Ш/п під п’ятковий ремінь Вкладна устілка Підп’яточник	1000	1,252   0,942   0,966   0,611     0.351     2,672   0,250	7044	-	-	II

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5.3. Розрахунок потреби нешкіряних матеріалів на деталі верху    взуття

 

Розрахунок потреби рулонних матеріалів на деталі верху (зовнішні, внутрішні й проміжні)

 

Таблиця. 1.8.

 

 

Рід, вид взуття, модель	Найменування		Змінн.завд.	Середн .зваж. площа деталей дм2	Потр. у матер нетто дм2	Сорт мат.	Ширина матер, дм	Відсот. викорис.	Потреба мате ріала “брутто”
	деталей	матеріал							на зміну, дм2	на зміну у метрх погон.	на рік у м.п.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Напівчеревики модельнічоловічі	Основна підкладка під союзку Міжпікладка під берць М/п під задинку Боковинка	Репс       Бязь       Бязь   Корд	800	4,346       2,540       1,712   0,940	3476,8       2032       1369,6   752	I	100       100       100   85	79,5       84,5       84,5   91,0	4373,3       2404,7       1620,8   826,4	43,7       24,04       16,2   9,7	21850       12020       8100   4861
Туфлі модельні жіночі літні на високому каблуці	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-	-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зведена відомість потреби в матеріалах для верху взуття

 

Таблиця 1.9

 

 

Найменування матеріалу	Потреба матеріалу
	на зміну		на рік
	у дм2	у шкірах або метрах погонних	у тис. дм2	у шкірах або метрах погонних
1	2	3	4	5
Опойок хромового дублення		-		-
Опойок підкладковий		-		-
Репс
Бязь
Корд

 

 

1.6. Розрахунок співвідношення пар взуття в комбінаціях

 

           Для обраних комбінацій моделей при розкрої шкір для верху приводимо розрахунок по визначенню співвідношення пар взуття:

 

 

де: n1, n2 – кількість пар першого й другого видів у комбінації;

aк.1, aк.2 – площа комплектів першого й другого видів;

ρвідпов.1, ρвідпов.2 – питоме значення відповідальних деталей у комплекті першого й другого видів взуття;

μ – питоме значення чепракової частини, рівне 0,50 (=50% ).                           

      

 

 

 

 

 

Технологічна частина

 

2.1.Основні розкрійні  властивості матеріалів для верху  взуття.

 

Шкіри для верху взуття необхідно розкроювати з урахуваннями найбільш ефективного використання всіх топографічних ділянок у відповідності з їхнім призначенням.

Шкірам для зовнішніх і внутрішніх деталей верху взуття притаманна значна нерівномірність розподілу показників подовження та міцності по всій площі та окремих топографічних ділянках. При розкрої таких шкір необхідно враховувати, крім цього чинника, ще й щільність і товщину, якість лицьової поверхні й вади на шкірі.

 

Мал. 2

 

Схеми напрямків найменшого подовження шкір для верху взуття

 

Наявність закономірності розподілу міцності й подовження на різних ділянках шкіри дає змогу виокремити на площі певні топографічні частини: чепрак (крупон і огузок), вороток, поли, лапи і пашини.

Чепрачна частина найтовща, щільна й міцна, вона займає 45...55 % загальної площі шкіри. Подовження тут більш-менш рівномірне в усіх напрямках. У воротковій частині мінімальне подовження має характерне розташування. В полах мінімальне подовження має два напрямки: паралельно лінії хребта й під кутом 135° до поздовжньої верхньої лінії (або 45° до поздовжньої нижньої). В лапах мінімальне подовження має радіальний напрямок.

 

           Враховуючи складність топографії шкіри, необхідно деталі верху розташовувати з урахуванням фізико-механічних властивостей шкіри та вимог, які ставляться до деталей.

Чепраки розкроюють на відповідальні деталі. При цьому різаки розташовують згідно з обраною схемою розкрою: в поздовжньому чи в поперечному напрямках (на мал.1, б цифрами позначена послідовність розміщення різаків).

Воротки, поли, лапи, які мають гірші розкрійні показники щодо товщини та щільності й більше подовження, розкроюють на менш відповідальні деталі.

При розташуванні різака на шкірі необхідно, щоб мінімальне подовження шкіри збігалося з мінімальним подовженням деталі. Крім того, кожна деталь розподіляється на різні зони за ступенями відповідальності, що також необхідно враховувати при розкрої.

Підкладкові шкіри виробляють зі шкур кіз, овець, свиней, великої рогатої худоби, коней та інших тварин, шкури яких непридатні для виготовлення шкір для верху взуття. Залежно від виду сировини площа цих шкір коливається від 10 до 140 дм   і більше.

 

     З центральної частини викроюють найцінніші та найвідповідальніші деталі, такі як підкладка під берці, шкіркишеня. А з периферійних - вкладну устілку, півустілку, підкладку під язичок та інші, менш відповідальні деталі.

Рулонні матеріали, до яких відносять тканини й штучні шкіри для верху взуття, мають відносно стандартні розміри, форму, однорідність фізико-механічних властивостей. Завдяки цьому рулонні матеріали розкроюють у декілька шарів послідовним переміщенням різаків по всій площі з використанням оптимальних варіантів суміщення.

 

Розкрій у багатошарових настилах проводять без урахування вад, навіть коли якісь з них є на верхньому шарі.

Рулонні матеріали мають різні показники міцності й тягучості у двох взаємно перпендикулярних напрямках — по основі (поздовжній) і по утку (поперечний). По основі показники міцності більші, ніж по утку, а показники тягучості — менші, ніж по утку. Якщо в деталях необхідна максимальна тягучість, то їх викроюють у діагональному напрямку (обтяжки платформи, каблука, обкантовки тощо).

Необхідність розташування одних деталей по основі, а інших по утку ускладнює процес розкрою й може спричинити зниження відсотка використання матеріалу.

Рулонні матеріали мають відносно невелику ширину. Цей чинник теж необхідно враховувати при складанні схем розкрою, особливо для підкладкових деталей, які розташовують слідом уздовж утка. При розкрої часто мають місце відходи по ширині внаслідок некратності розмірів деталей і матеріалу, тому велике значення має раціональний асортимент деталей різних розмірів і видів. Чим ширшим є асортимент деталей, тим краще можна використати ширину матеріалу і зменшити крайові відходи.

Враховуючи чинник ширини, необхідно вибирати оптимальні варіанти суміщення деталей, а в кожному ряду деталі розташовувати зі зсувом. Таке суміщення економніше за розташування без зсуву.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Системи розкрою та варіанти  суміщення деталей верху взуття.

 

На практиці застосовують різні системи розкрою, але найдоцільніша та, яка відповідає таким вимогам:

- бути легко відтворюваною;

- забезпечувати мінімальні відходи при розкрої;

- давати можливість у лабораторних умовах оцінювати економічність розробленої моделі.

Таким вимогам повною мірою відповідає прямолінійно-поступальна система, або система паралелограма. За цією системою деталі розташовують паралельними рядами так, щоб сусідні стикалися у найбільшій кількості точок, а при переміщенні в ряду зберігали сталість положення. В такому разі отримуємо дві системи взаємно перетинних паралельних ліній. Якщо на деталях вибрати однакові точки, через які провести декілька рядів взаємно перетинних паралельних ліній, то вони поділять усю площу на рівні частини за формою паралелограмів.

в    г д

Мал. 3

Схеми суміщення деталей верху взуття за прямолінійно-поступальною системою.(Цифрами показана послідовність розміщення деталей)

 

 

Система паралелограма найпоширеніша, особливо при розкрої матеріалів середньої та великої площі. Ця система дає можливість розміщувати деталі за різними варіантами: під прямим кутом, під заданим кутом та з застосуванням зсуву деталей відносно одна одної.