Товарознавча характеристика склопакетів

 

    А 1970 р. вважвється роком народження сучасного склопакету, який має подвійну герметизацію. Сьогодні по цій технології виготовляється 90% всіх склопакетів. Конструкція склопакета, найбільш розповсюджена в наш час, показана на мал. 3.13.

 

    Виробництво сучасних  склопакетів, які застосовуються  у будівництві і мають конструкцію, показану на мал. 3.13, здійснюється  в два етапи.

Мал. 3.13. Конструкція "склеєного" склопакету: 1 - внутрішній бутиловий герметик (стрічка або мастика), 2 - дистанційна рамка (алюмінієвий або гальванізований сталевий профіль), 3 - осушувач (силікагель), 4 - зовнішня герметизуюча мастика, 5 - скло

 

    На I етапі на дистанційну  рамку шаром завтовшки приблизно 4 мм, методом екструзії при температурі 120-140 °С наноситься термопластичний  однокомпонентний бутиловий герметик (поліізобутилен) або вручну з котушок наклеюється бутилова стрічка (шнур). На цьому ж етапі дистанційна рамка заповнюється осушувачем (так званим "молекулярним ситом" - речовиною, яка за якостями близька до відомого в побуті силікагелю), яка поглинає вологу з повітря, яке заповнює повітряний прошарок. До попередньо обрабленої рамки з двох сторін приклеюється скло.

 

    На II етапі на автоматичному  обладнанні або вручну наноситься  зовнішній герметик. Зовнішні герметики, які застосовуються можна умовно  розділити на два основних  класи - еластичні двокомпонентні  полісульфідні герметики (бутил + тіокол), твердіння яких здійснюєтся за рахунок хімічної реакції між складовими і однокомпонентні герметики на основі синтетичного каучуку, розплавлення і затвердіння яких є фізичними процесами (технологія хот-мелт).

 

    За рахунок використання  осушувача повітря, яке знаходиться  усередені склопакету, практично повністю зневоднюється, і таким чином усувається можливість випадіння конденсату між склом. Поява конденсату в міжскляному просторі склопакету в процесі експлуатації є свідком грубих порушень, які були допущені при його виробництві - неповній герметизації чи відсутності осушувача.

 

    Заповнення проміжку  між склом газом здійснюється  через спеціальні отвори в  дистанційній рамці в двох  протилежних кутах, які потім  герметизуються. Слід зазначити, що на протязі всього розрахункового періоду експлуатації склопакету відбувається поступовий природний витік газу з внутрішньої камери і, назад - дифузія водяного пару, через мікротріщини у герметику, які викликані напругами в крайовій зоні (по контуру примикання скла к дистанційній рамці) під дією перепаду тиску і температур. Для компенсації напруги в крайовій зоні потрібен герметик з високим модулем пружності, який добре сприймає розтягуючі зусилля. В зв`язку з цим можна також зазначити, що міцнісні властивості герметика, який застосовується, визначають стабільність геометричних властивостей пакету.

 

    В цьому відношенні  істотним недоліком герметиків  системи"хот-мелт" слід вважати розм`якшення при високих температурах, які можуть бути викликані впливом сонячної радіації. Отже, можна говорити про те, що застосування склопакетів з такими герметиками неприпустимо в заповненні світопрозорих кровель - де склопакет, який встановлюється під кутом, піддається перегріву від сонця. В цьому випадку можливе"сповзання" верхнього скла і, відповідно, його руйнування.

 

    В табл. 3.7 приведені  порівнювальні характеристики газо- і вологопроникності найбільш розповсюджених герметиків, які застосовуються в наш час для виробництва склопакетів.

 

    До списку не внесені  спеціальні герметики, які застосовуються  в склопакетах для структурного  засклення (див. главу 10 ) і світопрозорих кровель зимових садів, крайова зона яких піддається підвищеному впливу ультрафіолетового випромінювання.

 

    Таблиця 3.7

                             Газо- и вологопроникність різних герметиків

Основа полімеру	АРГОН (Л/ М 2 доба БАР)	Вода (г/ м добу)
Бутил (на основі РIВ)	0,01	ОД
Полісульфід	0,03	3
Бутил гарячого розплавлення	0,03	1
Поліуретан
- на основі полібутадієну	0,3	1
- на основі поліефиру	0,9	8
Силікон *
- однокомпонентний	30	13
- двокомпонентний	10	16

 

• Герметизація силіконом є найбільш старою технологією виготовлення склопакетів. В наш час в незначних масштабах використовується дрібними виробниками вікон.

 

    В залежності від  теплотехнічних, звукоізоляційних  та інш. вимог, в конструкції склопакету можуть бути використані два скла, три скла або два скла і тонка полімерна плівка замість третього і т.і. Міжскляний простір може заповнюватися газами - аргоном, неоном, криптоном, гексафторидом сірки. В склопакеті в самих різних комбинаціях може бути встановлене спеціальне скло

 

    Естетичні якості вікна  у відповідності до вимог архітектора  можуть бути враховані за рахунок  встановлення всередені склопакету декоративних розкладок (шпроссів), як правило, білого або золотавого кольору. Крім того, зовні можуть бути I декоративні планки, як показано на мал. 3.15. 

Мал. 3.15. Декоративні розкладки (шпросси) всередені склопакету і зовнішні профільні           

а – дистанційна рамка з прямолінійних деталей, зібрана на чотирьох з`єднувальних кутиках (1), б – дистанційна рамка, виготовлена методом гнуття і замкнута на одному з`єднувачі (2). Рисунок 3 – Приклади конструкцій дистанційних рамок.

Рисунок 4 – Приклади конструкцій декоративних рамок.

1– скло; 2 – рекомендовані  варіанти розташування низькоемісійного покриття у разі його застосування; 3-дистанційна рамка; 4 – вологопоглинач; 5 – нетверднучий герметик; 6 – тверднучий герметик; 7 – повітряний прошарок (міжскляна відстань); 8 – дегідраційні отвори: δ – товщина скла; h – товщина склопакета; hс – відстань між стеклами; D – глибина герметизуючого шару Рисунок 1 – Типи і конструкції склопакетів.

Склопакети в залежності від призначення поділяються на види: склопакети загальнобудівельного призначення; склопакети будівельного призначення із спеціальними властивостями; ударостійкі (Уд); енергозберігаючі (Е); сонцезахисні (С); морозостійкі (М); шумозахисні (Ш).     Види скла, які застосовують при виготовленні склопакетів, вказані у таблиці 1. Таблиця 1 Найменування виду скла Позначення НД на скло, яке застосову-ють Позначення скла (марки) Листове ДСТУ Б В.2.7-122 (ГОСТ 111) М1, М2, М7 Візерунчасте ГОСТ 5533 У Армоване ГОСТ 7481 А Армоване поліроване НД Ап Багатошарове:     ударостійке ГОСТ 30826 Р1А, РА, Р3A, Р4А, Р5А тривке до пробивання ГОСТ 30826 Р6Б, Б7Б, Р8Б безпечне ГОСТ 30826 СМ1, СМ2, СМЗ, СМ4, СТ1, СТ2, СТЗ Забарвлене у масі НД Т Зміцнене:     хімічно зміцнене НД Х загартоване ДСТУ Б В.2.7-110 (ГОСТ 30698) З Сонцезахисне НД С Енергозберігаюче:     з твердим покриттям ДСТУ Б. В.2.7-115 (ГОСТ 30733) К з м`яким покриттям НД І   Умовне позначення склопакета повинно складатись: із позначення типу, характеристики скла, що застосовується (вид скла та його товщина), відстані між стеклами, виду газонаповнення, висоти, ширини, товщини склопакета, виду склопакета та позначення даного стандарту.

3.Виробництво склопакетів

Виробництво розбито на кілька ділянок:

• ділянка заготовки

• ділянка мийки стекол

• дільницю збирання

• ділянка герметизації

• ділянка контролю якості

Ділянка заготівлі.

На цій ділянці здійснюються такі операції:

·  різання скла (проводиться згідно листу замовлення);

·  мийка скла;

·  різання дистанційної рейки (проводиться згідно листу замовлення);

·  приміщення вологопоглинача всередину дистанційної рамки;

·  збірка дистанційного контуру;

·  нанесення первинного шару герметизації на рамку (бутилового шнура, рідкого бутилу).

Ділянка мийки стекол.

 

  Після того як скло нарізано його запускають в мийну машину для очищення від забруднень.

 

Ділянка збирання.

 

  На скло наноситися  дистанційний контур. Після цього  зверху кладуть скло. Далі проводиться  обтиск стекол з метою досягнення  найкращої герметичності і потрібної  товщини склопакета.

Ділянка герметизації.

 

 На цій ділянці проводиться нанесення вторинного шару герметизації (однокомпонентного герметика-розплаву або двокомпонентного полісульфідного герметика) на торець зібраних склопакетів.

 

  Самим якісним, а також найбільш не дорогим (за собівартістю матеріалів) це використання у виробництві склопакетів полісульфідного герметика.

Ділянка контролю якості.

 

 На цій ділянці проводиться візуальний контроль якості усередині склопакетів не повинно бути бруду, сторонніх часток. Первинний шар герметизації повинен бути суцільним і бути напливів. Після здійснення контролю якості склопакети встановлюються в спеціальну піраміду для подальшої для сушіння.

Докладніше про виготовлення склопакетів.

 

  В даний момент можливий попередній прорахунок різних конструкції, а значить питання про вид склопакета краще обговорити разом з заводами, що виробляють металопластикові конструкції. Для матеріалу дистанційних рамок найчастіше використовують алюміній і рідше пластик. Дистанційна рамка виготовляється порожнистими, з спеціальними отворами (щілинами, перфорацією).

 

  Усередину рамки засипають  вологопоглинач (селікоген) призначення якого вбирати вологу в міжскляному просторі склопакета. Що повинно виключати випадання роси всередині між склом в зимову пору року. Отвори в рамці не повинні мати більшого перетину, так як при різних навантаженнях і переміщеннях склопакета сито може висипатися між стеклами. Пильна увага приділяється якості поверхні дистанційної рамок в місці її когтакта з герметиком.

 

 

  Також важливо звернути увагу на те, що алюмінієва дистанційна рамка це дуже хорошим провідником тепла. А це сприяє утворенню в стелопакети «місток холоду», що надалі веде до випадання конденсату в таких місцях. Для того щоб зменшити теплопровідність дистанційних рамок їх можуть виготовляти з пластику. Кілька років ведеться розробка систем в яких рамка виготовлена з термопласту має у своєму складі потрібні осушувачі. Такі рами безпосередньо наносячи на скло за допомогою екструдера. Однак до теперішнього часу такі системи не дуже поширені із за своєї дорожнечі і тому пріменяються дуже рідко.

 

 Схема роботи всіх видів осушувачів така: маленькі частинки селікогена мають безліч пір. Із за того що діаметр таких пір значно більше розміру молекул води то волога проникає в ці пори і вбираються. Як осушувачі веоіколепно себе зарекомендували силікагель і молекулярні сита. Різний хімічний склад осушувачів проявляє і різну величину вбирання вологи. Ця різниця проявляються в залежності від тиску, температури і кількості вологи в повітрі.

 

 

Наступних найбільш важливий компонент склопакета-герметики. Вони використовуються для закладення швів при виготовленні склопакета. Герметики повинні створювати міцність склопакетів і заважати попаданню вологи в нутро склопакета. Ці характеристики сильно впливають на довговічність експлуатації склопакета а значить і всього вікна.

 

  Головною характеристикою  герметиків, з точки зору міцності - сила його схоплювання зі  склом і дистанційною рамкою. Для виготовлення склопакетів  хорошої якості застосовують  подвійну герметизацію. Для первинного  герметика найбільше використовують  бутил. Він найкращим чином захищає  склопакет від проникненню вологи  всередину. Бутиловий герметик наноситься на дві сторони дистанційної рамки при температурі не багато більше 100 С у вигляді тонкої стрічки.

 

  Коли скло між собою  здавлюють то междудістанціонной рамкою і склом утворюється бутиловий шов з товщиною менше одного міліметра. Відмінна дифузійна щільність такої конструкції досягається завдяки тонкості шва і дуже поганої газопроникності герметика. Проте первинний герметик не в змозі забезпечити потрібну міцність з'єднання стекол між собою. Для цих цілей застосовується полісульфід, можливо також використовувати для вторинної гермітізаціі поліуретанові і силіконові склади нерметіка.

 

  Для поліпшення теплових і звукоізолюючих властивостей склопакета, міжскляний простір заповнюють часто замість повітря інертними газами. Якщо стелопакети заповнюється щільнішим в порівнянні з повітрям газом, то зменшується теплооддача склопакета. Щільність, теплопровідність, динамічна в'язкість і власна теплоємність інертних газів істотно впливає на теплопровідність склопакета.