Економічна активність населення та її рівень в Луганській області

 

 

Економічна  активність населення та її рівень в Луганській області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи

1. Поняття населення
2. Поняття про економічно-активне населення

Розділ 2. Аналіз економічної активності населення у Луганській обл..

2.1. Аналіз  економічної активності населення

2.2 Фактори впливу на економічну активність населення

Розділ 3. Пропозиції

Список використаної літератури

 

 

ВСТУП

Актуальність обраної теми полягає в необхідності вироблення адекватних сучасним умовам підходів до підвищення рівня економічної активності населення : підвищення рівня зайнятості та зниження рівня безробіття серед населення працездатного віку.

Метою дослідження є обґрунтування   пропозицій прикладного характеру щодо підвищення рівня економічної активності населення.

Предметом цього дослідження є теоретичні, методологічні, прикладні аспекти, які впливають на рівень економічної активності населення та розробки пропозицій щодо зниження рівня безробіття та підвищення рівня економічної активності населення

Об'єктом дослідження є рівень економічної активності населення у Луганській обл..

Розділ 1. Теоретичні основи

1.1Поняття населення

Населення —  це сукупність людей, що проживають на визначеній території (в країні, області, місті, районі, селі тощо). Нерідко в цьому ж розумінні в соціально-економічній літературі використовується поняття "народонаселення". Населення — це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів .

Разом з тим  населення — це те джерело, з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад, ті, що в економіці праці означаються економічно активним населенням, трудовими ресурсами). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (це є предметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економіки праці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.

Населення, що не належить до трудових ресурсів (діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числі пільгові, підлітки, інваліди) кількості померлих (щорічне природне зменшення населення перевищує в останні роки 800 тис. осіб), а з іншого — від'ємним сальдо зовнішньої міграції (майже 100 тис. осіб щорічно). Ці дві причини обумовили дуже значне зменшення чисельності населення України за останнє десятиріччя. Інший тривожний показник у динаміці населення — збільшення частки людей пенсійного віку і зменшення частки молоді, що показує процеси старіння населення і зменшує джерела ресурсів для праці. 
Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якою населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

 

1.2Поняття про економічно-активне населення

1. Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, — це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей. 
   Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15 — 70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві — не менше ЗО годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.

До зайнятих за методологією МОП відносять особи, які:

-працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б одну годину за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді  індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві;

-працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить  будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому  селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої внаслідок цієї діяльності;

-особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали  робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали  впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особистих обставин

До складу зайнятих належать: -наймані працівники, особи, які працюють самостійно (підприємці, фермери, творчі працівники), зайняті в органах державної влади й управління;

-особи, котрі служать в армії або отримують професійну підготовку (учні, студенти денних форм навчання);

-особи, що виконують суспільно-оплачувані роботи;

-особи, зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за інвалідами чи людьми похилого віку, громадяни інших країн, які проживають в Україні, працюють у народному господарстві

До зайнятих  в Україні відносять такі категорії  населення:

-працюючі за наймом на умовах повного чи неповного

робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах  і організація незалежно від  форм власності у міжнародних  і іноземних організаціях в Україні  та за кордоном;

-громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, членів кооперативів, фермерів та членів їх сімей, що беруть участь у виробництві;

-обраних, призначених або затверджених на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських;

-громадян, які проходять службу в Збройних силах України, службі безпеки, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, органах внутрішніх справ, інших військових формуваннях України, альтернативну на військову службу;

-осіб, які проходять професійну підготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва та навчання в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

-працюючих громадян інших, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, непов’язані із забезпечення посольств і місій.

До зайнятого  населення також відносять громадян, які зайняті веденням домогосподарств, доглядом за дітьми та хворими.

Міжнародна  статистика виділяє за статусом три  основних категорії зайнятих:

а) працівники, що працюють за наймом і отримують заробітну плату;

б) самозайняті  працівники або підприємці;

в) неоплачувані працівники сімейних господарств. 
Безробітні у визначенні МОП — це особи у віці 15 — 70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють. 
Економічно неактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15 — 70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні. До цієї категорії належать: 
1. учні, студенти, слухачі, курсанти денної форми навчання; 
2. особи, що одержують Пенсії за віком або на пільгових умовах; 
3. особи, що одержують пенсії за інвалідністю; 
4. особи, які зайняті в домашньому господарстві, вихованням дітей та доглядом за хворими; 
5. особи, які зневірилися знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки, оскільки вичерпали всі можливості для її одержання; 
6. інші особи, які не мають необхідності або бажання працювати, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Методи  мотивації економічної активності населення

Методи мотивації економічної  активності населення — це способи  впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов ефективного використання трудового потенціалу відповідно до напрямків державної економічної політики. Методи посилення мотивації економічної активності населення можна класифікувати: за формами впливу — прямі та непрямі; залежно від засобів впливу: правові, адміністративні, економічні. Об’єктами впливу є робоча сила і роботодавці.

Методи прямого впливу безпосередньо  діють на функціонування суб’єктів  ринку.

Методи непрямого регулювання  — регламентують поведінку суб’єктів опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямі.

Основні методи мотивації економічної  активності мають виявлятися через: правове регулювання, адміністративне  регулювання — сертифікація та стандартизація, дозволи та погодження, ліцензування, економічні методи — фінансово-кредитні, податкові 

 

Розділ 2. Аналіз економічної активності населення у Луганській обл..

2.1. Аналіз  економічної активності населення

До складу економічно активного населення (робочої сили) входять тільки ті особи, які займались економічною діяльністю, або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як «зайняті»  та  «безробітні» (у визначенні МОП).  Відповідно до правил пріоритетності зайнятості надається перевага перед безробіттям, а безробіттю – перед відсутністю економічної активності.

Ключовим фактором формування економічної активності населення  виступає працездатність, яка насамперед визначається станом здоров'я.  Проте сучасний рівень розвитку ринку праці в умовах формування інноваційної моделі ринкової економіки висуває все вищі вимоги до освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня працездатних осіб. Важливим узагальнюючим фактором формування економічної активності є також соціально-економічні умови життєдіяльності,  зокрема психологічні

настанови й економічні стимули  трудової діяльності. Ці умови визначаються соціально-демографічними, демоекономічними, соціопсихологічними та економічними факторами.

У 2011  р.  чисельність економічно активного населення віком 15-70  років у Луганській області становила 1081,2 тис. осіб.

Чисельність економічно активного населення працездатного віку становила відповідно 994 тис. осіб.

Рівень економічної  активності населення віком 15-70 років становив у 2011 р. 61,8%, з них працездатного віку 70,7 %.

 

Економічна  активність населення за регіонами  у 2011 році

(за матеріалами  вибіркового обстеження населення  з питань економічної активності)

(тис. осіб)

	Січень–березень		Січень–червень		Січень–вересень
	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного  віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного  віку	всього, у віці 15-70 років	з них працездатного  віку
Україна	22033,1	20225,1	22058,2	20233,6	22143,4	20306,3
Автономна Республіка Крим	966,7	897,1	971,2	894,6	978,1	896,5
Вінницька	775,5	696,4	774,7	692,5	777,4	695,4
Волинська	478,3	438,3	482,2	441,7	483,5	443,8
Дніпропетровська	1657,4	1546,0	1656,2	1547,5	1659,3	1553,3
Донецька	2160,4	2021,7	2168,3	2019,0	2177,4	2036,6
Житомирська	626,0	557,8	618,0	552,6	616,8	550,0
Закарпатська	590,4	543,9	585,8	545,2	582,0	543,2
Запорізька	884,5	801,1	890,0	808,1	895,9	816,0
Івано-Франківська	581,3	541,3	584,8	544,3	583,7	542,9
Київська	807,7	739,6	801,6	741,1	809,2	747,9
Кіровоградська	477,5	441,0	473,8	435,5	473,4	436,9
Луганська	1085,7	989,8	1083,7	992,3	1081,2	994,0
Львівська	1198,9	1113,7	1189,6	1100,6	1191,8	1105,3
Миколаївська	585,5	542,7	585,4	539,3	585,3	538,0
Одеська	1119,0	1031,6	1116,3	1034,3	1114,4	1033,6
Полтавська	709,8	664,7	708,8	664,0	712,0	657,9
Рівненська	533,3	488,1	541,2	492,3	548,6	494,6
Сумська	539,2	493,0	563,6	505,5	573,8	512,3
Тернопільська	490,2	445,7	490,2	446,0	495,4	448,8
Харківська	1348,8	1262,0	1357,4	1263,9	1376,9	1272,0
Херсонська	529,3	488,1	532,4	490,2	533,5	491,2
Хмельницька	640,5	574,0	633,7	571,0	632,2	570,7
Черкаська	625,3	572,1	623,9	575,1	626,4	578,4
Чернівецька	416,4	354,4	418,0	356,5	419,9	357,9
Чернігівська	530,0	464,0	531,7	464,2	532,5	464,4
м.Київ	1480,8	1337,7	1483,7	1341,7	1488,9	1348,2
м.Севастополь	194,7	179,3	192,0	174,6	193,9	176,5