Колективні трудові відносини як складова структури трудового права

Міністерство аграрної політики та продовольства України

  Сумський національний аграрний університет

 Юридичний факультет

Кафедра правового забезпечення АПК

 

 

 

 

 

 

 

Колективні трудові відносини як складова структури трудового права.

 

 

 

 

 

      

 

                                                             Курсова робота

 

                                                               

 

Науковий керівник:

 

 

 

 

 

 

 

       

 

Суми 2012

 

 

Зміст.

 

Реферат................................................................………...........……...................3 

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і

термінів....…………………………………………………….................................4

Вступ ………………………………………………………………………............…5

1. Місце колективних відносин у сфері трудового права…………...............… 6-7
2. Колективні договори та угоди. ……………………………………............…. 8

а.   Поняття, зміст і структура колективного договору……………...................…9-10

б.   Поняття колективних угод та їх види…………………………….............…11-12

3. Соціальне партнерство в Україні. Поняття і загальна характеристика.13-14
4. Правовий статус організації підприємств у сфері трудових відносин. 15-16

5. Правовий статус профспілок у сфері трудових відносин. …………….17-18

 

 

 

Висновок ………………………………………………………………......…….19

Список літератури ……………………………………………………….…......20

 

Реферат

 

Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві. Кожній людині, котра реалізує закріплене в ст. 43 Конституції України право на працю, доводиться стикатися з нормами трудового права.

Важливою умовою життєдіяльності людей є праця, яка завжди становила і становить вольову діяльність, спрямовану на створення матеріальних цінностей. Досвід створення матеріальних і духовних благ передається від покоління до покоління через ускладнені соціальні програми за допомогою науково-технічного прогресу. За весь час розвитку людства результат свідомої суспільної трудової діяльності з кожним поколінням ускладнювався, але не втрачався.

Тільки завдяки праці люди можуть задовольняти свої матеріальні та моральні потреби. Саме тому праця становить єдність двох функцій: засобу до життя і сферу ствердження особи. Перша з цих функцій знаходить своє відображення в орієнтації працівника на матеріальне задоволення потреб результатами своєї праці; друга-в орієнтації працівника на зміст праці, її відповідність його внутрішнім запитам, моральне задоволення роботою.

Потреби матеріального порядку є головними і становлять основу життя людей. Для того, щоб мати їжу, одяг, взуття, люди незалежно від своєї волі та свідомості вступають у відносини з іншими людьми щодо виробництва і розподілу цих благ. Ці зв'язки неможливі без певної організації, що створюється на базі взаємодії людей один з одним. Виникають відносини по виробництву, управлінню та розподілу, створюється власність на знаряддя та засоби виробництва, на результати своєї та чужої праці.

Характер поєднання безпосереднього виробника із засобами виробництва становить форму власності, яка є первинним, основним економічним відношенням, що визначає всі інші суспільні відносини.

 

Економічна і правова наука надають власності та її формам особливо важливого значення, бо ні про яке виробництво в будь-якому суспільстві не може бути мови там, де не існує жодної форми власності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

 

 

КЗпП                                                        Кодекс законів про працю України

ЦК України                                            Цивільний кодекс України

ГК України                                             Господарський кодекс України

МОП                                                         Міжнародна організація праці

 

 

Вступ

Тема моєї курсової роботи : «Колективні трудові відносини як складова структури трудового права.»

На даний час, під впливом сучасних соціально-економічних чинників змінюється предмет трудового права, сфера його дії, система, з’являються новації. Деякі усталені поняття в науці трудового права потребують нового підходу та відповідного теоретичного обґрунтування з позицій забезпечення, охорони та захисту прав і свобод людини у сфері праці.

В умовах ринкової трансформації економіки суспільні відносини у сфері праці наповнюються новим змістом, змінюється їхній характер за рахунок посилення колективних засад. З розвитком сфери договірного регулювання формуються нові соціальні зв’язки між працівниками і роботодавцями (їхніми представниками) у процесі трудової діяльності не лише в межах підприємства (установи, організації), а й на інших рівнях — регіон, галузь чи держава. Розширюється коло суб’єктів цих відносин, у зв’язку з чим виникає необхідність чіткого визначення їх правового статусу.

Формування ринкових відносин супроводжується масовим порушенням трудових прав працівників, зростанням безробіття, зниженням рівня грошових доходів населення. Проблема забезпечення надійного захисту трудових прав працівників надзвичайно загострилась, а відтак необхідно визначитися з формами і засобами захисту цих прав, зі змістом нового інституту в системі трудового права – захист трудових прав працівників.

Колективні відносини у сфері праці пов’язані з реалізацією їх суб’єктами колективних трудових прав, зокрема права на свободу об’єднання, права на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод, права на участь в управлінні підприємством (установою, організацією) та ін. З’ясування змісту, принципів, меж здійснення цих та інших колективних трудових прав є актуальним і необхідним у контексті проблеми забезпечення прав людини у сфері праці.

Метою дослідження для моєї курсової роботи є визначення колективних відносин як складової предмету сучасного трудового права України, обґрунтування їхньої правової природи, характеристика видів, структури, характеристика соціально-партнерських відносин у сфері праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Місце колективних відносин у сфері трудового права

Колективні трудові відносини — це середовище буття індивідуальних трудових відносин. Вони зайняли рівноправне місце з індивідуальними трудовими відносинами. Більше того, індивідуальні трудові відносини за тією правовою моделлю, котра складається у даний час, не можуть існувати без колективних правовідносин, оскільки для всіх роботодавців є обов'язковими зобов'язання, які визначені Генеральною, галузевою, регіональною угодами, а також колективним договором (інша справа, що зміст колективних угод поки що далекий від необхідного, але це питання вдосконалення правового регулювання, а не суті самої правової моделі). Слід визнати, що організаційний елемент властивий не тільки колективним правовідносинам, але рівною мірою й індивідуальним. Що являють собою інститути оплати праці, дисципліни праці, робочого часу як не організацію індивідуальних трудових відносин? За всіма елементами індивідуаль­них трудових відносин простежується зв'язок з колективними трудовими відносинами. [1, с.242 ]

У 1978 p. ідея колективних трудових відносин була сфор­мульована в науці трудового права професором С.А. Івано­вим, професором Р.З. Лівшицем, професором Ю.П. Орловським.

У 1984 р. ідея була підтримана і розвинена А. Р. Мацюком. Цими вченими було обґрунтовано однорідність і цілісність предмета трудового права, дано глибоке обґрунтування колективно-трудових відносин, саме трудовий харак­тер відносин між трудовим колективом, комітетом профспілки і підприємством; доведено, що предмет трудового права складають індивідуальні й колективні трудові відносини.

Не всі вчені сприйняли цю позицію. Зокрема, професор А.С. Пашков вважав, що колективні відносини носять лише організаційний характер щодо встановлення умов праці й не можуть бути визнані трудовими відносинами нарівні з індивідуальними трудовими відносинами

Виробництво матеріальних і духовних благ здійснюється колективною працею, шляхом об'єднання зусиль трудящих. Колективний характер праці має базовий, об'єктивний характер. Колективна трудова діяльність утворює реальну систему суспільних зв'язків — відносин. У сфері колективних трудових відносин виникають колективні інтереси, які реалізуються в названих вище відносинах. Потрібно підкреслити визначальне значення колективних інтересів саме в сфері праці як матеріальної основи, загальної умови людського суспільства, особливо в умовах глобалізації економіки, розширення міжнародних зв'язків. Такі інтереси в сфері праці врегульовані правом і знаходять своє вирішення в організаційно-правовому механізмі їх узгодження, що все більш розширяється, взаємодії, нарешті, у захисті.

Колективні трудові відносини характеризуються наявністю колективних суб'єктів, які будучи визнані правом, отримали свій реальний правовий статус. Створено нове законодавство.

У соціальному партнерстві держава виконує особливу роль — встановлення у законодавстві мінімальних стандартів і гарантій у сфері трудових відносин, а також здійснює пряме регулювання певних відносин і передбачає судовий захист у всіх випадках порушення трудових прав працівників і трудових колективів.

З прийняттям законів України "Про соціальне партнерство", "Про трудові колективи", "Про об'єднання роботодавців", проекти яких розробляються, буде закінчено формування правової бази — основи для реалізації колективних трудових відносин. [1, c. 250]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Колективні договори та угоди

Колективно-договірне регулювання виникло наприкінці ХІХ століття, коли в результаті боротьби робітничих спілок з підприємцями в останніх повільно, але почали змінюватись погляди на практику соціально-трудових відносин.

Термін “колективні договори” вперше був застосований подружжям Беатрисою та Сіднеєм Уебб в 1981 р. в їх науковій праці “Кооперативний рух у Великобританії”.

Колективні договори не становлять єдиного метода встановлення умов праці чи врегулювання трудових відносин. Навіть там, де колективно-договірний метод має переважне застосівання, існують й інші методи: індивідуальні переговори між трудящими і підприємцями, нормативне регулювання з боку держави або якоюсь третьою стороною, встановлення розміру заробітної плати та умов праці в односторонньому порядку підприємцем тощо.

Колективний договір — один з локальних нормативних актів, який регулює суспільні відносини, що виникають у процесі застосування праці найманих працiвникiв. Він також є результатом узгодження iнтересiв працiвникiв, власників та уповноважених ними органів.

Порядок укладання колективних договорів (угод) визначається Законом України "Про колективні договори i угоди" від 01.07.93 та Кзпп.

Чинне законодавство не наводить поняття колективного договору або колективної угоди. Аналіз правових норм, що регулюють відносини, пов’язанi із застосуванням цього правового інституту, дає можливість визначити колективний договір як договір, що регулює виробнича, трудові й соцiально-економiчнi відносини на пiдприємствi, в установі, органiзацiї. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, органiзацiях які використовують найману працю i мають право юридичної особи, незалежно від форм власності й господарювання. Колективний договір може також укладатися в структурних пiдроздiлах юридичних осіб у межах компетенції цих пiдроздiлiв.

Колективні договори не становлять єдиного метода встановлення умов праці чи врегулювання трудових відносин. Навіть там, де колективно-договірний метод має переважне застосівання, існують й інші методи: індивідуальні переговори між трудящими і підприємцями, нормативне регулювання з боку держави або якоюсь третьою стороною, встановлення розміру заробітної плати та умов праці в односторонньому порядку підприємцем тощо. [4, c. 45]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а.   Поняття, зміст і структура колективного договору

В усіх країнах колективний договір традиційно розглядається як бажаний засіб фіксації заробітної плати та інших умов найму, регулювання відносин між підприємцями і працівниками. Гнучкість і пристосованість колективних договорів давно підтверджені практикою, бо їх результати відповідають життєвим інтересам соціальних партнерів та їх представників.

Фіксуючи нормальні умови праці, колективний договір дозволяє трудящим брати участь у прийнятті рішень. Він ніби послаблює абсолютну владу власника або уповноваженої ним особи в питаннях, що раніше вирішувались виключно в нормативному порядку.

В науці трудового права колективний договір розглядається  двояко: як інститут трудового права і як локальний правовий  акт. Як інститут трудового права колективний договір становить сукупність правових норм, що визначають порядок розробки, укладення та виконання трудового договору. Як локальний правовий акт колективний договір являє собою угоду між  власником і трудовим колективом про локальне регулювання  трудових, виробничих і соціально-економічних відносин на  підприємстві. За своєю цільовою спрямованістю він покликаний конкретизувати відносини між власником і трудовим колективом з питань економічного і соціального розвитку з урахуванням специфічних умов підприємств.