Колективні трудові відносини як складова структури трудового права

Повноваження профспілок регламентуються Законом України "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності", прийнятим Верховною Радою України 15 вересня 1999 р. Усі інші законодавчі акти у цій сфері застосовуються у частині, що не суперечить цьому Законові. Це - КЗпП (статті 43, 45, 52, 61, 64, 66,67,69,71,79,80,86,96,97,160,161,193,226;глава II "Колективний договір"), Закони України "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про оплату праці".

Згідно із Законом "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності" професійна спілка визначається як добровільна, неприбуткова громадська організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання) (ст. 1).  [ болотіна]

Професійні спілки на даний момент є одним з найважливіших демократичних інститутів сучасного суспільства.

Профспілки являють собою добровільну неприбуткову громадську організацію, що об'єднує громадян на підставі загальних інтересів за родом їхньої професійної (трудової) діяльності (навчання).

Профспілки розглядаються в якості специфічних суб’єктів правової діяльності. Їхній статус (правове положення) визначено законодавством, що встановлює права - і дієздатність профспілок, основні (статутні) права і обов’язки, а також гарантії їхнього здійснення (глава ХV1 КзпПУ).

Разом з тим у рамках загального правового становища профспілок законодавство виходить, з одного боку, з існування  принципу плюралізму в організації і діяльності профспілок, а з іншого боку - регламентує статус окремих рівнів органів профспілкової системи, зокрема, профкомів підприємств (організацій), галузевих і регіональних профспілкових органів.

Основним завданням профспілок є представництво і захист інтересів працівників перед власником. Виходячи з цих задач, основними функціями діяльності профспілок виступають захисна і представницька, які доповнюються контрольними повноваженнями за додержанням законодавства про працю, які було збережено у новому законі.

Як суспільне явище профспілки являють собою багатообразну і складну систему відносин і зв'язків внутрішнього і зовнішнього характеру. Це - сама масова громадська організація.

Профспілки входять у політичну систему суспільства як специфічні громадські організації зі своїми задачами і функціями, обумовленими їхніми статутами.

В умовах демократії, плюралізму актуальним є питання недопущення монополізації профспілок, закріплення за ними права бути єдиними представниками інтересів працівників. Тут необхідно поставити крапки над "і", все ж потрібно визнати, що якими б важливими не були профспілки, вони лише - посередники. Головними фігурами в економіці, у виробничих відносинах залишаються власники (роботодавці, підприємці) і наймані працівники (трудовий колектив). Прагнення визнати профспілковий орган стороною колективного договору не тільки неправильне по суті, але і, зрештою, суперечить правам профспілок. Адже укладення колективних угод - це не просто кампанія з ознаками демократії, головною метою є їх реальне виконання і повна відповідальність сторін за таке виконання. Ясно, що саме трудовий колектив є головним виконавцем умов колективного договору і повинен нести повну відповідальність за таке виконання. [1, c. 249]

Висновок

Внаслідок упорядкування правового регулювання колективних договорів і угод виникла певна система норм, які регулюють трудові та соціально-економічні відносини між власником або уповноваженим ним органом та найманими працівниками. Законодавство встановлює нийнижчі, мінімальні гарантії для найманих працівників на території всієї держави.

Колективні угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладенні колективних договорів. Відповідно колективний договір є результатом процесу прийняття рішень між власником або уповноваженим ним органом і представницьким органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором встановлюється сукупність правил, що визначають умови праці, досягнуті на переговорах між сторонами.

Регульовані колективним договором взаємовідносини грунтуються на тому, що встановлені законодавчими та іншими нормативними актами положення є мінімальними. Стаття 91 КЗпП надає право підприємствам, установам, організаціям в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Разом з тим колективний договір не становить єдиного способу фіксації умов праці. Поряд з колективним існує індивідуальний трудовий договір, яким визначаються умови найму. Але щоб ці умови були сприятливими для працівника, взаємообумовленими, а не встановленими одностороннє власником, вони мають бути визначені колективним договором.

Список літератури:

1. Конституція України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141)
2. Кодекс законів про працю України  Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 10.12.1971 № 322-VIII
3. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 45, ст.397 )
4. Про колективні договори і угоди  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 36, ст.361 )
5. Про колективне сільськогосподарське  підприємство  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 20, ст.272 )
6. Про оплату  праці ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 17, ст.121 )
7. Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, , всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб’єднаннями на 2008 − 2009 роки
8. Трудове право України: Підручник /За ред. Н.Б. Болотіної, Г.І. Чанишевої – 2-ге вид. , стер.-К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. -  564 с.
9. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підруч¬ник. — Харків: Консум, 2000. – 480 с.
10. Карлицький, С. М. Трудове право України: навчальний посібник / С.М. Карлицький. - 2-ге вид., перероб. - К. : Прецедент, 2006. - 210 с.
11. Трудове право України: порядок ведення та оформлення кадрових документів: навчальний посібник / К. Б. Наровська, В. П. Пастухов, О. В. Тищенко, С. М. Чорноус; Ред. В. П. Пастухов. - 2-ге вид., стереотип. - К. : Алерта, 2006. - 280 с.
12. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю: законы и законодательные акты / В.Г. Ротань, І. В. Зуб, Б. С. Стичинський. - 6-те вид.,доп. і переробл. - К. : А.С.К., 2005. - 976 с.
13. Трудове право України: Курс лекцій / Під ред П.Д. Пилипенка. - Львів: Вільна Україна, 1996. - 160с.
14. Грузінова, Л.П.  Трудове право України. Ч.1: курс лекцій / Л.П. Грузінова, В.Г. Короткін. - К. : МАУП, 2003. - 128 с.
15. Трудове право: Курс лекцій: Для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вілбор, 1999. – 208 с.