Організація екстремального туризму в Україні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДIЛ 3

 

 

ЕКСТРЕМАЛЬНИЙ ТУРИЗМ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

 

 

 

3.1 Проблеми розвитку екстремального туризму в Україні.

 

 Екстремальний туризм сьогодні вважається одним із перспективних напрямків соціально-економічного розвитку країни, регіонів, міст. Адже туристичне господарство генерує 11 % валового продукту в світі, а туристична індустрія – 4,2 %.

Аналіз ситуації в Україні показує, що екстремальне туристичне господарство поступово розвивається, хоча не характеризується стабільним зростанням. 

Так, якщо в 1997 році нашу країну відвідало 337 000 іноземних туристів, то в 2009 році – 591 000, а в 20013 році – 436 000 іноземних туристів. Аналогічне коливання за роками кількості туристів характерне і для внутрішнього екстремального туризму. Одночасно, в нашій країні існують всі передумови для розвитку екстремального туризму: географічні, природні, економічні, соціально-демографічні.  Відповідно, причинами нестабільності є ряд проблем, які сповільнюють розвиток туризму в Україні та гальмують розвиток туристичної індустрії.

Насамперед, у засобах масової інформації населення активно проводиться реклама міжнародного туризму і майже відсутня реклама внутрішнього екстремального туризму, за виключенням загальновідомих зон туризму та рекреації.

Подруге, відсутні кошти на дороге та надійне обладнання, а залучення інвестицій гальмується через неврегульовану нормативно-законодавчу базу країни.

По-третє, в Україні не розвинений сектор екстремальної туристичної індустрії. У жодному місті України не роздаються безкоштовні буклети-путівники оби люди могли бодай безкоштовно, або просто несподівано побачити якусь пропозицію.

Крім того, не у всіх містах наявні такі путівники, що обумовлено вузьким тлумаченням екстремальноготуризму та малою обізнаністю про різноманіття туристичних послуг.

По-четверте, різноманіттям екстремальних туристичних послуг, можуть похвалитися переважно міста-мільйонери, міста загальновизнаних зон рекреації та туризму, деякі історичні та культурні центри. В той час коли, в більшості міст України можна розвивати екстремальний туризм. Але для цього ж знову потрібні інвестиції для створення бізнес-центрів, рекреаційних зон відпочинку, які поєднували в собі пасивні та активні види відпочинку.

В Указі Президента України "Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року" екстремальний туризм повинен стати одним з джерел поповнення державного та місцевих бюджетів, тому необхідно визначити проблеми роботи туристичної галузі та розглянути основні напрями по їх вирішенню. 

В роботі туристичної галузі можна виділити наступні проблеми, що стримують її розвиток. Серед них: 

- відсутність розгалуженої  системи інформаційно-рекламного  забезпечення діяльності галузі  та туристичних представництв  за кордоном;

- відсутність цивілізованих  умов перетину кордону та несприятливий  візовий режим для іноземних туристів

- податкове законодавство, що не сприяє вкладенню інвестицій  в інфраструктуру екстремального туризму та санаторно-курортний комплекс; 

- різновідомча підпорядкованість  екстремального туризму та санаторно-курортного комплексу; 

- недоліки в системі регіонального управління;

Для удосконалення екстремальної туристичної діяльності велике значення має інформація про навколишнє середовище, яке включає демографічні, науково-технічні, політико-правові, соціально-культурні, природні та економічні фактори. До того ж усі фактори макро та мікросередовища взаємопов'язані і взаємообумовлені. Тому всі дані повинні бути зосереджені у відповідних інформаційних центрах, об'єднаних в єдину інформаційну систему. Ця система повинна бути повна, зрозуміла у використанні та загальнодоступна. 

Державна податкова система має суттєвий вплив на соціально-економічну ефективність рекреаційно-туристичної діяльності, тому головним завданням держави є усунення бар'єрів для розвитку туристичної сфери шляхом прийняття Податкового кодексу та проведення виваженої податкової політики з метою підтримки та захисту суб'єктів рекреаційно-туристичної діяльності. 

Проблеми, що пов'язані з податковим законодавством України, перш за все, стосуються сплати податку на додану вартість, земельного податку, готельного та курортного зборів. 

На нашу думку необхідно деякі з загальнодержавних податків і зборів передати на місцевий рівень, наприклад плата за забруднення навколишнього природного середовища, плата за землю, плата за патент на окремі види торговельної діяльності. 

Не відпрацьовано механізм заохочувального оподаткування інформаційно-рекламної діяльності, стимулювання інвестицій у туристичну галузь. Визначення туризму як пріоритетного напрямку розвитку регіону не підкріплено сприятливими умовами, які б створювалися з боку органів влади. 

Оптимізація оподаткування екстремальної туристичної діяльності сприятиме підвищенню дохідної частини бюджетів всіх рівнів: державного, регіональних, місцевих та підприємств-суб'єктів рекреаційно-туристичної діяльності. Туристична екстремальна галузь має прямий та опосередкований вплив на підприємства економіки регіону, стимулює розвиток малого та середнього підприємництва, таких секторів економіки, як транспорт, будівництво, торгівля, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку. Розвиток та створення нових підприємств сприятиме наповненню бюджетів усіх рівнів та розбудові регіону в цілому. 

Назріла необхідність надати відповідні повноваження органам місцевого самоврядування щодо розвитку туризму в регіонах. Це сприятиме оздоровленню економіки в регіонах, соціальному захисту його населення та поліпшенню ситуації в туризмі загалом. 

Першочерговим має бути поетапне передання місцевий органам влади прав на ліцензування екстремальної туристичної діяльності, сертифікацію підприємств готельного господарства та пунктів харчування, а також повноважень щодо відповідного контролю. 

Основу такого механізму складає фінансово-економічне регулювання розвитку туристичної сфери, яке має здійснюватися через: 

- механізм платежів за  використання природних рекреаційних  ресурсів;

- ефективну податкову  політику; 

- систему місцевих зборів (курортний рекреаційний збір, податок  на приватний житловий фонд, який  використовується в рекреаційних  цілях, тощо); 

- механізм ціноутворення  на рекреаційно-туристичні послуги; 

-інноваційно-інвестиційну політику і кредитування.

В умовах кризи, коли дуже високим є психологічне навантаження та обмежена кількість сімейного бюджету може бути виділена на відпочинок, необхідно розвивати місцеві види екстремального туризму, які є більш дешевими та можуть дати поштовх для розвитку, сумісних з туризмом сфер економіки. 

Наявні проблеми гальмують розвиток екстремального туризму та туристичної індустрії в Україні. Вирішення розглянутих проблем вплине, як на покращення економічного, так і соціального розвитку країни.

 

 

3.2 Проблеми та перспективи розвитку пригодницького та екзотичного туризму.

 

Розвиток екстремального туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 році за кількістю прибуття іноземних туристів Україна займала 22 місце у світі,5,8 млн. осіб, що становить близько 1% від світових туристичних прибуттів. За прогнозними розрахунками щодо розвитку в'їзного туризму в Україні до 2005 року, його чисельність зросте до 9,3 млн. осіб; прогноз на 2014 рік-8,1 млн. осіб; прогноз на 2020 рік - 15,0 млн. осіб.

Аналізуючи перспективи розвитку екстремальної туристичної індустрії в Україні на наступні десять років, перш за все, необхідно підкреслити, що екстремальний туризм - це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме це і визначає одне з перших місць, яке займає екстремальний туризм у світовій економіці. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до екстремального туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені.

Стратегічною метою розвитку туристичної індустрії в Україні можна визначити створення конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечити на цій основі комплексний розвиток територій та їх соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги та історико-культурного довкілля.

Програма дій, зорієнтована на досягнення цієї мети, має бути синхронізованою із загальними темпами становлення ринкових механізмів і співвідносною з політикою структурних реформ в економіці. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму.

Нарощування темпів та підвищення ефективності роботи підприємств сфери екстремального туризму, становлення туристичної галузі як однієї з провідних галузей вітчизняної економіки стримується невирішеністю низки питань, розв'язання яких потребує державного регулювання та підтримки виконавчих органів влади.

Перспективний розвиток екстремального туризму в Україні суттєво вплине на зайнятість населення. Якщо в 2005 році кількість працівників у туристичній галузі складатиме 169 тис, чол, а зайнятість в туризмі з урахуванням інших галузей, та тимчасової зайнятості протягом активного туристичного сезону - 2,79 млн. осіб, то вже в 2014 році ці показники складатимуть, відповідно 220 тис, осіб і 3,63 млн. осіб.

Подальший розвиток демократії, політична стабільність, визначення пріоритетних напрямків економічного розвитку, майбутній вступ України до НАТО та ЄС - все це забезпечить створення високоприбуткової екстремальної туристичної галузі, яка задовольнить потреби внутрішнього та міжнародного туризму, з урахуванням природно-кліматичного, рекреаційного, соціально-економічного та історико-культурного потенціалу країни, її національних особливостей.

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Демографічна структура населення України та аналіз вікових груп, які найбільше подорожують, ще раз підтверджують, що в Україні найбільш активна частина населення від 30 до 40 років, на відміну від економічно розвинених країн, де люди старшої вікової групи, 55-60 років, відіграють все більш важливу роль у екстремальному туризмі. Тільки в 2012 році у світі зареєстровано майже 120 млн. прибуттів, здійснених людьми старшого віку.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і екстремального туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5% збільшує витрати на туризм на 4%, а зростання особистого споживання на 5% - на 10%.

В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, екстрим стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини.

ВИСНОВОК

 

Виходячи з усієї роботи можна зробити наступний висновок: Прийнято вважати, що початок розвитку екстремальногоо туризму датується 1841 р. Коли Томас Кук організував першу туристську поїздку для 570 членів товариства тверезості з Лейстера до Лафборо. Історичні процеси формування туристської галузі в Україні нерозривно пов'язані з історією Росії і Австро-Угорщини. Історія екстремального туризму тісно пов'язана з історією розвитку екстремальних видів спорту, серед яких скайсерфинг, трекінг, хелі-скі, фрі-райд, рафтинг і т.д.

Відмінною рисою екстремального туризму є те, що більша частина послуг виконується з мінімальними втратами, відіграє все більш істотну роль у світовій економіці. Туристична сфера дозволяє добитися значної величини доданої вартості.

Екстремальний туризм ділитися на ряд видів: повітряний, наземний, водний, гірський і екзотичний. 

Зарубіжний досвід екстремального туризму найбільш розвинений. Це обумовлено тим, що він зародився в країнах Європи, Північної Америки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону і одночасно тяжіє до них.

У Закарпатській області найбільш розвиненими видами екстремального туризму є: альпінізм та гірсько-пішохідний туризм, спелеологія, гірськолижний спорт, в т.ч. сноуборд, рафтинг, сплав по гірських річках, парапланеризм та дельтапланеризм. 

Розвиток екстремального туризму в Україні суттєво впливає на такі сектори економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання, і є одним із найбільш перспективних напрямків структурної перебудови економіки.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУ

РИ

 

1. Закон України "Про туризм" (15 вересня 1995 р.). - К., 1995.

2. Гаврилишин І. П. Туризм України: проблеми і перспективи / І. П. Гаврилишин. - К., 2010.

3. Щербаков В.В Сучасні форми екстремального туризму / В.В Щербаков Бізнес - план № 10, 2012. - 63 с

4. Александрова А.Ю. Міжнародний туризм / А. Ю. Александрова [Підручник-2-е видання] - М.: Аспект Пресс, 2008. - 470 с.

5. Сенін B.C. Введення в туризм / В. С Сенін - К.: Просвещение, 2009. - 104 с.

6. Указ Президента України “Про підтримку розвитку туризму в Україні (” №127/2001) від 2.03.2001 р.