Рекреаційна географія і туризм

   Рекреаційна географія і  туризм                                                                  Наукові записки. №1. 2011.

РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ І ТУРИЗМ

УДК 911. 3.338.48                                                                                              Ярослав МАРИНЯК

ВСТАНОВЛЕННЯ ТУРИЗМОЛОГІЇ

ЯК ЦІЛІСНОЇ СИСТЕМИ СУЧАСНИХ

ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ І ПРИКЛАДНИХ НАУК ПРО ТУРИЗМ

Розглянуто  питання  змістовного  наповнення  туризмології  як  сфери  спеціальних  знань  про  туризм.

Розкрито  основні  складові  цього  напряму  наукових  досліджень.  Накреслено  перспективи  розвитку

туризмології  у  сучасних  умовах.  Основними  завданнями  туризмології  є  розроблення  теоретико  –

методологічних засад, виявлення  об’єктивних закономірностей формування і розвитку туризму, використання

нових методів дослідження для  розв’язання типових завдань  туризму.

Ключові слова: туризмологія, основні  складові туризму, перспективи розвитку туризмології.

Постановка проблеми у загальному вигляді.

Туризм  є  відносно  новою  соціоекономічною

діяльністю. Передумовою створення  туризмології є

тенденція  аналізу розуміння  туризму  як  індустрії

мандрівок та відпочинку і надання  цьому понятті

людського  виміру.  Таке  тлумачення  передбачає

знання  цілого  ряду  аспектів  світоглядного,

культурного,  пізнавального,  етичного,  комуніка-

тивного  як  специфічного  соціального  інституту  і

феномену  загальнолюдської  культури.  Отже,  в

цьому  аспекті  головним  є  не  готель,  кемпінг,

туроператор,  турагент,  а  людина,  яка  мандрує.

Звідси,  людина  яка  мандрує  –  це  не  просто

споживач туристичного продукту, який пересуває-

ться у просторі і в часі, а  особистість, яка під час

мандрівок,  поїздок,  походів  спілкується  із  світом

природи  й  культури  інших  народів,  людей.

Структуру  загальної  теорії  туризму  включає  такі

розділи, як філософія туризму, географія  туризму,

історія  туризму,  економіка  туризму,  соціологія

туризму,  педагогіка  туризму,  психологія  туризму

тощо.

Аналіз  останніх  досліджень  і  публікацій.

Різні  аспекти  туризмології  висвітлено  у  працях

географів,  економістів,  філософів,  педагогів  та

фахівців  інших  галузей  знань.  Найбільші

досягнення  цього  напрямку  відображені  у

монографіях  О.О. Любіцевої  [2],  Л.В. Сакун  [5],

В.К. Федорченка  [6],  у  працях  І.А. Зязюна,

В.С. Пазенка [3]. та  навчального  посібника

В.А. Квартальнова [1].

Формування  цілей  статті. При  написанні

статті  з’ясовано  питання  змістовного  наповнення

туризмознавства  як  сфери  спеціальних  знань  про

туризм. Розкрито основні складові цього напряму

наукових  досліджень.  Накреслено  перспективи

розвитку туризмознавства у  сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу. У  літературних

джерелах знаходимо різні тлумачення системи наук

про  туризм,  які  можна  звести  до  трьох  назв:

туризмознавство,  туризмологія,  туристика,  які

умовно можна вважати синонімами. Туризмологія

цілісна  система  сучасних  фундаментальних  наук

про  туризм,  туристичну  діяльність,  туристичну

економіку,  туристичне  законодавство. Туризмо-

логія характеризує  туризм  як: національне явище

сфери  реалізації  різноманітних  прав  і  потреб

людини  (здоров’я,  відпочинок,  пересування  та

інше);  сферу  технології  реалізації  рекреаційних

потреб  і  попиту  (туристична  індустрії,  форма

організації,  анімація,  турінформатика,  підготовка

кадрів,  та  інше);  особливий  сектор  сучасної

національної  й  регіональної  економіки  (туристи-

ний  ринок,  менеджмент,  підприємництво,  бізнес,

туристичний  продукт,  послуги  та  інше);  сферу

соціальної  і  економічної  політики  держави  та

регіонів.

У  статті  Глобального  Кодексу  закріплено

положення про те, що:

-  туризм  –  це  сфера,  що  використовує

культурну спадщину людства і робить свій внесок у

її збагачення;

-  туризм  –  це  діяльність,  вихідна для

приймаючих країн та співдружностей;

- туризм – це фактор стійкого  розвитку [4].

Досвід країн Заходу вказує  на те, що туризм

став прибутковою галуззю економіки, одночасно є

предметом  вивчення  економічної,  географічної,

педагогічної наук. Одночасно головною проблемою

є  наповнення  цих  знань  міцною  теоретико-

методологічною  базою.  На  думку  О. Любіцевої

«теоретико-методологічні  положення  туризмології

повинні  включати  розробку  філософських  засад,

принципів  та  підходів  до  різнобічного  вивчення

туризму  як  явища,  спираючись  на  наявні

досягнення  галузевих  наукових  дисциплін,  які

займаються розробкою певних напрямків (аспектів)

функціонування туризму» [2].

Сучасні  досягнення  філософської  науки

свідчить  про  те,  що  діапазон  використання

філософських визначень у різних сферах людської

діяльності суттєво розширився. Особливо помітно

це  у  такій  філософській  галузі,  як  соціальна

філософія.  Отже,  філософія  туризму  як  раз

потрапляє до сфери соціальної філософії.

Можна виокремити два аспекти цієї проблеми:

- філософські аспекти туризму;

- створення теорії туризму (туризмології), як

цілісної системи сучасних фундаментальних  і

прикладних  наук  про  туризм.  Основними   Рекреаційна географія  і туризм                                                                  Наукові записки. №1. 2011.

складовими  якої  є  соціоекономічні  й

соціогуманітарні  дисципліни,  які  є

синтетичними та міждисциплінарними.

У  лютому  2000  року  відбувся  міжнародний

форум під егідою  АМФОРТ  [7],  присвяченій

сучасній  туристичній  науці,  так  званій

туризмології.

Учасники  форуму,  а  це  близько  150

представників з різних країн світу,  обговорювали

теоретичні  моделі  туризмології,  зокрема  модель

Ф. Франджіалі, Генерального секретаря ВТО [7], за

образним  висловом  якого  специфіка  туризму  –

предметна сутність цієї науки –  полягає в тому, що

вона  є  одночасно  «економічним  гігантом  та

політичним карликом»

Учасники  цього форуму французькі теоретики

туризму  Серж  Перро і Жан Мішель  Оернер

підкреслюють,  що  мова  йде  не  лише  про  різні

підходи  до  теоретичних  досліджень  туризму,

-«туристичні   моделі  туризмології»,  -  але   разом  з

тим  про  те,  що  теорія  туризму  впливала  на

туристичну  індустрію. При цьому відзначалося, що

сама індустрія  туризму у широкому розумінні  є як

соціальною, так  і індивідуальною діяльністю, яка

охоплює різні  галузі і форми суспільної культури

[7].

Філософія  туризму  прагне  перш  за  все

вияснити  сутність туризму понятійними способом,

представити  її  категоріально,  концептуально.

Звичайно, що це дуже  складне питання, оскільки

туризм  поліфукціональне  явище,  а  це  не  дає

однозначного  тлумачення.  Туризм  є  одночасно

галуззю економіки, видом туристичного бізнесу, де

формується й реалізується туристичний  продукт, як

вид  економічної  діяльності,  як  самодіяльність

людей, їх спосіб життя, своєрідне  захоплення, як

сферою  гостинності,  яка  носить  сервісний  та

технологічний  характер. Об'єктивне  підґрунтя

туризму як явища суспільного життя робить його

складним,  багатогранним  об'єктом  наукового

пізнання.  Як  соціальне  детерміноване  явище,

туризм  потребує  наукового  осягнення,  теоретик-

ного осмислення.

Усі ці перелічені грані туризму  свідчать по те,

що  жодна  наука не  в силі  осягнути  зазначені

проблеми. Теорія туризму (туризмологія, туристи-

ка,  туризмознавство)  ставить  перед  собою  ціль

відобразити феномен туризму, та всі  його складові.

Актуальність  дослідження  теоретико-методо-

логічних  засад  туризму  зумовлена  такими

чинниками:

- зростання  значення  туризму   як  виду

економічної діяльності як на локальному,  так

на  глобальному  рівні  та  необхідністю

підвищення  потенціалу,  якості  людських

ресурсів;

- зацікавленості молодих людей  до туризму

через здобуття фахової освіти;

- необхідності  розробки  та  реалізації

Державних  програм  розвитку  туризму  на

макрорівні, мезорівні, мікрорівні.

При  дослідженні  теоретико-методологічних

засад  туризму  пріоритет  надається  філософії  та

соціології.  Філософія  туризму  здатна  виконати

методологічну функцію відносно інших  наук  про

туризм,  збагатившись  у  своєму  світоглядному  та

антропологічному змісті їх науковими  узагальнен-

нями.  В  Україні  філософія  туризму  поступово

набуває визначену автономію в межах європейської

соціальної філософії.

На  думку  І.А.  Зязюна  «туризмологія»  має

базуватися на таких філософських принципах:

- гуманізмі;

- натуралізмі;

- науковості;

- національної  ідеї;

- традиціоналізмі;

- загальнолюдських  цінностях. [3].

Основним  предметом обговорення у філософії

туризмології  за  І.А. Зязюном  мають  бути

найзагальніші підходи  до туризму:  місце та роль

туризму  в  культурному  універсумі  життя;

розуміння  людини  й  ідеалу  освіченості  та

вихованості  на  зразках  національної  та  світової

культури; вплив туризму на культурну свідомість,

соціально-гуманістичну  та  філософсько-

світоглядну культуру людини тощо.

Можне стверджувати, що існує коло проблем у

туризмології, які аналізують лише філософськими

засобами  і  про  які  можна  говорити  передусім

мовою філософських понять.

Дослідниками  розроблено  теоретико-

методологічні засади туризмології – теорії туризм,

визначено  систему  методологічних  принципів  та

цінностей, що задають спосіб бачення  реальності

туризму.  По-друге,  узагальнено  закономірності,

закони,  що  визначають  спрямування  деяких

функціональних понять туристської  теорії, що дало

можливість обґрунтувати основні  положення теорії

туризму.  По-третє,  обґрунтовано  «загально

прийняті зразки» – семи реалізації завдань туризму,

що  забезпечують  його  функціонування.  Це

своєрідний  набір  стандартизованих  інструментів

(засобів)  та  методів  для   розв’язання  типових

завдань туризму [3].

Визначення  філософських  підвалини

туризмології,  дало  можливість  трактувати  її  як

науковий  напрямок, в  межах  якого сполучаються

різноманітні дослідження туризму  як  суспільного

явища.

Необхідно  виділити  основні  складові

туризмології,  автори  по-різному  їх  називають

аспекти, напрямки, науки, навчальні дисципліни.

Можна погодитися з думкою О. Любіцевої, що

аспекти  функціонування  туризму,  практично

сформувались в певні напрямки досліджень і кожен

з  напрямків  охоплює  певну  галузь  науки  або

декілька  галузей.  Зокрема:  історія  туризму,

економіка  туризму,  географія  туризму,  екологія

туризму, психологія туризму тощо. В той же час,   Рекреаційна  географія і туризм                                                                  Наукові записки. №1. 2011.

кожна з цих дисциплін входить  до певної системи

наук:  історичних,  економічних,  географічних,

соціальних, психологічних тощо. Таким  чином, до

вивчення  туризму  може  бути  застосований  як

галузевий принцип побудови наукових досліджень,

так  і  проблемний.  Саме  проблемний  принцип

покладений в основу формування нового наукового

напрямку – туризмології [2].

Отже, розглянемо кожну складу туризмології,

як  ізольовану  фрагментарно,  в  залежності  до

приналежності  до  галузей  знань.  Таким  чином,

виділяємо такі напрями:

1.  Фізико-математичні  науки:  використання

математичного апарату та обчислювальної техніки

для вивчення туризму; один із прийомів моделю-

вання  в  туризмі.  Застосовують  на  всіх  етапах

туристичних  досліджень:  у  процесі  збирання  і

первинної обробки матеріалів, їхньої класифікації і

генералізації,  аналізу  і  прогнозу  статистичних  і

динамічних  станів туристичної індустрії. Ці методи

дають  можливість  об’єктивно  відображати

системоутворюючі  зв’язки міжгалузевого комплек-

су  різного  рангу,  умови  його  функціонування  та

розвитку.  Важливі  галузі:  вища  математика;

математична  статистика,  математична  логіка,

економетрія, математичні методи в туризмі.

Інформатика:  допомагає  проводити  ідентифі-

кацію,  класифікацію  та  надання  інформації  за

допомогою  програмних  та  комп’ютерних  засобів,

локальних і глобальних мереж. Важливі такі галузі:

інформатика та комп’ютерна техніка, інформаційні

технології,  інформаційні  системи  в  туризмі,

міжнародні  інформаційні  системи,  сучасні  офісні

технології.

2. Сільськогосподарські науки   є основою для

розвитку  сільського  туризму  та  необхідною

умовою  ведення  аграрного  господарства.

Представлено – сільським туризмом

3.  Історія:  розглядає  культурну   спадщину