Розробка нового туристичного продукту – мисливського туру на Поліссі

Мисливець з номера може сходити тільки після сигналу старшого команди або керівника полювання про закінчення загороди.

Сигнал про закінчення загороди («Відбій») подається старшим команди або керівником полювання і передається ланцюгом стрільців. Сигнал, за домовленістю, може бути поданий мисливським рогом, голосом, стволом рушниці.

До сигналу про закінчення загороди мисливець не повинен шуміти, розмовляти, сходити з місця навіть у тому випадку, якщо до нього вийшли загоничі.

Після сигналу про закінчення загороди («Відбій») будь-яке стріляння категорично забороняється.

Стріляння на облавних полюваннях проводиться згідно з встановленими в господарствах правилами або всередину окладу або по виходу звіра за стрілецьку лінію. При прориві звіра через стрілецьку лінію або при наближенні загоничів до стрілецької лінії ближче ніж на 150 метрів стріляння проводиться тільки назад після виходу звіра за стрілецьку лінію.

Стріляння уздовж стрілецької лінії і за межами свого сектора категорично забороняється. Пострілом по стрілецькій лінії вважається постріл, якщо снаряд або частина снаряда пройшли на відстані ближче 10 метрів від сусіднього номера.

Мисливець має стріляти по звіру тільки в межах напевного пострілу і при явному розпізнаванні звіра. Стріляти на «шум», «шерех», по місцю коливання гілок, чагарників, по неясному мигтінню цілі категорично забороняється [27].

Загоничі при наближенні до стрілецької лінії повинні частіше і голосніше подавати голос, а при пострілах на лінії повинні зупинитися, ще гучніше подати голос і, за можливістю, сховатися за стовбурами товстих дерев, якщо постріли ведуться близько до загороди.

Стріляння на облавах дозволяється лише по звіру, на якого проводиться полювання. Будь-яке інше стріляння, окрім стріляння по вовку, без спеціального на те розпорядження керівника полювання не дозволяється.

При полюванні на копитних тварин їх добування слід проводити лише згідно з наявними дозволами (ліцензіями).

Якщо після пострілів мисливець або загонич побачив, що звір впав і не піднімається або стоїть важко поранений, а дозвіл (ліцензія) на відстріл цього виду тварин у команди тільки один, мисливець або загонич повинні голосно подати сигнал «Готовий!». Цей сигнал негайно передається іншими мисливцями і загоничами по всій лінії стрільців. При цьому сигнал «Готовий!» є одночасно і командою закінчення полювання «Відбій!» і припинення будь-якого стріляння.

Якщо полювання ведеться одночасно на кілька видів тварин, мисливець або загонич при відстрілі звіра повинні подати сигнал «Готовий!» з доданням виду звіра, наприклад, «Готовий лось!». В цьому випадку дозволяється продовжувати полювання, але стріляти можна тільки по іншому звіру, на відстріл якого у команди є дозвіл (ліцензія).

При облавних полюваннях на лосів, оленів, диких кабанів і ведмедів стріляння з гладкоствольної зброї ведеться кулями на дистанції напевного пострілу, не далі 50 метрів, а з нарізної зброї не більш ніж на дистанції прямого пострілу, встановленого для того або іншого виду зброї і боєприпасів. Стріляння картеччю на облавах може проводитися по вовках, рисях, косулях і в окремих випадках по дикому кабану [24].

Стріляння круглою кулею на облавних полюваннях забороняється, оскільки цей снаряд дає найбільшу можливість рикошету при ковзаючому попаданні в дерева, мерзлий грунт або інші перешкоди.

Щоб уникнути смертельної небезпеки категорично забороняється сходити з номера, кидатися до впалого, вбитого, або пораненого звіра, або звіра, що йде, до закінчення загороди і сигналу «Відбій!».

Переслідування пораненого звіра допускається тільки після закінчення облави з дозволу керівника полювання.

Керівник полювання спільно із старшим команди визначають порядок добору пораненого звіра.

Заряджати зброю на облавних полюваннях стрільцю дозволяється тільки вставши на номер. Сходячи з номера, стрілець зобов'язаний розрядити рушницю.

Стріляння по звіру, що йде на сусідній номер, не допускається. Дозволяється стріляння по звіру, що йде від сусіднього номера, за стрілецькою лінією.

Забороняється стріляння по звіру, що впав від пострілу іншого мисливця, якщо видно, що звір не може піднятися.

Підходити до звіра, що впав, навіть лежачого без руху, слід з боку спини з рушницею, готовою до пострілу. Треба мати на увазі, що нерідко звір, що здається убитим, ще живий і має досить сил, аби кинутися на мисливця, який наближається до нього.

При підході до звіра треба стежити за положенням вух і шерстяного покриву на загривку. Якщо вуха у звіра притиснуті, а шерсть на загривку піднята, звір ще живий і небезпечний. Виявивши це, необхідно, не підходячи до звіра близько, дострелити його.

Підготовка, безпосередня організація і проведення полювання здійснюються керівником полювання, яким є мисливствознавець, єгер господарства, ділянки, інший працівник мисливського господарства, фахівець, лісник, досвідчений мисливець, обізнаний з місцем полювання і проведення облавних полювань [19].

Керівник полювання є відповідальним за підготовку і проведення облавного полювання, і його розпорядження, що стосуються порядку проведення полювання і техніки безпеки, обов'язкові для всіх членів команди.

 

РОЗДІЛ 2.

СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ МИСЛИВСЬКОГО ТУРИЗМУ НА ПОЛІССІ

 

 

2.1. Характеристика ресурсного потенціалу  Полісся для розвитку мисливського  туризму

 

Територія Західного Полісся, охоплена стратегією. Полісся є природним регіоном, що займає коло 13 мл га в межах Польщі, Білорусі, України i Російської Федерації. Західне Полісся – територія, охоплена стратегією „ТРИ ПОЛІССЯ - спільна стратегія охорони i екологічного використання природничої спадщини теренів польсько-білорусько-українського прикордоння” – є західною частиною Полісся. Дивлячись на фізичну карту Європи, можна помітити, що східну і центральну її частину займає низинна територія. Полісся, розташоване в межах Білорусі, Польщі i України, являє собою плоске пониження, всіяне болотами і численними озерами, відоме зі старовинних літературних описів і овіяне легендою неприступності. Розташована в межах Білорусі частина Західного Полісся в 1988 році була організована у заказник „Сєляхи” (260 га), а в 2003 році у ландшафтний заказник „Прибузьке Полісся” площею 79,50 км2. В 2004 році на цій територі ї створено Біосферний Резерват „Прибузьке Полісся”, який у 2004 р. отримав офіційний статус Біосферного Резервату ЮНЕСКО. Резерват „Прибузьке Полісся” розташований на південному заході Брестського району на площі 480,24 км2.

Територія Біосферного Резервату „Прибузьке Полісся” розташована в південно-західній частині Білорусі і щільно прилягає до українського Полісся. До складу заповідних територій входять лісові масиви: Томашовський, Черсько-Дубокський, Білоозерський і Мєднянський. На територі ї Біосферного Резервату „Прибузьке Полісся” розташований Брестський озерний край (з озерами: Біле, Мєднянське, Рагознянське, Сєляхи, Страдочське, Тайне і Чорне). Розташована в межах Польщі частина Західного Полісся отримала статус резервату природи в 1966 р.; в 1982 р. резерват було перетворено на Поліський Ландшафтний Парк. З 1990 року ця частина Західного Полісся отримала статус Поліського Національного Парку, на територі ї якого після довгих років зусиль у 2002 р. був створений Біосферний Резерват Західне Полісся площею 97,62 км2; на даний момент зона Резервату має загальну площу майже 140 000 га. Резерват Біосфери «Західне Полісся» – це східна частина Люблінського Воєводства, що прилягає до кордону з Білоруссю і Україною, що охоплює 25 адміністративних одиниць (22 сільські громади і 3 міста), чиї органи самоврядування з огляду на соціальну і природничу цілісність вирішили розпочати спільні дії на користь стабільного розвитку цього неформального субрегіону.

В географічному сенсі польська частина Західного Полісся, що зветься Люблінським Поліссям чи Підляським Поліссям, охоплює кілька менших мезорегіонів: Ленчицько-Влодавський Озерний край, Парчевська Рівнина, Влодавський Горст і Холмські Пагорби.

Територія охоплення стратегії „ТРИ ПОЛІССЯ - спільна стратегія охорони i екологічного використання природничої спадщини теренів польсько-білорусько-українського прикордоння” на Україні включає Західне Полісся, до складу якого входять Волинське Полісся і Рівненське Полісся загальною площею 489,77 км2. Більша частина розділеної трьома кордонами території Західного Полісся лежить у сфері підвищеної туристичної привабливості. Ця привабливість головним чином пов’язана з природними ресурсами. Численні екосистеми визнані цінними природними спільнотами Європи і повинні підлягати особливій охороні. Тому ці терени передбачається охопити плановою охороною, що полягатиме зокрема в особливій турботі про естетику ландшафту та гармонійне економічне використання природно-ландшафтних цінностей, а також заборону чи обмеження інвестицій, що могли б істотним чином впливати на довкілля.

У напрямку з південнного сходу на північний захід частка сільcькогосподарських угіддь скорочується від 35-58% в Поліссі до 35-53% в Карпатах (табл. 2.1). Причому у лісовій зоні частка орних земель у структурі мисливських угідь залишається досить високою, що опосередковано свідчить про значний вплив рільництва на середовище мешкання мисливських тварин. І лише в Західному Поліссі зазначений показник суттєво скорочується (29,9-31,2%), як і площа луків, що пов`язано з великою лісистістю та заболоченістю території. Натомість в гірському Криму, Поліссі та Карпатах частка сіножатей та пасовищ зростає, причиною чого є низька ефективність землеробства через надмірну зволоженість або значний нахил території чи скельний грунт.

Таблиця 2.1

Структура мисливських угідь у Поліссі та в Карпатах

Область	Сільcькогоспо-дарські угіддя		Орні землі (рілля)		Пасовища, сіножаті (луки)		Ліси
	всього, тис. га	% від загаль-ної площі	всього, тис. га	%  від загаль-ної площі	всього, тис. га	%  від загаль-ної площі	всього, тис. га	%  від загаль-ної площі
Волинська	1005,0	50,0	627,1	31,2	371,9	18,5	695,0	34,3
Житомирська	2167,8	72,5	1699,5	56,8	444,4	14,9	837,0	28,0
Київська	1708,0	60,8	1447,0	51,5	219,0	7,8	689,0	24,5
Рівненська	833,6	41,5	596,9	29,7	322,9	16,1	730,0	36,3
Сумська	1618,0	68,0	1260,0	52,9	346,0	14,5	418,2	17,6
Чернігівська	1954,3	59,4	1390,9	42,2	546,3	16,6	644,3	19,6
Полісся:	9286,7	60,0	7644,0	49,3	2790,9	18,0	4176,5	27,0
Закарпатська	453,3	35,4	192,6	15,1	175,6	13,7	630,0	49,2
Івано-Франківська	608,7	43,8	417,7	30,1	375,3	27,0	629,6	45,3
Львівська	1263,2	58,0	864,8	39,7	102,6	4,7	544,0	25,0
Чернівецька	410,3	50,7	295,1	36,4	225,3	27,8	258,0	31,9
Карпати:	2735,5	48,3	1770,2	31,3	878,8	15,5	2061,6	36,4

 

Звичайно сільськогосподарські ландшафти, які замінили лучні, лісові, степові і навіть водно-болотні угіддя, частково зберегли зональні екосистемні елементи. Але багато видів рослин і тварин виявились нездатними до існування у агроландшафтах, що пояснюється деякими причинами:

• агроценози використовуються для вирощування однієї, як виняток, двох-трьох культур, а всі інші рослини вважаються конкурентами і підлягають систематичному знищенню;
• для захисту урожаю від хвороб та використання консументами, яких вважають шкідниками, систематично застосовують спеціальні заходи – від механічного вилучення  до знищення за допомогою пестицидів;
• на великих площах знищується природна різноманітність і відбувається створення майже тотожних агроландшафтів;
• розвиток тваринництва вимагає знищення або скорочення чисельності споріднених диких видів з метою збереження результатів селекції.

При створенні агроландшафту використовуються найбільш продуктивні сорти рослин і породи свійських тварин, що сприяє зникненню аборигенних культурних форм – найбільш адаптованих до місцевих екологічних умов У цих фауністичних заказниках, резерватах, приписних та інших мисливських господарствах спостерігається зростання чисельності поголів’я промислових тварин (табл. 2.2.)[3].

Таблиця 2.2

Чисельність промислових птахів та звірів у Поліссі та Карпатах станом на 2012р.

Види	Фауністичні резервати
	Майдан	Бистрий	Осмолода	Буковинське	Карпатське	Лютянка
Глухар	100	100–120	210	–	–	–
Рябчик	2100	500–750	250	–	–	–
Тетерев	–	–	150	–	–	–

 

Продовження таблиці 2.2

Заєць русак	950	130	–	–	–	–
Куниця	450	50-60	170	–	–	–
Ведмідь бурий	50	60	28	–	–	3-5
Рись	9	6	–	–	–	4
Свиня дика	110	160	75	500	92	70-90
Олень благородний	500	80	392	450	98	40-50
Козуля	420	350	260	460	114	200