Розробка нового туристичного продукту – мисливського туру на Поліссі

Правила безпеки при полюванні на водоплавну птицю

Полювання на водоплавну птицю може проводитися як колективом мисливців, так і індивідуально в залежності від правил внутрішнього розпорядку для відповідних категорій мисливських господарств.

При полюванні на водоплавну птицю мисливець зобов'язаний дотримуватися загальні правила безпеки при поводженні з мисливською зброєю.

Завжди потрібно мати на увазі, що на водоймі можуть знаходитися і інші мисливці, тому при стрілянині необхідно дотримуватися максимальної обережності. При полюванні з човна забороняється стріляти поверх голів людей, що знаходяться в ній.

На кожному гектарі мисливських угідь, властивих водоплавним птахам, дозволяється полювати не більше 4 мисливцям.

Забороняється:

Стріляти по летить птаха, якщо вона на відстані 30 м летить нижче 10м.

Стріляти по птиці на воді, за винятком достреліванія пораненої птахи, що дозволяється, якщо в напрямку пострілу територія обозрима і на ній немає інших мисливців.

Стріляти по птиці, на яку дозволено полювання, якщо вона знаходиться далі, ніж в 50 м від мисливця чи далі половини відстані до сусіднього мисливця.

При полюванні на водоплавну птицю зброю дозволяється зарядити:

На полюванні з підходу або вбрід - при досягненні меж угідь полювання, зазначених у дозволі на полювання.

"На підйом" з човном - переднього мисливцеві після  того, як він зайняв місце в  передній частині човна.

Мисливцям, які зайняли місце на стаціонарних стоянках або в човнах, поставлених на якір і замаскованих.

Після зарядки безкуркові рушниці повинні бути поставлені на запобіжник, куркові рушниці - з не зведеними курками. Якщо в дозволі на полювання вказано час початку полювання, категорично забороняється заряджати зброю до встановленого часу.

Завідувач базою прокату човнів несе відповідальність за те, щоб мисливцям були видані човни, споряджені згідно з такими правилами: Корпус човна не повинен мати течі. В човні повинні бути сидіння на кількість мисливців (зазвичай 1-2 мисливця).

В кожному човні повинні бути: посудину для вичерпування води, рятувальні круги та інші пристосування, прив'язані на міцній мотузці якір, шест або пара весел. Приладдя і човен повинні мати однаковий номер.

Мисливцям забороняється приймати неправильно і неповністю споряджені човни і виїжджати на них у водойму.

Особам, які не мають елементарних навичок в управлінні човном, забороняється керувати нею на полюванні.

На полюванні з човном "на підйом" категорично забороняється застосовувати зброю мисливцеві, що знаходиться на веслах. Стрілок розміщується в носовій частині човна. Менш досвідченим мисливцям рекомендується стріляти сидячи на підвищеному сидіння.

Стрілок в залежності від ситуації може використовувати для стрільби сектор до 1800 (до 900) в кожну сторону, рахуючи від соєвої лінії човни).

При зарядці зброї в човні стволи повинні бути спрямовані вгору під кутом 450 або вниз, але таким чином, щоб при раптовому пострілі не була пошкоджена човен.

До моменту, поки не здасться дичину, зброя повинна бути поставлено на запобіжник. Зброя слід тримати так, щоб стовбури були спрямовані вперед і вгору під кутом 450.

Якщо зброя випускається з рук (по будь-якої причини), воно має бути попередньо розряджена.

При зміні місць, а також при переходах мисливців в човні всі рушниці повинні бути попередньо розряджені. Після заняття місць мисливцями зброя передається один одному, при цьому стволи повинні бути спрямовані вгору.

Якщо човен поставлена ​​на якір в засідці, стріляти дозволяється обом мисливцям, кожному в певному секторі обстрілу.

Мисливці, що розмістилися на стаціонарних стоянках (платформах, плотах і т. д.), щоб можна було вибрати безпечні напрямки стрільби.

Мисливець, що впав у воду, повинен залазити в човен з її кінця, а не через борт.

ВИСНОВКИ

Мисливське господарство є однією із форм традиційного природокористування в Україні і тісно взаємозв’язане із лісовим, аграрним та водним господарствами. Проблема ефективного відтворення, охорони та використання ресурсів мисливських угідь займає одне з ключових місць у сучасній науці і потребує негайного вирішення. За останнє століття в Україні спостерігається стійка тенденція до виснаження ресурсів мисливського господарства, що гальмує його розвиток і призводить до деградації галузі вцілому.

На даний час реформування мисливського господарства України є об’єктивною необхідністю. Принципи організації та ведення мисливського господарства, які Україна успадкувала від командно-адміністративної економіки, є застарілими і не достатньо ефективними, вони не відповідають сучасним вимогам ринкової економіки і потребують удосконалення. Мисливське господарство тісно пов’язане з лісовим господарством, тому теоретичні, практичні та правові аспекти його реформування також потрібно розглядати у взаємозв’язку. Теоретичне та правове підґрунтя реформування мисливських та лісових підприємств України було закладене у багатьох працях вітчизняних науковців [1-3].

Суттєву роль у створенні ефективної мисливської політики відіграють принципи, які спрямовані на реформування мисливського господарства на засадах ринкової економіки. Аналіз зарубіжних та вітчизняних наукових праць у сфері мисливського господарства дав нам змогу сформувати такі принципи реформування мисливського господарства: реформування мисливського господарства на засадах ринкової економіки; екологізації інструментів мисливської політики; економічного стимулювання підвищення продуктивності мисливських угідь; економічного стимулювання поглинання мисливськими угіддями парникових газів та позитивних зовнішніх екологічних ефектів; стримування деградації мисливських угідь і мисливської фауни за допомогою економічних санкцій; державної фінансової підтримки лише пріоритетних напрямків розвитку мисливського господарства; реформування мисливського господарства України з врахуванням принципів мисливської політики; уникнення зворотних грошових потоків.

1. Принцип реформування мисливського господарства на засадах ринкової економіки передбачає перехід на принципову нову модель ведення мисливського господарства, яка б спиралась на ринкові методи господарювання. Досвід європейських країн свідчить, що високий рівень культури ведення мисливського господарства, відсутність податкового тиску на користувачів мисливських угідь з боку держави, формування ефективних принципів та інструментів мисливської політики дають змогу функціонувати мисливському господарству на засадах самоокупності та самофінансування і відносять його до однієї із найбільш прибуткових сфер економічної діяльності. Реформування мисливського господарства України на засадах ринкової економіки прямо пов’язане із змінами у законодавчій, податкові, фінансовій, ціновій та інших системах управління економікою. Для побудови ефективного ринкового механізму у сфері відтворення, охорони і використання ресурсів мисливського господарства необхідно спиратись на принципи та інструменти мисливської політики, що здатні ефективно впливати на формування цін на продукцію та послуги мисливського господарства, які в умовах ринкової економіки визначаються на основі попиту і пропозиції.

2. Принцип екологізації інструментів мисливської політики. Антропогенний вплив людини на навколишнє природне середовище призвів до виникнення екологічних загроз, які нависли над земною цивілізацією в двадцять першому столітті. Екологічна ситуація у всіх сферах природокористування залишається вкрай складною і призводить до дестабілізації екологічних систем. Екологізація інструментів мисливської політики повинна втілюватися в життя на основі концепції щодо екологізації суспільного розвитку [12] та екологізації інструментів економічної та лісової політик. Дотримання даного принципу необхідне при реформуванні мисливського господарства та формуванні ефективної системи інструментів мисливської політики, оскільки він враховує екологічний ефект і екологічні витрати на попередження екологічної шкоди, яка б могла бути нанесена екосистемам мисливських угідь. В кінцевому результаті це призведе до раціонального використання та відтворення ресурсів мисливського господарства, збереження біорізноманіття, відновлення умов, при яких спостерігатиметься збільшення чисельності мисливських тварин.

3. Принцип економічного стимулювання підвищення продуктивності мисливських угідь. Надмірна експлуатація ресурсів мисливського господарства, відсутність коштів для ефективного їх відтворення, призвело до зниження природної продуктивності мисливських угідь та збіднення біологічного різноманіття в Україні. Відповідно до Державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2015 роки [7] на ведення мисливського господарства, здійснення державного регулювання і контролю в галузі мисливського господарства та полювання, охорону, використання і відтворення мисливської фауни, збереження та поліпшення стану мисливських угідь з 2010 по 2015 роки передбачено фінансування у розмірі 95 млн. грн., у тому числі із загального фонду 4,53 млн. грн., спеціального фонду – 32,12 млн. грн., інші джерела фінансування – 58,35 млн. грн. [7]. При реалізації програми чисельність диких копитних тварин у мисливських угіддях України повинна зрости з 87,7 тис. голів у 2010 році до 108,9 тис. голів у 2015 році [7]. Економічне стимулювання підвищення продуктивності мисливських угідь передбачає проведення ефективних, комплексних біотехнічних заходів щодо охорони, відтворення та раціонального використання ресурсів мисливського господарства, а також надання податкових та кредитних пільг суб’єктам господарювання, державну фінансову підтримку тих угідь, які мають важливе екологічне та соціальне значення.

4. Принцип економічного стимулювання поглинання мисливськими угіддями парникових газів та позитивних зовнішніх екологічних ефектів передбачає економічну підтримку раціонального відтворення та використання ресурсів мисливських угідь на засадах сталого екологічно збалансованого розвитку, попередження негативних екологічних, економічних та соціальних наслідків, впровадження природоощадних технологій, створення таких умов ведення мисливського господарства при яких відбуватиметься зменшення антропогенних викидів та збільшення поглинання парникових газів мисливськими угіддями. Глобальне потепління більшість науковців головним чином пов’язує із надмірними викидами в атмосферу вуглекислого газу (СО2) та метану (СН4) і чи не єдиним засобом запобігання даної екологічної катастрофи є збільшення лісистості планети. Тому даний принцип необхідно розглядати у взаємозв’язку із лісовою, аграрною, водною та іншими політиками.

5. Принцип стримування деградації мисливських угідь і мисливської фауни за допомогою економічних санкцій. Цей принцип передбачає матеріальне стягнення з юридичних та фізичних осіб за порушення природоохоронного законодавства та завдану екологічну шкоду мисливським угіддям і мисливській фауні в процесі ведення мисливського господарства та полювання. Згідно статті 43 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» [5] економічні санкції затверджуються та регулюються чинним законодавством, а саме спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі мисливського господарства та полювання за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань фінансів. Великих збитків мисливськогосподарській діяльності при переході до ринкових відносин завдає браконьєрство. З метою посилення боротьби з браконьєрством та стримування деградації мисливського фонду були затверджені такси для відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства у галузі мисливського господарства та полювання (передбачені додатком до наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Державного комітету лісового господарства України від 18 липня 2007 року № 332/262) [13, 14]. При реформуванні мисливського господарства економічні санкції повинні розглядатися як інструмент мисливської політики і враховувати не лише економічні збитки, а й екологічні (зниження чисельності мисливських тварин та продуктивності мисливських угідь, відлякування звірів від природних місць розмноження, розбалансованість екологічної системи тощо). Отримані кошти від порушення природоохоронного законодавства необхідно спрямовувати на відтворення та охорони ресурсів мисливського господарства, що в свою чергу призведе до стримування деградації мисливських угідь та мисливської фауни.

6. Принцип державної фінансової підтримки лише пріоритетних напрямків розвитку мисливського господарства. На даний час однією із найболючіших проблем розвитку мисливського господарства України є недостатнє його фінансування. Аналіз наукових праць з економічної, екологічної та лісової політик розвинених країн світу підтверджує той факт, що державна фінансова підтримка є складовою частиною ефективного функціонування національної економіки. При цьому кошти виділяються на подолання екологічних і соціальних проблем країни та розвиток лише пріоритетних напрямків виробничо-господарської діяльності. В Україні найпрестижнішим є ліцензійне полювання на копитних тварин, які є найбажанішим здобутком для мисливця (олень благородний, кабан, козуля), а особливо їх трофеї. Особливої уваги заслуговує організація полювання для іноземних мисливців та розвиток мисливського туризму. Збільшення чисельності копитних тварин до оптимальної, створення вольєрних розплідників та відповідної інфраструктури для розвитку мисливського туризму повинні стати пріоритетними напрямками державної фінансової підтримки в сфері ведення мисливського господарства.

7. Принцип реформування мисливського господарства України з врахуванням принципів мисливської політики. Важливе місце у системі формування ринкових відносин у мисливському господарстві відводиться ефективності провадження мисливської політики та принципам, на яких вона базується. Мисливська політика – це сукупність принципів і інструментів, за допомогою яких здійснюється захист інтересів світової спільноти, національних інтересів України, інтересів місцевих громад та суб’єктів, що здійснюють відтворення, охорону і використання мисливських угідь. Для реформування мисливського господарства необхідно враховувати такі принципи мисливської політики: організація мисливського господарства на засадах ринкової економіки; використання лише екологічно доступних ресурсів мисливської фауни; сприяння екологізації розвитку мисливського господарства; збереження біорізноманіття тваринного та рослинного світу мисливських угідь; збереження культурної екологічної спадщини на теренах мисливських угідь; дотримання національних традицій в процесі відтворення, охорони і використання мисливських угідь; дотримання етичних норм у процесі полювання; недискримінаційного ставлення до мисливських угідь всіх форм власності; державного сприяння розвитку мисливського господарства; інтеграції мисливської політики з лісовою, аграрною, водною, рекреаційною, торгівельною та іншими політиками; врахування впливу мисливського господарства на довкілля; сталого екологічно збалансованого відтворення і використання ресурсів мисливських угідь; збереження екологічної ніші мисливських тварин.