Транспортна логістика в туризмі

Міністерство освіти і науки України

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Географічний факультет

 

                                                        Кафедра туризму та готельного  господарства

 

 

 

 

 

Індивідуальне науково-дослідне завдання

на тему:

«Транспортна  логістика в туризмі»

 

 

 

Виконала: студентка 55 групи

                                                                                                               Ващук Т. М. 

                                                                                         Перевірив: Бейдик  О. О.

 

 

 

 

 

 

Луцьк – 2013

 

 

 

План

     Вступ

1. Поняття та завдання транспортної логістики
2. Класифікація транспортних подорожей і транспортних засобів у туризмі
3. Вибір виду транспорту та компанії-перевізника в логістиці туризму.
4. Логістика повітряного транспорту
5. Логістика автомобільних перевезень
6. Логістика залізничних подорожей

7. Логістичне забезпечення морських круїзів

8. Логістична організація річкових круїзів та прогулянок

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Транспорт - це галузь матеріального  виробництва, що здійснює перевезення  людей і вантажів. У структурі  суспільного виробництва транспорт  належить до сфери виробництва матеріальних послуг.

Значна частина логістичних  операцій на шляху руху матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого споживання здійснюється з застосуванням різноманітних транспортних засобів. Витрати на виконання цих операцій складають до 50% від суми загальних витрат на логістику.

Зміна місцезнаходження товарно-матеріальних цінностей за допомогою транспортних засобів називається транспортуванням вантажів.

Транспортування є частиною логістичного процесу і відноситься  до сфери виробництва матеріальних послуг. Управління матеріальним потоком у процесі транспортування і організація транспортування вантажів є сферою транспортної логістики.

Транспортна логістика  – це оптимізація транспортних систем, вибір виду і типу транспортних засобів, визначення різноканальних маршрутів  доставки; забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та  завдання транспортної логісти

 

Транспортна логістика  – це оптимізація транспортних систем, вибір виду і типу транспортних засобів, визначення різноканальних маршрутів  доставки; забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу.

Предмет транспортної логістики –  комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспорту.

Мета транспортної логістики –  максимальне задаволення потреб в транспортних послугах і виконання правил логістики: доставка необхідного товару в необхідне місце оптимальними затратами.

Задачі транспортної логістики: 1) вибір виду транспорту; 2) вибір типу транспортних засобів; 3) спільне планування транспортного процесу із складським та виробничим; 4)спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту (у випадку змішаних перевезень); 5) забезпечення технологічної єдності транспортно-складтського процесу; 6) визначення раціональних маршрутів доставки.

Критерії вибору виду транспорту: 1) вартість доставки; 2) вид вантажу характер вантажів, що перевозяться; 3) відстань і маршрут перевезення; 4) фактор часу; 5) вартість упаковки; 6) вартість страхування вантажів; 7) вартість доставки багажу до магістрального траспорту; 8) наявність вантажних ліній та частота відправок вантажів на цих лініях; 9) наявність обмежень, передбачених у контрактах купівлі-продажу, договорах перевезень тощо; 9) звичаї і національні законодавства, що регламентують роботу транспортних та суміжних підприємств.

 

2. Класифікація  транспортних подорожей і транспортних  засобів у туризмі

Транспорт - це одна з  головних галузей в економіці  кожної країни. В історії людської цивілізації революційну роль відіграв винахід колеса. Нині транспортна система світу охоплює шість видів транспорту: автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний і трубопровідний. З транспортом пов'язане саме виникнення організованого туризму як окремої сфери людської діяльності.

На сьогодні транспортні системи  різних країн світу мають свої особливості, враховуючи такі чинники, як географічне положення, природно-ресурсний потенціал, рельєф, клімат, ландшафт тощо. Тому різні країни мають різну структуру транспортного комплексу.

На сьогодні є класифікація транспортних подорожей, які поділяють за низкою ознак: типом маршруту; видом транспорту, що використовують; сезонністю дії; формою маршруту; тривалістю подорожі тощо (рис.2.1). Згідно з "Рекомендаціями зі статистики туризму", розробленими СТО, пропонують таку класифікацію засобів транспорту в туризмі: 1) повітряний транспорті рейси за розкладом, рейси без розкладу, інші повітряні перевезення; 2) водний: пасажирські лінії та пороми, круїзи та ін.; 3) суходільний: залізниця; міжміські та міські автобуси; приватні авто (місткість до 8 осіб); прокат автотранспортних засобів; інші суходільні транспортні засоби.

З огляду на зазначене  вище міжнародну класифікацію транспортних засобів подано на рис. 2.2. Найбільш популярними є автобусні, авіаційні та залізничні подорожі (90 % загального обсягу транспортних подорожей).

У процесі планування подорожі турист враховує такі чинники, як швидкість  прибуття до потрібного місця, комфорт  подорожі, вартість, можливість перевезення  багажу та його вага, можливість зупинки  під час руху, умови харчування, рівень шуму та вібрації, умови для сну та відпочинку, можливість детального огляду під час поїздки, екологічні фактори і, звичайно, безпека. За пріоритетами ці вимоги поділяють таким чином: 1) безпека подорожі; 2) вартість і наявність різних пільг; 3) комфортабельність; 4) швидкість прибуття та ін.

Чим більше позитивних характеристик, тим вища вартість транспортної подорожі, однак жоден транспортний засіб  не може задовольнити всі вимоги туриста  та турфірми. Наприклад, високій пасажиромісткості  й комфорту подорожі на морських та річкових суднах протиставляють їх невисоку мобільність і швидкість руху.

Рис.2.1. Класифікація транспортних подорожей

Рис. 2.2. Засоби транспорту

Значна швидкість прибуття туристів літаками за досить високого рівня сервісу пов'язана з високим рівнем тарифів. Високий рівень мобільності автомобільного транспорту (автобусів та легкових авто) протиставляють незначній пасажиромісткості та низькому рівневі безпеки.

 

3. Вибір виду  транспорту та компанії-перевізника  в логістиці туризму

 

Вибір виду транспорту в логістиці туризму залежить, окрім критеріїв оцінювання, і від визначення термінів прибуття туристів. Для цього потрібно обчислити експлуатаційну швидкість кожного виду транспорту, застосовуючи такі формули:

1) залізничний транспорт:

2) морський транспорт:

4) автотранспорт:

де Г8, Тм, Гр, Тл - термін прибуття туристів відповідним видом транспорту, іпк - час на початково-кінцеві операції (в туризмі часто дорівнює 0); / - відстань у км або милях; Кп3, V_к - норма пробігу залізничного вагона або корабля за добу; *3дад *Рдод Сол - час на додаткові операції (діб) для залізничного, річкового або морського транспорту (в туризмі часто дорівнює 0); V - експлуатаційна швидкість автобуса (км/год); V - комерційна швидкість корабля (миль/доба); Кдов - експлуатаційна швидкість корабля (миль/доба); Ь - коефіцієнт використання вантажопідйомності (%); Дв - вантажопідйомність судна (тон); М - середньозважена добова норма вантажних робіт (тон/доба); t0 - час на накопичення, формування та відправлення вантажів, діб (у туризмі дорівнює нулю).

В умовах ринкової економіки  турфірма, як покупець транспортних послуг, не "замкнута" на певних перевізниках, а може обирати їх, орієнтуватися  на репутацію того або іншого транспортного  закладу. Стосовно 29 % перевізників, з якими турфірма укладає 80 % своїх угод, варто розробити та використати систему рейтингової оцінки компаній-перевізників. Аналіз їх діяльності доцільно здійснювати за такими критеріями: 1) безпека перевезень; 2) вартість транспортних послуг; 3) швидкість прибуття туристів; 4) надійність; 5) технічний і сервісний потенціали; 6) фінансове становище перевізника.

Процедура оцінювання перевізників з метою вибору найліпшого з них  передбачає такі етапи:

1) турфірма визначає значущість того або іншого показника та кожному надає ранг;

2) кожен показник оцінюють  за 5-бальною шкалою (ступінь важливості зростає від 1 до 5);

3) для всіх показників  обчислюють інтегральні індекси;

4) інтегральні показники  підсумовують, порівнюють і після  цього вибирають найбільш придатного перевізника.

У західній логістичній  практиці у процесі вибору перевізника  часто використовують спеціально розроблені рангові системи показників. Для  прикладу наведемо одну з них (табл. 3.1.). Найпростіша схема вибору перевізника за допомогою систем ранжонаних критеріїв полягає у безпосередньому порівнянні сумарного рейтингу перевізників.

Табл.3.1. Ранжування критеріїв вибору перевізників

№ з/п	Критерій (показник)	Ранг
1	Безпека перевезень	1
2	Тарифи (вартість перевезення)	2
3	Надійність (дотримання часу прибуття)	3
4	Загальний час перевезення	4
5	Готовність перевізника до переговорів  про зміну тарифу	5
6	Фінансова стабільність перевізника	6
7	Наявність додаткового устаткування в автобусі	7
8	Якість сервісу	8
9	Наявність додаткових послуг	9
10	Кваліфікація персоналу	10
11	Відстеження руху транспортного засобу	11
12	Готовність перевізника до переговорів  про зміну сервісу	12
13	Гнучкість схем маршрутів перевезень	13
14	Сервіс на лінії	14
15	Процедура заявки (замовлення на транспортування)	15
16	Якість організації продажу  транспортних послуг	16
17	Спеціальне устаткування	17

Закінчення  табл.3.1.

У деяких місцевостях немає альтернативи у виборі виду транспорту. Головну роль у загальній структурі транспортних послуг відіграє авіаційний транспорт, оскільки більшість туристів, особливо якщо це далекі подорожі, обирають саме цей вид транспорту. Якщо літаки магістральний вид транспорту, то автобусний та автомобільний - туристичний транспорт місцевого та внутрішньорегіонального значення. Автотранспорт застосовують у туризмі для трансферів, екскурсій, внутрішньо-маршрутних перевезень, оренди автомашин туристами тощо. Особливо популярні автобусні екскурсійно-пізнавальні тури з відвіданням декількох міст і пам'ятних місць: для туристів дуже зручно, коли вони можуть їздити маршрутом і в містах на автобусі.

Основний конкурент  автобуса в групових перевезеннях туристів - залізниця. В Україні вона має  пріоритет навіть над авіаційними  перевезеннями, зокрема, над груповими  внутрішніми маршрутами. Перевага залізничних перевезень полягає в низьких тарифах, а в зарубіжних країнах - у системі знижок та проїзних квитків. Однак на далеких відстанях конкурувати з авіаційним автомобільний і залізничний транспорт не можуть. Водний транспорт (річковий та морський) пов'язаний з особливим видом туризму - круїзним. Водні подорожі також мають переваги (високий рівень комфорту, великий обсяг одночасного завантаження, можливість реалізації різних видів та цілей туризму (пізнавальний, бізнес-туризм, навчальний, шоп-туризм), повноцінний відпочинок, повний комплекс життєзабезпечення) та недоліки (низька швидкість руху, високі тарифи, обмеження рухливості, "морська хвороба" для частини туристів).

 

4. Логістика  повітряного траспорту

 

За даними світової статистики, темпи зростання популярності авіатранспорту є найбільшими серед усіх видів туристичного транспорту, що зумовлено розширенням географії подорожей та стійкою тенденцією до скорочення термінів подорожей на користь їх частоти. Це приводить до того, що особливого значення в туристичному бізнесі набувають авіаційні перевезення, що пояснюється такими причинами: 1) авіатранспорт - найбільш швидкий і зручний вид на далекі відстані; 2) він забезпечує високий рівень сервісу; 3) авіакомпанії передбачають низку стимулів для туристичних фірм, зокрема, через міжнародні мережі бронювання та резервування місць виплачують комісійні за кожне заброньоване місце.

Повітряний транспорт - одна з найдинамічнішим галузей  світового господарства, яка з  кожним роком посідає міцніші  позиції у світовій транспортній системі.

У системі міжнародного повітряного транспорту, крім міжнародних  перевізників та аеропортів, значну роль відіграють держави, котрі пов'язані  міжнародними авіалініями та забезпечують ці зв'язки, а також міжнародні організації  в галузі повітряного транспорту, мета діяльності яких полягає у забезпеченні його ефективного функціонування та безпеки. Повітряний транспорт має три способи регулювання: 1) національне (шляхом ліцензування авіаперевізників, що працюють як на внутрішніх, так і на міжнародних маршрутах); 2) міждержавне (коли регулярні авіамаршрути мають підставою угоди між урядами країн); 3) міжнародне (тарифи на регулярні авіарейси встановлюють (для членів авіаліній) на основі взаємних договорів між авіакомпаніями - учасниками за посередництвом Міжнародної асоціації повітряного транспорту (LATA) або третьої особи).