Позбавлення волі

- брати участь у  трудовій діяльності;

- отримувати медичну  допомогу і лікування, в тому  числі платні медичні послуги  за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких;

- розпоряджатися грошовими  коштами, придбавати, володіти і  розпоряджатися предметами, речами, виробами;

- здійснювати листування  з особами, які знаходяться  за межами колоній, вести з  ними телефонні розмови;

- одержувати і відправляти  посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі;

- зустрічатися з родичами  та іншими особами;

- подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи  письмовій формі від свого  імені і з питань, що стосуються  їх особисто;

- брати участь у  роботі самодіяльних організацій  та гуртків соціально корисної  спрямованості, займатися фізичною  культурою і спортом;

- придбавати, користуватися  і зберігати предмети першої  потреби, періодичні видання,  літературу, продукти харчування;

- розпоряджатися вільним  часом, який відведений розпорядком  дня, не порушуючи при цьому  правил поведінки;

- одержувати освіту відповідно  до законодавства про освіту;

- одержувати правову допомогу  від адвокатів або інших фахівців  у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Засуджені мають право придбавати за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першої потреби  на гроші, зароблені в колоніях, а  засуджені чоловіки віком понад 60 років, жінки - віком понад 55 років, інваліди І та II груп, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, неповнолітні, а також засуджені, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, -також на гроші, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу.

Засудженим, які з незалежних від  них причин не працюють чи завантажені  роботою лише частково, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на гроші, одержані за переказами. Сума грошей, що дозволена до витрачання, встановлюється Кримінально-виконавчим кодексом України.

Засудженим, які перевиконують  норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання, їм може бути додатково дозволено  витрачати на місяць гроші в сумі тридцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробітку або сумлінно виконують встановлені завдання на важких роботах чи роботах із шкідливими умовами праці, - п'ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати незалежно від відбутого строку покарання.

Інвалідам І групи, вагітним жінкам, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при установах виконання  покарань, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму мінімального розміру заробітної плати.

Інвалідам II групи і засудженим, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах місць позбавлення волі, дозволяється придбавати продукти харчування і предмети першої потреби на суму, що становить шістдесят відсотків мінімального розміру заробітної плати.

Перелік і кількість продуктів  харчування і предметів першої потреби, що дозволяються до продажу засудженим, визначається нормативно-правовими  актами ДКВС України.

Засуджені мають право одержувати в бандеролях, посилках і передачах, а також без обмеження придбавати за рахунок коштів, які є на їхніх особових рахунках, літературу через книготорговельну мережу, письмове приладдя, передплачувати газети і журнали.

Література, придбана через книготорговельну мережу і отримана через пошту, не включається в число посилок (передач) і бандеролей, визначене КВК України. Засудженому дозволяється мати при собі не більше десяти примірників книг і журналів. Література в кількості, що перевищує вказану в частині третій цієї статті, може передаватися на зберігання або за згодою засудженого — до бібліотеки колонії, або пересилатися за його рахунок родичам.

Засуджені мають право  на побачення: короткострокові тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб. Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з правом спільного проживання і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки).

Тривалі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало  однією сім'єю, але не перебувало у  шлюбі, за умови, що в них є спільні  неповнолітні діти. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за рахунок власних коштів. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається  адміністрацією установи при пред'явленні  адвокатом ордера, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, — іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не обмежена.

Засудженим надається  право на чотири телефонних розмови протягом року тривалістю до п'ятнадцяти хвилин кожна під контролем адміністрації. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими в місцях позбавлення волі заборонені.

Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти тривалі побачення короткостроковими, а також тривалі або короткострокові побачення — телефонними розмовами. Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається нормативно-правовими актами ДКВС України.

Засудженим, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній середнього рівня безпеки та виховних колоніях, може бути дозволено короткочасні виїзди за межі колонії на території України на строк не більше семи діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше трьох діб), у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами:

- смерть або тяжка  хвороба близького родича, що  загрожує життю хворого;

- стихійне лихо, що  спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї.

Заява засудженого про  терміновий виїзд у зв'язку з винятковими  обставинами має бути розглянута протягом доби. Дозвіл на короткочасний  виїзд дається начальником колонії  з урахуванням особи і поведінки засудженого. Час перебування засудженого поза межами колонії зараховується в строк відбування покарання. Вартість проїзду засудженого оплачується ним особисто або його родичами.

Порядок надання засудженим короткочасних виїздів за межі колонії  у зв'язку з винятковими особистими обставинами, передбаченими Кримінально-виконавчим кодексом України, визначається нормативно-правовими актами ДКВС України. Засудженим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, може бути дозволений короткочасний виїзд за межі виправної колонії на території України для влаштування дітей у родичів, опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більше десяти діб без урахування часу перебування в дорозі (не більше трьох діб).

Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують засуджені, які тримаються в колоніях, встановлюється КВК України. Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими правилами. Вага однієї передачі не може перевищувати встановленої ваги посилки.

Важкохворі засуджені, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, інваліди, незалежно від призначеного їм виду виправної колонії, можуть одержувати додаткові посилки (передачі) і бандеролі в кількості і асортименті, які визначаються медичним висновком. Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно до медичного висновку, не включаються в число посилок (передач) і бандеролей. Вони направляються до медичної частини колонії для лікування цих засуджених.

Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими актами ДКВС

України. Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи  і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між особами, які перебувають в місцях позбавлення волі засудженими, та не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії. Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені, обов'язково підлягає перегляду.

Пропозиції, заяви і  скарги, адресовані Уповноваженому Верховної  Ради України з прав людини та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк надсилаються за належністю. Засуджені мають право  без обмеження одержувати грошові перекази і відправляти грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації колонії - й іншим особам. Одержані за переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого. Гроші, виявлені в посилках (передачах), бандеролях і листах, що надходять на ім'я засудженого, вилучаються і реалізовуються в порядку, встановленому ч. 4 ст. 59 КВК України.

Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються необхідні  житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох квадратних метрів, у виховних колоніях і у виправних колоніях, призначених для тримання жінок, - чотирьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів.

Засудженим надається  індивідуальне спальне місце  і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном  з урахуванням статі і кліматичних умов, а в лікувальних закладах — спеціальним одягом і взуттям. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам — понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Засуджені з дозволу  адміністрації можуть з коштів, які  знаходяться на особових рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне за медичними показаннями дієтичне харчування.

У місцях позбавлення  волі організовуються необхідні  ліку-вально-профілактичні заклади, а для лікування засуджених, які  хворіють на активну форму туберкульозу, - заклади на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Адміністрація колоній зобов'язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують охорону здоров'я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов'язані виконувати правила особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.

У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі, якщо це загрожує його життю, допускається примусове годування за медичним висновком. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних установ органів охорони здоров'я і залучення з цією метою їхнього медичного персоналу визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров'я України.

Засуджений має право  звертатися за консультацією і лікуванням до установ, що надають платні медичні  послуги. Оплата таких послуг і придбання  необхідних ліків здійснюються засудженими  або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини.