Службовий обов’язок юриста

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Тема: Службовий обов’язок юриста

Вступ……………………………………………………………………………..3

1.Загальна характеристика  обов’язків юриста………………….……………..4

2. Службовий обов’язок судді ………………………………............................8

3. Службовий обов’язок адвоката …………………………………………….11

4. Службовий обов’язок працівника прокуратури …………………………..15

Висновок………………………………………………………………………...19

Список використаної літератури………………………………………………21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Юридична деонтологія - це наука про службовий обов'язок юриста. Її

філософія досліджує зміст цього обов'язку (особливо його внутрішнього імперативу), а також особу юриста як професіонала.

Службовий обов'язок тісно пов'язаний з різноманітними явищами. Його пізнання вимагає вміння відрізнити істотне явище від  другорядного, визначити загальні закономірності, необхідні для юридичної діяльності й призначені для регулювання певних суспільних відносин.

Явище обов'язку має різні вияви, які постійно видозмінюються. Але у кожному такому вияві можуть бути моменти обов'язку юриста, пов'язані з правовими відносинами. Тому потрібно виважено підходити до характеристики службового обов'язку, його ознак, властивостей та очікуваних наслідків невизнання.

     Існує істотна різниця між сутністю і явищем обов'язку юриста. Аналогічно до філософії права, сутність службового обов'язку характеризується загальними закономірностями, відображає внутрішні, глибинні процеси юридичної діяльності. Крім цього, сутність обов'язку є поняттям усталеним, що виражене як у правових, так і в неправових явищах.

     Своєю чергою явище можливого обов'язку має одиничні, специфічні закономірності, характеризується другорядними, неосновними властивостями, ознаками, рисами. На відміну від сутності обов'язку, явище обов'язку є зовнішнім, поверховим і здебільшого випадковим. Воно вирізняється з-поміж інших явищ мінливістю, варіантністю і зумовлюється стихійністю й безпосередністю виникнення, незалежно від суспільної ситуації.  

     Тому кожний юрист повинен самостійно виявити сутність свого службового обов'язку у різних правових та неправових явищах можливого обов'язку.

 

1.Загальна характеристика обов’язків юриста

Під обов'язком розуміють  певну необхідну поведінку суб'єкта носіїв систем принципів, конкретного  переліку дій, доручень, за невиконання  яких передбачена відповідальність. Юрист виконує обов'язок здебільшого під впливом різних чинників - держави, закону, трудового колективу, громадськості, а також під впливом власних внутрішніх переконань.

На основі цього можна виділити такі види обов'язків, що певною мірою стосуються юридичної діяльності: національний, суспільний, державний, громадський, моральний, духовний, професійний, службовий, функціональний. Юридичні джерела розрізняють ще й морально-професійний, формально-службовий та деякі інші види обов'язку. Між ними є чимало спільного й відмінного. Зупинимося на останньому. Для цього спочатку дамо визначення зазначених видів обов'язку юриста.

Так, під національним обов'язком розуміється необхідність та готовність юриста охороняти та захищати принципи буття української нації у процесі правової діяльності.

Суспільний обов'язок –  це система суспільних принципів, які характеризують готовність юриста обстоювати суспільні інтереси в ім'я нормальної життєдіяльності громадян.

Державний обов'язок – це система принципів влади, відображених у вимогах до юристів, як представників державних органів виконавчої й судової влади, для застосування і реалізації законів та інших законодавчих актів з питань юридичної діяльності згідно Закону України «Про державну службу».

Юридичний обов'язок – це система правових принципів,  якими керується юрист при розгляді сутності правового явища, з метою встановлення правової істини.

Вважаємо, що громадський обов'язок передбачає певні необхідні дії, покладені на юриста як члена відповідної громадської організації. Ми розглядаємо моральний обов'язок юриста як систему моральних принципів, що відображаються у вимогах до впровадження у практику юридичних норм, враховуючи особисті якості працівника, його моральну свідомість внутрішнього спонукання до професійних дій.

Духовним обов'язком юриста можна вважати необхідність постійного удосконалення професійної підготовки, формування усталених гуманістично-ціннісних  орієнтацій, культури, що сприяє адекватному  виконанню службової діяльності.

Можна сказати, що професійний обов'язок юриста – це система професійно - юридичних принципів, які зумовлюють готовність працювати у судових та правоохоронних органах, сумлінне ставлення до виконання завдань, висунутих перед юридичними службами (об'єктивний аспект), глибоке усвідомлення необхідності професійних дій для захисту законних прав та свобод громадян (суб'єктивний аспект).

Службовий обов'язок юриста – це система необхідних, самостійних правових дій у різних правових явищах, пов'язаних із моральною свідомістю, потребою та його готовністю виконувати дії, зумовлені службовим становищем юриста.

Слід сказати, що функціональний обов'язок юриста - це потреба виконання ним постійного конкретного завдання (функції), яке визначається з часу призначення на посаду.

Можна стверджувати, що особистий  обов'язок юриста – це система вироблених гуманістично – цілісних принципів, на основі яких він висуває вимоги до самого себе в ім'я панування справедливості і законності.

Звичайно, існують й інші види обов'язку юриста, зумовлені його соціальним призначенням у суспільстві.

За практичною значущістю перелічені вище обов'язки юриста умовно можна згрупувати таким чином:

- група обов'язків соціально-державного  характеру (національний, суспільний, державний, громадський);

- група обов'язків професійно-юридичного  характеру (професійний, юридичний, службовий, функціональний);

- група обов'язків духовно-морального  характеру (духовний, моральний,  особистий).

Перша група включає обов'язки, виконання яких вимагає від юриста держава. Вони є обов'язковими і гарантуються чи забезпечуються державою. Наприклад, виконання національного і суспільного  обов'язків вимагає від юриста захисту нації і суспільства, збереження набутих культурних цінностей  народу, національного духу права  тощо. Йдеться про правовий захист, оскільки часто цього вимагає  ситуація. Проте національний обов'язок може зазнавати переслідування з  боку держави, наприклад, у час панування  тоталітарного режиму. Можливі випадки, коли держава зобов'язує діяти всупереч інтересам народу. Наприклад, у західних областях України в період пробудження демократії (1988-1990pp.) професійна пасивність юристів розцінювалася партійними і радянськими органами як антисуспільні дії. Часто на діяльності юриста позначається імператив громадського обов'язку. Різні добровільні об'єднання, асоціації вимагають вживати певних заходів, зокрема щодо забезпечення охорони громадського порядку.

Трудовий обов'язок можна віднести і до другої групи обов'язків , але більше він підходить до першої. Мова йде про те, що у цивілізованих державах трудовий обов'язок юриста має гарантуватись та забезпечуватись державою( як і право на працю). Тобто трудовий обов'язок може існувати чи не існувати, але головне – щоб юрист мав право на такий обов'язок.

Друга група обов'язків  юриста відповідає специфіці його професійної  діяльності. Часто професійний обов'язок юриста збігається з юридичним, особливо у тих випадках, коли працівник  не перебуває на службі або ще не працевлаштований. Так, виконуючи професійний  обов'язок, він зобов'язаний реагувати  на правопорушення (це може бути профілактична  бесіда з правопорушником, різноманітні консультації чи рекомендації тощо), а  юридичний обов'язок у цьому випадку  змусив би юриста вдатися до конкретних санкцій.

Службовий обов'язок юриста - це передбачена нормативно-правовими  актами необхідність виконувати певні  дії, зумовлені його службовим становищем у державних, громадських або  приватних організаціях. Службовий  обов'язок є тим, до якого зобов'язує служба. Тобто у період перебування  на роботі у юриста виникає вже  не професійний чи юридичний, а насамперед службовий обов'язок. Різновидом службового є функціональний обов'язок. Останній виникає у процесі виконання конкретних функцій, яких безліч у юридичній діяльності. Переважно функціональні обов'язки визначаються для кожного юриста зокрема. Як правило, не допускається, щоб юрист виконував невластиві йому функції. У протилежному випадку можливе притягнення його до відповідальності.

На основі третьої групи  обов'язків у юриста формується особистісно-емоційне сприйняття службового обов'язку. Проблема службового обов'язку посідає чільне місце у професійній культурі юриста. Усвідомлення юристом своїх службових обов'язків є необхідним елементом його деонтологічної правосвідомості та професійної культури. Його професійні вчинки контролюються сумлінням, на основі чого формується внутрішній імператив службового обов'язку. Позитивне право ніколи не досягне такої сили і легітимності, яку має внутрішній імператив службового обов'язку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Службовий обов’язок  судді

Для правничих спеціальностей характерні як загальні, так і специфічні види обов'язків. Так, службовий обов'язок судді визначений у Законі України  від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів»  з наступними змінами та доповненнями. Зокрема, у ст. 6 йдеться про те, що суддя зобов'язаний при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції  та законів України, забезпечувати  повний, всебічний та об'єктивний розгляд  судових справ з дотриманням  встановлених законом термінів. Тобто однієї справедливості недостатньо, має забезпечуватись ще і своєчасність. Затягування розгляду судових справ свідчить про невиконання суддею службового  обов’язку.

     Стаття 5 наголошує на тому, що суддя повинен здійснювати лише правосуддя. Він не може бути народним депутатом, належати до будь-якої політичної партії, входити до складу державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, які мають на меті отримання прибутку. Діяльність судді має здійснюватись тільки в органах судової влади для запобігання зловживань та необ’єктивності в вирішенні справ. Важливо, щоб суддя мав політичну культуру. А політичні сили не повинні втручатись у його службову діяльність Проте викладацька, наукова й інша творча діяльність не впливає на виконання судових обов'язків. Суддя може поєднувати наукову і творчу працю із судовою практикою, що сприяє його професіоналізмові.

Закон зобов'язує суддю не розголошувати відомостей, які становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, а також відомостей про  особисте життя, які стали відомі йому під час розгляду справи у  судовому засіданні і нерозголошення яких прийнято рішенням закритого судового засідання. Проте це не означає, що всі  отримані суддею відомості таємні. Це не стосується відомостей, які містять  елементи злочину. Тоді у службовому порядку» приймається відповідне рішення. Але вся діяльність судді не повинна  ставати об'єктом розмов у широкому колі осіб, не причетних до справи.

Службовий обов'язок не допускає вчинків та будь-яких дій, які ганьблять  звання судді і можуть викликати  сумнів у його об'єктивності, неупередженості  та незалежності. Тобто обов'язком  судді є повсякчасний контроль власної  поведінки.

Службові обов'язки суддів стосуються різних їхніх повноважень. Наприклад, існують службові обов'язки районних (міських), міжрайонних (окружних) суддів, службові обов'язки судді Конституційного  Суду України, службові обов'язки судді  Вищого арбітражного суду України, службові обов'язки військових суддів та ін. У  них чимало спільного, але є певні  додаткові вимоги, які пов'язані  зі специфікою юридичних справ. Тому доцільно говорити про службово-повноважні обов'язки суддів.

Зрозуміло, що службові обов'язки суддів ґрунтуються на певних засадах. Серед них - законність, незалежність від інших гілок влади, непідзвітність іншим гілкам влади, вирішальність, належний практичний досвід, віковий  ценз, освітній ценз, дієздатність судді, конкурсність, недоторканність, строковість  служби, відповідальність, атестаційність, особливе моральне і соціально-побутове забезпечення та ін. Ці принципи істотно  впливають на службовий обов'язок судді, змушують його дотримуватися  певних меж у поведінці і діяльності. Будь-яку службову дію суддя повинен  підпорядковувати цим принципам.

Службовий обов'язок судді  передбачає виконання певних функцій  у судовій діяльності. Це насамперед виховання поваги до суду і до себе особисто, утвердження презумпції невинуватості, збереження службової таємниці, сприяння судовому врядуванню тощо. У цих  та інших функціях виявляється сутність судової практики, піднесення авторитету особи, яка здійснює правосуддя. Тому юрист, котрого вперше Президент призначає суддею, в урочистій обстановці дає обітницю, про яку йдеться у ст. 10 Закону України від 15 грудня 1992 р. «Про статус судців»: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим».