Контрольная работа по "Финансовому праву"

     Бюджетні  правопорушення, передбачені в Бюджетному кодексі України: несвоєчасне подання звітності про виконання бюджету (п.1 ч.1 ст. 117), неповне подання звітності про виконання бюджету (п.1 ч.1 ст. 117), невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами (п.2 ч.1 ст. 117), недотримання порядку перерахування бюджетних коштів (п.2 ч.1 ст.117), подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету (п.3 ч.1 ст.117), порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань (п.4 ч.1 ст.117), нецільове використання бюджетних коштів (п.5 ч.1ст.117 та ст.119), порушення органами місцевого самоврядування вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень (ст. 122), невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів (ч.2ст.123).

     Бюджетні  правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні  правопорушення (КпАП): використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню (ч.1 ст.164), недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч.1 ст.164).

     Бюджетні  правопорушення, передбачені Кримінальним кодексом України (КК): використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню (ч.1 ст.120), використання службовою особою бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків (ч.1 ст.210), недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету всіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч. 1 ст.120), недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч.1 ст.120), видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ч.1 ст.211).

     Бюджетні  правопорушення, не передбачені зазначеними  вище кодексами України.

     Окрім порушень, передбачених статтями 117, 119, 122 і 123 Бюджетного кодексу України, статтею 16412 КпАП, статтями 210 і 211 КК, бюджетним порушенням є також будь-яке інше недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Це, наприклад: порушення виконання бюджету у вигляді недотримання порядку закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року), несвоєчасне доведення до одержувачів бюджетних коштів повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань, невідповідність бюджетного розпису закону про бюджет, невідповідність повідомлень про бюджетні асигнування, повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань затвердженим витратам і бюджетному розпису, несвоєчасне подання проектів бюджетів і звітів про виконання бюджетів, несвоєчасне підтвердження бюджетних зобов'язань, фінансування витрат, не включених у бюджетний розпис, фінансування витрат у розмірах, що перевищують розміри, включені в бюджетний розпис, і затверджені ліміти бюджетних зобов'язань, недотримання граничних розмірів дефіцитів бюджетів, державного боргу і витрат на обслуговування державного боргу, встановлених Бюджетним кодексом.

     Таким чином, законодавством передбачена  відповідальність в основному за недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним  кодексом та іншими нормативно-правовими  актами порядку виконання бюджету  чи звітування про виконання бюджету. Фактично відсутні норми про відповідальність за недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін до бюджету. 

     1.2 Оперативно-бюджетні санкції 

     Слід  зазначити, що оперативно-бюджетні санкції  відносяться до різновиду фінансово-правових санкцій.

     В юридичній літературі немає єдиного  підходу до визначення поняття фінансово-правових санкцій. Так, М. Карасєєва вважає, що під фінансово-правовими санкціями слід розуміти засоби державного впливу, які передбачені фінансово-правовими нормами, що покладають на правопорушника додаткові обтяження у вигляді фінансової пені або штрафів. На думку Л. Воронової до цих санкцій слід віднести також повне або часткове закриття бюджетних асигнувань.

     Уявляється, що перелічені вище заходи (санкції) є  різновидами фінансово-правової відповідальності, оскільки вони мають риси і ознаки, що притаманні цьому виду відповідальності1 [23].

     До  юридичних осіб застосовується такі санкції за бюджетні правопорушення:

     – призупинення бюджетних асигнувань (ст. 117 Кодексу);

     – зупинення операцій з бюджетними коштами (п.2 ч.і ст. 118 і ст. 120 Кодексу), зокрема припинення перерахування коштів з бюджетів та/або оплати рахунків (п.2 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" від 28 лютого 2000 року № 419);

     – зменшення асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням (ч.і ст. 119 Кодексу);

     – обов'язкове повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих у вигляді субвенції (ч.2ст.119 Кодексу) розпорядниками;

     – призупинення дії рішення органів місцевого самоврядування про обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя, районний, міський (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі, міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети (ст. 122 Кодексу).

     Органи  Державного казначейства України відповідно до закону несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення  бухгалтерського обліку та складання  звітності про виконання бюджетів (ч.1 ст. 123 Кодексу) [22].

     Всі перелічені види санкцій мають деякі  ознаки:

     – зазначені санкції застосовуються тільки за здійснене бюджетне правопорушення;

     – вони встановлюються державою у фінансово-правових нормах, які є охоронними і містять фінансово-правові санкції;

     – вони застосовуються до правопорушника суб'єктами, яким надане це право. Коло таких суб'єктів визначено Бюджетним кодексом України, це: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів;

     – вони мають взаємозв'язок із заподіянням правопорушнику визначених негативних наслідків, тобто тягнуть для порушника приписів БК України визначені кодексом негативні наслідки у вигляді позбавлень чи обмежень матеріального (у нашому випадку грошового) характеру;

     – вони реалізуються в процесуальній формі, передбаченій ст. 124 БК України [24].

     Правова природа зазначених санкцій (заходів) потребує додаткового дослідження  в контексті виділення специфічних  властивостей, що відрізняють або  виокремлюють передбачені Бюджетним  кодексом України санкції (заходи), як спеціальні, в межах фінансово-правових. Уявляється можливим виділити такі особливості  зазначених санкцій.

     Їх  завданням є охорона прав та інтересів  держави і тому вони можуть бути визначені як правоохоронні санкції. Правоохоронний характер цих санкцій  знаходить свій прояв в тому, що вони застосовуються уповноваженими особами, перелік яких надано в главі 18 БК України, тільки у випадках, якщо зобов'язана  особа (розпорядник бюджетних коштів або їх одержувач) припустила ті чи інші порушення щодо порядку використання бюджетних коштів, наприклад, здійснила  нецільове використання виділених  бюджетних коштів.

     Мають односторонній характер і застосовуються уповноваженою особою безпосередньо  в позасудовому порядку і саме тому вони мають оперативний характер.

     Односторонній характер застосування уповноваженою  особою цих санкцій (заходів) визначає і специфічний характер гарантій їх правильного застосування. У зв'язку з цим важливого значення набувають  наступні два моменти. По-перше, різноманітний  та багато в чому індивідуальний їхній  характер, який породжений специфікою врегульованих бюджетних відносин, що передбачає необхідність чіткого  і імперативного визначення в  кодексі специфічних та багато в  чому індивідуальних умов та меж їх застосування. По-друге, з метою забезпечення їх правомірного застосування уповноваженою особою, ст. 125 Бюджетного кодексу України надане право особі, що притягується до відповідальності, у випадку необґрунтованого застосування до неї санкцій (заходи) оскаржити це застосування або в органі, що виніс рішення, або в судовому порядку.

     Застосування  уповноваженою особою санкцій (заходів) спричиняє невигідні наслідки для  розпорядника або одержувача коштів. На перший погляд це зближує їх з  цивільно-правовими санкціями, але  між ними існує суттєва відмінність. Якщо застосування цивільно-правових санкцій тягне за собою безпосередні та невідворотні наслідки для зобов'язаної особи, то застосування санкцій (заходів), передбачених главою 18 БК України при  необхідній позитивній реакції на них  з боку розпорядника або одержувача може і не потягти за собою невигідних наслідків або суттєво зменшити їхній розмір. Так, ст. 117 БК України  передбачено, що у разі несвоєчасного  або неповного подання звітності  про виконання бюджету уповноважений  орган призупиняє бюджетне асигнування, а після усунення порушень його відновлює.

     Особливе  призначення санкцій (заходів) в  бюджетному процесі. Хоча вони й пов'язані  з невигідними майновими (грошовими) наслідками для порушника приписів бюджетного законодавства, але їх призначенням є спонукання розпорядника або одержувача бюджетних коштів до належного виконання  покладених на нього обов'язків. А  тому уявляється, що їх основною функцією є забезпечення належного виконання  приписів бюджетного законодавства.

     Санкції (заходи) можуть застосовуватися по відношенню до установ та організацій, які підпорядковані відповідним  органам державної виконавчої влади  і фінансуються за рахунок державного або місцевих бюджетів шляхом перерахування  передбачених відповідними актами грошових сум цим ж уповноваженими органами.

     Внаслідок встановлення Бюджетним кодексом України  певної чисельності санкцій (заходів) за порушення бюджетного законодавства їх можна об'єднати у дві групи.

     Перша група – санкції (заходи), які пов'язані з виконанням уповноваженою особою певних дій, наслідком яких не є прямий (безпосередній) вплив на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Так, ст. 117 БК України передбачено призупинення бюджетних асигнувань у випадках: несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету; невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання встановленого порядку перерахування цих коштів; подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань; нецільового використання бюджетних коштів. У разі виявлення бюджетного правопорушення органи, уповноважені ст. 118 БК України, у межах своєї компетенції можуть зупинити операції з бюджетними коштами, щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування.

     Друга група – це санкції, які пов'язані із прямим (безпосереднім) впливом на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Серед них виділяються санкції, що пов'язані із частковим впливом на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів, а саме у випадку нецільового використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. В цьому випадку уповноважений орган має право зменшення розміру асигнувань розпорядникам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням. Якщо ж має місце нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, то зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету, тобто застосовуються санкції, що мають на меті повний вплив на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів.

     Отже, можна вести мову про оперативний  характер цих санкцій (заходів) і  відповідно визначити їх як оперативно-бюджетні санкції, оскільки вони є заходами оперативного впливу на розпорядників і одержувачів  бюджетних коштів, які порушують  приписи чинного бюджетного законодавства. Таким чином, під оперативно-бюджетними санкціями слід розуміти передбачені  Бюджетним кодексом України такі юридичні засоби правоохоронного (попереджувального, припиняючого і відновлювального) характеру, які застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів безпосередньо уповноваженою особою (Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами Державної контрольно-ревізійної служби, місцевими фінансовими органами, головами виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головними розпорядники бюджетних коштів), як стороною в бюджетних правовідносинах з метою встановлення режиму законності в бюджетному процесі [24].