Контрольная работа по "Финансовому праву"

     Чинному законодавству відомі також наступні види відповідальності фізичних осіб за бюджетні правопорушення:

     – дисциплінарна, передбачена Кодексом законів про працю України, Законом України „Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723 - XII та іншими нормативними актами;

     – цивільно-правова – ч.3 ст.121 Кодексу;

     – адміністративна – ст. 164 КпАП;

     – кримінальна – ст. 210 і 211 КК.

     Органами, що мають право накладати відповідні санкції, є:

     – Кабінет Міністрів України (ч.1 ст. 122 Кодексу);

     – міністр фінансів України (ч.1 ст. 117 і ст. 124 Кодексу);

     – керівник органу Державного казначейства України (ч.1 ст. 117 і ст.124 Кодексу);

     – керівник органу державної контрольно-ревізійної служби України (ч.1 ст.117 і ст. 124 Кодексу);

     – голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (ч.2 ст. 122 Кодексу);

     – міністр фінансів Автономної Республіки Крим (ст. 124 Кодексу);

     – керівники місцевих фінансових органів (ч.1 ст. 117 і ст. 124 Кодексу);

     – голови обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (ч.2 ст. 122 Кодексу);

     – голови районних державних адміністрацій, голови виконавчих органів міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) рад (ч.3 ст. 122 Кодексу);

     – голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад (ч.1 ст. 117 Кодексу);

     – головні розпорядники бюджетних коштів (ч.1 ст. 117 Кодексу);

     – судді районних (міських) судів щодо порушень, передбачених ст. 164 КпАП (ст. 221 КпАП);

     – суди першої інстанції щодо порушень, передбачених ст. 210 і 211 КК (Закон України „Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року № 3018-ІІІ).

     Виявлення бюджетних правопорушень покладено  на:

     Рахункову палату (ст. ПО Бюджетного кодексу; Закон  України „Про Рахункову палату" від 11 липня 1996 року (із змінами та доповненнями); Інструкцію про порядок проведення перевірок, ревізій рахунковою палатою, затверджену постановою колегії Рахункової палати України від 3 грудня 1999 року № 25-1);

     Міністерство  фінансів України (ст. 111 Кодексу; Положення  про Міністерство фінансів України, затверджене Указом президента України  від 26 серпня 1999 року № 1081/99);

     Державне  казначейство України (ст. 112 Кодексу; Положення  про Державне казначейство, затверджене  постановою Кабінету міністрів України  від 31 липня 1995 року № 590);

     Державну  контрольно-ревізійну службу (ст. 113 Кодексу; закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 року (з наступними змінами і доповненнями); Положення про Головне контрольно-ревізійне управління України, затверджене Указом президента України від 28 листопада 2000 року № 1265; Інструкцію про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів, затверджену наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 листопада 1999 року № 107);

     Правоохоронні органи – органи державної податкової служби України, Служби безпеки України, Державної митної служби України, Міністерства внутрішніх справ України [22]. 

     3. Порядок накладання стягнень  за порушення бюджетного законодавства 

     Стаття 124 Бюджетного кодексу України передбачає Порядок накладення стягнення за бюджетні правопорушення:

     – передбачені Бюджетним кодексом стягнення за бюджетні правопорушення накладаються за рішенням Міністра фінансів України, керівника органу Державного казначейства України, керівника органу Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністра фінансів Автономної Республіки Крим, керівника місцевого фінансового органу, голови виконавчого органу міської міста районного значення, селищної та сільської ради;

     – рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення приймається особами, визначеними в частині першій цієї статті, на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або акта ревізії та доданих до нього документів;

     – рішення про накладення заходу стягнення за бюджетне правопорушення набирає чинності з дня його підписання і підлягає негайному виконанню;

     – форма, порядок складання та передачі за належністю протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством фінансів України.

     Протокол  про бюджетне правопорушення – це документ, яким засвідчується факт недотримання учасниками бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету (п. 1 Порядку складання, передачі за належністю Протоколу про бюджетне правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 лютого 2002 року № 129).

     Протокол  складається посадовими особами  Міністерства фінансів України, органів  Державного казначейства України, органів  державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів, виконавчих органів міських  міст районного значення, селищних та сільських рад, які згідно із законодавством уповноважені здійснювати контроль та проводити перевірки дотримання порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету  чи звіту про виконання бюджету.

     Протокол  оформляється на підставі довідок, що складені за результатами проведених відповідно до законодавства перевірок  і засвідчують факт бюджетного правопорушення, та матеріалів звітності, за аналізом яких виявлені бюджетні правопорушення.

     У разі складання акта ревізії протокол не оформляється.

     У протоколі зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про учасника бюджетного процесу, яким вчинене бюджетне правопорушення (повна назва, місцезнаходження, інші реквізити – номер рахунка в банку чи в органі державного казначейства тощо; його підпорядкованість; прізвище, ім'я, по батькові керівника; реквізити відповідного бюджету), час вчинення і суть бюджетного правопорушення із зазначенням положень законодавчих або інших нормативно-правових активів, які було порушено, пояснення керівника (або особи, яка виконує його обов'язки) органу, установи, організації, підприємства, де вчинене бюджетне правопорушення, додаток до протоколу (довідка перевірки, інші матеріали з питань, що перевірялись).

     Якщо  внаслідок бюджетного правопорушення заподіяно матеріальну шкоду  або завдано збитків відповідному бюджету, то про це також зазначається в протоколі.

     Протокол  підписується особою, яка його склала, та передається на строк до двох робочих днів для викладу пояснень та підпису керівником органу, установи, організації, підприємства, де вчинено  бюджетне правопорушення.

     Якщо  керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинено бюджетне правопорушення, відмовляється від  підписання протоколу, то в ньому  робиться про це запис. Керівник органу, установи, організації, підприємства, де вчинено бюджетне правопорушення, має право подати пояснення і  зауваження щодо змісту протоколу, які  додаються до протоколу, а також  викласти мотиви своєї відмови від  його підписання.

     Протокол  заповнюється українською мовою  розбірливим почерком. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також  внесення додаткових записів після  того, як протокол підписано.

     Протокол  складається в чотирьох примірниках  – один оригінал і три копії. Оригінал протоколу протягом трьох робочих днів після його підписання (відмови від підписання) передається для прийняття рішення про накладення стягнення за бюджетне правопорушення до органу, керівник якого має право накладати стягнення за бюджетні правопорушення:

     – якщо протокол складено посадовою особою контрольно-ревізійного відділу в районі, місті, районі у місті, міжрайонного контрольно-ревізійного відділу, посадовою особою контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, посадовою особою Головного контрольно-ревізійного управління України – відповідно до контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, посадовою особою Головного контрольно-ревізійного управління України, Голови Головного контрольно-ревізійного управління України;

     – якщо протокол складено посадовою особою відділення Державного казначейства України у районі, місті, районі в місті, посадовою особою управління Державного казначейства України в автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, посадовою особою Державного казначейства України – відповідно до управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі, Державного казначейства України, Голови Державного казначейства України (якщо протокол складено в частині порушення порядку перерахування належних державному бюджету коштів з місцевих бюджетів, він передається Міністру фінансів);

     – якщо протокол складено посадовою особою фінансового органу виконкому міської міста обласного (республіканського Автономної Республіки Крим) значення ради, посадовою особою фінансового органу районної державної адміністрації, посадовою особою Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, фінансового органу обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації, посадовою особою Міністерства фінансів України – до керівника відповідного фінансового органу;

     – якщо протокол складено посадовою особою виконавчого органу міського міста районного значення, у разі створення районної у місті, селищної та сільської ради – відповідно до міського, районного у місті, селищного та сільського голови.

     Одна  копія протоколу залишається  органу, посадова особа якого склала, друга копія протоколу надається  керівнику органу, установи, організації, підприємства, де вчинено бюджетне правопорушення, третя копія надсилається до відома органу вищого рівня учасника бюджетного процесу, де вчинено бюджетне правопорушення.

     Акт ревізії належить (як і протокол) до офіційної документації, що складається  за результатами контрольних заходів  щодо фінансового контролю за використанням  бюджетних коштів, є основною частиною матеріалів контрольних заходів  і являє собою обов'язкові для  складання документи [18].

     Акт ревізії повинен мати такі частини:

     А) вступну, в якій повністю або частково зазначаються такі дані:

       –  підстава для здійснення контрольного заходу;

       тема контрольного заходу;

     – назва суб'єкта господарювання, на якому здійснювався контрольний захід, місце його розташування та загальні відомості про нього;

     дати  початку і закінчення контрольного заходу;

     – перелік посадових осіб, що його здійснювали;

     Б) констатуючу, в якій зазначаються зміст, характер та результати контрольного заходу. Констатуюча частина може бути розділена на тематичні розділи за окремими напрямами чи процесами контрольного заходу.

     Зокрема, в акті ревізії органів КРУ  зазначаються повна назва підприємства, установи, організації, суть порушення, які нормативно-правові акти, за який період та якою посадовою особою порушені, обсяг порушення (суми коштів, державного, місцевого бюджетів чи державних цільових фондів, що використані всупереч їх цільовим призначенням, суми операцій з бюджетними коштами, проведених з порушенням бюджетного законодавства) [20].

     Додані  документи (до протоколу чи до акту) – додаткова документація, складена за результатами контрольних заходів, є невід'ємною частиною матеріалів контрольних заходів і являє собою оформлену як додатки (частіше за все у вигляді заведених реєстрів, розрахунків, пояснень тощо) інформацію, що підтверджує підсумки дослідження за окремими напрямами або процесами контрольного заходу, які зафіксовані в офіційній документації (п.7 Стандарту державного фінансового контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального майна – 4). До акта ревізії та протоколу може додаватися також офіційна супровідна документація, складена за результатами контрольних заходів: листування з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання і громадянами з питань, які стосуються результатів контрольного заходу, інші офіційні документи, оформлені після закінчення контрольного заходу.