Антикризове фінансове управління

У контексті антикризового управління банками мова може йти про інститут тимчасового адміністратора. Функції тимчасового адміністратора виконують особи, що призначаються Національним банком України, зокрема юридичні особи, які здійснюють професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації банків, незалежні експерти, службовці НБУ [26].

 

3. Методи прогнозування ймовірності банкрутства.

 

У вітчизняній і закордонній  науковій літературі існують різні  підходи до прогнозування ймовірності  банкрутства підприємств. Ознаки банкрутства  можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться показники, що свідчать про можливі фінансові  утруднення і ймовірність банкрутства  в недалекому майбутньому: повторювані  істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді  виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічній збитковості; наявність  хронічно простроченої кредиторської  і дебіторської заборгованості; низькі значення коефіцієнтів ліквідності  і тенденція їх до зниження; збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі; дефіцит власного оборотного капіталу; систематичне збільшення тривалості обороту  капіталу; наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції; використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах; несприятливі зміни в портфелі замовлень; падіння ринкової вартості акцій підприємства; зниження виробничого потенціалу.

В другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають  підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті  дієвих заходів. До них відносяться:

• надмірна залежність підприємства від якого-небудь одного конкретного проекту, типу устаткування, виду активу, ринку збуту;
• втрата ключових контрагентів;
• недооцінка відновлення техніки і технології;
• втрата досвідчених співробітників апарата керування;
• змушені простої, неритмічна робота;
• неефективні довгострокові угоди;
• недостатність капітальних вкладень і т.д.

До переваг цієї системи індикаторів  можливого банкрутства можна  віднести системний і комплексний  підходи, а до недоліків - більш високий  ступінь складності ухвалення рішення  в умовах багатокритеріальної задачі, інформативний характер розрахованих показників, суб'єктивність прогнозного  рішення.

На рис.1. представлена класифікація існуючих підходів для оцінки та прогнозування  ймовірності банкрутства підприємств. З рис.1.3. видно, що існує чотири основних підходи для оцінки й прогнозування ймовірності банкрутства підприємств: 1) експертні методи; 2) економіко-математичні методи; 3) штучні інтелектуальні системи; 4) методи оцінки фінансового стану.

Найбільш відомими методиками, що відносяться до першого підходу, є: метод Аргенти (А-рахунок), або  оцінки ймовірності краху; метод  Скоуна; методика компанії ERNST&WHINNEY; методика якісного аналізу В.В. Ковальова. Ці методики засновані на якісній оцінці ймовірності банкрутства підприємств.

До другого підходу відносяться  методи прогнозування ймовірності  банкрутства, засновані на побудові економіко-математичних моделей. До них  відносяться: дискримінантний аналіз; кластерний аналіз; дерева класифікації; імітаційне моделювання.

Застосування кластерного аналізу при прогнозуванні ймовірності банкрутства базується на визначенні кластерів, що характеризують фінансову стабільність підприємства й схильність його до банкрутства.

Кластерний аналіз дозволяє здійснити  класифікацію об’єктів, у цьому  випадку підприємств, для яких оцінюється фінансовий стан, на основі подання  результатів, виражених фінансовими  коефіцієнтами - крапками відповідного геометричного простору, з наступним  виділенням груп як «згустків» цих  крапок (кластерів, таксонів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.3. Класифікація існуючих підходів до оцінки та прогнозування  ймовірності банкрутства.

До кластерного аналізу відносяться методи автоматичної класифікації без навчання, засновані на визначенні поняття відстані між об’єктами і не потребуючі апріорної інформації про розподіл генеральної сукупності.

При здійсненні прогнозування ймовірності  банкрутства по кожному з підприємств  виділяється деяка кількість  показників, що характеризують його фінансове  становище. Причому, в аналіз можуть бути включені дані за відповідними показниками  і за ряд років, що дозволяє оцінити  схильність підприємства до банкрутства  з урахуванням фактору часу.

Метод дерев класифікації одержав  широке поширення в закордонній  практиці. Основними перевагами методу побудови дерев класифікацій при  прогнозуванні ймовірності банкрутства  підприємства є високий ступінь  наочності (графічне подання), легкість інтерпретації отриманих результатів, ієрархічність обчислень у процесі  класифікації (питання задаються  послідовно і остаточне рішення  залежить від відповіді на всі  попередні питання).

Ще одним підходом до прогнозування  банкрутства підприємств на підставі економіко-математичних методів є  імітаційне моделювання. Методи розрахунку ймовірності банкрутства на основі імітаційного моделювання можуть бути застосовані в умовах вітчизняної економіки. Дана група методів заснована на розрахунку ймовірності банкрутства підприємства шляхом аналізу результатів, що дозволяє оцінити схильність підприємства до банкрутства в майбутньому. Так, менш фінансово стійкі підприємства мають більшу ймовірність збанкрутувати в найближчий період, чим більше стійкі.

З економіко-математичних методів, використовуваних для прогнозування банкрутства  підприємств, найбільше часто застосовуваним на практиці є дискримінантний аналіз. Найбільш відомими методами, заснованими  на побудові дискримінантної функції, є:

1. моделі оцінки ймовірності банкрутства на основі Z-критерію Е. Альтмана;
2. модель оцінки фінансового стану Р. Ліса;
3. метод рейтингового числа;
4. R-модель прогнозу ризику банкрутства;
5. прогнозна модель Дж. Таффлера;
6. модель Фулмера;
7. модель Г. Спрінгейта;
8. модель оцінки ймовірності банкрутства малих і середніх підприємств Ж. Конана і М. Гольдера;
9. модель Д. Чессера;
10. узагальнена модель оцінки ймовірності банкрутства;
11. галузеві моделі оцінки ймовірності банкрутства;
12. модель PAS-коефіцієнта.

Відмінності даних моделей відображені  в таблиці 1.1. (Додаток 1)

Методи (штучні інтелектуальні системи), засновані на використанні експертних систем і спрямовані на прогнозування  ймовірності банкрутства підприємства, умовно можна підрозділити на дві  групи: 1) діагностичні експертні системи; 2) системи нейромережевих обчислень.

Діагностичні експертні системи  призначені для виявлення причин, що викликали незадовільний стан підприємства. Крім того, діагностичні експертні системи дозволяють моделювати механізм мислення людини щодо вирішення  завдань у відповідній предметній області. Крім обчислень, експертні  системи формують висновки, ґрунтуючись  на наявній у них інформації, базуючись  на евристичних підходах до одержання  результатів.

У цілому можна відзначити, що експертні  системи діагностичного характеру  в економіці стали поширюватися порівняно недавно і ще не знайшли  широкого застосування, що не дозволяє говорити про достатній ступінь  точності інтерпретації отриманих  результатів, тому що вони базуються  насамперед на знаннях і досвіді  експертів. Таким чином, можна відзначити, що економічні діагностичні експертні  системи поки обмежені рівнем знань  фахівців (фінансистів, економістів, бухгалтерів), що не завжди є високим.

Іншим напрямком застосування економічних  систем є використання систем нейромережевих обчислень із метою виявлення  ймовірності банкрутства підприємств.

Штучні нейронні мережі являють  собою нову й досить перспективну обчислювальну технологію, що дає  нові підходи до дослідження динамічних завдань у фінансовій області. Спочатку нейронні мережі відкрили нові можливості в області розпізнавання образів, потім до цього додалися статистичні  і засновані на методах штучного інтелекту засоби підтримки прийняття  рішень і вирішення завдань у  сфері фінансів, у тому числі для  діагностики банкрутства підприємства.

Одним з основних напрямків діагностики  банкрутства підприємств є підхід, що базується на розрахунку різних фінансових коефіцієнтів на основі фінансової звітності. Вітчизняні й закордонні автори пропонують різні процедури  аналізу фінансової звітності, виходячи із цілей і завдань аналізу, інформаційної  бази, технічного забезпечення, досвіду  й кваліфікації фахівців.

Аналіз літературних джерел дозволив виділити наступні методики діагностики  банкрутства підприємства, засновані  на розрахунку і аналізі фінансових показників: система показників У. Бівера; метод «credit-men» Ж. Депаляна; методика діагностики банкрутства підприємства І. Бланка; методика, заснована на розрахунку коефіцієнта фінансування важколіквідних активів; модель фінансової рівноваги підприємства Ж. Франшо та І. Романе.

Для оцінки ймовірності банкрутства  у вітчизняній практиці використовується система коефіцієнтів: коефіцієнт поточної ліквідності (покриття); коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Поряд з  наведеною вище формою діагностики  банкрутства використовується також  балансовий метод оцінки фінансового  стану та загрози банкрутства, що його ще називають «Модель В.В. Ковальова». Проте, не дивлячись на наявність  великої кількості методик, що дозволяють прогнозувати банкрутство підприємства з тією або іншою мірою вірогідності, жодна з них не може претендувати на використання як універсальна [29].

Отже, важливе значення для успішної реалізації заходів щодо попередження і подолання фінансової кризи має антикризове фінансове управління. Його розглядають в двох аспектах: функціональному і інституційному.

В функціональному аспекті антикризовий фінансовий менеджмент  – це система антикризового управління, що полягає в ефективному використанні фінансового механізму, спеціальних функцій та інструментів з метою забезпечення фінансового оздоровлення та запобігання банкрутству підприємства.

В інституційному аспекті антикризовий фінансовий менеджмент – це всі фізичні (чи юридичні) особи, які здійснюють фактичне управління підприємством в період його оздоровлення.

Основними функціями антикризового  менеджменту є :

• діагностика, аналіз проблеми;
• оперативне планування;
• санаційний аудит;
• реалізація рішень;
• контроль;

Заходи антикризового управління застосовуються  у випадку визнання підприємства банкрутом.

Для оцінки і прогнозування банкрутства  використовуються такі чотири основних підходи: 1) експертні методи; 2) економіко-математичні методи; 3) штучні інтелектуальні системи; 4) методи оцінки фінансового стану.

Найбільш відомими методиками, що відносяться до першого підходу, є: метод Аргенти (А-рахунок), або  оцінки ймовірності краху; метод  Скоуна; методика компанії ERNST&WHINNEY; методика якісного аналізу В.В. Ковальова. Ці методики засновані на якісній оцінці ймовірності банкрутства підприємств.

До другого підходу відносяться  методи прогнозування ймовірності  банкрутства, засновані на побудові економіко-математичних моделей. До них  відносяться: дискримінантний аналіз; кластерний аналіз; дерева класифікації; імітаційне моделювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ  ФОРМУВАННЯ  ПОЛІТИКИ  АНТИКРИЗОВОГО ФІННАСОВОГО  УПРАВЛІННЯ  АКЦІОНЕРНОГО  ТОВАРИСТВА  НА ПРИКЛАДІ  ПАТ «АГРОФІРМА  «ВЕРБІВСЬКЕ»

 

2.1. Оцінка фінансового стану підприємства

 

Кожному суб’єкту господарювання АПК властива багатогранна і різнопланова виробнича, комерційна, фінансова діяльність: виробництво основної продукції, допоміжної продукції, виконання робіт; надання  послуг по обслуговуванню; фінансово-інвестиційна діяльність. Все це унеможливлює здійснення об’єктивної оцінки фінансового  стану підприємства лише одним найважливішим  показником. Її можна зробити тільки за допомогою системи показників, що детально враховують особливості  та всебічно характеризують господарське становище підприємства.

Існує багато показників, призначених  для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства. Проте, їх можна класифікувати залежно  від мети та завдань оцінки і звести у такі напрямки:

1. Показники оцінки майнового стану.

• Сума господарських коштів, що їх підприємство має у розпорядженні. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства.