Облік фінансових результатів підприємства

Квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається не пізніше ніж на 25 день після закінчення звітного кварталу, а річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Датою подання фінансової звітності (крім консолідованої) вважається день її фактичної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою – дата одержання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата.

Відповідно до п. 12 «Порядку подання фінансової звітності» перед складання річної фінансової звітності підприємство зобов’язане проводити інвентаризацію активів та зобов’язань.

Весь цикл бухгалтерського обліку від здійснення операції до складання фінансової звітності може бути поділений на такі етапи:

1. відображення всіх операцій у первинних документах;
2. аналіз операції, її визнання та оцінка відповідно до вимог П(С)БО, а також відображення у певних регістрах бухгалтерського обліку (відомості, журнали);
3. внесення записів за результатами інвентаризації щодо активів та зобов’язань до регістрів;
4. перенесення даних у головну книгу;
5. закриття рахунків доходів та витрат;
6. складання оборотно-сальдового балансу;
7. складання фінансової звітності (Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал, Примітки).

Оборотно-сальдовий баланс – це перелік всіх рахунків із зазначенням сальдо на початок звітного періоду, оборотів за дебетом і кредитом рахунків і сальдо на кінець періоду.

Він робиться на основі даних Головної книги та дає можливість перевірити рівність залишків за дебетом залишкам за кредитом та рівність дебетових та кредитових оборотів за звітний період.

На основі оборотно-сальдового балансу складається Баланс та Звіт про фінансові результати.

Етапи 1, 2, 4, 5, 6 та частково 7 здійснюються підприємством щомісяця (або раз у квартал).

Етап 3 пов'язаний з проведенням інвентаризації. Згідно зі статтею 10 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» періодичність проведення інвентаризації визначається керівником підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов’язковим згідно з законодавством.

Такі випадки визначені в п. 3 «Інструкції про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» (Затвердженої наказом МФУ від 11 серпня 1994 р. №69, із змінами та доповненнями внесеними наказом МФУ від 5 грудня 1997 р. №268 та від 26 травня 2000 р. №115).

Так, проведення інвентаризації є обов’язковим перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року.

Інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів основних фондів може проводитись один раз у три роки, а бібліотечних фондів – один раз у п’ять років.

 

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ СГВК «ЗЕЛЕНОЯРСЬКЕ» МИКОЛАЇВСЬКОГО РАЙОНУ

Оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна тільки на підставі використання належного комплексу показників з урахуванням впливу на них факторів фінансового характеру, а також багатьох інших, які взагалі не піддаються вартісній оцінці.

До таких належать: політичні або загальноекономічні зміни, перебудова організаційної структури підприємства, зміна форм власності, перепідготовка персоналу.

Тому підприємствам необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінансовий стан підприємства, і в залежності від того який показник змінився, приймати відповідні рішення [5].

Під час аналізу фінансового стану показників в ході даної роботи було

 розраховано ряд показників.

Проте наука постійно розвивається, в результаті чого удосконалюються і створюються нові методи та моделі оцінки, які дозволяють більш чітко і ефективно досліджувати фінансові результати підприємства.

Результати проведених розрахунків свідчать про те, що СГВК «Зеленлярське», Миколаъвського району у 2013 році є фінансово не стійким, та є ймовірність банкрутства .

За результатами досліджень, вважаю за доцільне внести наступні пропозиції щодо покращення фінансового стану СГВК  «Зеленлярське», Миколаъвського району:

• реалізовувати державну політику з питань управління та контролю за використанням, охороною та відтворенням ресурсів в межах своєї компетенції;
• надати пропозиції щодо розробки оптимальних режимів роботи, здійснити контроль за його дотриманням;
• поліпшити якість робіт з метою забезпечення єдиної технічної політики;
• організовувати і проводити роботу щодо підвищення кваліфікації працівників;
• здійснити заходи щодо екологічного оздоровлення об’єктів загальнодержавного значення та догляду за ними;
• виконувати роботи з підвищення надійності технічного стану, вдосконалення і реконструкція об’єктів;
• забезпечити звітність про діяльність за напрямками в установлених строках, обсягах та формах.

Окремо слід відмітити, що зниження собівартості продукції дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту.

Це можливе з рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства призведе до збільшення коефіцієнта абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довгострокові та короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі, а в даного підприємства коефіцієнт абсолютної ліквідності далеко не в нормі [4].

Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів дозволить стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.

Для зростання прибутку СГВК «Зеленоярське» повинне:

• нарощувати обсяги виробництва, тобто збільшувати реалізацію своєї продукції;
• впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників, мотивувати їх;
• орієнтуватися на ринок та захопити якомога більшу його частку;
• зменшувати витрати на виробництво продукції, що відповідно знизить собівартість продукції;
• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, включаючи і фінансові ресурси;
• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками та покупцями;
• вміти найдоцільніше розміщувати одержаний раніше прибуток задля досягнення оптимального ефекту.

Шляхами зростання рентабельності є:

• величина прибутку, чим вищий прибуток, тим вищий рівень рентабельності;
• величина вартості основних фондів і нормованих оборотних коштів, чим більша сума авансових коштів на виробництво продукції, тим нижчий рівень рентабельності;
• величина собівартості продукції впливає обернено пропорційно на рівень рентабельності, менша собівартість дає вищу рентабельність конкретного виду продукції.

  Отже, загалом можна сказати, що підприємство у своїй діяльності на перспективу повинно орієнтуватися на таку політику по покращенню фінансового стану і підвищення рівня фінансової стійкості, при якій основна діяльність буде прибутковою при одночасній максимальній віддачі всіх елементів, тобто підвищення рівня рентабельності продукції за рахунок зниження собівартості і збільшення обсягів її реалізації.

 

 

ВИСНОВКИ

Дослідження сукупності теоретичних, методичних та практичних засад аналізу фінансових результатів підприємства дозволило сформулювати висновки, які висвітлюють вирішення основних завдань курсової роботи відповідно до поставленої мети.

В умовах ринкової економіки прибуток  є одним з важливих оціночних показників діяльності підприємства в галузі підприємництва та бізнесу.

Прибуток є джерелом матеріального добробуту трудового колективу, соціального та виробничого розвитку підприємства. Прибуток – це різниця між доходами від визначеної діяльності і витратами пов’язаними з отриманням цих доходів. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання.

Фінансовий результат діяльності господарювання формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і з негативним значенням. У його складі враховується прибуток (збиток) від усіх видів діяльності підприємства: операційної (основної); іншої операційної; фінансової і інвестиційної; надзвичайних подій. У процесі господарської діяльності підприємства, і зокрема формуванні фінансових результатів, основною метою є визначення чистого прибутку звітного періоду.

Основними інформаційними джерелами для оцінювання фінансових результатів підприємства є показники фінансової, статистичної звітності підприємства і дані поточного бухгалтерського обліку. Фінансова звітність повинна надавати дохідливу, доречну, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Таким чином, здійснивши аналіз фінансово-економічних показників СГВК «Зеленоярське» Миколаївського району, можна стверджувати, що дане підприємство є прибутковим але рівень рентабельності є низьким, якщо не вжити зазначених заходів то підприємство рано чи пізно може стати банкротом.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабіцька, О. О. Економічний зміст фінансових результатів сільськогосподарських підприємств / О. О. Бабіцька // Вісник СНАУ. – 2010. – Випуск 5/1. – С. 120-123.
2. Висока, О. Є. Економічна сутність прибутку та концепції його формування / О. Є. Висока // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. – 2010. – Випуск 17. – С. 37-44.
3. Гикиш, Л. В. Финансы: учебное пособие / Л. В. Гикиш; МАУП. – К. : МАУП, 2009. – 92 с. – ISBN 966-7312-03-8.
4. Гончаров, А. Б. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник / А. Б. Гончаров. – Х. : ІНЖЕК, 2007. – 240 с. – ISBN 146-45-32.
5. Гончаров, А. Б. Інвестування: навчальний посібник / А. Б. Гончаров ; Мін-во освіти і науки України, Харківський держ. економ. ун-т. – Х. : ІНЖЕК, 2004. – 240 с. – ISBN 966-8515-10-2.
6. Горохов, Н. Ю. Бізнес-планування й інвестиційний аналіз / Н. Ю. Горохов, В. В. Малев. – М.: Інформаційно-видавничий будинок Филинъ, 2002. – 208 с. – ISBN 789-67-67.
7. Гридчин, М. В. Финансовый менеджмент: Курс лекций / М. В. Гридчин. – 3-е изд., стереотип. – К. : МАУП, 2008. – 160 с. – ISBN 123 -34-61.
8. Гриньова, В.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. /  В. М. Гриньова, В. О. Коюда. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання-Прес, 2008. – 424 с. – ISBN 784-41-62.
9. Данілов, О. Д. Інвестування: Навчальний посібник / О. Д. Данілов. – К.: Комп’ютер прес, 2008. – 364с. – ISBN 546-41-62.
10. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підруч. для ВНЗ. Рекомендовано Мін. освіти і науки України / П. Я. Попович. – Т., 2007. – 456 с. – ISBN 321-21-65.