Формирование и регулирование валютного курса Украины

Ринкове і державне валютне регулювання доповнюють одне одного: при цьому ринкове регулювання основане на конкуренції й породжує стимули розвитку; відповідно валютне регулювання спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин.

Здійснення валютного регулювання покладається чинним законодавством на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику.

Згідно з ЗУ «Про Валютне регулювання»: напрямки валютного регулювання:

– формування і оновлення законодавчої і нормативної бази зовнішніх валютно-фінансових відносин;

– формування механізму щоденного валютного контролю, перед яким поставлено завдання забезпечувати дотримання учасниками зовнішньоекономічної діяльності при виконанні валютних операцій валютного законодавства;

Відповідно до ст. 42 – 46 ЗУ «Про НБУ» Національний банк України, а також уряд України, керуючись поставленими цілями макроекономічної політики, здійснюють в межах своєї компетенції поточний оперативний вплив на функціонування валютного механізму: визначають режим валютного курсу гривні по відношенню до іноземних валют, регулюють динаміку ринкового валютного курсу, вживають заходи, направлені на забезпечення достатнього рівня і найбільш ефективної структури офіційних золотовалютних резервів, проводять погашення державних зовнішніх боргових зобов'язань, здійснюють вплив на основні види зовнішньоекономічної діяльності, а також на стан платіжного балансу.

Особливості правового регулювання обігу і використання валютних цінностей на території України:

1) Це регулювання є  комплексною галуззю законодавства  і в такій якості включає  в себе публічно-правові і приватно-правові  норми, норми, що регулюють діяльність  громадян, банків, органів держави, які здійснюють валютний контроль;

1) Постійна зміна вказаних  норм і окремих правових пунктів;

2) Правове регулювання  здійснюється різними відомствами

3) Окремо, хоча в деяких  випадках застосовуються спільні  правові акти.

Етапи законодавчого регулювання валютних операцій в Україні:

• етап адміністративного регулювання, на якому регулювання здійснювалось державними органами у вигляді нормативів або довгострокових валютних коефіцієнтів,
• етап аукціонного регулювання, що почався проведенням валютних аукціонів і встановленням біржового курсу валюти,
• етап продажу валютної виручки і створення валютного резерву України, який в банківському обслуговуванні клієнтів поділяється на два етапи:

1) період продажу виручки  в цей резерв за офіційним  курсом;

2) період добровільного  продажу 50% виручки на валютній  біржі або уповноваженим банком  за комерційним курсом.

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України «Про Національний банк України», Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Митному кодексі України, Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також нормативних актах Національного банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю.

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» містить визначення таких понять, як «валюта України», «іноземна валюта», «валютні операції», «монетарні метали». Він визначає основні принципи здійснення валютних операцій і валютного регулювання, визначає повноваження державних органів та функції банків України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки юридичних і фізичних осіб у відносинах володіння, користування і розпорядження валютними цінностями, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Основними правовими актами Національного банку України, що регулюють валютні операції, є: інструкції «Про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських документів і платіжних карток через митний кордон України», «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон», положення «Про валютний контроль», «Про відкриття і функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів в іноземній валюті і кореспондентських рахунків банків-нерезидентів в гривні», «Правила використання готівкової іноземної валюти», «Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України».

Щодо валютних відносин можуть застосовуватись міжнародні угоди, учасниками яких є Україна. Україна приєдналась до статті 8 Статуту Міжнародного валютного фонду, так як створила керований валютний ринок і стабільну національну валюту. Гривня отримала міжнародне визнання як конвертована за поточними операціями валюта.

Свого часу Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще в 1992 р. статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені статтею XIV Статуту МВФ. 24 вересня 1996 р. Україна заявила про прийняття зобов'язань за статтею VIII Статуту МВФ, що свідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.

Таким чином, згідно з діючим законодавством Національний банк України є органом валютного контролю. Метою валютного контролю є забезпечення дот­римання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

 

2.3. Основні фактори, що  впливають на формування валютного  курсу

 

Розглянемо докладніше основні фактори, що впливають на формування курсу тієї чи іншої країни. До них відносять:

• Рівень цін і темп інфляції;
• Баланс (підсумкове сальдо) платежів;
• Процентні ставки;
• Ступінь довіри і спекуляція;
• "Прискорення" або "затягування" розрахунків за зовнішньоторговельними операцій;
• Хеджування;
• Інтервенція центрального банку;
• Постанови по валютному регулюванню;
• "Гарячі гроші".

1.Уровень цін і темп  інфляції.

Якщо темп інфляції в країні А перевищує темп інфляції в країні В, то валюта країни А буде знецінюватися стосовно валюти країни В. Наприклад, якщо темп інфляції в США складає 3% на рік, а у Великобританії - 10% на рік, і обмінний курс становить 2 долари США за один фунт, то більше доцільно зберігати 2 долари США, ніж 1 ф.ст., оскільки через один рік 2 долари США будуть мати більш високу купівельну спроможність. Внаслідок цієї різниці в темпах інфляції виникає ринковий попит на покупку доларів і продаж фунтів стерлінгів, і тому курс фунта стерлінгів впаде по відношенню до долара. Щоб зупинити цю тенденцію, процентні ставки на банківські депозити і т.п. в Великобританії повинні бути вище, ніж в США, щоб компенсувати вкладникам зберігання фунтів стерлінгів замість покупки доларів.

2.Баланс (підсумкове сальдо) платежів.

Підсумкове сальдо платежів країни можна визначити як різницю між тим, що ця країна отримує, і тим, що вона витрачає, поряд з різницею суми залучених зарубіжних інвестицій і суми інвестицій, які її громадяни роблять в інших країнах.

I. Якщо країна експортує  в вартісному вираженні більше  товарів і послуг, ніж імпортує, то вона буде отримувати більше  іноземної валюти, ніж витрачати. Припустимо, Великобританія має  активне сальдо свого поточного  торгового балансу. Це означає, що  британські експортери отримують  більше, ніж змушені заплатити  імпортери. Отже, британські підприємства  прагнуть отримувати фунти стерлінгів, а не іноземну валюту, внаслідок  чого надлишки іноземної валюти  будуть продаватися в обмін  на фунти стерлінгів. Це ринковий  тиск пропозиції та попиту  приведе до збільшення вартості  фунта стерлінгів по відношенню  до інших валют.

Якщо ж Великобританія має дефіцит торгового балансу, то має місце перевищення пропозиції фунтів стерлінгів над попитом, і тиск ринку призведе до зниження вартості фунта стерлінгів.

II. Ці ж принципи застосовні  до інвестицій. Якщо іноземні  інвестори прагнуть вкладати  свої гроші у Великобританії, то для цієї мети вони зобов'язані  купувати фунти стерлінгів. Якщо  англійські громадяни прагнуть  вкласти свої гроші за кордоном  або мати банківський рахунок  в іноземній валюті, то їм потрібна  іноземна валюта. Таким чином, пропозиція  і попит з боку інвесторів  породжують ринковий тиск на  коливання курсів валют.

Перевищення і дефіцит балансу платежів можуть вплинути не тільки на поточні валютні курси (відомі як курси "спот"), але також на курси, по яких дилери на зовнішніх валютних ринках (тобто банки) готові продати або купити валюту у форвардних валютних операціях.

3.Процентние ставки.

Процентні ставки - це ставки відсотків, які інвестор отримуватиме, вклавши свої гроші або в своїй країні, або за кордоном. Ці інвестиції можуть здійснюватися у вигляді депозитних рахунків у банку, депозитних сертифікатів, облігацій акцій тощо, а також у вигляді казначейських векселів.

Припустимо, що випущені британські казначейські векселі з процентною ставкою в 11% річних і казначейські векселі США з процентною ставкою в 9% річних. Різниця між процентними ставками в 2% на користь Великобританії залучить іноземних інвесторів до покупки британських казначейських векселів.

Для цього їм доведеться купувати фунти стерлінгів в обмін на інші валюти. Підвищення попиту на фунти стерлінгів може підняти їх поточну обмінну вартість. На форвардних валютних курсах також відіб'ється різниця між процентними ставками цих валют.

4.Степень впевненості  і спекуляція.

Ступінь впевненості дилерів в майбутньому економічному та політичному становищі будь-якої країни, можливо, базується на чутках або прогнозах, впливає на котируємо ними курси "форвард" для валюти даної країни. Наприклад, можливість того, що у Великобританії відбудеться руйнівна національний страйк або зміна уряду на загальних виборах, може змусити інвесторів продавати фунти стерлінгів за форвардними угодами, щоб отримати кращий курс валюти, поки вартість фунта стерлінгів не впала.

Впевненість або її відсутність може привести до спекуляції валютою. Спекуляція на користь даної валюти приймає форму покупки цієї валюти в угодах "спот" (умови розрахунків, при яких оплата по угоді проводиться негайно (як правило, протягом двох днів)) або у форвардних угодах. Спекуляція, спрямована проти валюти, приймає форму продажу цієї валюти в таких угодах. Якщо спекуляція стає інтенсивної, то тиск попиту, спрямованого за чи проти цієї валюти, викликає зміни валютного курсу.

5.Ускореніе або затягування  розрахунків по зовнішньоторговельних  операціях.

Припущення щодо майбутніх змін валютних курсів впливають на рішення, що приймаються компаніями щодо купівлі та продажу іноземних валют. В результаті прискорюються або затягуються розрахунки по зовнішньоторговельних операціях.

1. Прискорення розрахунків - це виплата або продаж валюти  завчасно, зазвичай прийнятого для  платежів або продажу.

2. Затягування розрахунків - це затримка в здійсненні  платежів або продажу валюти.

Припустимо, що очікується падіння вартості фунта стерлінгів по відношенню до інших валют. Британський імпортер, який повинен заплатити за товари в іноземній валюті, очевидно, надійде наступним чином:

1. Чи заплатить відразу, а не візьме кредит;

2. Буде імпортувати більше  товарів (прискорення розрахунків), поки фунт стерлінгів має високу  вартість, і буде тримати більші  запаси товарів. Політика створення  запасів дуже скоро породить  великий попит на продаж валюти  імпортерам в обмін на фунти  стерлінгів.

Британський експортер, який отримує платежі в іноземній валюті, не поспішатиме обмінювати валюту на фунти стерлінгів (затягування розрахунків), оскільки він сподівається в результаті цього продати свою валюту дорожче, коли відбудеться падіння вартості фунта стерлінгів.

Іноземні покупці, знаючи про те, що вартість фунта стерлінгів повинна впасти, будуть прагнути відкладати покупку товарів у британських постачальників (затягування платежів) в надії, що ціни на товари у Великобританії в перерахунку на їх власну валюту скоро впадуть.

Поєднання прискорення і затягування розрахунків породжує руйнівний платіжний баланс і погіршує торговельний баланс. Імпорт різко зростає, а експорт - сповільнюється. Тому прискорення і затягування розрахунків, яке, можливо було викликано тільки невеликим дефіцитом, може призвести до серйозної валютній кризі.

6.Інтервенція центрального  банку.

Центральний банк може включатися в ринкові процеси з метою купівлі або продажу вітчизняної валюти.

Якщо уряд дотримується політики фіксованих валютних курсів, то це втручання здійснюється з метою запобігання девальвації (покупка даної валюти і продаж певної частини резервів іноземної валюти) або ревальвації даної валюти (продаж даної валюти в обмін на іноземну валюту).

Навіть якщо уряд допускає перемінний курс своєї валюти, центральний банк може здійснювати інтервенцію для купівлі або продажу цієї валюти, якщо уряд вважає, що обмінний курс став вище або нижче бажаного рівня.