Аналіз ринку оптової торгівлі та посередницької діяльності в Україні

 

ВСТУП

 

В умовах ринкових трансформацій  вітчизняні підприємства все більше у своїй діяльності застосовують стратегічне планування з метою  збалансування існуючих можливостей  і загроз та адаптації до умов зовнішнього середовища.

Організації, що приділяють пильну увагу питанням фінансової стратегії, виявляються більш конкурентоспроможними  і стійкими.

Проте, через нестабільність економічного і політичного стану  України та  недосконалість наукових та організаційних методик створює  перешкоду в  формуванні успішної фінансової стратегії, яка займає важливе  місце в функціонуванні підприємства. Таким чином, є актуальним розроблення раціонального та науково-обґрунтованого механізму вибору та реалізації фінансової стратегії для підвищення конкурентоздатності, платоспроможності та прибутковості підприємства.

Метою даної роботи є поглиблення набутих теоретичних знань з фінансового управління та набуття практичних навичок в формування основних напрямків фінансової стратегії підприємства.

Об’єктом дослідження  є процес формування та реалізації фінансової стратегії торгівельного  підприємства.

Предметом дослідження є  теоретико-методологічні та прикладні  аспекти формування та реалізації фінансової стратегії торгівельного підприємства.

Базою практики є Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ «ХПІ»

Для досягнення поставленої  мети бути висунуті наступні завдання:

1. ознайомитися з підприємством ТОВ «НТЦ «ХПІ» та методами роботи його спеціалістів на різних рівнях управління;
2. зібрати необхідної інформації для проведення оцінки управління фінансового стану підприємства ТОВ «НТЦ «ХПІ»;
3. проаналізувати рівень розвитку галузі (оптової торгівлі) в Україні;
4. оцінити фінансовий стан ТОВ «НТЦ «ХПІ»;
5. провести стратегічний аналіз ТОВ «НТЦ «ХПІ» та розробити основні напрямки його фінансової стратегії.

При написання звіту будуть використанні такі методи , як: аналіз та синтез, дедукція, спостереження, логічне узагальнення, порівняння, абстрагування, стратегічний аналіз.

1. Аналіз ринку оптової торгівлі та посередницької діяльності в Україні.

 

На сучасному етапі розвитку економіки оптова торгівля як ніяке інше ланка, пов'язане з реалізацією товарів, здатна активно регулювати регіональні та галузеві ринки за рахунок накопичення та переміщення товарів. Найважливіше завдання оптової торгівлі - планомірно регулювати товарну пропозицію у відповідності з попитом. Об'єктивна можливість успішно вирішення цього завдання обумовлена ​​проміжним положенням оптової торгівлі: у ній концентрується значна частина товарних ресурсів, що дозволяє не обмежуватися операціями пасивного характеру, а активно впливати на сферу виробництва, роздрібну торгівлю і через неї - на сферу споживання.

Оптові підприємства покликані  удосконалювати товарорух, розвивати централізовану поставку і кільцевий завіз товарів. У зв'язку з цим вивчення теоретичних і практичних аспектів оптової торгівлі є актуальним і надає можливість досить орієнтуватися на ринку. Постійний моніторинг стану ринку оптової торгівлі дозволяє своєчасно виявляти тенденції розвитку та контролювати їх для підвищення рівня ефективності функціонування оптових підприємств. Тому доцільно провести статистичний аналіз галузі оптової торгівлі в Україні. [10]

Оптова торгівля це продаж товару у великих обсягах і великими партіями. В основному оптова закупівля продукції виробляється для подальшого перепродажу або з метою подальшого виробництва, за допомогою переробки купленої продукції ( виготовлення виробів із закупленого сировини).

Оптова торгівля це вид посередництва  між виробником і роздрібним реалізатором і це є основною складовою в відношенні - опт і роздріб. Іноді як покупця виступає безпосередньо споживач. Тоді ланцюжок на цьому етапі замикається, так як товар купується з метою його споживання, а не для бізнесу.

Але все ж основною метою оптової  торгівлі є виступити в ролі сполучної  ланки між виробником і реалізатором продаваної продукції. За допомогою торгівлі товари оптом, збільшується швидкість руху товару і синхронізується випуск і споживання. У процесі оптової торгівлі взаємодіють два підприємця, дві організації, або підприємець і організація. У таких випадках придбання продукції відбувається з метою перепродажу або подальшої переробки. [6]

Підприємство, яке реалізує оптом від виробника Україна, є проміжною ланкою між постачальником і споживачем товару. Воно необхідне для просування великих потоків товару на ринок споживача . Без оптової ланки виробнику вельми скрутно охоплювати великі простори ринку , навіть якщо це дрібний опт. Адже потрібно доставляти продукцію в різні регіони країни , а можливо і за її межі.

Оптова реалізація продукції зазвичай відбувається в два етапи. Перший етап - це закупівля товару торговельним підприємством у виробника, або в іншого торгового підприємства. Другий етап - це збут продукції безпосередньо споживачам.

Основними цілями оптової торгівлі є: інтенсивність потоку товарів, структурний розвиток руху товарів, створення нових фінансових джерел руху товарів.

У завдання оптової торгівлі входить: пошук постачальників для покупців продукції, забезпечення ринку товарами користуються попитом, вивчення потреб ринку товарів, поліпшення якості пропонованої продукції, створення асортименту товарів, забезпечення можливості збуту товару для виробників, маркетингові дослідження та інформаційна підтримка. [10]

Завдяки концентрації товаро - грошових відносин і легкому контролю над ними з боку держави оптовий ринок може стати інструментом політики країни чи певного регіону. Через оптовий ринок уряд і місцева влада створюють політику врівноваженого розвитку роздрібної торгівлі та місцевого виробництва. За допомогою державних і місцевих контролюючих органів здійснюється моніторинг якості продукції , ціни , обсягів продажу.

Концентрація оптової торгівлі в одному місці зменшує витрати дистрибуції, оптову ціну, роздрібну ціну. До того ж, оптовий ринок - це елемент, який зменшує рівень інфляції і надає стабільні місця роботи для тих, хто працює у фірмах, розташованих на території оптового ринку. Це гарантія функціонування в майбутньому на території міста роздрібних базарів, маленьких магазинів і пунктів вуличної торгівлі. [7]

Основний показник господарської  діяльності підприємств та організацій  оптової торгівлі - оптовий товарооборот. Він являє собою продаж товарів  народного споживання та виробничого  призначення для подальшої реалізації населенню, а також постачання для  позаринкових споживачів та експорту. Оптовий товарообіг відбиває перехід товарів зі сфери виробництва в сферу обігу та їх рух усередині сфери обігу.

В Україні обсяги оптового товарообороту за період з 2005 по 2013 рр. збільшився в 2,1 рази. та склали в 1053719,0 млн. грн. (рис. 1.1) [12]:

 

 

Рис. 1. 1. Обсяг оптового товарообороту  в Україні з 2005 по 2012 рр.

 

За  даними 2013 р. 37,6 % всього товарообороту концентровано в м. Києві, 16,4% в Донецькій області, 8,4 в Дніпропетровській, 5,8 % - в Київській, 4,1% - в Одеській, 3,9% - в Харківський та 3,6% -  в Львівській. [12]

Динаміка обсягів оптового товарообороту  в Харківській області порівняно  із загальноукраїнський товарооборотом в період з 2005 по 2012 рр. представлена на рис. 1. 2.

В Україні обсяги оптового товарообороту  в розрахунку на одне підприємство з 2009 по 2011 рр. збільшилися у 1,5 рази і склали 17208,6 тис. грн, цей показник Донецької області складав 44265 тис. грн., що в 2,6 рази  перевищує середній показник по країні, також показник  м. Києва перевищує середній у 1,9 рази, оптовий товарооборот в розрахунку на одне підприємство Київської області перевищує показник  по  Україні в 1,54  рази. Оптовий товарооборот у розрахунку на одне підприємство інших областей є нижчим узагальненого показника по країні.[8]

На початок 2013 року в Україні діяло 55 тис. підприємств, основним видом економічної діяльності яких була оптова торгівля.[12]

У 2012 році оптовий товарообіг у середньому на одне підприємство зріс на 16,6% і становив 19,7 млн. грн. (у 2010 році – 17,2 млн. грн.).

 

 

Рис. 1. 2. Обсяги оптового товарообороту  в Україні та Харківський області  з 2005 по 2012 рр.

 

Кількість підприємств оптової  торгівлі з річним товарообігом більше 500 млн. грн. у 2012 році зменшилася на 6,4%.

Провідне місце у структурі оптового товарообігу продовжують займати непродовольчі товари. У 2012 році непродовольчих товарів реалізовано на суму 878,1 млрд. гривень, що складає 80,3% загального обсягу оптового товарообігу. Їх частка в оптовому продажу порівняно з 2011 роком скоротилася на 2,1%.[11]

Підприємствами оптової  торгівлі у 2012 році було реалізовано  продовольчих товарів на суму 215,2 млрд. грн., що складає 19,7% загального обсягу оптового товарообігу. Їх частка в оптовому продажу порівняно з 2011 роком зросла на 2,1%.[13]

Але фінансові результати до оподаткування має дуже нестійку динаміку протягом 2009 – кінця 2013 рр. (рис. 1. 3):

 

Рис. 1. 3 Фінансові результати підприємств до оподаткування

Як видно з рис. 1. 3. найбільший фінансовий результат припадав на 2011 р., коли вітчизняна економіка виходила з кризи 2008-2009 рр. Таким чином, спостерігається тенденція зменшення фінансових результатів до оподаткування та загальним товарооборотом підприємств оптової торгівлі. Зворотню тенденцію має частка  підприємств від загальної кількості підприємств, які отримали збитки. Протягом 2009-2010 рр. їх частка зростала, протягом 2011-2012 рр. зменшувалась, але у 2013 р. знову збільшилась, що і зумовило зменшення фінансових результатів до оподаткування у цьому році.

Доцільним є розглянути рівень рентабельності галузі для з’ясування рівня прибутку на витрати операційної  діяльності. (рис. 1. 5.)

Рентабельність операційної  діяльності протягом 2008-2013 року мала таку саму динаміку як і фінансові результати до оподаткування. Особливе зниження спостерігається  у 2013 р. тобто прибуток, отриманий  з кожної витраченої одиниці грошових коштів знижується, що негативно характеризує галузь.

У загальному обсязі оптового продажу продовольчих товарів найбільша  частка припадала на тютюнові вироби, алкогольні напої, безалкогольні напої  та пиво, м’ясо і м’ясопродукти, молочні продукти, яйця, олію, тваринні масло та жири, цукор, шоколадні та кондитерські вироби.

 

Рис. 1. 4. Підприємства, які одержали збиток у % до загальної кількості підприємств

 

 

Рис. 1. 5. Рентабельність операційної діяльності підприємств.

 

Оптовий продаж товарів виробництва України у 2012 році становив 644,2 млрд. грн., що складає 58,9% оптового товарообігу.

Зростанню  оптової  торгівлі  сприяє  декілька  факторів: зростання масового виробництва на великих підприємствах, віддалених від основних споживачів готової продукції, збільшення обсягів безперебійного виробництва,  а  не  для  задоволення  конкретних  заказів,  загострення необхідності пристосовувати товарів до вимог проміжних та кінцевих споживачів з точки зору кількості, упаковки та асортименту.

Аналіз свідчить, що збільшення кількості оптових підприємств не супроводжується належними якісними змінами. Більш того , оптова торгівля (зокрема споживчими товарами ) через оптову ланку значно втратила свої позиції. Суб'єкти господарювання віддають істотне перевагу товарам виробничо-технічного призначення, тому випереджаючими темпами збільшується кількість таких посередників і обсяг їх товарообороту . Внаслідок чого питома вага оптових підприємств, що займаються торгівлею споживчими товарами , вкрай малий - він становить лише 28 % загального обсягу оптового товарообороту . У той час як досвід країн з розвиненою ринковою економікою свідчить про переважну роль оптових підприємств у торгівлі споживчими товарами.[9] 

Оптові підприємства України  відрізняються значною подрібнені. Чисельність працівників приблизно половини оптових посередників України не перевищує двох осіб, які в загальному обсязі оптового товарообороту займають приблизно 20 %. Причому переважна частина оптових підприємств працює без визначення свого цільового ринку. 

На зміну спеціалізованим  оптовим підприємствам інфраструктура оптового ринку України з кожним роком все більше поповнюється посередниками, які одночасно займаються не тільки споживчими товарами змішаного асортименту (без визначення конкретної спеціалізації), а й товарами виробничо-технічного призначення.

На сьогоднішній день вітчизняне оптову ланку не має в достатній  кількості і сучасно обладнаних складів з новітньою технологією  складської обробки товарів . Станом на 1 січня 2013 р. лише 9 % оптових підприємств мали власні склади . При низькому рівні забезпеченості складами 14 % площі закритих складів здавалося в оренду , так як для суб'єктів господарювання це найбільш легкий спосіб отримання доходів.[6] 

Більшість таких посередників не здатні професійно виконувати свої функції. Тому 68 % оптового товарообігу  припадає на перепродаж товарів іншим оптовим підприємствам. 

Це збільшує ланки руху товару і витрати на його здійснення. Більше того, дрібні посередницькі підприємства не в змозі запропонувати магазинам широкий вибір товарів і підтримувати асортиментну стабільність, гарантувати їх якість і своєчасну поставку, так як не мають умов для накопичення та належного зберігання товарів. Такі оптові посередники не можуть виступати в ролі рівноцінних партнерів у відносинах з товаровиробниками. Більш великі оптові підприємства також слабо адаптувалися до умов ринкових відносин. Вони суттєво відстають від перетворень в роздрібній торгівлі, де йде прискорений розвиток нових типів магазинів і корпоративних торгових мереж , створюються сучасні інформаційні системи, впроваджується електронна комерція , починають проводитися маркетингові дослідження та ін..