Безготівкові розрахунки в діяльності підприємства

- виконати  платіж третій особі (бенефіціару)  за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

- надати  повноваження іншому (виконуючому)  банку здійснити цей платіж. Ці  два види операцій є головними  акредитивними операціями.

При розрахунках  акредитивами в економічні відносини  вступають такі суб'єкти:

- платник  - заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;

- банк-емітент  - банк платника,іщо відкриває  акредитив своєму клієнтові;

- бенефіціар - юридична особа, на користь  якої виставлений акредитив (продавець,  виконавець робіт або послуг тощо);

- виконуючий  банк - банк бенефіціара або інший  банк, що за дорученням банку  - емітента виконує акредитив.

Отже, при  розрахунках акредитивами платіж виконує  банк постачальника за рахунок коштів, спеціально заброньованих для цієї мети в банку платника. Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Акредитиви можуть бути депопоновані у банку платника (банку-емітенті) і в банку постачальника (бенефіціара).

Положення про безготівкові розрахунки в народному господарстві України передбачають відкриття покритих і непокритих акредитивів.

Покритим (депонованим у банку постачальника або банку платника) вважається акредитив, при відкритті якого банк-емітент перераховує кошти платника або надану йому позичку, в розпорядження виконуючого банка на окремий балансовий рахунок - "акредитиви" на весь строк дії зобов"язання банку-емітента. Покриті акредитиви застосовуються у випадках, коли між банком-емітентом і виконуючим банком немає кореспондентських відносин. Покритим, депонованим у банку платника, є акредитив, який враховується в банку платника на окремому балансовому рахунку "акредитив", а принятий для виконання акредитив в банку постачальника враховується на позабалансовому рахунку "Акредитиви до оплати".

Непокритий  акредитив може відкриватися, при  встановленні між банками кореспондентських  відносин, у виконуючему банку  шляхом надання йом права списувати  суму акредитива з рахунку банка-емітента. Ніякого договору гарантії жоден  банк не укладає. Відкриття банком-емітентом непокритих гарантованих акредитивів у банку постачальника здійснюється за домовленністю постачальника і покупця відповідно до умов кореспондентських відносин їх банків. Використання таких акредитивів банком постачальника здійснюється у встановленому порядку. Заява клієнта про встановлення непокритого акредитива записується на приход банком-емітентом на окремий забалансовий рахунок "Гарантії, поручительства, видані банком". Ніякого договру гарантії, як це прийнято в цивільно-правових відносинах, не укладається.

Акредитиви  ще поділяються на відзивні та безвідзевні .

Відзивний - акредитив, який може бути змінений або  анульований банком-емітентом без  попереднього погодження з бенефіціаром (наприклад, у разі недотриманя умов, передбаченних договором, дострокової відмови банку-емітента від гарантування платежів за акредитивом).

Безвідзивний - акредитив, який може бути змінений або  анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Відносини між банком-емітентом і виконуючим банком регулюються кореспондентськими договорами (угодами), в яких передбачається розмір комісійних за авізуванням та інші витрати, пов'язані з відкриттям і виконанням акредитива, а також відповідальність сторін щодо оплати розрахункових документів згідно з умовами акредитива. Кожний акредитив призначається для розрахунків тільки з одним бенефіцеаром і не може бути переадресований.

Для відкриття  акредитива підприємство-покупець надає  банку-емітенту заяву, де повинен вказати: номер договру, за яким відкривається акредитив; строк дії акредитива (число і місяць закриття акредитиву); найменування постачальника; вид акредитива; умови реалізації акредитива (документи, види товарів тощо); суму акредитива.

Здійснення  платежів за акредитивом відбувається таким чином:

1) після  відвантаження продукції, виконання  робіт або послуг бенефіціар  подає необхідні документи, передбаченні  умовами акредитива виконуючому  банку;

2) виконуючий  банк ретельно перевіряє подані  бенефіціаром документи на предмет дотримання усіх умов акредитива і надсилає повідомлення банку-емітенту для отримання згоди на виконання акредитива;

3) виплати  бенефіціару за акредитивом, депонованиму  виконуючому банку;

4) списання  коштів з цього рахунка виконуючий  банк здійснює на підставі реєстру документів за акредитивом та інших документів, що відповідають умовам акредитива:

5) при  використанні акредитива, депанованого  у банку-емітенті, цей банк списує  кошти та перераховує їх на  рахунок бенефіціара;

6) банк  бенефіціара у свою чергу після отримання коштів від банку-емітента списує суму за акредитивом з позабалансового рахунка.

Банки мають здійснити контроль за строком  дії акредитивів. Строк дії акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв'язком між банками.

Акредитив закривається:

а) за заявою постачальника про припинення дії  відзивного акредитива до закінчення його строку. Банку-емітентові надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонували кошти;

б) після  закінчення обумовленого строку акредитива. Про закриття акредитиву банк-емітент  повідомляє виконуючий банк;

в) за заявою покупця за відзивним акредитивом  про відмову акредитива повністю або частково акредитив закривається або зменшується у день одержання  повідомлення від банку-емітента. Про  закриття акредитива виконуючий банк надсилає повідомлення банкові-емітенту.

Розрахунки  акредитивами широко використовуються в міжнародних економічних відносинах.

Акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту  платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги; однак, з другого  боку, вона сповільнює обіг (рух) грошових коштів, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як здійснений сам акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами у наших умовах є засобом адантації системи безготівкових розрахунків до нових ринкових відносин в умовах кризової економіки. На жаль, акредитивна форма розрахунків у господарському обороті Україн обмежена і не дає належного економічного ефекту.

Схема здійснення розрахунків з використанням акредитивної форми:

 

5) Вексель.

Вексель-цінний папір, який засвідчує безумовне  грошове забов'язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Вексель є одночасно розрахунковим документом (засобом платежу) і цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

Головні особливості векселя полягають  у тому, що він є по-перше, абстрактним борговим забов’язанням. Тобто в тексті векселя немає будь-яких пояснень щодо появи грошового боргу; по-друге властива беззастережність, обов'язковість оплати у відповідності з тими положеннями, що містяться у векселі. Це означає, що фізічні та юридичні особи, видавши вексель, беруть на себе безумовне абстрактне зобов'язання сплатити власнику (векселедержателю) вказану в ньому суму у встановлений строк; по-третє, вексель випускається на порівняно короткий строк. Формально він може випускатись у межах одного року, але фактично це робиться переважно на 1-3 місяці; по-четверте, предметом вексельного зобов'язання можуть бути лише гроші, тобто суми коштів у формі національної чи іноземної валюти; по-п'яте, виникнувши на основі кредитної комерційної угоди (контракту, договору), вексель з часом відокремився від неї.

Випускаються  два вида векселів: простий і переказний.

Простий (соло-вексель) - вексель містить  просту і нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити власникові векселя  після вказаного терміну певну суму грошей. Розрізняють два види простих векселів: комерційні векселі, що мають відношення до торгових кредитних операцій, а також банківські векселі, які оформляють надання готівкових коштів комерційними банками своїм клієнтом.

Обіг  простого векселя здійснюється за схемою:

 

Переказний  вексель, або трата, містить письмовий  наказ векселетримача (трасанта), адресований  платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент-одержувач грошей, який володіє векселем, пред'являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Обіг  переказного векселя здійснюється за схемою:

Основною  від'ємністю простого векселя від  переказного є те, що при розрахунках за допомогою простого векселя векселедавець і платник є однією особою.

Покриття  видатків держави спричинило появу  векселів казначейських - один із видів  державних цінних паперів строком  до 12 місяців.

Основними суб'єктами економічних відносин при розрахунках векселями є:

- векселедавець  (трасант, перший набувач векселя);

- векселедержатель (ремітент);

- платник  (трасат).

Трасат (платник) стає боржником за векселем тільки після того, як акцентує вексель, тобто дасть згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис. Лише після акцепту вексель стає повноцінним виконавчим документом. Вексель може виписати як платник, так і постачальник. Якщо вексель випускається постачальником, то платник повинен обов’язково акцентувати такий вексель.

Строк платежу за векселем встановлюється за взаємною домовленністю між постачальником і покупцем. При настанні строку платежу за векселем він оплачується  за рахунок коштів платника з його розрахункового рахунку.

Вексельний  обіг, таким чином, пов'язаний з виненкненям боргу (боргових забов'язань) у відносинах між постачальниками і покупцями (споживачами). Схема взаємозв'язків у найпростішому вигляді тут така: підприємство отримавши вексель від свого покупця, використовує цей вексель для розрахунків уже зі своїм постачальником.

Невиконання умов вексельного обігу, неоплата векселя  у визначенний строк призводить до банкрутства боржника на основі реалізації принипу повної матеріальної відповідальності.

Важливе значення сьогодні має формування надійного  механізму регулювання вексельного обігу. Інституціональну основу такого іеханізму могла б скласти загально-державна вексельна палата, яка могла б організувати реєстровий контроль векселів за єдиними правилами, а також взяти на себе ведення зведеного реєстру вексельних випусків. Реєстрація векселів, відстежування шляхів їх руху дозволяє відразу ж ропізнати фальшиві векселі, підробки, виявити факти недобросовісного придбання векселів.

Вексель є абстрактним борговим зобов'язанням, тобто у ньому не вказується матеріальна підстава боргу на відміну від інших розрахункових документів, у яких чітко зафіксовано, за які товарно-матеріаьні цінності (послуги, роботи) здійснюється розрахунки.

Вексель - це документ, складенний у письмовій  формі на папері, який містить строго визначену кількість обов'язкових реквізитів. У цьому зв'язку малоперспективним є розвиток розрахункових операцій з бездокументарними векселями, тобто використання електроної форми векселів. Бездокументарний обіг не може забезпечити, наприклад, такого реквізиту векселя, як підпис того, хто його видає, що позбовляє вексель законої сили. Відсутність підпису векселедавця у векселі робить цей цінний папір беззмістовним. Без підпису немає письмового зобов'язання.

Будь-який переказний вексель може бути переданий  за допомогою здійснення особливого передатного надпису на звороті векселя-індосаменту. Особа, яка при цьому поступається своїм правами, називаеться (індосант), а яка набуває їх - "індосат". Здійснюючи індосамент інодосант бере на себе абстрактні зобов"язання, подібно до того, як це робить векселедержатель за видачі векселя. Особа у якої знаходиться переказний вексель, розглядається як векселедержатель, якщо вона засновує право на переревному ряді індосаментів. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними.

Платіж  за переказним векселем може бути забезпечиний повністю або в частині вексельної суми за допомогою аваля - вексельного  поручительства. Аваліст, тобто особа, яка здійснила аваль, приймає  на себе відповідальність за виконання  забов'язання щодо оплати векселя. Аваль збільшує надійність векселя, і таким чином, сприяє широкому застосуванню цієї форми безготівкових розрахунків. Аваліст несе відповідальність так само, як і той з кого він дав аваль.