Економічний зміст та призначення кредитної політики

 Вексель є універсальним платіжним розрахунковим документом придатним для оплати товарів, надання короткотермінового комерційного кредиту, повернення позики та використовується для оформлення боргових відносин між банками. Головна властивість векселя – це абстрактність і беззаперечність, тобто цей вексель не вказує підставу боргу, а чітко зафіксовує суму і обов’язковість оплати векселя на основі договору векселі видані обліковують на пасивному рахунку №62 “Короткострокові векселі видані”.

Облік операцій по розрахунковому рахунку.

 Основна частина розрахунків на ТОВ “Фалькон” здійснюється безготівковим шляхом, тобто перерахуванням грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача в його банку. Банк зберігає грошові кошти підприємств на їх рахунку, зараховує що поступили на ці рахунки суми, виконує розпорядження підприємств про їх перерахування і видачу з рахунків і про проведення інших банківських операцій, передбачених банківськими правилами і договорами.

       У ТОВ “Фалькон” розрахунки з іншими підприємствами здійснюються тільки в безготівковому порядку.

       Порядок і форма  розрахунків між платником і  одержувачем засобів визначаються  договором між сторонами (угодою, окремими домовленостями).

        Бухгалтерський  облік операцій по розрахунковому  рахунку здійснюється на підставі виписки банку з розрахункового рахунку, отримуваного підприємством періодично. До виписки банку додаються документи, на підставі яких проведений рух засобів на розрахунковому рахунку. Збільшення грошових коштів відображається по дебету рахунку 31 «Рахунки в банках», який є активним, а зменшення (списання) – по кредиту даного рахунку.(додаток Журнал-ордер і відомість по рахунку  № 311)

       Облік руху  засобів на поточних рахунках  в установах банків ведеться  на рахунку 31 «Рахунки в банках» з розподілом на субрахунки:

-         311 «Поточні  рахунки в національній валюті»;

-         312 «Поточні  рахунки в іноземній валюті»;

-         313 «Інші  рахунки в банку в національній  валюті»;

-         314 « Інші  рахунки в банку в іноземній валюті »;

Облік касових операцій і підзвітних сум.

      Готівка, отримана  в установах банків суб'єктами  господарювання, витрачається на  ту мету, на яку вони отримані.       Підприємства можуть мати в  своїх касах готівку в межах  лімітів, встановлених установами банків (на ТОВ “Авто-Лайф” ліміт каси –– 2000 грн.), в яких відкриті їх розрахункові рахунки. Всю грошову готівку понад встановлений ліміт залишку каси підприємство зобов'язане здавати в обслуговуючий банк –– ВАТ “АГРОКОМБАНК” м.Київ на свій розрахунковий рахунок в порядку і терміни, злагоджені з банком.

        Для бухгалтерського  обліку касових операцій призначений  активний синтетичний рахунок 30 «Каса». Дані аналітичного обліку  відображаються в касовій книзі.(додаток  Журнал-ордер і відомість по  рахунку 30. Касові операції оформляються обліковими документами існуючих типових форм відповідно до законодавства України.

-         301 «Каса  в національній валюті»;

-         302 «Каса  в іноземній валюті».

 В ТОВ “Авто-Лайф” із каси  проводяться наступні виплати:

1.    Видача заробітної  плати; матеріальної допомоги;

2.    Видача сум під звіт  на господарські і командировочні  витрати і інше.

 Підзвітними особами є працівники  даної установи, яким в обмежених  розмірах видаються аванси на  здійснення деяких операційно-господарських витрат, які не можуть бути здійснені шляхом безготівкових розрахунків, а також на відрядження і наукові експедиції. Через підзвітних осіб може виплачуватися заробітна плата в установах, в яких за штатом не передбачено посади касира, або якщо через віддаленість обслуговуваної установи платіжна чи розрахунково-платіжна відомості не можуть бути повернуті довіреною особою в касу централізованої бухгалтерії по закінченні трьох робочих днів.

 Готівка видається під звіт  з каси установи тільки за дозволом керівника установи і лише у разі відсутності заборгованості за раніше отримані аванси.

  Згідно з Порядком ведення касових операцій розмір авансу на господарські потреби не лімітується, але підзвітна особа повинна відзвітувати за отримані підзвітні суми не пізніше наступного робочого дня після їх видачі (за службовими відрядженнями — не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). У противному разі готівка, видана під звіт, але не витрачена і не повернена до каси (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, не підтвердженій авансовими звітами), наступного дня після закінчення зазначених вище термінів включається розрахункове до суми фактичного залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється з встановленим лімітом залишку готівки в касі.

 Основна маса авансів видається  під звіт на службові відрядження  у межах сум, необхідних відрядженим  особам на оплату вартості  проїзду до місця відрядження  і назад, добових і витрат на  наймання житлового приміщення.

 Порядок оплати службових  відряджень встановлено Інструкцією  про службові відрядження в  межах України та за кордон, зат­вердженою наказом Міністерства  фінансів України від 13.03.98 № 59 (зі  змінами та доповненнями, внесеними  наказом від 13.08.98 № 165) та постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23.04.99 № 663 з подальшими змінами.

  Термін відрядження в межах України визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати 30 календарних днів.

 За відрядженнями виплачуються  добові в єдиній сумі — 18 грн. за кожний день перебування  у відрядженні (включаючи день  від'їзду та приїзду) незалежно  від статусу населеного пункту. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи і прибуття до місця постійної роботи працівника, а днем прибуття — день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи.

  За наявності підтверджувальних документів установою відшкодовуються витрати відрядженим працівникам на наймання житлового приміщення в розмірі фактичних витрат з урахуванням додаткових побутових послуг, що надаються в готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу), за користування холодильником, телевізором, але не більше 50 грн.

 За бронювання місця в  готелях відшкодовується плата  в розмірі не більше 50% його  вартості за добу згідно з  поданими підтверджувальними документами.

  Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд до місця відрядження і назад у розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним та автомобільним транспортом загального користування з урахуванням усіх витрат, пов'язаних з придбанням проїзних квитків, користуванням постільними речами в поїздах, страхових платежів на транспорті, суми податку на додану вартість за придбані проїзні документи.

 Виплати на відрядження (крім  добових) відшкодовуються лише за  умови наявності підтверджувальних  документів в оригіналі.

 Термін відрядження працівника  за кордон визначається також  керівником установи, але не може  бути більше 60 календарних днів.

 Аванс відрядженому працівникові  за кордон видається в національній  валюті країни, куди відряджається  працівник, або у вільно конвертованій валюті на поточні витрати в розмірах, які обумовлені реальними потребами в країні перебування.

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПИДПРИЕМСТВА

Рахунки класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов'язань” призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Фінансові ресурси, що використовуються на розвиток виробничо-торгового процесу — це капітал у грошовій формі.

 Капітал — це сукупність  матеріальних ресурсів і коштів, фінансових вкладень і витрат  на придбання прав, необхідних  для суб'єкта господарювання. Аудиту підлягає структура капіталу за джерелами його утворення. Джерела утворення капіталу суб'єкта господарюван­ня — це власні й позичкові кошти.

 Оборотний капітал складається  з матеріальних оборотних засобів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень.

 Рахунок 40 "Статутний капітал" призначено для обліку та узагальнення  інформації про стан та рух  статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунка 40 "Статутний  капітал" відображається збільшення  статутного капіталу, за дебетом — його зменшення (вилучення) — повернення частки внесків у разі вибуття учасника, списання збитків за рахунок внесків.

 Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві  частини: 1) реєстрований; 2) нереєстрований. Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий — резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками.

 Пайовий капітал — це сукупність  коштів фізичних і юридичних  осіб, добровільно розміщених у  товаристві. Пайовий капітал складається  із сум пайових внесків членів  споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, одержаних внаслідок розподілу на паї колективної власності.

 Додатковий капітал складається  з емісійного доходу від розміщення  акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

 Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно  з установчими документами —  у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейовани­ми акціями тощо.

 Нерозподілені прибутки —  це прибутки, одержані в результаті  господарсько-фінансової діяльності  підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

 Неоплачений капітал призначений  для обліку розрахунків із  засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства.

Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді гро­шових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами.

 Надходження внесків засновників  контролюється на підставі даних  первинних документів і записів  за кредитом рахунка 67 "Розрахунки  з учасниками" в кореспонденції  з дебетом рахунків основних  засобів, грошових коштів, нематеріальних  активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.

 Використовуючи інформацію  актів приймання-передання основних  засобів, документів, що відображають  надходження нематеріальних активів, і дебетові обороти за рахунками 10 "Основні засоби", 12 "Нематеріальні  активи" визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів (рахунок 20), рахунка 22 "МШП" з'ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли.[12]

Кожний внесок підтверджується документами, де обов'язково роблять посилання на формування статутного капіталу.

 Особливу увагу слід приділяти  технічній стороні реєстрації  нематеріальних активів, внесених  учасниками (засновниками) у статутний капітал. В обліку нематеріальні активи оцінюються за договірними цінами. При цьому складають акт, що фіксує факт надходження на підприємство нематеріальних активів.

 Наступний етап аудиту —  перевірка своєчасності внесків  у статутний капітал засновниками підприємства.

 Моментом фактичного надходження  внесків у статутний капітал  є:

 • для грошей — дата  зарахування їх на рахунок  у банку чи внесення у касу  підприємства;

 • для основних засобів, матеріальних  і нематеріальних активів —  дата складання акта приймання-передання основних засобів, мате­ріальних і нематеріальних активів або інших документів, що підтверджують надходження вказаних об'єктів на підприємство.

 Повноту внесків засновників  у статутний капітал підприємства  перевіряють шляхом зіставлення його розміру, що зафіксований в установчих документах і числиться на рахунку 40 "Статутний капітал", із величиною заборгованості за рахунком 67 "Розрахунки з учасниками" і встановленими строками її погашення.