Значення ліквідності та платоспроможності в діяльності комерційного банку

- управління  резервною позицією, що передбачає  врахування обсягів відкритих у комерційному банку позичкових обмежень як резервів другої черги. Однак таке управління пов'язане з ризиком, або підвищенням цін на ресурси, або з можливістю не отримати необхідний обсяг ресурсів;

- управління  позичковою позицією, яке враховує  обсяги звільнених коштів з позичкових вкладень[15,c.29].

У той же час  один із напрямків в управлінні ліквідністю комерційного банку пов'язаний з методами оцінки потреби в ліквідних ресурсах. Тут виділяють такі методи, як :

- метод структури  ресурсів, який співвідносить обсяг  необхідних резервів ліквідності з заявками за стандартними кредитами з обсягом наявних ліквідних активів. Основним недоліком методу є прогнозування ліквідності банку без обліку термінів закінчення конкретних депозитів і кредитів банку;

       - метод показників ліквідності, що передбачає розрахунок співвідношень обсягів активів різного виду і згрупованих відповідним чином пасивів. Основною задачею в даному методі є визначення критеріального рівня, з яким необхідно порівнювати розраховані показники ліквідності;

         - метод джерел і використання ресурсів - заснований на вивчен- 
ні грошових потоків за всіма договорами і угодами банку. Основним 
недоліком даного  методу є  необхідність  побудови  альтернативних 
прогнозів зміни вільних кредитних ресурсів[12,c.53].

Одночасно з  метою прийняття більш зважених рішень у сфері управління ліквідністю та платоспроможністю комерційного банку для аналізу складних взаємозв'язків між різними статтями банківського балансу, звіту про прибутки і збитки використовуються різні методи аналізу управлінських рішень - такі, як:

• порівняння планових показників з фактичними даними; 
  -факторний, індексний, балансовий, графічний аналіз;
• різні методи економіко-математичного моделювання.

Разом з тим  проведений аналіз показав, що в практиці банківського менеджменту є досить великий інструментарій, що дозволяє ефективно управляти ліквідністю комерційного банку. Поряд з цим використання конкретних методів багато в чому визначається як специфікою роботи конкретного банку, так і тією загальноекономічною ситуацією, що складається.

При цьому  треба зазначити, що в управлінні станом ліквідності можна також виділити два напрямки. Один із них зводиться до того, щоб не допустити наявності в банку ресурсів, які не приносить доходів, тобто фактично будь-якого надлишку ресурсів щодо потреб у них.

В основі другого  напрямку знаходиться постійна підтримка  резервів на рівні, достатньому для задоволення вимог про норми обов’зкових резервів і в пікові періоди росту депозитів. Разом з тим більшість банків у практичній своїй роботі дотримуються деякої середини. При цьому усі великі банки вважають вигідним строго контролювати наявні ресурси, а дрібні банки все більше усвідомлюють той внесок, який може внести вміле управління касою в забезпечення загальної прибутковості операцій.

Таким чином, для уточнення ряду задач, пов'язаних з забезпеченням ліквідності та платоспроможності комерційного банку, необхідно розглянути особливості такого забезпечення.

 

3. Забезпечення ліквідності комерційного банку

 

Значне ускладнення  ринкової ситуації призвело фахівців у галузі банківського менеджменту до необхідності розглядати банк як відкриту систему. Разом з тим у банківському менеджменті сформувався і закріпився системний підхід, зміст якого полягає в розгляді сукупності управлінських впливів та внутрішніх і зовнішніх факторів на багаторівневу взаємозалежну систему всіх його складових в однаковій мірі. Тому розгляд особливостей забезпечення ліквідності комерційного банку прямо пов’язаний з розглядом особливостей у сфері банківського менеджменту[15,c.38].

Іншою характерною  рисою, з якою доводиться зіштовхуватися у своїй роботі комерційним банкам при забезпеченні ліквідності, є наявність різних видів ризику. При цьому, виходять з того, що управління ліквідністю, в першу чергу, взаємозалежне від виду й особливостей ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку, а також від ефективності проведення активно-пасивних операцій, а спектр ризиків, що впливає на ліквідність комерційного банку, досить широкий .У цілому ризики можна розбити на такі групи:

• ризики внутрішні, до яких входять валютний ризик, процентний 
  ризик, ризик ліквідності, ризик неплатоспроможності;
• ризики зовнішні, куди входить інфляційний ризик, політичний

ризик, ринковий ризик, ризик недоодержання прибутку.

А також кредитний  ризик, який створюється під впливом  дії різноманітних факторів: об'єктивних, суб'єктивних, системних, юридичних, кон'юнктурних тощо.

У той же час кожен із видів ризику можна знизити за допомогою своїх методів і підходів, які,

- з одного боку, структурують задачу забезпечення ліквідності комерційного банку;

- з другого - обумовлюють необхідність адаптації наявних методів до мінімізації тих чи інших видів ризику з урахуванням умов здійс- 
нення банківської діяльності в Україні, тому що більшість існуючих під- 
ходів розроблялися для країн з розвинутою економікою[29,c.7].

Разом з тим, оскільки кредитно-банківська система  має особливе значення для економіки держави, вона служить об'єктом ретельного нагляду та регулювання як з боку Національного банку України, так і з боку вищих органів державної влади. Тому найбільш істотною особливістю як банківського менеджменту в цілому, так і підсистеми забезпечення ліквідності комерційного банку, є регулювання з боку держави. Одночасно нагляд за комерційними банками і регулювання їхньої діяльності переслідує головним чином дві мети:

        - забезпечення стійкості і запобігання  банкрутства комерційних банків;

- обмеження  концентрації капіталу в руках  деяких банків з метою недопущення монопольного контролю над грошовим ринком.

Досягнення  поставлених цілей здійснюється шляхом установлення НБУ економічних нормативів :

• нормативів капіталу;
• нормативів ліквідності;
• нормативів ризику.

Втім, з одного боку, з метою одержання максимального  прибутку банки прагнуть як найближче наблизитися до встановлених економічних нормативів, а з іншого - повинні ретельно стежити, щоб ці нормативи не були порушені.

Відповідно  до Закону України «Про банки і банківську діяльність»,

визначені :

• елементи структури капіталу банку й адекватність капіталу;
• розмір статутного капіталу банку;
• порядок здійснення банками емісії власних акцій;

• органи управління банком і вимоги до керівників банку; 
          - організація управління ризиками;

• вимоги до діяльності банку;

        - регулювання банківською діяльністю[1,c.16].

При цьому  діяльність банку строго регламентується  відповідно до встановлених нормативів і правових актів.

    Норми ліквідності в одних країнах встановлюються органами банківського і валютного контролю, в інших - банківським законодавством. При цьому їхня величина визначається з урахуванням накопиченого досвіду і конкретних місцевих умов. У той же час оцінка рівня ліквідності банку досягається шляхом зіставлення значення коефіцієнтів ліквідності конкретного банку з установленими нормами. Підтримка ліквідності на необхідному рівні здійснюється за допомогою проведення певної політики банку в галузі пасивних і активних операцій, яка узгоджується з урахуванням конкретних умов грошового ринку, специфіки клієнтів, які обслуговуються, особливостей виконуваних операцій, можливостей виходу на нові ринки і розвитку банківських послуг.

Розглянемо  більш докладно деякі нормативи, що стосуються ліквідності та платоспроможності комерційного банку які були встановлені в Україні згідно з інструкцією  та діяли протягом тривалого часу[8,c.9].

Співвідношення  капіталу банку і його активів  визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності ,та обчислюється за формулою:

 

Н3 = * 100%  ,                                                     (1)

 

де    К - капітал банку, 

       А - активи банку.

Іншими словами, НЗ являє собою норматив платоспроможності  комерційного банку. При визначенні платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням сум відповідних активів, помножених на зазначені коефіцієнти ризику[28,c.24].

Норматив  швидкої ліквідності розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку й у касі до поточних рахунків (Н5).

Норматив  загальної ліквідності розраховується як співвідношення загальних активів до загальних зобов'язань банку за формулою:

 

                                                        Н6 =  *100% ,                                                 (2)

 

де     О - загальні зобов'язання банку.

Норматив співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку характеризує питому вагу високоліквідних активів у робочих активах і розраховується за формулою:

 

                                                     Н7 = *100%,                                               (3)

 

де    В - високоліквідні активи банку,

         Р - робочі активи банку.

При цьому  в багатьох країнах органи контролю за банківською діяльністю керуються показниками ліквідності, в цьому випадку йдеться про норми обов'язкових резервів, які за своєю сутністю є вираженням вимог, що стосуються підтримки банками співвідношення між ліквідними активами й обсягами депозитів. Такі нормативи більшою мірою розглядаються тільки як індикатори стану ліквідності та використовуються, для виявлення його динаміки або для проведення порівняльного а лізу фінансового стану різних банків, оскільки виконання такого нормативу не гарантує недопущення зниження рівня ліквідності.

Таким чином, можна зробити висновок, що економічні нормативи є найважливішими відносними показниками, яким НБУ приділяє особливу увагу. Разом з тим аналіз економічних нормативів, установлених НБУ, є необхідною, але недостатньою умовою при оцінці реального рівня ліквідності комерційного банку[45,c.153].

Тому поряд з цим у діяльності НБУ виділяють основні напрямки в сфері регулювання кредитного ризику, який також впливає на ліквідність комерційного банку. До цих напрямків відносяться :

• обмеження доступу до кредитного ринку шляхом видачі банкам ліцензій на здійснення кредитної діяльності тільки за умови дотримання ними відповідних умов;
• утворення методологічної бази для здійснення банками кредитної діяльності;

- установлення  для банків обов'язкових економічних  нормативів, які регламентують кредитний ризик;

- установлення для банків вимог, які стосується створення резервів для покриття збитків від кредитної діяльності;

      - визначення методів банківського  нагляду за якістю контролю  кредитного ризику, а також визначення форм контрольного регулювання;

      - визначення рейтингової оцінки діяльності банків;

      - розробка стандартів зовнішнього  і внутрішнього банківського  аудита;

      - рефінансування комерційних банків  з метою підтримки їхньої ліквідності; 

      - санація банків;

      Підводячи підсумки даного підрозділу, можна констатувати, що забезпечення ліквідності комерційних банків в Україні здійснюється в умовах жорсткого регулювання. Це обумовлено обов’язковим дотриманням нормативів і розпоряджень, які до того ж можуть змінюватися. Тому вимоги по забезпеченню ліквідності викликають необхідність безупинного пошуку й удосконалення шляхів відповідності нормативам. Як показали дослідження, проведені в даному розділі, в якості таких шліхів, що сприяють підвищенню ефективності механізму забезпечення ліквідності та платоспроможності комерційного банку в умовах кон’юнктури ринку, яка безупинно змінюється, можна виділити:

• удосконалення управління надійністю комерційного банку;
• розробку підходів щодо покращення залучення банківських ресурсів;
• раціоналізацію системи планування відносно забезпечення ліквідності комерційного банку.

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ  ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ

«МЕГАБАНКУ»

 

      2.1. Аналіз показників і детермінант платоспроможності та ліквідності  комерційних банків

 

Однією з умов стійкого розвитку та функціонування банківської системи є її регулювання за допомогою економічних нормативів. Це пов'язано: