Особливості фінансів підприємств різних організаційно-правових форм

Міністерство науки ,освіти молоді та спорту України

ДонДТУ

Кафедра фінансів

 

 

Контрольна робота

По дисциплині: «Фінанси підприємств»

Варіант № 11

 

 

 

 

 

Виконала: ст.гр. ЕПП-12-1з

Макарова А.І.

Перевірила: Солохіна Є.В.

 

 

 

 

Алчевськ 2013

ЗМІСТ

 

1.Теоритична частина

    Особливості фінансів підприємств різних організаційно-правових форм…3

2.Практична частина

   Задача №1………………………………………………………………………..9

   Задача №2………………………………………………………………………11

   Задача №3………………………………………………………………………12

   Задача №4………………………………………………………………………14

Список використаної літератури

 

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Теоритична частина

Особливості фінансів підприємств різних організаційно-правових форм.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється за допомогою  цілеспрямованої їх організації.

Організація фінансів підприємств  — форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх оборотом з метою досягнення економічних  цілей згідно з чинними законодавчими  актами. В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний  розрахунок — порівняння у вартісній  формі витрат і результатів фінансово-господарської  діяльності, що ґрунтується на таких  основних принципах, як саморегулювання, самоокупність і самофінансування.

Визначний вплив на організацію  фінансів підприємств мають:

— організаційно-правова  форма господарювання;

— галузеві техніко-економічні особливості;

— форма об'єднання підприємств, якщо підприємство входить до складу будь-якого об'єднання.

В Україні можуть діяти  різні види підприємств, котрі відрізняються  метою і характером діяльності, чисельністю  власників капіталу, їхніми правами  і відповідальністю. Організаційно-правова  форма господарювання підприємств  визначається у Господарському кодексі України.

Залежно від форм власності, передбачених Законом, підприємства можуть бути приватними, комунальними, колективними, державними, а також змішаними.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створює  один засновник. Унітарними є підприємства державні, комунальні, релігійні та підприємства, утворені на приватній  власності засновника.

Корпоративне підприємство формують, як правило, два або більше засновники за їх спільним рішенням. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, створені у формі господарського товариства, у тому числі засновані  на приватній власності двох або більше осіб.

Організаційно-правова форма  господарювання визначає зміст фінансових відносин у процесі формування статутного капіталу, відповідальності за зобов'язаннями, розподілу і використання прибутку.

Згідно з Господарським  кодексом України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, утворені юридичними особами та/або громадянами шляхом об єднання їх майна і участі в  підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. Господарські товариства формуються і діють на підставі установчих документів (установчого договору і статуту).

Господарські товариства залежно від характеру інтеграції (осіб або капіталу) та міри відповідальності за зобов'язаннями (повна чи часткова) поділяються на: повні, з обмеженою  відповідальністю, додатковою відповідальністю, командитні й акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — це товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства всім своїм  майном.

Товариство з обмеженою  відповідальністю — товариство, що має статутний фонд, поділений  на частинки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у  межах їх вкладів.

Товариством із додатковою відповідальністю вважається господарське товариство, статутний фонд якого  поділений на частки, згідно з установчими  документами. Учасники товариства несуть відповідальність за зобов'язаннями у  розмірі своїх вкладів, а якщо їх недостатньо, то додаткову солідарну  відповідальність у розмірі, кратному до вкладу кожного учасника.

Командитним визнається товариство, що включає разом із одним або  більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність котрих обмежується вкладом у  майні товариства.

Акціонерне товариство має  статутний фонд, поділений на визначену  кількість акцій однакової номінальної  вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерні товариства можуть бути відкритими і закритими. Акції  відкритого товариства поширюються  шляхом відкритої підписки та купівлі  — продажу на біржах. Акції закритого  акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не можуть поширюватися шляхом підписки, купуватися і продаватися  на біржі.

Найпоширенішою формою господарювання є товариства з обмеженою відповідальністю, їх частка у загальній кількості  об'єктів ЄДРПОУ (Єдиний державний  реєстр підприємств та організацій  України) у 2006 р. становила 28 %.

По-різному складаються  фінансові відносини на підприємствах  щодо питання розподілу прибутку.

Прибуток корпоративних  комерційних організацій, який залишається  після розподілу в загальновстановленому  порядку, розподіляється між учасниками на принципах корпоративності. Прибуток унітарних підприємств після  сплати податку на прибуток та інших  обов'язкових платежів повністю залишається  у розпорядженні підприємств  і використовується з метою виробничого  і соціального розвитку.

Галузева специфіка діяльності також має значний вплив на організацію фінансів підприємств.

Галузеві техніко-економічні особливості впливають на склад  і структуру виробничих фондів, тривалість виробничого циклу, особливості  кругообігу коштів, джерела фінансування простого і розширеного відтворення, склад і структуру фінансових ресурсів як у грошовій, так і  в натуральній формах. Потреба  концентрації фінансових ресурсів до певних періодів зумовлює, в свою чергу, необхідність залучення позикових  коштів.

Специфікою торгівлі є  поєднання операцій виробничого  характеру (сортування, фасування, пакування  тощо) з операціями реалізації товарів.

Торговельне підприємство здійснює витрати лише для доведення закуплених товарів до споживача.

Є особливості у складі та структурі обігових коштів: значна їх частина вкладена у товарні  запаси. Галузеві особливості структури  основних фондів полягають у поєднанні  власних і орендованих фондів. Ці особливості враховуються під  час формування фінансових ресурсів підприємств торгівлі та їх використання.

На організацію фінансів підприємств впливають також  різні форми об'єднань підприємств.

Згідно з Господарським  кодексом України створюються і  функціонують два типи об'єднань підприємстві добровільні й інституціональні.За умов ринкової економіки підприємства мають право на добровільних засадах  об'єднувати науково-технічну, виробничу, комерційну та інші види діяльності й  створювати добровільні об'єднання, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

В Україні, окрім добровільних, створюються і функціонують інституціональні об'єднання, діяльність яких започатковується у директивному порядку міністерствами (відомствами), органами самоврядування або безпосередньо Кабінетом  Міністрів України.

У народному господарстві України функціонують потужні державні корпорації, створені на основі колишніх галузевих міністерств.

Інституціональні міжгалузеві  об'єднання підприємств та організацій  діють в агропромисловому комплексі, будівництві й інших секторах економіки. Підприємство, яке належить до інституціонального об'єднання, не має права без згоди об'єднання  виходити з його складу, а також  об'єднувати на добровільних засадах  свою діяльність з іншими суб'єктами господарювання та приймати рішення  про припинення діяльності.

Господарські об'єднання  утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни й інші об'єднання  підприємств, передбачені законом.

Асоціації — договірні  добровільні об'єднання, створені з  метою постійної координації  господарської діяльності, члени  асоціації зберігають юридичну і  фінансову самостійність. Асоціація  не має права втручатися у господарську діяльність будь-якого з учасників.

Корпорації — договірні  об'єднання, утворені на основі поєднання  виробничих, наукових і комерційних  інтересів з делегуванням окремих  повноважень для центрального регулювання  діяльності кожного з учасників.

Консорціуми — тимчасові  статутні об'єднання промислового і  банківського капіталу задля досягнення загальної мети (здійснення спільного  великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні та приватні фірми, а також окремі держави (наприклад, міжнародний консорціум супутникового зв'язку). Учасники консорціуму  зберігають юридичну і фінансову  самостійність. Якщо досягається мета створення консорціуму, він припиняє свою діяльність.

Концерни — форма статутних  об'єднань підприємств, що характеризується єдністю власності та контролю. Об'єднання  відбувається найчастіше за принципом  диверсифікації, коли один концерн  інтегрує підприємства різних галузей  економіки (промисловість, транспорт, торгівля, страхові компанії, банки). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають самостійність. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Промислово-фінансові групи  — об'єднання юридично й економічно самостійних підприємств різних галузей економіки, утворюються  за рішенням Кабінету Міністрів України  на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної  перебудови економіки України. Промислово-фінансова  група не є юридичною особою і  не підлягає державній реєстрації як суб'єкт господарювання.

Холдинги — специфічна організаційна форма об'єднання  капіталів. Суб'єкт господарювання, який володіє контрольним пакетом  акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю — підпорядкування  відповідно до вимог Господарського кодексу України.

Якщо з вини контролюючого  підприємства дочірнім підприємством  було укладено (здійснено) невигідні  для нього угоди або операції, то контролююче підприємство має  компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.

Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності  і його визнають банкрутом, то субсидіарну  відповідальність перед кредиторами  дочірнього підприємства нестиме контролююче  підприємство.

Законом можуть визначатися  й інші форми об'єднання інтересів  підприємств: союзи, спілки тощо.

 

2. Практична частина

Задача 1.

Визначити планову виручку  від реалізації продукції на плановий рік на підставі даних, що наведені у таблиці 1.

Таблиця №1

1.Плановий  обсяг реалізації		Рядок	показники
а)виріб  А	Обсяг продукції, шт.	1	1200
	Відпускна ціна одиниці виробу, грн.	2	60
б)вибір  Б	Обсяг продукції, шт.	3	2100
	Відпускна ціна одиниці виробу, грн.	4	60
в)вибір  В	Обсяг продукції, шт.	5	290
	Відпускна ціна одиниці виробу, грн.	6	210
2.Залишки  готової продукції на початок  планового періоду, тис.грн.
а) на складі		7	30
б) відвантаженої, але не сплаченої  в строк		8	42
в) відвантаженої, строк сплати якої не настав		9	40
3.Норма  запасів готової продукції на  складі дні		10	5
4.Плановий  обсяг реалізації готової продукції  в ІV кварталі, %		11	27