Оцінка потенційного банкрутства підприємства на прикладі ТОВ ВКФ «Ротекс»

П_П^кін = 9891,2+1019,7 – 155951,3= - 145040,4

Таким чином, отримані результати свідчать про наявність поточної неплатоспроможності на аналізованому  підприємстві протягом 2010 року, так як показник П_П має від’ємне значення.

Для визначення критичної  та/або надкритичної неплатоспроможності  розраховують коефіцієнт покриття (К_п) і коефіцієнт забезпеченості власним капіталом (К₃):

 

                          К_п= Поточні активи / Поточні пасиви              (3.2)

 

                      К₃= (Власний капітал - Необоротні активи)

                                        /Оборотні активи                                 (3.3)

 

Аналізоване підприємство у 2010 році має такі значення коефіцієнту покриття і коефіцієнту забезпеченості власним капіталом:

К_п^поч= 78956,1 / 65333.2 = 1,2

К_пкін= 140182,9 / 155951,3 = 0,9

К_з^поч= (26234,5 – 47887,9) / 78956,1 = - 0,27

К_з^кін= (48620,5 – 142369,3) / 140182,9 = -0,67

Нормативне значення коефіцієнта  К_п встановлено в розмірі не менше 1,5; К₃ — не менше 0,1.

Якщо на кінець кварталу коефіцієнт К_п і К₃ менше нормативного значення, то при наявності на початок і кінець аналізованого періоду, ознак поточної неплатоспроможності фінансовий стан підприємства визначається як критична неплатоспроможність. Тому в цій ситуації є передумови до застосування санації. Але для того, щоб в якості відновлення платоспроможності застосувати санацію, необхідно, щоб один з коефіцієнтів (К_п або К₃) на кінець кварталу перевищував нормативне значення або протягом періоду, який досліджується, відбувалося їх зростання.

Таким чином, отримані значення коефіцієнтів покриття і забезпечення власним капіталом свідчать про  те, що підприємство в 2010 році має критичну неплатоспроможність, так як К_п <1,5 і К₃ <0,1.

Якщо за результатами року підприємство отримало збиток (бухгалтерський) і коефіцієнт покриття менше одиниці, то рівень неплатоспроможності такого підприємства буде розглядатися як надкритичний.

Відповідно до методичних рекомендацій платоспроможність боржника буде вважатися відновленою, якщо:

- буде забезпечене позитивне  значення поточної ліквідності;

- коефіцієнт покриття  перевищить нормативне значення  при наявності тенденції до  збільшення рентабельності.

Альтернативою методичним рекомендаціям  Вищого арбітражного суду є Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств  та організацій, розроблена Агентством з питань запобігання банкрутству  підприємств та організацій, затверджена  постановою Кабінету Міністрів України  від 27 червня 1997 року[10]. У методиці наведені дванадцять основних фінансово-економічних показників, що дозволяють спеціально створеній комісії встановити факт фінансової неспроможності підприємства і занести його до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій, а саме: коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт абсолютної ліквідності; коефіцієнт автономії; коефіцієнт фінансової стабільності; показник фінансового левериджу; робочий капітал; маневреності робочого капіталу; коефіцієнт оборотності оборотних засобів; час обороту оборотних засобів; коефіцієнт оборотності запасів; тривалість обороту запасів; фондовіддача.

 

2.3 Методи прогнозування можливого банкрутства підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс»

 

Невід'ємною рисою підприємництва в ринковій економіці є ризик, пов'язаний з можливістю банкрутства  підприємства. Ризик поширюється  не тільки на особу чи фірму, що понесли  збитки як результат своєї господарської  діяльності, але і на осіб, що надали їм засоби в тій чи іншій формі (через купівлю акцій, комерційний  чи грошовий кредит і т.п.).

Очевидно, не викликає сумнівів той факт, що, чим раніш буде виявлена тенденція, що веде підприємство до банкрутства, і, відповідно, чим раніш будуть початі визначені процедури по порятунку  підприємства, тим більше імовірність  виходу группї з кризи. Отже, виникає питання про визначення показників, здатних прогнозувати розвиток подій на ранніх стадіях.

Таким чином, на нинішньому етапі розвитку української економіки  виявлення несприятливих тенденцій  розвитку підприємства, прогнозування  банкрутства здобувають першорядне значення. Так, в Україні розроблена і діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможності підприємств  та організацій, затверджена наказом  Агентства з питань запобіганні  банкрутству підприємств та організацій  від 27 червня 1997 [9].

Основним завданням аналізу  є оцінка результатів господарської  діяльності за попередній та поточний роки, виявлення факторів, які позитивно  чи негативно вплинули на кінцеві  показники роботи підприємства, прийняття  рішення про визначення підприємства платоспроможним 9неплатоспроможним) та подання пропозиції щодо доцільності  внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій.

Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв’язку  між значеннями показників фінансового  стану і подальшої долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу  отримати регресивні рівняння для прогнозування  ймовірності банкрутства.

Найпоширенішими нині методи діагностики банкрутства запропонував у 1968 р. відомий західний економіст  Е. Альтман – Z – моделі. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття К_п і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К_авт за формулою:

 

                  Z = - 0,3877 – 1,0736 * К_п + 0,0579 * К_авт               (5.1)

   

Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність банкрутства становить 50%. Від’ємні значення Z свідчать про  зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z>0, то ймовірність банкрутства  перевищує 50% і підвищується зі збільшенням Z.

Ця модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо точно прогнозує  ймовірність банкрутства. Похибка  ∆ Z = 0,65.

За даними фінансової звітності  підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс» розрахуємо індекс Z для аналізованого підприємства станом на кінець 2010 року:

Z = -0,3877 – 1,0736 * 0,9 + 0,0579 * 0,21 = -0,3877 – 0,96624 + 0,0,012159 = -1,341781  

Отже, ймовірність банкрутства  для підприємства не перевищує 50%.

Для того щоб прогноз був  точніший, у західній практиці фінансового  аналізу застосовують п’ятифакторну  модель визначення індексу Z:

 

            Z = 3,3*К₁ + 1,0*К₂ + 0,6*К₃ + 1,4*К₄ + 1,2*К5                  (5.2)                

       

де,К₁ = ;

К₂ = ;

К₃ =;

К₄=

К₅ =.

Критичне значення Z = 2,675. Із цим значенням порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Незважаючи на привабливість  методики, за допомогою якої можна  просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується  вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К₃. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

Українські підприємства можуть застосовувати тест, запропонований Е.Альтманом у 1983р.

 

      Z₈₃ = 3,107*К₁ + 0,995*К₂ + 0,42*К¹₃ + 0,847*К₄ + 0,717*К₅             (5.3)                

 

де, К¹₃ = .

Граничне значення індексу  Z₈₃ дорівнюватиме 1,23. Якщо Z₈₃ < 1,23, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z₈₃ > 1,23, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

Розрахуємо індекс Z₈₃ для підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс»за 2010 рік:

Z₈₃ = 3,107* 0,01191 + 0,995* 0,74733 + 0,42* 0,20772 + 0,847* 0,01003 + 0,717* 001359 = 0,88607

Як бачимо індекс свідчить про ймовірність загрози банкрутства пыдприємству ТОВ  ВКФ «Ротекс»в найближчі 2-3 роки.

Широке застосування моделі Альтмана в зарубіжній практиці обумовлено наступними її позитивними якостями:

• модель включає невелику кількість показників, що забезпечує
• низьку трудомісткість її використання при достатньо високій точності результатів;
• передбачає інтегральну оцінку і дає можливість порівняння стану різних об’єктів;
• інформація для розрахунку всіх показників доступна і міститься в основних формах звітності;
• існує можливість не тільки прогнозування банкротства, але і оцінка зони ризику [16,c.269 ].

Усе це робить модель Альтмана привабливим інструментом прогнозування  банкрутства і пояснює неодноразові спроби вітчизняних вчених адаптувати її і використовувати для українських  підприємств. При цьому, моделі вітчизняних  науковців, у спробі адаптації моделі Альтмана, містять показники звітності  схожі за значеннями з американськими показниками. Проте більшість авторів  наводять моделі Альтмана з досить різними за вагомістю показниками, що обумовлено розходженнями в обліку окремих показників, впливом інфляції на їх формування, невідповідністю  балансової та ринкової вартості окремих  активів, та інших об'єктивних причин. Також, при використанні моделі Альтмана виникають труднощі, які пов’язані з тим, що Альтман не врахував галузеві особливості господарювання і різноманітність конкурентного середовища, в якому діють підприємства. Це робить проблемним адекватне використання Z - моделі для прогнозування банкрутства підприємств в Україні.

Отже, у вітчизняній практиці вже існує багато методів визначення ймовірності настання банкрутства  підприємства, як окремі показники, так  і моделі факторів з ваговими коефіцієнтами. Проте факторні моделі, що пропонуються науковцями інших країн, не завжди придатні для використання в економічних  умовах України, через надмірний  податковий важіль; більший вплив  на господарсько-фінансовий стан підприємств  внутрішніх факторів, а ніж зовнішніх; відмінність в бухгалтерському  обліку та звітності та ін.

У зарубіжній практиці фінансового  аналізу відомі також тести на ймовірність банкрутства Лису (Z_л) та Таффлера (Z_Т).

Модель Лису:

 

        Z_л = 0,063х₁ + 0,092х₂ + 0,057х₃ + 0,001х₄,             (5.4) 

 

де, х₁ = ;

х₂ = ;

х₃ =

х₄ = .

Граничне значення Z_л = 0,037. При Z_л > 0,037– підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Z_л < 0,037– є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Лису для підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс»за 2010 рік:

Z_л = 0,063* 0,49589 + 0,092* 0,01003 + 0,057* 0,08346 + 0,001* 0,20772 = 0,037131

Таким чином, показник Лису відповідаює граничному значенню 0,037 . Це говорить про невизначеність у подальшій діяльності підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс».

Модель Таффлера:

 

Z_Т = 0,03х₁ + 0,13х₂ + 0,18х₃ + 0,16х₄,                  (5.5)

 

де, х₁ = ;

х₂ = ;

х₃ = ;

х₄ = .

Якщо Z_Т > 0,3 – підприємство має добрі довгострокові перспективи, при Z_Т < 0,2 – є ймовірність банкрутства.

Розрахуємо показник Таффлера для підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс» за 2010 рік:

Z_Т = 0,03* 0,19434 + 0,13* 0,59889 + 0,18* 0,05159 + 0,16* 0,74733 = 0,21254

Тест Таффлера також свідчить про невизначеність фінансового стану підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки  та пропозиції

 

 

Таким чином,  у даній  курсовій роботі було розглянуто тему «Оцінка потенційного банкрутства підприємства». За результатами проведоного дослідження можна зробити наступні висновки та пропозиції.

Система захисних фінансових механізмів при загрозі банкрутства  залежить від масштабів кризової ситуації. При легкій фінансовій кризі досить нормалізувати поточну фінансову ситуацію, збалансувати й синхронізувати приплив і відтік коштів.

Глибока фінансова криза  вимагає повного використання всіх внутрішніх і зовнішніх механізмів фінансової стабілізації. Повна фінансова  катастрофа припускає пошук ефективних форм санації, у противному випадку  — ліквідація підприємства. Внутрішні  механізми фінансової стабілізації підприємства в першу чергу повинні  бути спрямовані на відновлення поточної платоспроможності підприємства щоб  уникнути процедури банкрутства. Для  усунення поточної неплатоспроможності  проводять оперативні заходи щодо стабілізації фінансової ситуації, які основані на принципі «відсікання зайвого», а саме скороченні поточних витрат з метою попередження росту фінансових зобов'язань і реалізації окремих  видів активів з метою збільшення позитивного грошового потоку. Після  цього повинні бути проведені  тактичні міри, спрямовані на досягнення фінансової рівноваги підприємства в майбутньому періоді, засновані  на принципі «стиснення підприємства», тобто перевищення обсягу генерування  над обсягом споживання власних  фінансових ресурсів. Повна фінансова  стабілізація досягається за умови, якщо підприємство забезпечило тривалу  фінансову рівновагу. Тому стратегічний механізм захисних заходів повинен  бути спрямований на підтримку фінансової стабільності підприємства в тривалому  періоді.

Основні шляхи фінансового  оздоровлення та запобігання банкрутства  підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс»:

- відновлення матеріально-технічної бази підприємства ТОВ  ВКФ «Ротекс» за допомогою лізингу, що не вимагає повної одноразової оплати орендованого майна й служить одним з видів інвестування, а, в свою чергу, використання прискореної амортизації по лізингових операціях дозволяє оперативно обновляти встаткування й вести технічне переозброєння виробництва;