Пенсійний фонд України

Закон передбачає створення трьох основних типів недержавних пенсійних фондів – відкритих, корпоративних та професійних, що відповідає міжнародній практиці організації пенсійних фондів.

Залежно від визначених у статутах та відображених в інвестиційних деклараціях обмежень інвестиційної діяльності з пенсійними активами відкриті пенсійні фонди можуть утворюватися як агресивні, помірковані або консервативні. Корпоративні та професійні пенсійні фонди можуть утворюватися лише як помірковані й консервативні. Вид фонду, його інвестиційну політику, обмеження щодо управління і розміщення пенсійних активів, порядок визначення структури активів має диктувати інвестиційна декларація, що є обов'язковим додатком до його статуту і підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Законом визначається структура активів пенсійного фонду, до яких можуть належати активи у коштах, активи у цінних паперах, інші активи. Причому до пенсійних активів пенсійного фонду не дозволяється вносити[28, с.143-149]:

• цінних паперів, емітентами яких є банківська установа-зберігач, компанії, що здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор, аудитор (аудиторська фірма) та особи, які надають консультаційні послуги, з якими пенсійним фондом укладено відповідні договори, та пов'язані з ними особи, засновники пенсійного фонду;
• цінних паперів, не внесених до лістингу фондових бірж або торговельно-інформаційних систем, зареєстрованих в установленому порядку;
• цінних паперів, емітентами яких є інститути спільного інвестування за винятком акцій, емітованих індексними взаємними фондами відкритого типу, структура активів яких сформована таким чином, щоб дохідність активів фонду відповідала найвизнанішим на ринках Європейського союзу, США та Японії індексам;
• векселів; похідних цінних паперів тощо.

Законом встановлено законодавчі вимоги до інвестиційної діяльності фондів. До основних правил інвестування входять вимоги щодо диверсифікації, окремі обмеження щодо емітентів та іноземного інвестування для консервативних, поміркованих та агресивних фондів відповідно. Велику увагу приділено також створенню належної системи адміністративного управління пенсійними фондами, в основі якої лежить надійний механізм автоматизованого персоніфікованого обліку, відповідні технологічні схеми і форми звітності, що надаються суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення уповноваженим органам державного нагляду. Все це є першочерговим заходом успішного створення і функціонування недержавних пенсійних фондів, який не призведе до повторення окремих помилок інших країн щодо впровадження системи добровільного пенсійного забезпечення.

Держава, відповідно до закону, забезпечує сприяння розвитку та функціонуванню недержавних пенсійних фондів шляхом надання низки податкових пільг, а саме [28, с.143-149]:

• річна сума внесків, перерахована роботодавцем на користь особи, яка є учасником пенсійного фонду, не підлягає оподаткуванню податком із прибутку підприємств і відноситься у повному обсязі на валові витрати таких роботодавців у сумі, що не перевищує 15% від річного сукупного оподатковуваного доходу особи, яка сплачує або на користь якої сплачуються такі внески;
• річна сума пенсійних внесків, перерахована фізичною особою на власну користь або користь свого подружжя до пенсійного фонду, не підлягає оподаткуванню прибутковим податком із громадян у сумі, що не перевищує 15% від річного сукупного оподатковуваного доходу такої особи та є не більшою, ніж чотири розміри середньої заробітної плати в Україні;
• інвестиційний дохід, отриманий від інвестування пенсійних активів у системі недержавного пенсійного забезпечення, не підлягає оподаткуванню до моменту здійснення пенсійних виплат та інші.

Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків і пільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію більш високого життєвого рівня, ніж той, що його спроможна забезпечити лише солідарна система. Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи полягає в тому, що вона, як підкреслюють багато дослідників, є джерелом довгострокових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни. Акумулюючи заощадження населення у межах пенсійних програм та інвестуючи їх у акції, облігації підприємств, державні цінні папери, венчурні фонди тощо, пенсійні фонди забезпечують довгострокове фінансування економіки і держави. У таких країнах, як США, Великобританія та Нідерланди, обсяг інвестицій недержавних пенсійних фондів значно перевищує половину ВВП (див. табл. 1.1).

В Україні назріла нагальна потреба у створенні та розвитку недержавних пенсійних фондів як обов'язкового елемента системи недержавного пенсійного забезпечення. Ці фонди, з одного боку, мають надати змогу ефективно й цивілізовано залучати кошти громадян і роботодавців на формування додаткових пенсійних заощаджень для забезпечення достойного життя після виходу на пенсію, а з другого – стати джерелом довгострокових інвестицій для реального й інноваційного секторів економіки, що сприятиме загальному економічному розвитку країни.

Отже, створення Пенсійного фонду, як державного так і недержавного є необхідним елементом фінансової системи будь-якої країни, і Україна не є винятком.

2. Формування та використання  коштів пенсійного фонду в  Україні

2.1. Аналіз джерел надходжень до пенсійного фонду

З метою забезпечення пенсійного страхування в Україні створено самостійну державну установу, яка має статус державного цільового позабюджетного фонду – Пенсійний фонд України (ПФУ). Діяльність фонду має важливе значення, оскільки згідно з розрахунками експертів в нашій країні нараховується більше 14 млн. пенсіонерів та понад 1,3 млн. осіб, що одержують допомогу для дітей. Система формування, накопичення та використання коштів, необхідних для забезпечення достатніх і безперебійних пенсійних платежів не є простою. А в процесі проведення пенсійної реформи вона ще більше ускладнюється [22, с.141].

До основних задач ПФУ можна віднести: забезпечення виплат пенсій громадянам України, які згідно з законодавством мають право на її одержання; фінансування загальнодержавних та регіональних програм соціальної підтримки пенсіонерів, інвалідів та інших категорій населення; організація виплат пенсій громадянам, які виїхали за межі України. З метою вирішення цих задач ПФУ здійснює мобілізацію фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення таких виплат, управління фінансами пенсійного забезпечення та організацію платежів населенню, пов'язаних з обслуговуванням та соціальною підтримкою пенсіонерів.

ПФУ, а також його управління в АР Крим, областях та в м. Києві і Севастополі є юридичними особами. Фонд має право займатися комерційною діяльністю, пов'язаною з інвестуванням в цінні папери та депозити комерційних банків. Йому дозволяється приймати участь в заснуванні підприємств і вкладені фінансових ресурсів в їх капітали. ПФУ може проводити грошово-речові лотереї та здійснювати благодійні заходи.

З метою фінансування витрат до ПФУ мобілізуються власні та передані доходи. Власні доходи – це надходження до ПФУ в формі обов'язкових та добровільних внесків підприємств, установ та громадян, доходи від фінансових санкцій та комерційної діяльності фонду. До переданих доходів відносяться кошти, що передаються в фонд з державного та місцевого бюджетів, а також з державних цінових фондів. Структуру доходів ПФУ відображено на рис. 2.1 [10, с.142].

Рис. 2.1. Структура доходів Пенсійного фонду України [19, с.142]

Переважна частина доходів фонду – це власні доходи, що складають біля 90% всіх надходжень. В структурі власних надходжень більше 80% випадає на обов'язкові внески суб'єктів підприємницької діяльності. Це встановлені законодавством України відрахування підприємств, бюджетних та громадських установ та фізичних осіб підприємств до ПФУ. Їх величина залежить від суми витрат на оплату праці, що виплачуються працівникам (основна та додаткова зарплата, компенсаційні виплати та ін.). Зараз такі відрахування установлено на рівні 32% фонду оплати праці підприємства. Сюди відносяться також кошти, що поступають до фонду від платників єдиного сільськогосподарського податку [22, с.142].

Обов'язкові внески громадян – це відрахування від заробітної плати, що виплачується працівникам, які залучаються до роботи суб'єктами підприємницької діяльності, а також фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору. В залежності від суми заробітної плати громадян відрахування до ПФУ складають 1 - 2% її величини [22, с.143].

До 2002 року до обов'язкових внесків юридичних та фізичних осіб в ПФУ відносилися також відрахування з суми операцій купівлі-продажу валют (1%). Суб'єкти підприємницької діяльності, які зайняті торгівлею ювелірними виробами (із золота, платини і дорогоцінного каміння) також виплачували збори в розмірі 5% вартості реалізованих виробів. При відчужені легкових автомобілів юридичними та фізичними особами відрахувалися 3% вартості автомобіля. Крім цього до обов'язкових відрахувань в ПФУ залучалися виробники та імпортери тютюнових виробів (5% від об'єкту оподаткування), покупці нерухомості (1% ціни майна), суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги мобільного зв'язку (6% від об'єкту оподаткування) [22, с.143].

Надходження у вигляді регресивних вимог – це доходи, які одержує фонд на основі вимог до боржників, що не виконали свої зобов'язання в минулі періоди. У випадках невиконання обов'язкових внесків та інших зобов'язань перед фондом згідно з законодавством керівництво ПФУ має право накладати штрафи на порушників. Тоді мають місце надходження від фінансових санкцій. Доходи від комерційної та інвестиційної діяльності включають надходження нараховані на інвестиції в цінні папери, депозити в комерційних банках, паї в господарських товариствах, доходи від проведення лотерей, консультативної діяльності та ін. [22, с.143].

Передані кошти фонду – це ресурси, які передаються ПФУ з метою забезпечення пенсійних та пов'язаних з ними виплат, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. До них, зокрема, відносяться кошти державного бюджету, Фонду Чорнобиля, місцевих бюджетів, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та ін. Передача таких коштів ПФУ зумовлена тим, що мобілізація доходів для забезпечення зазначених витрат проводиться державними установами, а їх виконавцем є Пенсійний фонд. Такий порядок передбачено законодавством України з метою організації більш ефективного пенсійного обслуговування. Так, кошти державного бюджету передаються фонду для забезпечення виплати пенсій військовослужбовцям. Фонд Чорнобиля переховує частину своїх доходів з метою забезпечення пенсійних виплат громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахування з місцевих бюджетів використовуються для фінансування виплат допомоги по догляду за дитиною [22, с.144].

Пенсійний фонд України має право займатися комерційною діяльністю за такими головними напрямками:

• вкладення коштів у коротко- та довгострокові кредити, цінні папери державних органів, акціонерних товариств, фондових і товарних бірж, до комерційних банків;
• створення підприємств, участь у комерційних структурах (банки, страхові компанії, торгові дома, спільні підприємства, акціонерні товариства тощо);
• проведення грошово-речових лотерей, благодійних вечорів, рекламно-інформаційних заходів (благодійні теле- та радіопрограми, спеціальні випуски у періодичній пресі) [9, с.213].

Проблема формування Пенсійного фонду досить складна. Для того, щоб розробити відповідну програму, слід враховувати особливості різних методів фінансування пенсійних систем. У зв'язку з цим значний інтерес становлять потенційні джерела фонду та створення умов для їх трансформації у реальні. Пенсійна система планується як складна у фінансовому відношенні ієрархічна структура.

Одним із найвагоміших джерел відрахувань у Пенсійний фонд можуть бути внутрішні заощадження населення. Слід зазначити, що їх не варто ототожнювати із заробітною платою. За нинішніх її розмірів, на перший погляд, недоцільно сподіватися на істотне підвищення норми заощаджень в рахунок майбутньої пенсії. Порівняльний аналіз доходів і витрат населення наведено в (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Грошові доходи і витрати населення