Розвиток фондового ринку України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

 

 

 

Реферат з фінансів підприємства на тему:

«Розвиток фондового ринку України»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала : студентка

3 курсу, спец. 6504, 7 групи

Дак Вікторія

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

План:

Вступ

1. Історія виникнення фондового  ринку

2. Загальна характеристика фондового ринку

Висновки

Список використаної літератури 

Вступ:

 

Фондовий ринок – невід’ємна складова фінансової системи країн з ринковою економікою, що за своєю сутністю є специфічним середовищем, де відбувається трансформація сукупних збережень у інвестиції. Фондовий ринок відображає співвідношення попиту і пропозиції на фінансові активи та є вдалим балансом прямих і опосередкованих відносин між учасниками ринку. Рівень розвитку та ступінь досконалості фондового ринку значно впливає на ефективність фінансової системи, поліпшує мобілізацію та перерозподіл фінансових ресурсів, що відображається на економічному зростанні та конкурентоспроможності національної економіки. Розвиток фондового ринку багато в чому є запорукою успішного економічного розвитку України та має сприяти успішній інтеграції держави в Європейське співтовариство.  
           Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Історія бірж налічує близько п'яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового ринку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у І ст. до н.е. Перші операції з цінними паперами відбувались у бельгійському місті Антверпен, який відіграв значну роль у світовій торгівлі цінними паперами.

Значну роль в історії створення фондового ринку та особливо ринку цінних паперів відіграла біржа в Амстердамі. Ця біржа була першою в історії розвитку фондового ринку на межі XVI і поч. XVII ст. Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів. [7]У результаті діяльності фондових торгів значно змінився державний устрій та система державних фінансових установ. У розрахунках між клієнтами і державою почали використовуватись державні (казначейські). Передовиками в галузі розвитку фондової торгівлі були Англія, Франція, Німеччина і Нідерланди.

Таблиця 1.1

Часовий період	Зміст етапу
Дореволюційний 1703 – 1917 роки	У 1703 р. була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з'явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з'явилися біржі в Одесі, Москві, Києві. Скасування кріпацтва права у 1861 р. призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин. До кінця XІX ст. території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи: Санкт-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів. Свого апогею фондовий ринок Росії досяг у 1914 р.
період НЕПу 1927 – 1930 роки	Після революції, громадянської війни і проведення всезагальної націоналізації засобів виробництва ринок цінних паперів як такий перестав існувати. Пожвавлення ринку за рахунок випуску державних облігацій і незначної кількості акцій. Економіка набуває ринкового характеру, починає функціонувати відносно розгалужена кредитна система, використовується іноземний капітал.
Період занепаду 1931 - 1980	Ліквідації комерційного кредиту, реформування кредитних інститутів, централізації банківських ресурсів в руках Держбанку і галузевих банків, обмеження механізму дії ринку цінних паперів, які випускали під державні позики. Причому обіг державних позик носило добровільно-примусовий характер і розміщувалися в основному серед населення. До Великої Вітчизняної війни, а також в перші післявоєнні роки і до кінця 50-х рр. випускалися виграшні позички з наступним періодичним погашенням облігацій. Проте наприкінці 50-х рр. стало очевидним, що державі досить важко одночасно випускати позички і оплачувати їх населенню. Тому випуск таких позичок був зупинений, а виплати по них заморожені на досить довгий період. Таким чином, цей період характеризується звуженням ринку.

Слід зазначити, що розвиток фондового ринку за часів незалежності нашої держави характеризується складними економічними процесами цього періоду. Тому розвиток був повільним і непослідовним. На цей період Україна не мала, ні сформованого фондового ринку, ні затвердженої нормативної бази. Розглянемо становлення фондового ринку за часів незалежності на основі дослідження формування законодавчої бази щодо фондового ринку. [8, ст. 90- 96]

Таблиця 1.2

Підготовчий 1990 – 1995 роки	1990 рік	У 1990 році була прийнята Постанова Верховної Ради Української РСР про реалізацію Закону «Про економічну самостійність РСР», згідно з якою протягом вересні – жовтня поточного року Рада Міністрів УСРС повинна була підготувати проекти законодавчих актів щодо основних аспектів самостійного регулювання економіки, одним із яких був законопроект «Про цінні папери і фондовий ринок»
	червень 1991 року	Прийнято базовий законодавчий документ з регулювання діяльності фондового ринку - Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»
	жовтень 1991 року	Створено ЗАТ «Українська фондова біржа»
	квітень 1994 року	Прийнято Концепцію функціонування і розвиток фондового ринку в Україні
	червень 1995 року	Відповідно до Указу Президента України створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку.
Перехідний 1996 – 2001 роки	лютий 1996 року	Заснована перша в Україні офіційно зареєстрована Позабіржова торговельно-інформаційна система, створена для операцій з цінними паперами
	жовтень 1996 року	Прийнято закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів Україні» відповідно до якого визначаються основні правові засади здійснення регулювання ринку цінних паперів та їх похідних
	квітень 2000 року	Прийнято Розпорядження щодо заходів реалізації Основних напрямів розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році. Цим документом активізувалася робота спрямована на розвиток фондового ринку
Починаючи з 2000 року почали регулярно видаватися нормативні акти щодо розвитку фондового ринку на визначений термін
Становлення 2001 – 2009 роки	грудень 2006 року	Положення про функціонування фондових бірж, яким визначалися основні положення роботи фондових бірж
	жовтень 2008 року	Затверджене Положення про розрахунок показників ліквідності, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку в Україні
Становлення 2001 – 2010 роки	червень 2009 року	Порядок реєстрації випуску опціонних сертифікатів та проспекту їх емісії
	серпень 2009 року	Положення про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг на фондовій біржі деривативів. Цим Положенням встановлюється порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг на фондовій біржі деривативів, зокрема ф'ючерсних контрактів та опціонів. Воно прийняте на основі корегування Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
	грудень 2009 року	Положення про порядок реєстрації випуску (випусків) акцій при заснування акціонерного товариства. Даним Положенням установлює строки та порядок реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску (випусків) акцій під час створення публічних та приватних акціонерних товариств, перелік документів, необхідних для реєстрації випуску (випусків) акцій, звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій, порядок відмови в реєстрації, а також вимоги до змісту протоколу рішення про розміщення акцій, вимоги до оформлення документів, які подаються на реєстрацію

 

У XIX ст. в результаті первинного нагромадження капіталів роль фондових бірж значно зросла. Нагромаджений капітал, який виник внаслідок промислової революції, став джерелом накопичення великих фінансових капіталів, які, у свою чергу, вплинули на появу та розвиток нових організаційних форм у вигляді промислових корпорацій та акціонерних банків. Наприкінці XIX ст. з розвитком державно-монополістичної системи управління роль фондових ринків змінюється від кількості до якості процесу обертання цінних паперів. [2]

Поряд з перспективами розвитку фондовий ринок зазнавав падіння, криз і банкрутства. Так, негативним був вплив економічних криз 1869-1895 рр. Особливо небезпечною для поступового розвитку фондового ринку була світова економічна криза 1929-1933 рр. Так, на Нью-Йоркській фондовій біржі 22 жовтня 1929 р. відбувся масовий продаж цінних паперів, що спричинив паніку серед інвесторів і біржовиків. Стався крах Нью-Йоркської фондової біржі.

У жовтні 1987 р. сталася чергова біржова криза, яка не була такою драматичною, як у жовтні 1929 р., не призвела до всесвітньої економічної депресії, але наслідки її були дуже відчутні. На Лондонській фондовій біржі вартість акцій зменшилась більше як на 13 млрд фунтів, у Франції - на 200 млрд франків, у СІНА - 700 млрд доларів. На початок грудня 1987 року загальне знецінення акцій на біржах усього світу сягнуло 2000 млрд доларів.

У нашій країні початок фондового ринку датується XVIII ст. Одеську фондову біржу було відкрито у 1796 р., Київську - у 1869, Харківську - у 1876, Миколаївську - у 1885 р. та ін. Фондові біржі в Петербурзі, Одесі та Москві вважалися ліберальними, але були досить вимогливими. Папери на біржу допускалися лише після ретельної перевірки їх власника. За неправдиві відомості притягали до кримінальної відповідальності. Дії маклерів контролював біржовий комітет, урядові комісії стежили за котируванням паперів. На Київській біржі проводились операції з державними цінними паперами, акціями цукрових заводів, облігаціями приватних підприємств, векселями, заставними листами, золотом, сріблом. Специфічно київськими паперами, які постійно котирувались на Київській біржі, були цінні папери міських кредитно-фінансових закладів, місцевих машинобудівних та чавуноплавильних заводів. Протягом 90-х років у Києві сформувався вторинний ринок паперів цукрових заводів, промислових товариств та комерційних банків. У 1907—1908 р. у зв'язку зі зростанням експорту цукру виникли специфічні цінні папери, пов'язані з правами на вивіз цукру, які мали риси строкових угод. [6, ст. 20]

У роки Першої світової війни діяльність бірж припинилася. У серпні 1914 р . була закрита також Київська біржа, проте у вересні вона відновила свою роботу неофіційно. Контракти укладались на біржі навіть в 1916—1917 р. [3,ст. 183-185]

 

 

2. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (дери-вативів). В економічній літературі терміни «фондовий ринок» і «ринок цінних паперів» стали майже синонімами. Часто «фондовий ринок» розглядають як частину «ринку капіталів» або як «ринок фондових цінностей», «ринок позичкового капіталу». Пояснення цих понять дають О.М. Мозговий, О.Ю. Смоленська та інші автори. Це пояснюється певними об'єктивними обставинами і, в першу чергу, фінансовими інструментами, об'єктами та суб'єктами фондового ринку. Основними інструментами фондового ринку є цінні папери різних видів, типів, які формують свої сегменти: грошового ринку, ринку цінних паперів, ринку капіталів, фондового ринку. [1]  На табл. 2.1 представлений фінансовий ринок за сегментами, що пов'язані з цінними паперами.

Таблиця 2.1

Фінансові інструменти за основними сегментами ринку

Фінансовий ринок
сегменти ринку	фінансові інструменти
грошовий	o гроші o короткострокові цінні  папери
цінних паперів	o короткострокові o середньо- і o довгострокові цінні  папери
фондовий	o середньострокові і o довгострокові цінні  папери
капіталів	o довгострокові цінні  папери o середньо- і довгострокові кредити

Як бачимо із таблиці 2.1, ринок цінних паперів є ширшим за своїм економічним змістом і включає, крім короткострокових цінних паперів, середньострокові та довгострокові, які є основними інструментами фондового ринку.

Фондовий ринок - явище об'єктивне, вiн виник у зв'язку з гострою потребою в додатковiй формi мобiлiзацii коштiв для фінансового забезпечення розвитку економiки держави. Свiтовий досвiд доводить, що причиною економiчної, а нерiдко й полiтичноi кризи є слаборозвинений фiнансовий сектор країни. Натомiсть фондовий ринок спроможний надати фiнансовi послуги особливої категорiї, за допомогою яких можна швидше адаптуватися до негативних змiн в економiчному та полiтичному середовищi.

У ринковiй економiцi фондовий ринок є могутнiм, професiйно утвореним фiнансовим механiзмом, що забезпечуe трансформацiю звичайних грошових коштiв на капiтал. Практика його функцiонування в розвинених краiнах свiдчить, що вiн виступає своєрiдною кровоносною системою, яка живить увесь органiзм. [4, ст. 90]

В Українi становлення ринкових вiдносин триває вже понад десять рокiв. За цей перiод вдалося досягнути певних позитивних результатiв. Стало зрозумiлим i те, що iгнорувати фондовий ринок i стримувати його розвиток недоцiльно, оскiльки це перешкоджає фiнансовому забезпеченню суб'єктiв господарювання, негативно вiдбивається на фiнансовiй системi та економiцi країни в цiлому. Безперечно, враховуючи поки що незначну еволюцiю нацiонального фондового ринку, неможливо порiвнювати його з такими у розвинених державах, але e сенс орiєнтуватися на них.

Розвиток фондового ринку сьогоднi є одним iз найактуальнiших завдань для вiдродження украiнської економiки, яка переживає не найкращi часи.

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. [5]

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб’єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обігу пайового (акціонерного) капіталу.

Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника - держави, формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою формою якого є організований фондовий ринок, - досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегменту економіки.

Сьогодні дедалі більше інвесторів віддають перевагу розміщенню своїх коштів на фондовому ринку, який, незважаючи на періодичні коливання, в останні роки впевнено зростає. Але далеко не кожен бажаючий має можливість для індивідуального інвестування у цінні папери. Вирішити цю проблему – ефективно інвестувати у фондовий ринок – не маючи значного вільного капіталу, необхідного досвіду та високої професійної кваліфікації, можна за допомогою інвестиційних фондів. 

Висновок:

 

Формування і розвиток вітчизняного фондового ринку ускладнюються цілим рядом несприятливих факторів, обумовлених самим глибоким і найбільш тривалим серед постсоціалістичних держав падінням економіки, серйозними помилками в приватизаційній політиці та державне регулювання ринку цінних паперів, млявим перебігом трансформаційних перетворень в економіці країни. Як наслідок, в Україні не було створено економічний фундамент для розвитку повнокровного, стійкого і ліквідного фондового ринку. При цьому багато угод із цінними паперами, здійснені на неорганізованому сегменті фондового ринку, не пов'язані з реальним інвестуванням підприємств і часто переслідують мети рішення за допомогою різних фінансових схем приватних завдань бізнесу. У свою чергу, організований сегмент фондового ринку є, в основному, механізмом для перерозподілу власності і полем для спекулятивних операцій в інтересах зарубіжних фондів та інших великих інституціональних інвесторів-нерезидентів.

Необхідно вжити заходів щодо підвищення інформативності, обліку та контролю за фондовим ринком. А при пасивному відношенні до стратегії розвитку фондового ринку про жоден ефективному використанні його потенціал для здійснення технологічного прориву не може бути й мови. 
Список використаних джерел