Роль, призначення і статус Центрального банку в економіці країни

[4]

На сьогодні НБУ має певну  структуру, яка забезпечує ефективну  діяльність установи (див. Додаток1)

Отже, протягом століть відбувалося  поступове формування банківської  системи, а згодом і центральних  банків, паралельно з розвитком людської цивілізації. НБУ як центральний банк виник порівняно пізно, порівняно з іншими країнами, так як Україна відносно нещодавно здобула незалежність. У наступному розділі, проаналізувавши діяльність протягом цих неповних 19 років, можна буде зробити висновки щодо її ефективності попри малий час існування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ

2.1. Грошово-кредитна політика  Національного банку України

Ключовим суб’єктом грошово-кредитної  політики є держава, яка відповідає за створення в країні найсприятливіших для економічного і соціального розвитку монетарних умов. В Україні головною уповноваженою державою інституцією, яка відповідає за розроблення і реалізацію монетарної політики, є Національний банк України. Як передбачено Конституцією України (Ст. 100), Рада НБУ самостійно розробляє і затверджує Основні засади грошово-кредитної політики на кожний рік та здійснює контроль за її проведенням. Реалізує ж завдання грошово-кредитної політики безпосередньо апарат НБУ в процесі своєї повсякденної діяльності [20,c.384].

Механізм грошово-кредитної  політики в Україні остаточно  сформувався в інституційному аспекті  з прийняттям у 1999 р. Закону «Про Національний банк України». Цим законом у системі НБУ створено окрему самостійну структуру — Раду НБУ (див. Додаток 1), яка є одним з двох керівних органів центрального банку (Рада та Правління) і призначена насамперед для визначення та формування грошово-кредитної політики. Зокрема, у ст. 9 цього Закону сформульовані такі повноваження Ради у сфері грошово-кредитної політики:

 

 

 

 

 

 

 

Якщо враховувати, що цим же Законом (ст. 14) на Правління  НБУ покладено функцію забезпечення реалізації грошово-кредитної політики згідно з її Основними засадами, то стає зрозумілим, що визначальна  роль щодо формування грошово-кредитної політики належить Раді НБУ. А оскільки Рада НБУ формується окремо від Правління НБУ, на дещо інших засадах, і безпосередньо не підпорядковується ні Голові НБУ, ні його Правлінню, то виникає певний дуалізм у нормативно-організаційному забезпеченні грошово-кредитної політики в Україні, що може негативно впливати на її ефективність.

Єдиним нормативним документом, який регламентує параметри грошово-кредитної  політики в країні, є Основні засади грошово-кредитної політики. Його розробляє  і затверджує Рада НБУ на кожний наступний рік до 15 вересня поточного року, після чого вносить в порядку інформування Верховній Раді та надає Правлінню НБУ для визначення і проведення грошово-кредитної політики.

Основні засади грошово-кредитної  політики розробляються на підставі показників прогнозів економічного і соціального розвитку України, проектів зведеного та державного бюджетів України на плановий рік, аналізу очікуваних результатів монетарної політики за рік, що передує прогнозованому. Зазначені показники НБУ одержує від Мінекономіки та Мінфіну своєчасно, в узгодженні з Кабінетом Міністрів строки.

Велике значення для розроблення  Основних засад має також аналіз та оцінювання економічного і соціального  розвитку країни за минулий та поточний роки, стану розвитку основних секторів економіки (нефінансових підприємств, домашніх господарств, державних фінансів, фінансового сектору), стану грошового ринку, включно з валютним, динаміки розвитку основних монетарних показників та використання окремих монетарних інструментів.

Усі прогнозні, розрахункові та аналітичні матеріали, необхідні для складання Основних засад, розробляють і подають Раді НБУ відповідні структурні підрозділи НБУ. Зокрема, Департамент економічного аналізу, досліджень і прогнозування та Економічний департамент розробляють матеріали з аналізу економічного і соціального розвитку України за попередні роки та перспектив на прогнозний рік. Департамент монетарної політики розробляє аналітичні матеріали та пропозиції щодо основних параметрів грошово-кредитної політики, стану грошового ринку, механізмів та інструментів грошово-кредитного регулювання на прогнозний рік. Департамент валютного регулювання розробляє аналітичні матеріали та пропозиції щодо стану валютного ринку і перспектив валютно-курсової політики. Аналогічні матеріали щодо готівкового обігу розробляє і подає Раді НБУ Департамент готівково-грошового обігу. У разі необхідності можуть залучатися до цієї роботи й інші підрозділи НБУ [20,c.416-417].

Сучасні умови проведення грошово-кредитної  політики формуються під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. Зокрема, вагомий вплив на економічне життя більшості країн, в тому числі й України, зробила світова економічна криза, яка розпочалась у 2008 році. Серед значної кількості проблем, які вона спричинила має місце і втрата банками ліквідності на грошово-кредитному ринку. З розгортанням кризи вітчизняні банки втратили доступ до зовнішніх ресурсів, так як банки застосовували зовнішні запозичення як додатковий ресурс і на початок кризи збільшили свою заборгованість за довгостроковими кредитами майже в 4 рази. За цих умов Національний банк фактично залишився єдиним джерелом підтримки ліквідності. Враховуючи це, антикризові заходи НБУ були спрямовані на

• забезпечення стабільності гривні за допомогою інструментів відсоткової (позитивного значення реальної облікової ставки) і валютної (золотовалютні резерви) політики;
• збереження стійкості банківської системи шляхом підтримки ліквідності окремих банків;
• зниження ажіотажного попиту на іноземну валюту з боку населення;
• зниження спекулятивного тиску на валютний ринок за допомогою інструментів адміністративного впливу [16, с.21].

 

Аналізуючи документи «Основні засади грошово-кредитної політики»  НБУ за три останні роки (роки світової економічної кризи), можна  прослідкувати стратегічні плани Ради НБУ. Зокрема, на 2008 рік основними завданнями було визначено:

• сприяння утриманню інфляції на рівні 9,6 відсотка та прогнозованої динаміки обмінного курсу;
• зростання золотовалютних резервів та підтримання їх на рівні, достатньому для забезпечення рівноваги на валютному ринку та згладжування кон’юнктурних коливань;
• укріплення довіри до національної валюти, зниження рівня доларизації економіки та її регулювання заходами грошово-кредитної політики, сприяння поступовому вирівнюванню умов кредитування у національній та іноземній валютах;
• підвищення ефективності процентної політики Національного банку України, створення нормативних та ринкових умов для дієвого регулювання відсоткових ставок;
• сприяння забезпеченню умов розвитку фондового ринку з урахуванням посилення потреб реального сектору та банківської системи в надійних фондових інструментах;
• підтримка конкурентоспроможності національної банківської системи, подальшої концентрації національного банківського капіталу, розвитку системи гарантування вкладів фізичних осіб та бази кредитних історій;
• контроль присутності іноземного капіталу в банківській системі України, оптимізація взаємодії національного банківського сектору з іноземними інвесторами, недопущення монополістичних тенденцій та зниження якості банківського капіталу;
• забезпечення економічних умов для підвищення частки довгострокового кредитування інвестиційної спрямованості у активах банків через адекватне управління ризиками та підвищення рівня корпоративного управління;
• подальший розвиток системи інформування суб’єктів господарювання і населення про стан грошово-кредитного ринку та заходи Національного банку щодо його регулювання; удосконалення системи регулювання потоків ресурсів, що отримують українські банки від нерезидентів;
• подальший розвиток безготівкових розрахунків. [8]

 

У планах було втримати ВВП на рівні 6,8%, сприяти  перевищенню позитивного сальдо торгового балансу, розширювати  внутрішній ринок тощо. Підсумовуючи прожитий рік у 2009 результати дещо розбігаються з прогнозами, а саме: зростання ВВП становило 2,1%, що є найнижчим показником за період після відновлення у 1999 р. процесів економічного зростання, від’ємне сальдо поточного рахунку платіжного балансу збільшилося до мінус 11,9 млрд. дол. США, а індекс споживчих цін становив 122,3% [2]. Національний банк продовжує працювати над основним своїм завданням – утримання стабільності національної валюти. Заходи грошово-кредитної політики з початку 2009 року спрямовувалася на стримування значних коливань валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи. Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити активну політику інтервенцій, запровадження механізму валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції, вдосконалення порядку використання лоро-рахунків та процедури отримання іноземних кредитів тощо. Для забезпечення належного рівня ліквідності, збільшення кредитування економіки та підтримки банків проводилася гнучка політика рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів, знижувалась облікова ставка, був визначений та почав реалізовуватися порядок рекапіталізації банків за участю держави та інші заходи. Здійснювана антикризова політика мала міжнародну підтримку, що забезпечило отримання чергових траншів кредиту Міжнародного валютного фонду, частина яких спрямовувалися на фінансування дефіциту державного бюджету. Також ця підтримка дозволила частково стримувати зменшення міжнародних резервів Національного банку. Не вдалося відновити обсяги кредитування економіки на рівні, достатньому для підтримування процесів відновлення економічного зростання. Дії Національного банку були обмежені необхідністю виконання закону про бюджет у частині фінансування його дефіциту. Головним каналом випуску в обіг коштів залишався кредитний, через який було випущено в обіг 59% від загального обсягу коштів. Через канал валютного ринку відбувалось переважно їх вилучення. Як наслідок за результатами семи місяців ц.р. обсяг чистої кредитної емісії порівняно з початком року лишився майже незмінним, а монетарна база зросла на 1,4%. У той самий час грошова маса скоротилася на 8,5%. Після різких девальваційних сплесків у січні та лютому, протягом березня-квітня коливання ринкового курсу гривні були не значними, а в травні навіть спостерігалося його укріплення на обох сегментах валютного ринку. Однак з кінця червня поступово відновилися тенденції щодо знецінення гривні відносно долара США [3].

 

Таблиця1. Динаміка окремих  показників, що характеризують грошово-кредитну політику НБУ за вересень 2008 – березень 2009 років

 

Показник	09.2008	10.2008	11.2008	12.2008	01.2009	02.2009	03.2009	Зміни за 7 місяців
Монетарна база, млн. грн.	170 835	173 394	172 797	186 671	179 986	173 392	174 764	+3929
Темпи приросту, %	-	1,5	-0,3	8,0	-3,6	-3,7	0,8	2,3
Грошова маса, млн. грн.	477 659	481 117	483 849	515 727	491 819	470 893	463 749	-13 910
Темпи приросту, %	-	0,7	0,6	6,6	-4,6	-4,5	-1,5	-2,9
Інтервенція НБУ на валютному  ринку («+»– купівля, «-»  – продаж), млн. дол.США	-150,3	-4114,8	-3398,6	-2770,9	-1611,2	-1729,6	-1077,4	-14852,8
Регулювання НБУ ліквідності  банків («+»  – чиста позиція  кредитора, «-» – чиста позиція  дебітора), млн. грн.	-2371,7	22690,2	44738,5	27267,1	3306,5	13291,5	7267,9	116189,9
у тому числі: -рефінансування	6047,3	29230,2	45473,5	30695,1	4726,5	15239,5	14459,9	145871,9
- мобілізація коштів	8419,0	6540,0	735,0	3428,0	1420,0	1948,0	7192,0	29682,0
Середньозважена процентна  ставка за операціями рефінансування НБУ , %	15,3	15,3	15,4	15,3	17,0	17,2	18,2	1,9
Середньомісячний офіційний  курс гривні за 100 дол. США, грн.	485,3	504,3	600,4	758,1	770,0	770,0	770,0	284,7
Індекс споживчих цін, % до попереднього місяця	101,1	101,7	101,5	102,1	102,9	101,5	101,4	12,2

[28]

У 2010 році грошово-кредитна політика здебільшого пов’язана з наслідками економічної кризи 2008-2009 років. На думку  фахівців, у прийнятті монетарних рішень Національний банк насамперед спиратиметься на прогноз розвитку реального сектору економіки, платіжного балансу та фінансового ринку, який робитиметься на підставі ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у тенденціях в майбутньому. На підставі розгляду прогнозних оцінок розвитку визначатиметься потреба у вжитті відповідних регулятивних заходів. Для підвищення фінансової стійкості банків Національний банк України посилюватиме моніторинг здійснення банками додаткової капіталізації, стимулюватиме банки до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур, забезпечуватиме зважені підходи до питання про застосування до банків заходів впливу, приділятиме увагу контролю за недопущенням провокування кредитних та економічних циклів із надмірною кредитною експансією та подальшим різким знеціненням активів. Одночасно вживатимуться заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі. Особлива увага приділятиметься моніторингу параметрів зовнішнього, у тому числі корпоративного, контролю щодо припливу і відпливу капіталу та недопущенню посилення ризиків короткострокового спекулятивного капіталу [17].

 

2.2. Валютне регулювання НБУ

Валютно-курсова  політика центрального банку держави є складовою його грошово-кредитної політики, а отже, і загальної державної макроекономічної політики. Валютний курс – це ключова ланка, яка пов’язує економіку України зі світовою економікою. Основним завданням валютно-курсової політики є забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності національної грошової одиниці. Це виражається, зокрема, у підтримці стабільного обмінного курсу національної валюти країни [10, с.4].

Україна зараз  на шляху до переходу до системи  ринкових відносин, а цей процес передбачає зміни у валютно-курсовій політиці держави. Національний банк України намагається дотримуватися політики стабільності обмінного курсу гривні, тобто таргетує саме валютний курс. Разом з тим чимало фахівців є прихильниками таргетування інфляції як альтернативного номінального «якоря», перегляду основ грошово-кредитної політики з метою її коригування за відмови від використання валютного курсу як головного об’єкта монетарної політики. При цьому на перший план виходить питання щодо впровадження механізму переходу до більшої гнучкості обмінного курсу з урахуванням необхідності збереження стабільності грошово-кредитної системи України. Таким чином, проблеми вибору оптимального режиму валютного курсу та організації ефективної валютно-курсової політики НБУ та забезпечення стабільності національної валюти є надзвичайно важливими для країн із трансформаційною моделлю економіки, серед яких і Україна [10, с.4].