Роль, призначення і статус Центрального банку в економіці країни

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Декабря 2013 в 05:54, курсовая работа

Краткое описание

Центральні банки у їхньому сучасному вигляді, з характерними їм функціями, існують відносно нетривалий проміжок часу. Перший центральний банк (швецький «Ріксбанк») був створений у 1668 році., у 1694 р. був створений Банк Англії. Проте функції перших центральних банків значно відрізнялися від функцій сучасних.
У XVII-XVIII ст. чіткого розмежування між комерційними та центральними банками не було. У той час монополії на емісію банкнот не існувало, тобто комерційні банки активно використовували випуск банкнот для нагромадження капіталу. Це призвело до суттєвого розширення грошової маси і підвищення значення готівкового обігу банкнот: банкноти витісняли повноцінні монети з обігу.

Вложенные файлы: 1 файл

Kyrsova_ЦБ.doc

— 240.00 Кб (Скачать файл)

Ефективність банківського нагляду  Національного банку України ґрунтується на його адекватній правовій інфраструктурі, що охоплює такі три рівні:

  • чинне законодавство — Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. надає Національному банку України широкі офіційні права щодо здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків. Ці права в удосконаленому вигляді викладені у новій редакції Закону України «Про Національний банк України», що дає змогу зробити висновок про наявність повномасштабного законодавчого процесу у зазначеній сфері;
  • регулятивні правила — визначення службою банківського нагляду інтерпретуючих вимог або обмежень для банків відповідно до її повноважень, які затверджуються постановами Правління Національного банку України;
  • тимчасові роз’яснення, які використовуються службою банківського нагляду стосовно деталізації своїх дій відповідно до чинного законодавства або регулятивних правил і мають вигляд листів, телеграм тощо [20, c.322-323].

Крім контролю та регулювання, НБУ  виконує дистанційний моніторинг діяльності банків для попередження або виявлення проблем на ранніх стадіях. Оцінюється рівень капіталізації банку, рівень ліквідності та платоспроможності, якість активів, стабільність та якість ресурсної бази. НБУ здійснює інспекційні перевірки банків на достовірність інформації, наданої банками у звітах, та оцінку спроможності керівництва банків. Нагляд за діяльністю банків ґрунтується на оцінках ризику їхньої діяльності за системою CAMELS, метою якої є визначення банків, у яких незадовільний фінансовий стан, операції або менеджмент можуть призвести до банкрутства та вимагають посиленого контролю з боку служби банківського нагляду НБУ. Основою рейтингової системи є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за такими основними компонентами:

      • достатність капіталу – С
      • якість активів – А
      • менеджмент – М
      • надходження – Е
      • ліквідність – L
      • Чутливість до ринкового ризику – S

Кожен компонент оцінюється за п’ятибальною шкалою, потім визначається комплексна рейтингова оцінка, яка має бути цілим числом та враховувати всі  основні фактори, що відображені при визначенні рейтингових оцінок за всіма компонентами.

На підставі певних результатів  перевірок Національним банком застосовуються заходи впливу для контролю над діяльністю банків, усунення порушень тощо [20].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІІ. Порівняльна оцінка діяльності Центрального банку України та розвинених країн світу.

 

Економічна ситуація в державі  значно залежить від політики її центрального банку. Безперечно, існує й низка  інших факторів, проте якщо країна займає перші позиції за економічним розвитком, то, безумовно, варто придивитися до роботи основної банківської установи.

Відома кожному, Федеральна резервна система Сполучених штатів Америки поділяє країну на 12 округів, кожен з яких має один центральний банк, а іноді один або декілька відділень ЦБ. Стержнем грошової системи є Рада керівників ФРС, яка відповідає за загальне управління і контроль за роботою банків та інших грошових установ країни. У формуванні основ банківської політики Раді допомагає Комітет відкритого ринку (визначає політику в області закупівель та продажу державних облігацій на відкритому ринку) та Федеральна консультативна рада (консультативний орган, який суттєво не впливає на політику, а тільки висловлює свої думки з приводу цього). ФРС – незалежна організація і не може бути ліквідована за вимогою президента чи Конгресу, за винятком спеціальних законодавчих актів. Федеральна резервна система зберігає банківські резерви, забезпечує механізм інкасації чеків, виступає в ролі фіскального агента федерального правління, контролює банки, які входять до неї, і несе відповідальність за контроль над пропозицією грошей. Інструменти грошово-кредитної політики в цілому практично не відрізняються від загальновідомих. Проте є деякі особливості: в США використовують дві процентні ставки (відсоткова ставка за валютними фондами і дисконтна відсоткова ставка) та зміну резервних вимог як інструмент, який різко міняє кон’юктуру ринку  [16,c.276-277, 279].

Останні десятиріччя євроінтеграційних  процесів повністю оновили уявлення про місце монетарної політики у системі макроекономічного регулювання, базовий інструментарій цих процесів, потенціал впливу центральних банків на фінансові ринки в новому геоекономічному просторі. Запровадження євро радикально трансформувало середовище функціонування центральних банків у Європі, а проведення єдиної монетарної політики з єдиного для багатьох членів органу грошової влади – Монетарного союзу, є радикальним інноваційним кроком. Крім того, глобалізаційні зрушення на європейських та світових фінансових ринках, заповнення «монетарної прогалини» у системі функціонування єдиного ринку в умовах вільного руху виробничих чинників у Європі, потреба у створенні принципово нового органу макроекономічної політики в ЄС є чинниками, які вплинули на формування наднаціонального центрального банку з властивими лише йому методологією побудови інституціональної структури, монетарною політикою, організацією його монетарних інструментів.

Європейська система  центральних банків складається з власне ЄЦБ та ЦБ країн-членів ЄС. Єдину та неподільну монетарну політику визначає керівна рада: члени виконавчого комітету та керівники національних центральних банків євросистеми. Роль національних центральних банків – виконання прийнятих рішень, зокрема операцій з монетарної політики.

Головна мета ЄЦБ – забезпечення цінової стабільності та сприяння економічній  політиці ЄС, якщо це не загрожує ціновій  стабільності.

Критерій цінової стабільності – гармонізований індекс споживчих  цін (ГІСЦ) – нижче 2% річних.

Коефіцієнт еластичності інфляції Е=ГІСЦ/індекс росту М3. (Зазвичай Е менший одиниці – інфляція нееластична або мало еластична)

Групи інструментів ЄЦБ: відсоткові ставки, які оголошуються ЄЦБ для проведення власних операцій із комерційними банками  і слугують орієнтиром щодо характеру жорсткості монетарної політики; проведення різних видів кредитно-депозитних операцій на відкритому ринку з комерційними банками для підтримання їхньої ліквідності; рівень обов’язкових резервів комерційних банків і контроль за його дотриманням.

Для забезпечення ліквідності банківської системи: основні операції з рефінансування терміном до 14 днів; довгострокове рефінансування від одного до трьох місяців; кредитні операції, в яких цінні папери використовуються як забезпечення; кредити «овернайт» (одноденні).

В Україні ж використовується стандартний  для центральних банків країн  ЄС набір інструментів грошово-кредитного регулювання: зміна ставок обов’язкового  резервування, зміна облікової ставки та операції на відкритому ринку (випуск депозитних сертифікатів).

Згідно з думкою деяких науковців, Україні варто підвищити фінансову  привабливість ОВДП і не викупляти  їх у разі відсутності попиту на них у інших учасників торгів; розглянути операції рефінансування під  заставу боргових зобов’язань підприємств; встановити цільові показники інфляції. [27]

З 1999 року частиною євросистеми став Німецький федеральний банк. До цього у нього було право грошової емісії, а тепер він тільки реалізує політику ЄЦБ. Основна мета його грошово-кредитної політики – підтримка цінової стабільності в єврозоні. Крім того НФБ визначає пропозицію грошей в обігу, і таким чином, загальний рівень цін. Варто зазначити, що понад 50% загального обсягу короткострокових запозичень європейських банків належать Німецькому Бундесбанку. Фінансова політика спрямована на попередження криз не тільки місцевих, а й закордонних банків, адже вони мають безпосередній вплив на Німеччину. У безготівкових платежах забезпечує плавне утворення платежів в державі та за кордоном. Для того, щоб зберегти довіру до євро, забезпечує достатню кількість готівкових коштів. Щодо наукових досліджень, то основна увага приділяється вивченню потенційного впливу грошово-кредитної політики на стабільність фінансової системи [32].

Перебування поза зоною євро дало змогу Банку Англії проводити незалежну від Європейського центрального банку монетарну політику, за рахунок чого Лондону вдалося не тільки залучити на свої міжнародні ринки значні обсяги капіталів з обох боків Атлантики, а й потіснити Нью-Йорк, як глобальний фінансовий центр.

Позитивній динаміці сприяла активніша, ніж в інших країнах, посередницька  роль банківського сектору на лондонському фінансовому ринку.

Після націоналізації двох найбільших іпотечних банків – «Northern Rock»  та «Bradford&Bingley» британський уряд оголосив про прийняття пакета антикризових заходів з метою підвищення фінансування та капіталізації національної банківської системи, основні пункти якої включали: вимоги до банків щодо збільшення капіталу на 25 млрд. фунтів стерлінгів урядових коштів, які обмінювалися на преференційні акції банків; надання до існуючого механізму кредитування додаткових 100 млрд. фунтів стерлінгів у вигляді гарантій на кредитний портфель банків для стимулювання міжбанківського кредитування. Водночас Банк Англії знизив базову відсоткову ставку до 0,5% та розпочав програму викупу державних облігацій і боргу приватного сектору на суму 125 млрд. фунтів стерлінгів за рахунок емісії резервних активів. Були також частково націоналізовані найбільші британські комерційні банки – Royal Bank of Scotland та Lloyd’s Banking Group – в обмін на ліквідні кошти британський уряд отримав відповідно 70% і 43% їхнього акціонерного капіталу.

Завдяки цим заходам Великобританії вдалося зберегти потужні позиції  у світовій банківській системі.

В цілому завдяки рекапіталізації банків, яка в багатьох випадках відбувалася за рахунок фінансової допомоги урядів, загальний обсяг світових банківських активів у 2008 році, попри кризу, збільшився на 6,8% – до рекордних 96,4 млрд. доларів[12].

Центральний банк Російської федерації також є незалежним від урядових установ, тому виступає як особливий публічно-правовий інститут з винятковим правом грошової емісії і організації грошових перетворень. На відміну від ФРС і подібно до України, голову Нацбанку та членів Ради призначають збори державної думи, перед якою банк звітує про свою діяльність. Банк Росії у взаємодії з російським правлінням розробляє і проводить єдину грошово-кредитну політику, монопольно здійснює емісію грошей, є кредитором останньої інстанції для кредитних організацій та організовує систему їх рефінансування, встановлює правила здійснення розрахунків у РФ, правила проведення банківських операцій, бере участь в розробці прогнозу платіжного балансу РФ та організовує його складання, встановлює порядок і умови діяльності валютних бірж тощо [34].

Національний банк Польщі основним завданням, як й інші, має утримувати стабільність національної валюти. Крім того, він зобов’язаний забезпечувати фінансову безпеку держави, готівковий обіг національної валюти. НБП встановлює правила обміну грошей, які вийшли з ужитку, регулює діяльність інших банків, обслуговує державний бюджет, веде банківські рахунки державних інституцій та слідкує за системою оплати. Валютний курс у Польщі плаваючий, не підлягає жодним обмеженням і Центральний банк не має на меті встановлювати співвідношення курсу злотого до інших валют. Зі вступом до ЄС в обігу з’явилося євро, проте поляки стверджують, що свою національну валюту вони з обігу виводити не збираються, але визнають, що це сприяло постійності ринкового курсу злотого [33].

Національний банк України єдиний у своєму роді у нашій державі, що важко визначити як перевагу чи недолік. Центральні банки були створені з метою монополізації грошової емісії, що згодом стало основною їхньою функцією. Як бачимо, ЦБ країн, які входять до Євросистеми, не мають такого права, бо воно у свою чергу перейшло до вищої інстанції – ЄЦБ, який спрямовує грошово-кредитну політику в потрібне русло, а місцеві центральні банки виконують вказані заходи «на місцях». Крім того, теоретично ЦБ повинні бути відокремлені від держави та її апарату, не залежати, а співпрацювати на рівних умовах, що спостерігається у розвинених країнах Заходу. У нас та в РФ, скоріш за все, ще через пережитки радянського режиму, голова Нацбанку та члени Ради Банку (у Росії) призначаються або президентом, або парламентом. Щодо валютної політики, то більшість країн надають перевагу плаваючому курсу, проте, як показує досвід, таке доцільно робити при відносно стабільній економічній ситуації, а не у країнах, які розвиваються. Тому заходи, які присутні в українському валютному регулюванні спрямовують гривню в «обмежене плавання».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Центральні банки як окремі установи виникли у зв’язку з появою певних завдань. Зокрема, стало необхідно  підтримувати стабільність національної валюти і таким чином сприяти економічному зростанню країни; монополізувати право на емісію грошей, через неконтрольованість цього процесу; регулювати попит і пропозицію на іноземну валюту внаслідок інтенсивного розвитку міжнародної торгівлі. Крім того, центральний банк контролює діяльність комерційних, забезпечує касове, кредитне та розрахункове обслуговування; надає кредити урядові для погашення зовнішнього боргу та виконання державного бюджету.

Національний банк України виник відносно недавно, порівняно з іншими представниками розвинених країн. Згідно з чинним законодавством, НБУ повинен забезпечувати стабільність гривні, банківської системи та цінову стабільність, визначати та проводити грошово-кредитну політику, монопольно здійснювати емісію національної валюти та забезпечувати її обіг, організовувати систему рефінансування, встановлювати правила проведення банківських операцій, вести Державний реєстр банків, здійснювати ліцензування їхньої діяльності, складати платіжний баланс, здійснювати його аналіз та прогнозування та представляти інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків.

Информация о работе Роль, призначення і статус Центрального банку в економіці країни