Характеристика інструментів фінансового і стархового ринків

Міністерство  освіти та науки України

ПВНЗ «Європейський  університет»

Миколаївська  філія

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Ринок фінансових послуг»

на тему: «Характеристика інструментів фінансового і стархового ринків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи 501

                                                                                                                     Лебєдєва А. О.

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв

2013

Зміст

1. Характеристика основних  інструментів фінансового ринку

2. Інструменти страхового ринку 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Характеристика  основних інструментів фінансового  ринку

Фінансові інструменти - різноманітні види ринкового фінансового  продукту, зокрема: цінні папери, грошові  зобов’язання, валюта, ф’ючерси, опціони, депозитні свідоцтва, кредитні договори, страхові поліси тощо.

Здійснюючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові  інструменти їх проведення. Фінансові  інструмент це різноманітні фінансові  документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку.

Фінансові інструменти, які обертаються  на окремих сегментах фінансового  ринку, характеризуються на сучасному  етапі великою різноманітністю.

За окремими видами фінансових ринків розрізняють наступні інструменти, які їх обслуговують.

Інструменти ринку позичкових капіталів. До них відносять гроші і розрахункові документи, які обертаються на і  ротовому ринку.

Інструменти ринку цінних паперів - різноманітні цінні папери, що обертаються на цьому ринку (склад цінних паперів за їх видами, особливостями емісії та обігу затверджується відповідними нормативно-правовими актами).

Інструменти валютного ринку. До них  відносять іноземну валюту, розрахункові валютні документи, а також  окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

Інструменти страхового ринку страхові послуги, які пропонуються на продаж (страхові продукти), а також розрахункові документи та окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

Ринок золота (срібла, платини) та дорогоцінного каміння. До них належать вказані види цінних металів та каменів, які купуються з метою формування фінансових резервів і тезаврації, а також; розрахункові документи і цінні папери, що обслуговують цей ринок.

До інструментів ринку нерухомості відносять цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості.

 За термінами обігу виділяють  наступні види фінансових інструментів.

Короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів с найбільш багато численним і покликаний обслуговувати операції па ринку грошей.

Довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року). До цього виду фінансових інструментів належать і так звані "безтермінові фінансові інструменти", кінцевий термін погашення яких не встановлено (наприклад, акції). Вони обслуговують операції на ринку капіталу.

За характером фінансових зобов'язань  фінансові інструменти поділяються  на наступні види.

Інструменти, наступні фінансові зобов'язання за якими не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань). Вони є, як правило, предметом самої фінансові операції, і при їх передачі покупцю не несу і ь додаткових фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні цінності, золото тощо).

Боргові фінансові інструменти. Ці інструменти, характеризуючи кредитні відносини між їх покупцем і продавцем, зобов'язують боржника погасити в передбачені  терміни їх номінальну вартість і  заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо вона не входить до складу номінальної вартості боргового фінансового інструменту) який погашається). Прикладом боргових фінансових інструментів с облігації, векселі, чеки тощо.

Дольові фінансові інструменти. Вони підтверджують право їх власника на частку (пай у статутному фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду, відсотка і т.п.). Дольовими фінансовими інструментами є, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

Залежно від пріоритетної значимості розрізняють наступні види фінансових інструментів.

Первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого  порядку). Такі фінансові інструменти (як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі і т.п.).

Вторинні фінансові інструменти  або деривативи (фінансові інструменти  другого порядку) характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право  або зобов'язання їх власника купити або продати первинні цінні папери, які обертаються, валюту, товари або нематеріальні активи на попередньо визначених умовах у майбутньому періоді. Вони використовуються для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику ("хеджування"). Залежно від складу первинних фінансових інструментів або активів, відповідно до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяються на фондові, валютні, страхові, товарні і т. п. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.

За гарантованістю рівня дохідності фінансові інструменти бувають  наступних видів.

Фінансові інструменти з фіксованим доходом. Вони характеризують фінансові  інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашеній (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позикового відсотка (норми прибутку па капітал) па фінансовому ринку.

Фінансові інструменти з невизначеним доходом. Вони характеризують фінансові  інструменти, рівень дохідності яких може змінюватись залежно від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури фінансового ринку (боргові фінансові інструменти із плаваючою відсотковою ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти і т.п.). За рівнем ризику виділяють наступні види фінансових інструментів.

Безризикові фінансові інструменти. До них відносять державні короткострокові  цінні папери, короткострокові депозитні  сертифікати найбільш надійних банків, "тверду" іноземну валюту, золото та інші цінні метали та каміння, придбані на короткий період. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, так як потенційний фінансовий ризик несе в собі будь-який із перерахованих видів фінансових інструментів; вони служать лише для формування точки відрахунку виміру рівня ризику за іншими фінансовими інструментами.

Фінансові інструменти з низьким  рівнем ризику. До них належать, як правило, короткострокові боргові фінансові  інструменти, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника (характеризується терміном "першокласний позичальник").

Фінансові інструменти з помірним рівнем ризику. Вони характеризують групу  фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно рівний середньоринковому.

Фінансові інструменти з високим  рівнем ризику. До них відносяться  фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий.

Фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні "). Воші характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на фінансовому ринку. Прикладом таких ви-сокоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних'' (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з кризовим фінансовим станом; опціонні та ф'ючерсні контракти тощо.

Наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками. Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів, у свою чергу, класифікується за окремими специфічними ознаками, які відображають особливості їх випуску, обігу і погашення.

2. Інструменти страхового  ринку

Страховий продукт конкретизується в послузі щодо страхового захисту - в "страховій послузі". Страхова послуга може не бути страховим товаром, якщо вона не продається і не купується на ринку; і відповідно є страховим товаром, якщо вона виробляється страховиками для продажу і цей продаж стає регулярним.

Таку ж точку зору має й  російський вчений О.М.Зубець, який стверджує  що страховий продукт - це набір послуг з попередження і ліквідації наслідків  конкретного переліку несприятливих  подій, визначених у договорі страхування, що надається компанією клієнту. Головний зміст продукту - відшкодування збитку при настанні страхової події, що виражається у визначеному наборі основних послуг.

Цю тезу також підтримують і  російські вчені Юлдашев Р. та Шаплико Д. Вони доводять, що страхова послуга є специфічним товаром страхового ринку, який являє собою страховий захист майнових інтересів клієнта від збитків, які є наслідком страхових випадків. Структура відносин страхової компанії з клієнтами, яка представлена на рис. 1, допоможе розрізнити дані поняття.

Купівля-продаж є сутністю ринкових відносин між страховиком та страхувальником, в результаті чого страхувальник  отримує страхову послугу. Так, за висловлюванням вчених Коломейко В., Казей І. та Намсараєва Д., страховий товар - це створена працею суспільна корисність, яка призначена для еквівалентного обміну на ринку на інший товар .

Його можна розподілити на три  групи:

- страхові товари, які призначені  для реалізації на сегменті  перестрахування,

- страхові товари, які  пропонуються страховиком в якості  інституціонального інвестора,

- інші страхові товари, які пропонуються страховиком  зацікавленим особам в рамках  діяльності, що не суперечить  чинному законодавству.

Наприклад, надання консультаційних та експертних послуг, реалізація ревентивних заходів.

Неважко помітити тісний рівень взаємозв'язку між цими трьома групами: стійке зростання страхових  премій, збалансований страховий  портфель дозволяють страховій компанії проводити активну інвестиційну діяльність, результати якої впливають на конкурентноздатність товарів першої і частково другої груп. Страхові товари третьої групи сприяють забезпеченню стабільності та надійності страховика, впливають на нетто-ставку страхових тарифів.

За висловлюванням вітчизняного вченого Базилевича В.Д., саме поняття "страховий захист" є специфічним товаром, що купується та продається на страховому ринку і забезпечує стабільність ринкових відносин у цілому й фінансово-кредитних відносин зокрема.

Страхову послугу слід обов'язково розглядати як товар. Споживча вартість якого ґрунтується на об'єктивній потребі у страховому захисті, що його відчувають громадяни і суб'єкти господарювання (особливо в умовах ринкової економіки). Мінова вартість же відоб­ражає витрати страхової компанії на надання страхової послуги певного виду. Виходячи із вартості встановлюється ціна на страхову послугу.

Варто пам'ятати, що особливість  страхової послуги полягає в  тому, що усвідомлення потреби в  страховому захисті у споживача  або виражено слабко, або відсутнє. В той же час страхова послуга володіє високим ступенем корисності для споживачів (всіх або окремо вибра­них страховиком сегментів).

Існують різні класифікаційні ознаки розподілу страхових продуктів, (серед них виділимо декілька.

За рівнем інноваційності:

Принципово нові страхові продукти :

- Для світового страхового  ринку продукти, аналогів яким  немає в жодній країні; ніким  дотепер не розроблялися ні  правила страхування, ні типова  документація, не розраховувалися  тарифи.

Для національного страхового ринку - ситуація, коли жоден національний страховик не має ліцензії по виду страхування (продукту), нетрадиційному для даної країни, але який існує в інших країнах.

Частково нові з погляду  на об'єкт страхування. страховий  механізм в принципі вже є і юридичне страхування.

Наприклад існує страхування  відповідальності працівників. Воно законодавче  регламентовано; багато страховиків, у  тому числі, можливо, і дана страхова компанія, мають ліцензії. Інноваційність буде полягати в тому, щоб застосувати  існуючий механізм до нової професії, яку ще ніхто не страхував.

- з погляду ризику - яку-небудь групу об'єктів за  цим видом страхування вже  страхують багато компаній (наприклад,  майно від пожежі, повені, протиправних  дій), однак ніхто дотепер не  пропонував страховий захист від якогось специфічного ризику (наприклад, від цунамі).

Або сам ризик є  новим, виник не так давно, від  якого раніше не було необхідності страхувати.

Умовно нові (вони в  принципі не є інноваційними, однак  у рамках якого-небудь обмеженого суб'єкта пропозиції вони будуть новими):

- для даної страхової  компанії

- для даного регіону.

Нові з погляду системи  продажів. Це продукти, розроблені на основі вже існуючих (на ринку чи в даній  компанії) під конкретну нову систему  продажів, продаж страхових полісів через Інтернет, банківські установи, страхових посередників.

За рівнем прибутковості  або ступенем участі в утворенні  прибутку:

Даний розподіл ґрунтується  на застосуванні двох градації - високий  і низький ступінь участі. За ступенем участі в утворенні прибутку страховика страхові продукти поділяються на:

1) Продукти основного  асортименту або продукти-лідери - сукупність страхових продуктів,  які забезпечують формування  основної частини прибутку компанії. Як правило, продукти-лідери користуються  підвищеним попитом і сприяють продажу інших продуктів.

2) Продукти додаткового  асортименту або продукти підтримки,  містять складові, що доповнюють  основний асортимент, щоб не змушувати  споживача звертатися до іншої  страхової компанії.