Характеристика інструментів фінансового і стархового ринків

Щиро кажучи тут коректніше говорити саме про групування страхових продуктів, оскільки кожна страхова послуга може бути віднесена до тієї чи іншої групи.

Страхові продукти поділяються  також на продукти-лідери, продукти-магніти, продукти майбутнього і тактичні продукти.

Страхові продукти-лідери забезпечують страховику велику кількість укладання договорів і є найбільш дохідними. До них належить страхування житлових приміщень від усіх ризиків, промислових підприємств від вогню і води.

Роль продуктів-магнітів - привернути увагу споживача на страхову компанію і придбати перший страховий поліс. До числа даної продукції належить поліс цивільної відповідальності власників авто, а також різноманітне страхування, розраховане на молодих людей, які ще не страхувались раніше.

Залучаючи їх за рахунок більш вигідних умов, страховик сподівається утримати споживачів у своєму портфелі і компенсувати свої втрати згодом за рахунок підвищення ціни на страхові продукти, які будуть запропоновані в майбутньому.

До них відносяться, наприклад, версії продуктів-лідерів, які призначені для нових, ще недостатньо розповсюджених способів продажу: поліс страхування житлових приміщень, який може бути призначений для продажу через електронну мережу - Інтернет.

Завдання продуктів  тактичного призначення - протистояти  атакам конкурентів, швидше реагувати на зміну кон'юнктури страхового ринку. Цей тип продуктів у "мирний" час, як правило, знаходиться в "згорнутому" стані. Наприклад, страхова компанія вважає для себе не­вигідним на даному етапі займатися автомобільним страхуванням на сегменті молодих водіїв. Проте страховик може ввести у свою гаму продукт, який спеціально призначений для молодих водіїв, не приступаючи при цьому до його комерціалізації. Якщо конкурент почне атаку на цьо­му сегменті, намагаючись залучити молодих водіїв до себе (такі дії, як вказувалося вище, можуть бути спрямовані на закріплення за собою частини перспективної клієнтури), страховик може дуже швидко почати відповідні дії, розгорнувши власний страховий продукт. При відсут­ності власного "тактичного резерву" така швидка контратака була б неможливою. Таким чином, страховик може швидко реагувати на зміну потреб ринку, пускаючи в хід заздалегідь розроблені страхові продукти тактичного призначення, які не просувалися на ринок.

Науковці виділяють  чотири унікальні характеристики послуг, що відрізняють їх від товару і які необхідно враховувати при розробці маркетингових програм. Це так звані "чотири Н-послуги": невідчутність, невіддільність, непостійність якості, незбереженість.

Найбільш складною й  довгостроковою проблемою, що потребує особливої уваги страховика, є проблема формування та управління страховим портфелем.

Страховий портфель це - сукупність страхових внесків, прийнятих  страховою компанією від страхувальників, яка характеризує загальний обсяг  її діяльності. Він може також розраховуватися за кількістю укладених договорів страхування або за розмірами загальної страхової суми.

Термін "страховий  портфель" введено з метою визначення перспектив розвитку страхових операцій на певній території діяльності страховика. За обсягом страхового портфелю розраховується показник охоплення страхового поля (відношення фактично застрахованих об'єктів - до їх можливої кількості тобто страхового портфеля до страхового поля у відсотках). Цей показник дає змогу страховику спрогнозувати перспективи розвитку страхових операцій на кожному окремому сегменті ринку.

Отже, дослідження страхового портфеля являє собою аналіз імовірності  настання страхових випадків та їхньої вартості для компанії, залежно від  різноманітних характеристик страхувальників: їх територіального розташування; професії; характеру діяльності; статі; віку; характеру застрахованих ризиків і взятих на страхування об'єктів тощо.

Доцільно, щоб асортимент страхових продуктів був зорієнтований  на якісні, недорогі та багатофункціональні варіанти, здатні задовольнити потреби клієнта. При розробці нових страхових продуктів і впровадженні їх на ринок необхідно впевнитися, що вони значно відрізняються від уже існуючих..

Список використаної літератури

1. Ван Хорн Дж. К. Основи управління фінансами: Пер.з англ../ Гол.ред Я.В.Соколов. – М.: Фінанси та статистика, 1997.- 800с.:іл..- (серія бухгалтерської звітності та аудиту).
2. Иванов В.М. Финансовый рынок: Конспект лекций: - К.: МАУП, 1999. -112с.
3. Лизолетт Сурен Валютные операции. Основи теории й практика. Пер. с нем. - М.: Дело, 1998. -176с.
4. Мельник В.А. Ринок цінних паперів. К.: А.Л.Д., ВІРА - Р, 1998. - 560 с.
5. Рынок ценных бумаг. Теория й практика. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Учебное пособие. - К.: МАУП, 1997 - 214 с.с.
6. Фредерік С. Мишкін Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, Г.Стеблій, А.Стасишин. - К.: Основи, 1998. - 963 с.
7. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика. Навчальний посібник.- Київ.: ЦУП, 2002.-616 с.
8. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками. Навчальний посібник. – К.: КОО т-ва “Знання”, 1998. – 443 с.