Лауреати нобелівських премій по хімії

                                                      

Міністерство освіти і науки України

                   Сумський державний педагогічний  університет

                                                 Кафедра хімії

 

 

 

                                       ІНДЗ

                                    на тему:

          Лауреати нобелівських премій по хімії

 

 

Виконала:студентка природничо-

                                                             географічного факультету

                                  631 групи

                                       Гавенко К.В.

                                                   Перевірив:викладач 

                                       фізичної хімії

                                       Абжалов Р.Р.

 

 

 

 

 

 

 

Суми-2011 
                                                    План

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.  Біографія А.Нобеля  та історія  виникнення нобелівської премії…………...5

2. Нобелівські відзнаки і грошова винагорода лауреата……………………….8

3.Нобелівська премія з хімії………………………………………………….....11

Висновок…………………………………………………………………………16

Список використаної літератури……………………………………………….17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      Вступ

       У наші дні Нобелівська премія - не тільки через грошової винагороди,яке зараз перевищує 2 млн. шведських крон (225 тис. доларів США), --широко відома як вища відзнака для людського інтелекту. Крім того, ця премія може бути віднесена до нечисленних нагород,відомим не тільки кожному вченому, але і великої частини неспеціалістів. Увідповідно до статусу Нобелівська премія не може бути присудженаспільно більш ніж трьом особам. Тому тільки незначна кількістьпретендентів, які мають видатні заслуги, може сподіватися на нагороду. Престиж Нобелівської премії залежить від ефективності механізму,використовуваного для процедури відбору лауреата по кожному напрямку. Цей механізм був встановлений з самого початку, коли було визнано за доцільнезбирати документовані пропозиції від кваліфікованих експертіврізних країн, тим самим ще раз було підкреслено інтернаціональнийхарактер нагороди.  
    Для присвоєння нагороди з кожного напрямку існує спеціальний  
Нобелівський комітет. Шведська королівська академія наук заснувала у своємускладі три комітети, по одному комітету з фізики, хімії та економіки.  
Каролінський інститут дав своє ім'я комітету, який присуджує премії в областіфізіології та медицини. Шведська академія обирає також комітет злітературі. Крім того, норвезький парламент, Стортинг, вибирає комітет,присуджувати премії світу. Нобелівські комітети відіграють вирішальну роль упроцесі вибору лауреатів. Кожний комітет складається з п'яти членів, але можезвернутися по допомогу до фахівців інших галузей науки.

Нобелівська премія з хімії (швед. Nobelpriset i kemi) — вища нагорода за наукові досягнення в області хімії, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук в Стокгольмі. Кандидати в лауреати премії висуваються Нобелівським комітетом з хімії. Премія є однією з п'яти заснованих відповідно до заповіту шведського хіміка Альфреда Нобеля (пом. в 1896 році) від 1895 року, що присуджуються за видатні досягнення в хімії.Перша Нобелівська премія з хімії була присуджена в 1901 році Якобу Вант-Гоффу з Нідерландів. Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років.Нагорода присуджуються в Стокгольмі на щорічній церемонії 10 грудня — в річницю смерті Нобеля.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Біографія А.Нобеля та історія виникнення

                           нобелівської премії

                          

 

         Альфред Бернхард Нобель народився 21 жовтня 1833 р. у Стокгольмі. Батько зробив усе можливе, щоб його сини одержали гарну освіту. До 17 років Альфред міг вільно говорити на п'яти мовах: шведській, російській, англійській, французькій і німецькій мовах.  Альфред побував у державах не тільки Європи, але й Америки. Іммануіл робив експерименти майже з усіма видами вибухових речовин, і Альфред пішов по його стопах.

 Альфред  повинен був зробити такий  вибуховий пристрій, що, коли б  не виникала потреба в його  застосуванні, не ставило б під  погрозу життя тих людей, хто  цей пристрій застосовує. І молодший  Нобель, нарешті, вирішив цю задачу.

Допоміг один з рідкоземельних елементів. З його допомогою споконвічно рідкий нітрогліцерин перетворювався в дуже тверду масу, здатну вибухати з не меншою силою, ніж нітрогліцерин, але при цьому вибух відбувається не спонтанно, а передбачувано, що дозволило забезпечити безпеку персоналу. Альфред назвав свій винахід динамітом. Крім цього Нобель винайшов детонатор.

Альфред Нобель домігся виключного права на виробництво динаміту. Всього лише за кілька років Альфред Нобель і його винахід підкорив увесь світ.

У 1871 році Альфред оселився в Парижі, у придбаній ним чудовій віллі на авеню Малакоф.

У 1889 році похмурий інцидент залишив глибокий слід у душі Альфреда. Один з журналістів переплутав Альфреда Нобеля з його недавно померлим братом Людвігом. Альфред зміг прочитати свій власний некролог. Там його прозвали торговцем смерті.

Це був удар для Альфреда, оскільки він, будучи найвищою мірою ідеалістом, дійсно намагався винайти зброю настільки могутньою і жахливою, щоб його руйнівна сила застерегла людей навіть від помислів про війну. "Я мрію винайти речовину чи машину такої руйнівної сили, щоб війни стали в принципі неможливими", - писав він. Крім того, він завжди охоче жертвував значні суми тим організаціям, які вели боротьбу за мир.

Згодом Альфред Нобель став людиною заможною і знаменитою. Він одержував безліч запрошень на різного роду прийоми, але, як правило, відмовлявся від них. У 1893 році йому було присуджене звання почесного доктора Шведського університету в місті Упсала. Ось це він прийняв за честь. Поки ж у Франції Альфред випробував свої "Нобелівські запалювачі" на військових полігонах. Він запропонував Франції придбати права на його новий винахід, але одержав відмову. Зробити це виявила бажання Італія. У результаті Нобель був обвинувачений у державній зраді і був змушений залишити Францію. Останнім місцем його проживання стало італійське місто Сан-Ремо, де 10 грудня, 1896 року Альфред Нобель помер.

Після смерті Альфреда Нобеля залишився колосальний капітал. Його 93 заводи випускали 66,5 тис. тонн різних вибухових речовин у рік. Великі суми були вкладені в інші підприємства і цінні папери в багатьох країнах світу. Після ліквідації усього, що належить Нобелю, виручена сума склала 31 млн. шведських крон (по інших джерелах, 70 млн.).

П'ять років продовжувалися у свій час судові розгляди, зв'язані з заповітом, що А. Нобель склав і підписав у Шведсько-норвезькому клубі в Парижі в урочистій обстановці й у присутності великого числа свідків. Причина затримки полягала в тому, що спадщина виявилася надзвичайно великою (до моменту смерті Нобеля його капітал складав 1 млрд. доларів).

За заповітом спадщина повинна була піти на виплату п'яти щорічних міжнародних премій по трьох розділах науки (фізика, хімія, медицина і фізіологія), за діяльність на користь світу, а також по літературі (при чому спеціально обмовлялося, що література повинна мати ідеалістичну спрямованість). Шведський уряд порахував заповіт екстравагантною витівкою дуже багатого, але не цілком здорової психічної людини і спробував заперечити його законність.

Нобелівські премії присуджуються щорічно (з 1901 року) за видатні роботи в області фізики, хімії, медицини і фізіології, економіки (з 1969 року), літератури, за діяльність по зміцненню миру.

Присудження Нобелівських премій доручено Королівській академії наук у Стокгольмі (по фізиці, хімії, економіці); Королівському Каролінському медико-хірургічному інституту в Стокгольмі (по фізіології і медицині) і Шведської академії в Стокгольмі (по літературі); Нобелівський комітет парламенту Норвегії присуджує Нобелівські премії миру.

Премія присуджується 10 грудня в стокгольмському концертному залі, але лауреати з'їжджаються вже за тиждень до цього, щоб брати участь у читанні нобелівських доповідей, зустрічах з колегами зі Шведської академії, але головним чином - для репетицій урочистої церемонії. За короля на репетиціях звичайно виступає директор Нобелівського фонду.

 

 

 

 

 

            2. Нобелівські відзнаки і грошова винагорода лауреата.

   

                                        

      Лауреатам Нобелівської премії вручається Диплом лауреата з відповідним записом та Золота медаль. Диплом виготовляється індивідуально для кожного лауреата, він не мас аналогів, не повторюється ні за зовнішнім виглядом, оформленням, ні за змістом напису (формулюванням заслуги, за яку лауреат нагороджується), що зазвичай іменується "формула". Наступного дня кожен лауреат одержує в Нобелівському фонді грошову частину нагороди - чек із зазначеною грошовою сумою премії. Медаль лауреата - золота, діаметр - 65 мм, вага - 205 г, номінальна вартість - 2000 доларів. На її аверсивному (лицевому) боці зображено профіль засновника премії Альфреда Нобеля та викарбувано роки його життя - 1833-1896. Зображення профілю Нобеля міститься на всіх без винятку медалях, а зворотний бік медалі - різний: на реверсивному (зворотному) боці медалі нагородженим за досягнення в галузі хімії і фізики - зображення алегоричних фігур, що виражають ідею премії, ідентичні, а нагородженим в інших номінаціях зображення на медалях відмінні. Як не рідко буває з вельми дорогими, пам’ятними для людини реліквіями, траплялися прикрі випадки також із Золотою медаллю. Так, видатний датський фізик, нобелівський лауреат Нільс Бор, змушений був рятуватися від гітлерівських окупантів і у 1943 році виїхав із Копенгагена. Він не ризикував взяти з собою Золоту медаль і розчинив її в "царській горілці", а пляшку заховав у своїй лабораторії. Коли повернувся додому після війни, вчений виділив хімічним шляхом золото і замовив медаль заново.

Щодо грошового виміру Нобелівської премії, то її розмір базується на результаті господарської діяльності Нобелівського Фонду за попередній рік. Одна чверть суми, що залишилася, йде на покриття видатків, пов’язаних із процесом виборів лауреатів тощо. Залишок ділиться порівну між п’ятьома преміями: з фізики, хімії, фізіології чи медицини, літератури, миротворчої діяльності. Кошти на премії за видатні досягнення в галузі економіки витрачаються із суми, перерахованої Центральним Банком Швеції. Якщо в перший, 1901 рік присудження премії лауреати отримували чеком по 150800 шведських крон (нобелівська валюта - це шведські крони), що наближалося до 42000 доларів США (це дорівнювало 25-ти річним окладам професора шведського (Упсальського) університету), то пізніше їх колеги, наприклад, далай-лама ламаїстської церкви в Тібеті Тензин Гятсо у 1989 році одержав три мільйони крон, а у 1903-му році кожен нобелівський лауреат одержав суму крон, що у перерахунку на долари США дорівнювала 800000 доларів. Проте інфляція також, хоча з певними перепадами, постійно зростала, і сьогодні грошова частка Нобелівської премії за своєю купівельною спроможністю дорівнює лише частині премії 1901 року - першого року її вручення. Все ж престиж премії не в грошах, хоча й досить великих, а в її високій, незаплямованій репутації. Більше того, престиж нагороди Нобеля - величина, що постійно зростає. А як використовується грошова частка премії Нобеля ? По-різному. Нерідко - на доброчинні та благодійні цілі. Приміром, поляк Г.Сенкевич 5 тисяч шведських крон передав шведському письменнику А.Йєнсену, котрий успішно пропагував польську літературу в Скандинавських країнах. І.Бунін розділив частину премії серед російських емігрантів, які гостро потребували матеріальної підтримки. Р.Ролан всі гроші передав на фінансування доброчинної діяльності Міжнародного Червоного Хреста. І такі приклади можна продовжувати.

 Іноді премія залишається неотриманою до наступного року. Якщо до 10 грудня наступного року лауреат не прибуває, премія, зокрема, її грошова частка, повертається до Нобелівського Фонду. Подібне трапляється й тоді, коли премія в певній номінації не присуджена нікому. Дві премії в одній і тій же номінації можуть вручатися в один рік у тому випадку, коли одна залишилася неврученою за попередній рік, а друга присуджена в рік поточний.

 

                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            2.Нобелівська премія з хімії

 

    Фрэнсис АСТОН. 1922 р.

Премія була присуджена Фрэнсису Вільямові Астону за зроблене їм за допомогою їм же винайденого мас-спектрографа відкриття ізотопів великого числа нерадіоактивних елементів і за формулювання правила цілих чисел. Завдяки зробленому Астоном відкриттю загадка, понад сто років хвилювала розуми хіміків, нарешті розгадана і тисячоріччями людство припущення, що хвилювало, підтвердилося.

   Фридрих БЕРГИУС. 1931 р.

Фрідріх Бергиус одержав премію за заслуги по введенню і розвитку методів високого тиску в хімії, що являє собою епохальну подію в області хімічної технології. Розроблені Бергиусом гідрогенізація вугілля і перетворення целюлози забезпечили Німеччину в період другої світової війни життєво важливими ресурсами.

    Карл БОШ. 1931 р.

За заслуги по введенню і розвитку методів високого тиску в хімії Карл Бош визнаний гідним премії. Синтез аміаку запобіг ріст недостачі добрив в усьому світі, забезпечивши заміну запасів чилійської натрієвої, що скорочуються, селітри, сприяв виробництву метанолу, сечовини й інших хімічних речовин.

    Адольф БУТЕНАНДТ. 1939 р.

Адольф Бутенандт за роботи з полових гормонів визнаний гідним премії. Займався проблемою виділення і хімічної ідентифікації полових гормонів, синтезував естрогени й андростерон. У ході досліджень визначив, що холестерин являє собою біохімічну вихідну речовину чоловічого і жіночого полових гормонів.

    Генрих ВИЛАНД. 1927 р.

Генріх Виланд визнаний гідним премії за дослідження жовчних кислот і будівлі багатьох подібних речовин. Вирішив одну з найбільш складних задач в органічній хімії, одержавши насичену кислоту з жовчі. Установив, що фізіологічна функція жовчних кислот полягає в перекладі харчових жирів у водяне середовище.

    Адольф ВИНДАУС. 1928 р.

Адольф Виндаус визнаний гідним премії за роботи з вивчення будівлі стеринів і їхнього зв'язку з вітамінною групою. Він одержав холанову кислоту з холестерину, це ясно вказувало на тісний зв'язок між холестерином і жовчними кислотами. Визначив хімічну структуру вітаміну D і його провітаміну.