Господарські товариства як юридичні ососби

Згідно із ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство – засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Установчі документи повинні також містити відомості, передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 Закону України «Про господарські товариства».

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства. До установчих документів можуть бути включені інші умови, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про господарські товариства» товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV.

Органами державної реєстрації є виконкоми міських, районних у місті рад народних депутатів або районні, районні в містах Києві і Севастополі державні адміністрації за місцем знаходження господарського товариства.

Для реєстрації подаються такі документи:

1) установчі документи (для статутних  товариств – статут та установчий  договір, для договірних – тільки  установчий договір);

2) рішення власника (власників) майна  або уповноваженого ним (ними) органу;

3) реєстраційна картка встановленого  зразка;

4) документ, що засвідчує внесення  плати за державну реєстрацію;

5) документ (документи), що засвідчує  сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду  суб'єкта господарювання в розмірі, встановленому законом;

6) документи, що підтверджують місцезнаходження  товариства за зазначеною в  установчих документах адресою (якщо  товариство буде знаходитися  за адресою, відмінною від місцезнаходження  або місця проживання його  засновників): договір купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, про спільну діяльність, установчий договір та ін.;

7) свідоцтво про державну реєстрацію  юридичної особи – засновника  господарського товариства.

8) рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом.

При створенні у процесі приватизації та/або корпоратизації відкритих акціонерних товариств повинен також бути поданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Перелік даних документів є вичерпним. Орган державної реєстрації не має права вимагати надання інших документів.

Не пізніше десяти днів (при прискореній реєстрації – протягом одного робочого дня) з дня подачі всіх документів орган державної реєстрації вносить господарське товариство до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності і видає свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи.

Законодавець не виділяє окремою статтею закону підстави для відмови в державній реєстрації. Цих підстав кілька:

1) відсутність необхідного комплекту  документів;

2) відсутність в установчих документах обов'язкових відомостей, перелік яких визначений законодавством про господарські товариства;

3) включення до установчих документів  положень, що суперечать діючому  законодавству України;

4) оформлення установчих документів  із порушенням вимог закону (відсутність підписів або печаток засновників, подання непрошитих або непронумерованих документів, відсутність нотаріального посвідчення підпису фізичної особи на документах тощо);

5) включення недостовірних відомостей  про засновників товариства та  інших відомостей, що заносяться у реєстраційну картку (наприклад, якщо зазначені в документах відомості про фізичну особу не збігаються з його паспортними даними).

Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена у судовому порядку. Якщо в складі засновників господарського товариства є фізичні особи, то позов подається до суду, якщо тільки юридичні – до господарського суду.

Державна реєстрація господарського товариства може бути скасована рішенням суду (господарського суду) за наявності підстав, передбачених ч. 6-7 ст. 59 Господарського кодексу України.

Факт державної реєстрації господарського товариства, що наділив його правами юридичної особи, ще не дає товариству права здійснювати підприємницьку діяльність у повному обсязі. Для того, щоб легалізувати, узаконити свою діяльність, господарське товариство зобов'язане здійснити ряд послідовних дій юридичного характеру.

До дій з легалізації діяльності господарського товариства можуть бути віднесені:

1) одержання дозволу на виготовлення  печатки і штампів в органах внутрішніх справ;

2) виготовлення печатки і штампів;

3) постановка на облік у податкову  адміністрацію;

4) постановка на облік у Пенсійний  фонд, фонд зайнятості та інші  фонди;

5) відкриття поточного рахунку  в банку;

6) одержання дозволів, ліцензій і патентів (якщо це необхідно у зв'язку з предметом діяльності товариства).

Перераховані дії з легалізації підприємницької діяльності є обов'язковими. Недотримання встановленого порядку легалізації підприємницької діяльності може спричинити притягнення до відповідальності самого товариства або його посадових осіб.

 

 

Розділ 2. Види господарських товариств

 

2.1. Акціонерні товариства: поняття та ознаки

 

 

В умовах реформування економіки України особливе місце відводиться акціонерним товариствам, адже останні є єдиною організаційно-правовою формою юридичних осіб, яка здатна замінити великі державні підприємства – основу тоталітарної системи господарювання [17, с. 54].

Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів врегульовує Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року № 514-VI.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерне товариство – господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство. Товариство створюється без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

Створення акціонерного товариства здійснюється за такими етапами:

1) прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2) подання заяви та всіх необхідних  документів на реєстрацію випуску  акцій до Державної комісії  з цінних паперів та фондового  ринку;

3) реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4) присвоєння акціям міжнародного  ідентифікаційного номера цінних  паперів;

5) укладення з депозитарієм цінних  паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

6) закрите (приватне) розміщення акцій  серед засновників товариства;

7) оплата засновниками повної  номінальної вартості акцій;

8) затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватного) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9) реєстрація товариства та його  статуту в органах державної реєстрації;

10) подання Державній комісії  з цінних паперів та фондового  ринку звіту про результати  закритого (приватного) розміщення  акцій;

11) реєстрація Державною комісією  з цінних паперів та фондового  ринку звіту про результати  закритого (приватного) розміщення акцій;

12) отримання свідоцтва про державну  реєстрацію випуску акцій;

13) видача засновникам товариства  документів, що підтверджують право  власності на акції.

Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства. Усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі.

Акціонерне товариство може здійснювати розміщення акцій двох типів – простих та привілейованих. Статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права.

Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику – акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним  товариством;

2) отримання дивідендів; дивіденд – частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості;

4) отримання інформації про господарську  діяльність акціонерного товариства.

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Акціонери – власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Кожною привілейованою акцією одного класу її власнику – акціонеру надається однакова сукупність прав. У статуті акціонерного товариства визначається обсяг прав, які надаються акціонеру – власнику кожного класу привілейованих акцій, у тому числі визначаються:

1) розмір і черговість виплати  дивідендів;

2) ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації товариства;

3) випадки та умови конвертації  привілейованих акцій цього класу  у привілейовані акції іншого  класу, прості акції або інші  цінні папери;

4) порядок отримання інформації.

Крім прав, акціонери мають також відповідні обов’язки: