Особливості правового режиму земель, які надаються під розміщення лінійних об’єктів

                                                                            

 

 

 

ДОПОВІДЬ

 

з курсу «Енергетичне право  України»

 

на тему: «Особливості правового  режиму земель, які надаються під  розміщення лінійних об’єктів»

 

План

 

1. Загальна характеристика земель, які надються під розміщення лінійних об'єктів.
2. Особливості надання земельних ділянок для розміщення лінійних об'єктів.
3. Охоронні та санітарно-захисні зони на землях, які надаються під розміщення лінійних об'єктів.

     Використана література

 

1. Загальна характеристика земель, які надються під розміщення лінійних об'єктів.

 

Правовий режим земель – поняття в науці земельного права України, яка узагальнює правову  характеристику землі як обєкта земельних  відносині містить вказівку на коло найважливіших правових відносин, які складаються з приводу землі [1, с. 50]. Основними елементами цього поняття є визначення змісту права власності на землю, інших прав на земельні ділянки, управління використанням і охороною земель, заходів охорони земель, що виражається  в правах і обовязках осіб, які використовують земельні ділянки за допомогою встановлення основного цільового призначееня земель, зонування, обмеження прав [2, с. 28].

Правовий режим земель енергетики встановлюється Земельним кодексом України від 25.10.2001р. [3], Законом України від 09.07.2010р. № 2480-VI «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів»[4], Законом України від 16.10.1997 № 575/97-ВР «Про електроенергетику»[5], постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997р. № 209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж»[6], наказом  Держбуду України від 27.07.1999 р. №179 «ДБН В.2.5-16-99. Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів  електричних мереж»[7], наказом МОЗ України від 01.08.1996 № 239 «Про затвердження державних санітарних правил та норм», який затвердив «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань»[8].

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Земельного кодексу землями енергетичної системи визнаються землі, надані під енергогенеруючі об'єкти та під об'єкти транспортування електроенергії до користувача [3]. Закон України від 09.07.2010р. № 2480-VI «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» в ст. 6 встановлює, що до земель енергетики відносяться землі, надані в установленому законом порядку у власність та користування для розміщення,  будівництва і експлуатації об'єктів з виробництва і передачі електричної та теплової енергії, об'єктів альтернативної енергетики, об'єктів технологічної інфраструктури об'єктів енергетики, в тому числі адміністративних та виробничих будівель підприєств, що здійснюють таку діяльність.

Щодо земель, які надаються під розміщення лінійних об’єктів, вказаний Закон розрізняє землі міждержавної та магістральної електричної мережі, до яких відносяться земельні ділянки, надані для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів передачі електричної енергії між державами, а також від електрогенеруючих підприємств до об'єктів місцевої (локальної) електричної мережі:

- земельні ділянки  під міждержавними і магістральними лініями електропередачі високої напруги.

- земельні ділянки під електричними  підстанціями та розподільними пунктами різних типів високої наруги;

- земельні ділянки під струмопроводами, пристроями і спорудами, які належать до цих електричних мереж (ст.9).

     До земель  місцевої (локальної) електричної  мережі відносяться  
земельні ділянки, надані для розміщення, будівництва, експлуатації  
та обслуговування об'єктів передачі електричної енергії від  
магістральної електричної мережі до споживачів електричної  
енергії: повітряні і кабельні лініх електропередачі, трансформаторні підстанції та розподільні пункти, струмопроводи, пристрої і споруди диспетчерсько-технологічного управління процесом електропередачі, повітряні або кабельні вводи до житлових або нежитлових споруд(ст.10).

Новаковський Л.Я. та Шквир  М.І. землі електроенергетики за своїм функціональним використанням  поділяють на: земельні ділянки під енергогенеруючими об'єктами, земельні ділянки під обєктами транспортування електроенергії , земельні для розміщення електропідстанцій і трансформаторних підстанцій, земельні ділянки для розміщення електротехнічного обладнання, земельні ділянки під адмінінстративно –виробничими об'єктами. Земельні ділянки під спорудами та конструкціями ліній електропередач поділяються на:

• повітряні лінії електропередач – споруди з опорних конструкцій, проводів та ізоляторів для передавання електричної енергії між двома пунктами електричної мережі над поверхнею землі;
• підземні та підводні кабельні лінії електропередачі  - лінія електропередавання, виконана одним чи кількома кабелями, прокладеними безпосередньо в землі або під водою, в кабельних каналах або трубах;
• міждержавні лінії електропередачі – лінії, призначені для передачі електроенергії між державами;
• магістральні лінії електропередачі (220-800 кВ) – лінії, призначені для передавання електроенергії від виробника до пунктів  підключення місцевих (локальних) електромереж;
• розподільні лінії електропередачі (0,4 – 110-150 кВ) – лінії, призначені для передавання електроенергії від магістральної електромережі до споживачів [1, с.24-25].

 

2. Особливості надання земельних ділянок для розміщення лінійних об'єктів

 

Це питання  також врегульовано Законом України  від 09.07.2010р. № 2480-VI «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів». Зазначемо основні позиції закону щодо надання земель для розміщення лінійних об'єктів:

1. ч. 1 ст. 14 Закону встановлює, що об'єкти передачі електричної енергії можуть розміщуватись на земельних ділянках усіх категорій земель без зміни їх цільового цільвого призначення;
2. для будівництва, розміщення та експлуатації об'єктів передачі  
   електричної  або  теплової  енергії земельні ділянки всіх форм  
   власності, за договором з власником чи користувачем земельної  
   ділянки, можуть використовуватися також шляхом встановлення  
   постійних або строкових земельних сервітутів без зміни цільового  
   призначення цих земельних ділянок (ч. 1, 2 ст. 14 Закону). Порядок встановлення земельних сервітутів (на підставі договорів між експлуатуючою організацією та власниками/постійними користувачами змельної ділянки), види земельних сервітутів (постійні та тимчасові), вимоги до договору врегульовані ст. 15 зазначеного закону;
3. розташування об'єктів магістральної, міждержавної, місцевої (локальної) електричних мереж погоджується лише з відповідними  
   сільськими, селищними, міськими радами або місцевими державними  
   адміністраціями,  Кабінетом  Міністрів  України,  а  у   випадках, визначених

законом  України, - Верховною Радою України (ч.2 ст. 17 Закону);

4) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок  для розміщення    об'єктів  передачі електричної   енергії   можуть розроблятися на кожний об'єкт в  цілому  по  території  Автономної Республіки Крим, області, району,

населенного пункту, міст Києва  та Севастополя (ч. 4ст. 17Закону)

5) конфігурація і розміри площ, що відводяться для розміщення  
опор повітряних ліній електропередачі, а також прокладання  
кабельних ліній електропередачі, визначаються за проектами їх  
будівництва відповідно до проектів землеустрою щодо відведення  
земельних ділянок залежно від конструкції опор та напруги  
електричної лінії. Для окремих конструкцій опор розміри площ  
встановлюються державними будівельними нормами на підставі  
документації із землеустрою (ч. 3 ст. 15 Закону), а саме «ДБН В.2.5-16-99. Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів  електричних мереж»;

6) ширина розчищення просік під трасами повітряних ліній  
електропередачі, які проходять через земельні лісові ділянки,  
встановлюється за проектами будівництва ліній електропередачі  
залежно від висоти лісового масиву з урахуванням їх перспективного  
росту для усіх груп лісів (ч. 5 ст. 15 Закону) [4].

Новаковський  Л.Я. зазначає, що враховуючи те, що об'єкти передачі електроенергії  - електромережа (повітряні, підземні, підводні лінії електропередачі та підстанції) має значну  протяжність, яка сягає десятків і сотень кілометрів, проходить по різних адміністративно-територіальних одиницях – населених пунктах, районах та областях, питання погодження місця розташування опор ліній електропередачі займає дуже багато часу. Відведення земельних ділянок для розміщення опор ліній електропередачі здійснюється окремо для магістральних електромереж, підпорядкованих НАК «Укренерго» і для ліній, підпорядкованих окремим ВАТ ЕК Обленерго. Замовниками в такому разі виступає НЕК «Укренерго» або її регіональні електроенергетичні системипри відведенні магістральних або міждержавних електромереж [1, с. 80]. Він вказує  на такі проблематичні питання, які виникають щодо відведення земельних ділянок: 1) лінійні об'єкти  пересікають території розпайованих земель, земельні паї на яких не визначені в натурі, що не дає можливості визначити власників та одержати погодження пр виборі місця розташування обєкта; 2) при виборі трас під будівництво нових повітряних ліній електропередач лісогосподарські підприємства, приватні власники, землекористувачі заперечують проти проходження трас по їхніх територіях та інші [1, с. 88].

 

3. Охоронні та санітарно-захисні зони на землях, які надаються під розміщення лінійних об'єктів.

 

     Для забезпечення  надійної  експлуатації та охорони  об'єктів передачі електричної та теплової енергії, а також   безпеки   населення і охорони навколишнього природного середовища встановлюються спеціальні охоронні та санітарно-захисні зони. Це питання врегульовано як вищезазаначеним спеціальним законом, так і постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997р. № 209 «Про затвердження Правил охорони електричних мереж» та наказом МОЗ України від 01.08.1996 № 239 «Про затвердження державних санітарних правил та норм», який затвердив «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань».

     Санітарно-захисна  зона вздовж повітряних та  кабельних ліній електропередачі залежно від їх напруги  встановлюється  у  вигляді території,  межі  якої  регламентуються  по  обидва  боки ліній на певній  відстані  від проекції крайніх фазних проводів чи/або кабелів на землю в перпендикулярному до електролінії напрямку (ст. 21 Закону).

     У межах санітарно-захисних зон електричних мереж забороняється:  
-  розташовувати житлові і громадські  будівлі, майданчики  для стоянки  і  зупинки всіх видів транспорту, підприємства, на яких використовуються  легкозаймисті  рідини  і  гази,  підприємства  з обслуговування автомобілів, сховища нафти, нафтопродуктів та інших пожежонебезпечних речовин;  
-  вирощування сільськогосподарських  культур,   що   потребують ручного обробітку грунту та збирання урожаю;

-  проведення  сільськогосподарських  та  інших  робіт  особами у віці до 18 років у межах санітарно-захисних зон  повітряних  ліній електропередачі напругою 750 кВ і вище (ст.32)

          Охоронні зони уздовж повітряних  ліній електропередачі  
встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами,  що віддалені  по  обидва  боки ліній  від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані

залежно від  напруги ліній електропередачі. Охоронні зони уздовж підземних/підводних кабельних ліній електропередачі встановлюються у  вигляді земельної ділянки/водного простору від поверхні води до дна, обмеженої вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки від крайніх  кабелів  лінії  на  певній  відстані  залежно від місця розміщення цих

ліній (ст. 22 Закону).

          Межі охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах. Розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж  повітряних ліній  електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0  метра залежно від напруги. Розмір охоронних зон уздовж підземних кабельних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по  обидва  боки ліній від крайніх кабелів на відстані від 0,6 до 1,0 метра. Розмір охоронних зон уздовж переходів повітряних ліній електропередачі через судноплавні водні об'єкти та  для підводних кабельних ліній електропередачі визначається

паралельними  прямим по обидва боки лінії від крайніх проводів та кабелів на

відстані 100,00метра.

 Законом встановлена система заходів щодо дотримання правового режиму земель енергетики та спеціальних зон об'єктів енергетики, яка включає: визначення та встановлення в натурі (на місцевості), у разі необхідності, спеціальних зон земель енергетичної системи; встановлення обмежень та обтяжень для власників і користувачів земельних ділянок у межах  спеціальних зон земель енергетичної системи; державний контроль за    дотриманням правового режиму використання земель спеціальних зон.