Правовий режим майна державних підприємствПравовий режим майна державних підприємств

     Прибуток (дохід) є основним узагальнюючим  показником фінансових результатів  господарської діяльності на всіх (у  тому числі і державних) підприємствах. Для цілей оподаткування прибутку підприємств, а також організації бухгалтерського обліку і звітності в законодавстві вживається термін "балансовий прибуток", під яким розуміють загальну суму прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отриману як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також від позареалізаційних операцій.

     Для більшості підприємств переважну частку в балансовому прибутку становить прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість (за винятком товарообмінних операцій з нерезидентами), акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших визначених чинним законодавством обов'язкових зборів і платежів, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). Порядок використання прибутку визначає власник підприємства або уповноважений ним орган згідно зі статутом підприємства та чинним законодавством. Державний вплив на вибір напрямів та обсягів використання прибутку здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги, а також економічні санкції відповідно до законодавства України.

     Законом України "Про передачу об'єктів  права державної та комунальної  власності" від 3 березня 1998 р. та Положенням про порядок передачі об'єктів  права державної та комунальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 встановлено, що об'єктами передачі згідно з цими актами є:

     а) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних  підрозділів (далі - підприємства). Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його у встановленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу;

     б) нерухоме майно (будівлі, споруди, у  тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання у встановленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і при-будинкової території);

     в) акції (частки, паї), що належать державі  у майні господарських товариств (крім передачі акцій державним органам  приватизації засновниками відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації);

     г) державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації;

     д) цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв'язку з прийняттям рішення про їх приватизацію;

     е) інше окреме індивідуально-визначене  майно підприємств (крім нерухомого).

     Передача  об'єктів права державної власності  здійснюється за рішенням:

     - Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених пунктами "а" і "в";

     - органів, уповноважених управляти  державним майном, або самоврядних  організацій за погодженням з  Мінекономіки, Мінфіном і Фондом  державного майна - щодо об'єктів,  визначених пунктами "б" і "е";

     - засновника господарського товариства  та органу, уповноваженого управляти  державним майном, який приймає  майно, за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного  майна - щодо об'єктів, визначених  п. "г";

     - органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій та Фонду державного майна - щодо об'єктів, визначених п. "д".

     Передача  об'єктів права державної власності  від одного підприємства іншому, що належать до сфери управління того самого органу, уповноваженого управляти державним майном, або самоврядної організації, здійснюється на підставі рішення цього органу або самоврядної організації.

     Постановою  Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1998 р. № 1482 затверджено також  Порядок подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність.

     Передача  об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням:

     сільських, селищних, міських рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад;

     районних, обласних рад - щодо об'єктів права  спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають  в управлінні районних, обласних рад.

     Передача  об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за наявності згоди на передачу:

     а) Кабінету Міністрів України щодо:

     цілісних  майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства). Згода на передачу структурних підрозділів дається після виділення їх у встановленому порядку в цілісні майнові комплекси на підставі розподільного балансу;

     нерухомого  майна (будівель, споруд, у тому числі  об'єктів незавершеного будівництва, а також нежитлових приміщень  після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання у встановленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і при-будинкової території);

     акцій (часток, паїв), що належать суб'єктам  права комунальної власності  у майні господарських товариств;

     б) органів, уповноважених управляти  державним майном, - щодо іншого окремого індивідуально-визначеного майна підприємств (крім нерухомого майна).

     Майнові фонди державних бюджетних установ  складаються з основних засобів  та матеріалів і належать їм на праві  оперативного управління. Обсяг прав таких установ значно вужчий порівняно  з госпрозрахунковими підприємствами, оскільки вони фінансуються з державного бюджету і, як правило, не займаються виробничою чи іншою господарською діяльністю. До них входять державні установи у сфері культури, охорони здоров'я, освіти, адміністративного управління.

     Правовий  режим майна таких установ (організацій) визначається, зокрема:

     Інструкцією з обліку основних засобів бюджетних  установ, затвердженою наказом Головного  управління Державного казначейства України, Мінекономіки та Держкомстату України  від 12 грудня 1997 р. № 124/136/71;

     Типовою інструкцією про порядок списання основних засобів бюджетних установ, затвердженою наказом Головного  управління Державного казначейства України  та Мінекономіки від 12 грудня 1997 р. № 126/137;

     Порядком  дооцінки матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів бюджетних установ, затвердженим наказом Головного управління Державного казначейства України та Мінекономіки від 12 грудня 1997 р. № 127/138.

     Державні  бюджетні установи витрачають виділені їм кошти за бюджетними кошторисами  відповідно до призначення конкретних цільових коштів. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. № 164 затверджено Положення про порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи (організації), згідно з яким єдиний кошторис доходів і видатків бюджетної установи та організації є основним документом, який визначає загальний обсяг, цільове надходження, використання і поквартальний розподіл коштів установи. Єдиний кошторис доходів і видатків складається усіма установами на календарний рік і затверджується, як правило, керівником відповідної вищестоящої організації не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого фінансується установа. У процесі виконання кошторисів керівники установ мають право в межах затвердженої загальної суми видатків на оплату праці самостійно перерозподіляти кошти між фондом заробітної плати за основним окладом, фондом заробітної плати з доплат і надбавок та фондом на преміювання. Зазначені зміни можуть вноситися лише за наявності відповідних підстав згідно із законодавством з питань оплати праці. У разі внесення таких змін обґрунтування пояснювальною запискою подаються установою до квартальних та річних звітів про виконання кошторису доходів і видатків.

     Якщо  ж державним бюджетним установам (організаціям) дозволено певну господарську діяльність (як правило, йдеться про платні послуги, які можуть надаватися державними навчальними закладами, державними закладами охорони здоров'я та вищими медичними закладами освіти, закладами культури і мистецтв, заснованими на державній та комунальній власності, органами реєстрації актів громадянського стану, державними архівними установами), то доходами, отриманими від такої діяльності, вони розпоряджаються самостійно.