Акціонерне товариство як особливий тип підприємства

Акціонерне товариство як особливий тип підприємства                      

Акціонерне товариство як особливий тип підприємства                      

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Акціонерне товариство (АТ) - це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воно створюється шляхом централізації грошових коштів (об’єднання капіталу) різних осіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метою здійснення господарської діяльності та отримання прибутків.

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України. Те, що цей тип підприємства є дуже поширеним на сьогодні, а також недостатня розробленість питання,  безсумнівно, свідчать про актуальність обраної теми.

АТ можуть займатися будь-якою підприємницькою  діяльністю, яка не суперечить законодавству України. АТ можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, виступати в суді, арбітражі та третейському суді від свого імені.

Статут готується засновниками та затверджується установчими зборами.

Статут та всі зміни, які вносяться  в нього зі згоди акціонерів, повинні  обов’язково реєструватися в  уповноважених державних органах.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами АТ.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)фонду передбачається установчими документами, але не менше 5% суми чистого прибутку.

Об’єктом дослідження виступає акціонерне товариство як особливий тип підприємства.

Метою даної роботи є розкриття особливостей акціонерного товариства як однієї з форм підприємств.

 

РОЗДІЛ 1. Поняття  акціонерного товариства, його особливості та види

 

Акціонерним визнається засноване  на установчому договорі та статуті  товариство, яке має статутний  фонд, поділений на певну кількість  акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості  акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

• воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;
• належить до товариств — об’єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок — оплатити акцію, а персональна участь — трудова, в управлінні справами товариства — зазвичай є необов’язковою);
• статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;
• має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску;
• фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств,  набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються законом;
• особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Як юридична особа АТ є власником  майна, переданого йому засновниками та учасниками, продукції виробленої ним в процесі господарчої діяльності, отриманих доходів та іншого майна, набутого ним в процесі своєї діяльності, не забороненої законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю АТ або передано йому в користування, несе АТ, якщо інше не передбачено установчими документами.

Товариство має повну господарчу самостійність у визначенні форми  управління, прийняття господарських  рішень, збуту, становлення цін, оплати труда та розподілу прибутків  та в інших питаннях.

Строк діяльності товариства не обмежений або встановлюється його учасниками.

Тобто, АТ несе відповідальність по своїм  зобов’язанням усіма належними  йому активами. Але по зобов’язанням  своїх учасників товариство не несе відповідальності, а акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми. Після придбання акцій акціонер не може вимагати від товариства повернення свого вкладу окрім випадків передбачених законодавством або статутом товариства.

АТ створюється та діє на основі статуту - документу в якому визначені  предмет та мета створення товариства, його устрій, порядок керування справами, права та обов’язки кожного співвласника.

Акціонерне товариство є юридичної  особою. Порядок його реєстрації регламентується українським законодавством. Права юридичної особи АТ отримує з моменту його реєстрації в уповноваженому державному органі. При реєстрації видається свідоцтво про реєстрацію АТ, де зазначається дата та номер державної реєстрації, назва товариства, найменування реєструючого органу та інші відомості. Функціонування АТ здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог господарчої діяльності, встановленим українським законодавством.

Якщо правове становище інших  господарських товариств визначається передусім законами України «Про господарські товариства», «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», то діяльність АТ у зв’язку  з наявністю у них акцій регулюється ще й законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд АТ, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення АТ.

Статутний капітал (з’єднаний вклад учасників товариства) на момент створення АТ повинен бути забезпеченим майном товариства.

В процесі створення його засновники з’єднують своє майно на певних умовах, зафіксованих в спеціальній  угоді - статуті товариства. На основі такого об’єднаного капіталу в майбутньому буде здійснюватись господарська діяльність з метою отримання прибутків.

Вкладом учасника товариства в об’єднаний капітал можуть бути як грошові кошти (в т. ч. в іноземній валюті), так і будь-які матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами та інші майнові права, в т. ч. право на інтелектуальну власність.

Вартість вкладу статутного майна, який вноситься кожним учасником, який має вираз у грошовій формі, визначається спільним рішенням учасників товариства. Об’єднане майно оцінене у грошовому виразі складає статутний капітал (фонд) товариства. Останній поділяється на певну кількість рівних частин. Свідоцтвом про внесення таких частин є акція, а грошовий вираз цієї частини носить назву номінальної вартості (номіналу) акції.

Таким чином АТ має статутний  капітал, поділений на певну кількість  акцій рівної номінальної вартості, які емітуються товариством в обіг на ринок цінних паперів.

Забороняється використовувати для  формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих акціонерного товариства, щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами АТ.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)фонду передбачається установчими документами, але не менше 5% суми чистого прибутку.

Кожен з учасників об’єднаного  капіталу наділяється кількістю  акцій, відповідно розміру внесеної ним долі. Власники акцій, акціонери, є так званими власниками, а по суті співвласниками АТ.

Позитивні та негативні риси акціонерних товариств

Акціонерні товариства набули значної популярності завдяки  своїм позитивним рисам. Однак цим товариствам притаманно чимало негативних рис, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою зменшення небезпечних для суспільства проявів таких рис.

До позитивних рис АТ належать:

• легкість створення значного за розмірами капіталу;
• обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;
• стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);
• необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності AT, що полегшує участь у ньому і відповідно – залучає нових акціонерів і їх кошти;
• можливість залучення до участі у відкритих AT широких верств населення і відповідно – розподілу прибутку AT між ними;
• можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки – державному, комунальному, приватному, а також створення змішаних AT;
• використання форми AT у процесі роздержавлення і приватизації;
• можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.

Негативні риси AT:

• складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;
• значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність зміни цього фонду;
• ігнорування інтересів меншості;
• можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління AT;
• складність управління AT і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;
• можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю акумулювання коштів;
• тяжіння до монополізму;
• можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду AT та його акціонерам;
• значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.

В якості учасників об’єднання капіталу шляхом створення АТ (учасників товариства) можуть виступати як фізичні так і юридичні особи.

Учасники АТ мають  право:

• брати участь в управлінні справами АТ в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законодавством;
• брати участь у розподілі прибутку АТ та одержувати дивіденди;
• вийти в установленому порядку з товариства;
• одержувати інформацію про діяльність АТ. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти акціонерного товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами АТ.

Учасники АТ зобов’язані:

• додержувати установчих документів АТ і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління АТ;
• виконувати свої зобов’язання перед товариством, в т. ч. і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
• не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність АТ;
• нести інші обов’язки, якщо це передбачено законодавством України і установчими документами.

Види акціонерних  товариств

Залежно від способу створення  та порядку відчуження акцій акціонерні товариства традиційно поділяють на два основні види — відкриті акціонерні товариства (ВАТ) та закриті акціонерні товариства (ЗАТ), кожен з яких має свої особливості. Зокрема, ВАТ і ЗАТ відрізняються:

• порядком розміщення акцій (у ВАТ — шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку, в ЗАТ — розміщенням серед засновників);
• порядком руху учасників (у ВАТ він вільний, у ЗАТ — дещо обмежений, оскільки акції такого товариства не продаються/купуються на біржі);
• видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред’явника, а ЗАТ — лише іменні);
• порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов’язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації інформації про акції (що публікується), оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з результатами підписки);
• кількістю акцій, що розподіляються між засновниками: при створенні ЗАТ між засновниками останнього розподіляються усі оголошені до емісії акції, а засновники ВАТ повинні підписатися і протягом 2 років з моменту державної реєстрації бути держателями щонайменше 25% акцій товариства;
• мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ — 50% номінальної вартості акцій);
• переліком обов’язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ він більш значний, що пов’язане з результатами підписки на акції ВАТ);
• обсягом обов’язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ вони більш значні, що пов’язано з підпискою на акції (обов’язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми, якщо заснування ВАТ не відбулося).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Порядок створення акціонерних товариств та управління ними

 

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв’язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію. Засновниками можуть бути фізичні та (або) юридичні особи. Враховуючи договірний характер створення акціонерного товариства, засновників має бути щонайменше двоє, якщо спеціальним законодавством не передбачено інше.

АТ створюється та діє на підставі установчого договору та статуту. Установчі документи повинні містити:

• відомості про вид товариства;
• предмет і цілі його діяльності;
• склад засновників та учасників;
• найменування та місце знаходження;
• розмір та порядок утворення статутного фонду;
• порядок розподілу прибутків та збитків;
• склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань по яких необхідна одностайність;
• порядок внесення змін до установчих документів;
• порядок ліквідації та реорганізації товариства;
• відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.